Анна Сосонська, керівниця управління ОГП, зазначила: "Ми розглядаємо СНПК як упорядковане, систематичне переслідування цивільних осіб або військовополонених".

Зображення: надане Анною Сосонською. Анна Сосонська акцентує на тому, що злочини сексуального насильства з боку ворога тривають з 2014 року.

Яка кількість випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, зафіксована в Україні на сьогодні?

Актуалізовані дані публікуються щомісяця. При цьому ми маємо на увазі не просто злочини, а конкретні випадки сексуального насильства, пов'язаного із конфліктом. Я завжди пояснюю, чому ми застосовуємо такий підрахунок. Адже щодо однієї особи можуть бути зафіксовані кілька різних випадків сексуального насильства, що відповідно вважаються окремими епізодами злочину. Тому ми ведемо облік саме за епізодами.

На початок липня цього року зафіксовано 368 випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом. Серед них 136 випадків стосуються чоловіків, 232 – жінок, а 19 – неповнолітніх.

Йдеться саме про злочини, вчинені стосовно цивільних під час окупації?

Так, роблю тут невеликий дисклеймер. Йдеться лише про злочини СНПК, вчинені щодо цивільних під час окупації. Випадки сексуального насильства щодо військових у полоні та цивільних утримуванців ведуться окремо. Ці дані не розголошуються до завершення воєнного стану. Важливо, що такі військові -- також одне з важливих джерел інформації. Ми ведемо системну роботу з ними після обміну. У певних випадках саме вони стають джерелом нових повідомлень про злочини СНПК, скоєні як щодо них, так і щодо цивільних осіб, з якими вони перебували в полоні.

Якщо розглядати загальну тенденцію, то ці правопорушення, безсумнівно, мали місце не тільки з 2022 року. Вони почалися ще з 2014-го, коли розпочалася російська агресія. Чи є можливість проаналізувати зміну кількості таких випадків з 2014 по 2022 рік?

На жаль, я завжди висловлюю свої думки прямо: ми прогаяли чимало часу, адже не надали належної уваги цьому питанню з 2014 року. Я говорю це як особа, яка з 2017 року займалася розслідуванням злочинів, скоєних росіянами під час окупації, зокрема в Донецькій області. Вже тоді ми отримували інформацію про різноманітні злочини, що відбувалися на захоплених територіях.

Мені дуже шкода, що між 2014 і 2022 роками ми втратили час. Управління в Офісі Генерального прокурора щодо злочинів СНПК було створене лише наприкінці вересня 2022 року. Наші ресурси були дуже обмеженими, тому ми почали активно працювати з повномасштабного вторгнення -- 24 лютого 2022 року.

Фото: надано Анною Сосонською

Проте це не свідчить про те, що ми ігноруємо злочини, скоєні в минулому. Ви абсолютно вірно підкреслили: подібні випадки мали місце як під час анексії Криму, так і на територіях Донецької та Луганської областей. Складність полягає в тому, що нині вкрай важко створити єдиний реєстр усіх таких злочинів, що сталися з початку конфлікту.

Чому це виявляється таким важким?

Внаслідок помилок у початковій правовій характеристиці, часто ставалося так, що СНПК неправомірно кваліфікували як жорстоке поводження або катування, а іноді навіть не визнавали як військові злочини. Наразі ми працюємо над пошуком старих кримінальних справ з окупованих регіонів — Донецька, Луганська та Криму — з 2014 року, ретельно переглядаючи всі наявні матеріали.

Чи можемо стверджувати, що з 2022 року спостерігається зріст кількості задокументованих випадків сексуального насильства, пов'язаних із конфліктом?

Так, динаміка справді суттєво зросла. Якщо раніше, на початку нашої роботи, єдиним джерелом інформації були виїзди мобільних робочих груп на деокуповані території, то згодом підходи розширилися та зміцнилися.

