22 липня у Львові відбудеться прощання з чотирма героями-захисниками.

У середу, 22 липня, місто Львів віддасть останню шану військовослужбовцям Андрію Литвину, Богдану Лапоногу, Олексію Коршикову та Роману Шалапському, які загинули, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Цю інформацію оприлюднила пресслужба міської ради.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Литвина, Богдана Лапонога та Олексія Коршикова проведуть в останню путь на Личаківському кладовищі, в секторі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна).

Романа Шалапського спочиватиме на Голосківському цвинтарі, у секторі 34-В.

Львів'ян закликають взяти участь у міській церемонії прощання та утриматися від розважальних подій і святкувань у цей період.

Інформація про біографії захисників:

Андрій Литвин, родом зі Львова (10.01.1992 - 18.08.2024), розпочав свою освіту у "Сихівському" ліцеї, який знаходиться під управлінням Львівської міської ради, а пізніше продовжив навчання в ліцеї "Оріяна" тієї ж ради. Після завершення навчання в школі він отримав спеціальність кухаря-кондитера в "Львівському вищому професійному училищі дизайну та будівництва".

Займався виконанням ремонтних робіт на замовлення приватних компаній.

Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, сміливою та мужньою людиною. Його вирізняли щедрість, відповідальність, турботливість і готовність завжди прийти на допомогу. Любив риболовлю, збирання грибів, готування, фізичну працю, малювання та ремонт техніки.

У 2024 році я взяв на себе обов'язок захищати рідну країну від агресії російських військ. Боровся за територіальну цілісність та незалежність України на Донецькому, Південно-Слобожанському та Луганському фронтах у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

У Андрія Литвина є батьки, сестра, племінники та бабуся.

Богдан Лапоног (21 квітня 1996 - 22 листопада 2025) народився в Києві. Він здобував освіту в ліцеї №85 у столиці України, після чого продовжив навчання в Національному медичному університеті імені Олександра Олександровича Богомольця, де отримав диплом медико-психологічного факультету.

Працював у ролі адміністратора в компанії з обмеженою відповідальністю "Сицилійський двір".

За словами близьких, Богдан був людиною з позитивним ставленням до життя, впевненістю в собі та ясною метою. Його особистість відзначалась щирістю, добротою, турботливістю, спокоєм, урівноваженістю, доброзичливістю, вихованістю, працьовитістю, комунікабельністю та відповідальністю. Він мав захоплення співом, обожнював пішохідні походи в Карпатах, займався шиттям, мандрував, любив тривалі прогулянки та настільні ігри.

У 2025 році він прийняв рішення захищати свою країну від агресії російських загарбників. Він відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку, служачи в 60-ій окремій механізованій бригаді Інгулець Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Богдана Лапонога залишилися мати, сестра, близькі та родина.

Львів'янин Олексій Коршиков (15.12.1978 - 05.04.2025) навчався у загальноосвітній школі "Берегиня" міста Львова та середній загальноосвітній школі № 16 міста Львова. Згодом здобув професію автослюсаря у державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище".

Працював автомеханіком на приватному підприємстві у місті Винники.

Згідно з розповідями близьких, Олексій вирізнявся добротою, щирістю та чуйністю. У нього було велике серце, він ніколи не залишався байдужим до чужих проблем і завжди готовий був прийти на допомогу. Він захоплювався полюванням, обожнював подорожі та завжди прагнув досліджувати нові місця.

З початком масштабної агресії з боку російських військ він став на захист своєї країни. Відстоював територіальну цілісність і суверенітет України, служачи в Повітряних Силах Збройних Сил України. З 2025 року брав участь у бойових операціях на Донецькому напрямку, входячи до складу 35-ї окремої бригади морської піхоти, що носить ім'я контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-морських Сил Збройних Сил України.

У Олексія Коршикова тепер є дружина, син, батько та сестра.

Роман Шалапський, уродженець Львова (07.12.1988 - 16.07.2026), здобував освіту в середній школі №60, а потім продовжив навчання у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну.

Під час своєї кар'єри я виконував обов'язки експедитора в компанії з обмеженою відповідальністю "Фокстрот".

Зі слів рідних, Роман був доброю, щирою, турботливою та спокійною людиною. Був чудовим батьком, завжди готовим підтримати й допомогти близьким. Його вирізняли життєрадісність, позитивне ставлення до життя та оптимізм. Любив спорт, захоплювався футболом, волейболом, риболовлею, збиранням грибів і найбільше цінував час, проведений в колі своєї сім'ї.

У 2024 році я прийняв рішення захищати свою країну від агресії російських окупантів. Відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Запорізькому фронтах, служачи в 33-му окремому штурмовому полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Шалапського є дружина, донька, син, батьки та близькі родичі.

Будьте в курсі найактуальніших та найцікавіших новин Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал і слідкуйте за нами на Facebook!