Наприклад, незабаром після звільнення Київщини, коли спеціалізоване управління ще не було організовано, вже діяли перші міжвідомчі команди — слідчі, прокурори та психологи. Вони виїжджали до громад на деокупованих територіях, спілкувалися з місцевими жителями, а також займалися пошуком і документуванням виявлених злочинів.

Сексуалізоване насильство під час війни як складник геноциду

Після деокупації частини Харківської, Донецької, Херсонської, Миколаївської областей ця робота стала системною. Робочі групи працювали просто в зоні бойових дій. Ми навіть евакуйовували постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, із небезпечних зон.

Зображення: надане Анною Сосонською. Анна Сосонська в процесі роботи на виїзді.

Проте, у зв'язку зі зміною характеру бойових дій, зокрема через активізацію дронових атак, наблизитися до певних населених пунктів стало практично неможливо. Наприклад, у 2022 році ми ще могли виконувати свою роботу в Лимані та Святогірську, але тепер це вже не можливо. Таким чином, основним джерелом інформації залишаються звернення самих потерпілих або їхніх представників до Офісу Генерального прокурора.

Найменшою жертвою була чотирирічна дитина, тоді як найстаршій особі виповнилося 83 роки.

Які є вікові та гендерні характеристики осіб, які зазнали шкоди?

У нас немає чіткої демографічної вибірки -- сексуальне насильство як метод війни застосовується абсолютно не вибірково. Найменшою жертвою була чотирирічна дитина, тоді як найстаршій особі виповнилося 83 роки.. Серед постраждалих є жінки, чоловіки, діти.

Це свідчить про те, що сексуальне насильство слугує засобом терору, приниження та придушення, незалежно від віку чи статі постраждалої особи.

Відомо, що численні постраждалі не наважуються звернутися за допомогою через страх, недовіру або психологічні травми. Які ініціативи ви реалізуєте, щоб заохотити їх до звернень?

Чесно кажучи, нам не потрібно вживати штучних заходів стимулювання. Наша найкраща реклама -- це репутація та довіра, яку ми здобули роками системної роботи. Ми дуже плідно співпрацюємо з організаціями, які представляють інтереси потерпілих, і самими постраждалими. Саме вони, передаючи інформацію одне одному, скеровують до нас нових людей.

Це дуже чутлива тема. Людина має бути впевнена, що її не зрадять, не викриють, не змусять щось робити силоміць. Ми гарантуємо безпеку, конфіденційність і повагу. І це спрацьовує.

Ми розуміємо, що однією з головних проблем залишається недостатня поінформованість. Тому ми активно ведемо інформаційні кампанії, розповідаємо про те, що ми існуємо, що маємо апробовані підходи, що ми імплементуємо абсолютно нові стандарти переслідування злочинів СНПК.

У своїй діяльності ми дотримуємося міжнародного протоколу, що регулює документування злочинів сексуального насильства, пов’язаних із конфліктами, затвердженого ще в 2017 році. Цей протокол ґрунтується на принципах Кодексу Надії Мурад, іракської правозахисниці та лауреатки Нобелівської премії миру, яка особисто зазнала сексуального насильства під час геноциду єзидів. Її організація розробила етичні стандарти взаємодії з жертвами, і ми активно впроваджуємо ці методи в Україні.

Зображення: надане Анною Сосонською, автор Анна Сосонська.

Як ви долаєте недовіру до правоохоронних структур, що є однією з основних перепон для звернень?

Це дуже правильне питання. Ми розуміємо, що в українському суспільстві органи правопорядку часто мають низький рівень довіри. Але змінювати це можна лише власним прикладом. Ми показуємо постраждалим, що система змінюється.

Найголовніше -- ми не сприймаємо людину як "джерело інформації". Ми ставимо її в центр досудового розслідування. Тобто її участь -- це не обов'язок, а право. І тільки вона вирішує, чи хоче брати участь у процесі, в якому обсязі, і чи готова продовжувати співпрацю з нами.

Ми з самого початку пояснюємо: це нормально, якщо людина на будь-якому етапі скаже, що не готова йти далі. І ми це поважаємо.

Допомога людям, які зазнали труднощів. Яким чином функціонує Координаційний центр?

Чи існує організація, що надає підтримку постраждалим і свідкам подібних злочинів?

Так, у 2023 році при Офісі Генерального прокурора створено Координаційний центр підтримки постраждалих і свідків воєнних злочинів, зокрема й СНПК. Це не прокурори, а держслужбовці, які виконують роль "містка" між особою, прокурором та слідчим.

Їх завдання -- збирати інформацію про потреби постраждалих і комунікувати з неурядовими та урядовими організаціями, щоб ці потреби були максимально ефективно задоволені. Це може бути правова допомога, медична, психологічна підтримка, відновлення документів або допомога з житлом для тих, хто виїхав із окупованих територій.

Фото: detector.media Координаційний центр підтримки постраждалих і свідків воєнних злочинів

Отже, ці обов'язки раніше виконували безпосередньо прокурори та слідчі?

Саме так. До створення Координаційного центру всі ці функції -- від організації процесуальних дій до вирішення побутових питань -- лежали на слідчих і прокурорах. Це створювало колосальне навантаження. Завдяки Центру ми можемо ефективніше фокусуватися на юридичній роботі, тоді як наші колеги забезпечують всебічну підтримку постраждалим.

Чи доступна реабілітація не тільки в Україні, але й за кордоном?

Щодо медичної допомоги -- так, вона надається, але наразі лише на території України. Координаційний центр має укладені меморандуми з провідними установами, зокрема з реабілітаційним центром, з яким ми також безпосередньо співпрацюємо.

Це сучасний центр із чудовими лікарями, психологами та якісними програмами реабілітації. Коли звільнені з полону особи прибувають туди, вони проходять оздоровчий і психологічний етап. Це надзвичайно важливо -- людина, яка пройшла реабілітацію, вже з новими ресурсами може вступати в кримінальне провадження як потерпіла сторона.

У нас також є меморандуми і з громадськими організаціями. Наприклад, благодійний фонд сім'ї Андреєвих допомагає з дороговартісними процедурами, які держава не в змозі покрити. Йдеться про репродуктивну, гінекологічну допомогу, поглиблені медичні обстеження, стоматологію тощо. Ці організації -- справжні партнери. Ми з ними постійно на зв'язку.

Зображення: facebook/Assisto Проект Assisto пропонує жителям Київщини всебічну підтримку для тих, хто постраждав від сексуального насильства в умовах конфлікту. У його рамках доступні консультації з психологічної допомоги, медичне обслуговування, а також гінекологічні огляди в селах та селищах Київської області. Яким чином можна повідомити про злочин, пов'язаний із СНПК?

Яким чином постраждалі можуть інформувати про випадки СНПК? Чи наявний механізм для анонімного звернення?

Так, це правда. Протягом років нашої діяльності ми здобули міцну репутацію. Сьогодні до нас звертаються за допомогою як партнерські організації, так і особи, які вже пережили цей досвід. Існують численні спільноти, де люди, які пережили СНПК, підтримують один одного та діляться інформацією про можливість безпечного і конфіденційного звернення за допомогою.

Постраждалі можуть звертатися анонімно -- без вказування особистих даних -- із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Це можна зробити: через адвоката, представника правозахисної організації, або безпосередньо звернувшись до Офісу Генерального прокурора.

Чи має це бути особисте звернення, чи можна онлайн?

Ми постійно підкреслюємо, що найефективніший варіант — це звернутися до Офісу Генерального прокурора. Ви можете зробити це особисто, відвідавши будь-який орган прокуратури та подавши заяву про скоєння злочину, або дистанційно, надіславши свою заяву на електронну пошту.

У різних областях також спостерігається певна спеціалізація: в кожній обласній прокуратурі є щонайменше троє прокурорів, які отримали спеціальне навчання для документування та розслідування злочинів, пов'язаних із СНПК, відповідно до наказу. Вони здатні працювати у режимі конфіденційності, враховуючи делікатність цієї теми.

Існує також система сповіщення: щойно виявляється новий випадок СНПК, регіональна прокуратура зобов'язана негайно інформувати наше спеціалізоване управління, після чого ми беремо справу під свій контроль.

Зображення: facebook/Катерина Павліченко У складі мобільних спеціалізованих груп правоохоронці та психологи виявляють випадки сексуального насильства, скоєного російськими агресорами на територіях, які були звільнені.

Як детально потерпілі повинні викладати обставини насильства?

Ми не потребуємо детального викладу. Досить, щоб у вашому зверненні було таке речення: "Я [ім'я] став/стала жертвою сексуального насильства в контексті конфлікту. Прошу зв’язатися зі мною. Ось мої контактні дані. Прошу внести цю інформацію до ЄРДР".

Все. Цього цілком достатньо для відкриття кримінального провадження. Після цього наша команда зв'язується з особою, щоб дізнатися, в якій формі їй буде зручно співпрацювати, а також чи потрібен їй додатковий захист особистих даних.

У певних ситуаціях ми змінюємо інформацію в анкетах на вигадані дані для гарантування повної анонімності. В екстремальних випадках ми можемо організувати евакуацію особи в безпечне місце, оскільки у нас є необхідні ресурси та процедури для цього.

Стигматизація осіб, які пережили сексуальне насильство, є актуальною проблемою і для України.

Яким чином здійснюється психологічна підтримка для тих, хто зазнав травм?

Спільно з ПРООН та офісом Спеціальної представниці ООН з питань запобігання сексуальному насильству в умовах конфлікту, ми впроваджуємо ініціативу Victim Profiler. Цей проєкт передбачає спеціалізовану підготовку психологів, які безпосередньо взаємодіють з жертвами та здійснюють посттравматичну терапію. Після завершення терапії, вони формулюють індивідуальні рекомендації для слідчих і прокурорів. Ці рекомендації охоплюють різноманітні аспекти: від типу запитань, які слід ставити, до статевої приналежності слідчого чи прокурора, а також оптимальних умов для проведення процесуальних дій. Основною метою є забезпечення максимально етичного, безпечного та чутливого підходу до розслідування, враховуючи пережиті травми. І цей підхід дійсно показує свою ефективність.

Тобто ваша головна стратегія -- не тиснути, а створювати безпечний простір?

Абсолютно вірно. Наша концепція полягає не в примусі, а в наданні підтримки. Відкритість, прозорість і максимальна конфіденційність — саме ці принципи можуть відновити довіру до правоохоронних органів, особливо у випадках, що потребують особливої уваги.

Зображення: надане Анною Сосонською, автор Анна Сосонська.

У свіжому інтерв'ю для LB.ua косовська активістка у сфері прав людини Фаріде Рушіті підкреслила, що однією з ключових перешкод для розслідування злочинів проти людяності в Косові є стигматизація жертв. Вона зазначила, що така ж проблема існує і в Україні. Як ви ставитеся до цього твердження?

Так, я абсолютно погоджуюся. Стигматизація осіб, які пережили сексуальне насильство, є актуальною проблемою і для України.. На наше замовлення USAID свого часу провів соціологічне дослідження. І, на жаль, висновки виявилися невтішними.

Побутують стійкі міфи: якщо жінка стала жертвою сексуального насильства, то, можливо, "вона сама винна", "не так одягалась", "надто привертала увагу". Або: "чому не виїхала з окупації вчасно?".

Правозахисниця Феріде Рушіті: Україні слід навчитися на помилках Косова, працюючи з жертвами сексуального насильства.

Ці погляди є глибоко вкоріненими міфами. Тому наша діяльність має охоплювати не лише тих, хто постраждав, а й усе суспільство. Необхідно впроваджувати просвітницькі кампанії та освітні програми, які допоможуть змінити ці стереотипи.

Яким чином можна впровадити ці ідеї у життя, щоб трансформувати суспільні погляди?

Мене вражає методика, яка використовується в японській освітній системі. Вже в садочках дітям на зрозумілих прикладах пояснюють концепції фізичних меж, співчуття та те, чому вина ніколи не лежить на жертві. Це має стати основою культурних цінностей.

На жаль, у нашому суспільстві все ще існують стереотипи, корені яких сягають так званої "радянської віктимології". Ця наука аналізувала поведінку жертв і намагалася зрозуміти, що саме вони зробили не так. Таке мислення є абсолютно помилковим. Виносити звинувачення на адресу постраждалих – це неправильний підхід. Винуватцем насильства є злочинець, який самостійно обирає шлях агресії.

Изображение: EPA/UPG

Це є основним повідомленням, яке ми повинні транслювати суспільству через усі доступні канали: медіа, освіту та культуру.

Є факти, коли командири особисто вчиняли сексуальне насильство. Та віддавали своїм підлеглим наказ "розслабитися"

Слід підкреслити, що СНПК охоплює не лише питання зґвалтування.

Це справді має велике значення. Багато людей помилково вважають, що сексуальне насильство обмежується лише статевим актом. Насправді ж, це поняття охоплює значно ширший спектр дій. У нашій практиці ми спостерігаємо, що більшість випадків злочинів пов'язані з іншими формами сексуального насильства, такими як сексуалізоване катування, травмування статевих органів, примусове спостереження за зґвалтуванням близьких, погрози за допомогою сексуального насильства, а також сексуальні знущання під час допитів чи утримання під вартою.

Багато з цих форм є надзвичайно травматичними, і, на жаль, суспільство часто навіть не усвідомлює, що такі злочини мають місце, не говорячи вже про їхній обсяг.

Психологія злочинців під час війни може виявлятися вкрай жорстокою та винахідливою. Нам необхідно обговорювати цю тему відкрито, аби суспільство усвідомлювало та визнавало цю складну реальність.

Зображення: Тарас Ібрагімов/Суспільне. 'Тапік' — це польовий телефон, який, за інформацією, міг бути використаний російськими військовими для електричних tortur в ізоляторі тимчасового утримання. Херсон, 14 листопада 2022 року.

Які, на вашу думку, причини повторення таких злочинів під час війни в різних конфліктах і країнах?

Це питання я розмірковувала неодноразово. Якщо зосередитися на війні Росії проти України, то це не лише військове конфлікт, а й протистояння цивілізаційного масштабу.

Ми спостерігаємо, що в ідеологічному контексті сучасного російського суспільства відбувається легітимація насильства. В цьому контексті можна помітити виправдання домашнього насильства, стигматизацію ЛГБТ-спільнот, агресивну мілітаристську риторику та приниження жінок. Це не є поодинокими випадками — це складова цілісної системи.

У цій культурі сексуальне насильство не лише є "прийнятним" — воно перетворюється на ще один засіб приниження, контролю та терору. Воєнні злочини, зокрема сексуальне насильство під час конфліктів, не є випадковими явищами; це результат глибокої системної дегуманізації ворога.

Ви кажете, що сексуальне насильство використовується російськими військовими як метод упокорення. Чому саме цей інструмент?

Тому що все, що роками закладалося в ідеологію російського суспільства, -- воно виходить назовні в момент конфлікту. Ми маємо справу з суспільством, яке ніколи по-справжньому не жило за цінностями цивілізації. Там насильство -- це норма, це засіб комунікації, виховання, домінування. І те, що вони вважають прийнятним всередині, -- вони проєктують назовні, на своїх супротивників. Сексуальне насильство стає зброєю покори цивільного населення, способом приниження військовополонених, способом показати свою владу й нелюдську перевагу. Це психологія. Психологія колоніального, агресивного, дегуманізованого суспільства.

Чи є задокументовані випадки, коли командири російських військових особисто вчиняли акти зґвалтування або віддавали відповідні накази?

Так, на жаль, у нас є такі випадки. Є підтверджені епізоди, де командири особисто вчиняли сексуальне насильство. Є випадки, коли вони віддавали своїм підлеглим наказ "розслабитися", що прямо тлумачиться як дозвіл на сексуальне насильство. Це все ми документуємо.

Зображення: надане Анною Сосонською. Анна Сосонська в процесі роботи на виїзді.

Варто акцентувати увагу: сексуальне насильство не є лише "безладною поведінкою окремих військовослужбовців", як це часто намагаються представити. Іноді це може бути узгоджена дія між командиром і його підлеглими. Такі ситуації можуть виникати не лише серед рядового складу, але й серед офіцерів та керівників колоній.

Які існують специфічні приклади стосовно російських офіцерів і керівників виправних установ?

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо підозрюваний перебуває в розшуку і фізично відсутній в Україні, ми зобов'язані оприлюднити повідомлення про підозру.

Ці документи розміщено на сайті Офісу Генерального прокурора. Вони анонімізовані для захисту постраждалих, але детально описують обставини злочинів.

Наприклад, одне з наших показових проваджень -- підозра заступнику начальника виправної колонії №7 у Володимирській області РФ Хавецькому. Він, будучи заступником керівника установи російської системи виконання покарань, не лише давав прямі накази підлеглим на вчинення сексуального насильства щодо українських військовополонених та цивільних, але й сам особисто неодноразово вчиняв такі злочини. Це все абсолютно задокументовано.

Чим довше регіон перебував під окупацією, тим більше злочинів ми фіксуємо

З яких регіонів України надходить найбільше повідомлень про злочини сексуального насильства?

На жаль, в даний момент ми не можемо надати повну регіональну картину. Приблизно 18% території України все ще знаходиться під окупацією, і мільйони людей живуть в умовах абсолютної ізоляції. Таким чином, наші дані грунтуються лише на інформації про виїзди в деокуповані райони.

Ясно, що в таких регіонах, як Київська, Харківська, Херсонська, Миколаївська та Донецька, ми маємо значно більше зафіксованих випадків. Проте це не свідчить про те, що в інших областях не відбувалися злочини. Просто в цих місцях поки немає можливості для належного документування.

Ал чітко простежується така залежність: чим довше регіон перебував під окупацією, тим більше злочинів ми фіксуємо. І це стосується не лише СНПК, а всього спектру воєнних злочинів.

Зображення: надане Анною Сосонською, автор Анна Сосонська. Лише одиниці з постраждалих звертаються одразу після злочину. Більшість -- через місяці, а то й роки

Які установи безпосередньо займаються розслідуванням злочинів сексуального насильства, що виникають у контексті конфлікту? Як організована міжвідомча співпраця в цій сфері?

У нас є два органи досудового розслідування, залежно від контексту злочину. Служба безпеки України розслідує випадки СНПК, якщо злочин вчинено у місцях несвободи -- тобто, щодо військовополонених чи цивільних, які перебували в незаконному утриманні на окупованих територіях або в Росії.

Національна поліція України веде розслідування всіх інших випадків, де СНПК було вчинено щодо цивільного населення під час окупації.

Офіс Генерального прокурора відіграє роль координатора: контролює дотримання законів, організовує процес досудового розслідування, забезпечує співпрацю між різними органами та представляє державне обвинувачення в судовому процесі.

Чи вже впроваджені нові настанови, гайдлайни для слідчих і прокурорів щодо розслідування СНПК?

Починаючи з 2022 року, ми здійснили величезний обсяг методичної роботи. При Офісі Генерального прокурора була створена міжвідомча координаційна група, спільно з ГО ЮрФем, до якої долучилися такі організації, як ПРООН, Консультативна місія ЄС, Офіс Спецпредставниці ООН з питань запобігання сексуальному насильству у конфліктних ситуаціях, Just Group, Global Rights Compliance та інші. Також до складу групи входять організації, які представляють інтереси самих постраждалих, зокрема "SEMA Україна", "Нумо, Сестри", "ALUMNI" та "29 грудня".

Спільно з цими партнерами ми вже розробили 10 гайдлайнів, які описують типологію злочинів СНПК і надають інструкції для слідчих та прокурорів. Разом із ПРООН та неурядовими громадськими організаціями ЮрФем та Just Group готуємо "Стандарти досудового розслідування кримінальних проваджень щодо СНПК", які покликані стати єдиними методичними рекомендаціями як для органів прокуратури, так і для органів досудового розслідування.

В даний час ми співпрацюємо з доктором Інгрід Елліот, експертом ініціативи Великої Британії, що займається запобіганням сексуальному насильству в умовах конфлікту, а також з організацією Global Rights Compliance для розробки обов'язкових норм для організації та проведення досудового розслідування у справах цієї категорії. Кінцевим результатом стане офіційний міжвідомчий наказ, що об’єднає зусилля прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Служби безпеки України.

Документ наразі проходить етап узгодження, і після його затвердження він перетвориться на підзаконний нормативно-правовий акт, що зобов'яже слідчих і прокурорів діяти відповідно до єдиних стандартів.

Изображение: pravo.ua

Чи збираєтеся ви зменшити кількість судово-медичних експертиз, які зазвичай завдають додаткової шкоди жертвам?

Отже, ми вже почали відмовлятися від цієї практики. Ми усвідомлюємо, що традиційний радянський принцип "немає експертизи – немає злочину" у нашому випадку не є ефективним, адже лише небагато постраждалих звертаються за допомогою відразу після скоєння злочину. Більшість з них звертаються лише через місяці, а іноді й роки.

Відповідно, ми імплементуємо міжнародний стандарт доказування, зокрема за Міжнародним Протоколом документування та розслідування сексуального насильства у конфлікті (випущений ще 2017 року), а також за правилами Глобального кодексу поведінки щодо збору та використання інформації про систематичне сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом. Ці стандарти передбачають, що свідчення постраждалого є достатнім доказом для відкриття провадження, а проведення експертиз можливе лише за бажанням особи і за наявності умов.

Крім того, ми вже розробили нові альтернативні способи збору доказів: це можуть бути психологічні профілі, опитування на анонімних платформах, медичні документи з місця перебування постраждалої особи, а також свідчення осіб, які є сторонніми свідками подій.

Ми прагнемо до того, щоб жодна людина не почувалася повторно травмованою слідчими діями. І тут наш обов'язок -- поставити безпеку, гідність і рішення самої людини в центр процесу розслідування.

Кожен випадок має свої особливості, тому важливо застосовувати індивідуалізований підхід. Слідчий у співпраці з прокурором визначають, які конкретно процесуальні та слідчі заходи потрібно реалізувати.

Якщо між скоєнням злочину і зверненням потерпілого пройшло значний проміжок часу — наприклад, 5-7 років — то, безумовно, проведення судово-медичної експертизи втрачає свою доцільність, оскільки не виявить фізичних доказів. Крім того, така процедура може стати додатковим психологічним стресом для людини.

У подібних ситуаціях ми звертаємося до судово-психологічної експертизи, яка визначає рівень психологічної травми у потерпілої особи. Це є цілком допустимим доказом у кримінальних справах, оскільки є менш травматичним і більш гуманним підходом.

Відповідно до КПК, потерпілий має можливість самостійно надавати докази, і ми готові їх приймати. Це можуть бути, наприклад, скріншоти переписок, особисті записи, фізичні докази, свідчення інших осіб та інше. Ми оцінюємо всі подані матеріали в комплексі, оскільки в кримінальному провадженні жоден доказ не має заздалегідь встановленої ваги.

Зображення: Офіс генерального прокурора. Мобільні команди прокурорів, представників Національної поліції та психологів працюють на звільнених територіях, щоб задокументувати випадки сексуального насильства, пов'язані з конфліктом.

Отже, чи тільки слова особи є достатніми для запуску процесу?

Безумовно. Подача заяви є початковим етапом у процесі. Особи не потрібно "доказувати", що з нею трапилася якась подія — це не її обов'язок. Відповідальність за цей процес лежить на слідчому та прокурорі: їм слід зібрати докази, побудувати юридичну основу та сформулювати обвинувачення.

Заява є підставою для того, щоб інформація була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наступним етапом є проведення слідства.

Особи, які вчиняли СНПК, обміну не підлягають

Чи здійснює ваше управління співпрацю з Міжнародним кримінальним судом у контексті справ, пов'язаних з СНПК?

Так, у нас налагоджено співпрацю з Міжнародним кримінальним судом (МКС) у межах нашої компетенції та відповідно до законодавства України.

Варто усвідомити, що Міжнародний кримінальний суд функціонує в рамках окремої юрисдикції. Його увага зосереджена на вершині політико-військової структури, тобто на "топ-топ" — високопосадовцях, командирах і керівниках, які не лише були причетні до злочинів, а й займалися їх плануванням, систематичним організуванням або наданням санкцій для застосування насильства.

Наше законодавство, зокрема, Кодекс кримінального процесу, містить положення, що регулюють співпрацю між Генеральною прокуратурою та Міжнародним кримінальним судом. Якщо суд надсилає запит, ми здійснюємо його аналіз і у межах наших повноважень надаємо необхідні відомості.

Це може бути доказова база, аналітичні звіти, процесуальні документи -- все те, що може бути корисним для міжнародного правосуддя.

Тобто ми можемо сприяти у формуванні матеріалів, які потім використовуються як доказова база МКС або його слідчих груп.

Можу запевнити, що співпраця триває, і ми в ній зацікавлені. Чим більше таких злочинів буде зафіксовано на міжнародному рівні, тим сильніша наша юридична позиція.

25 червня було укладено угоду між Україною та Радою Європи, що передбачає створення міжнародного трибуналу для розгляду злочину агресії з боку Росії. Які наслідки це матиме для розслідування злочинів СНПК та притягнення винних до відповідальності?

Цей трибунал спеціалізуватиметься на злочині агресії — серйозному міжнародному злочині, який охоплює такі дії, як ініціювання, планування та проведення незаконної війни з самого початку. Це питання є надзвичайно важливим, оскільки злочин агресії виступає своєрідним "материнським" злочином, за яким слідують інші міжнародні злочини, зокрема воєнні злочини та злочини проти людяності, включаючи сексуальне насильство, яке має зв'язок з конфліктами.

Однак слід усвідомлювати, що трибунал, що розслідує злочини агресії, є окремою інституцією, яка не займатиметься безпосередньо розглядом індивідуальних випадків сексуального насильства. Проте його діяльність може створити додатковий тиск на правову систему та сприяти формуванню відповідальності на всіх рівнях — від вищого керівництва країни до безпосередніх виконавців.

Це питання стосується політичної та юридичної відповідальності вищого керівництва Російської Федерації, і в цьому контексті, так, він має потенціал стати значним доповненням до вже існуючих національних і міжнародних механізмів для розслідування злочинів СНПК.

Знімок: Офіс Президента України. Президент Зеленський та Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе офіційно підписали документи, необхідні для ратифікації Угоди про заснування Спеціального трибуналу, що стосується злочину агресії Росії проти України, 26 червня 2025 року.

Чи існує в перспективі ймовірність, що злочини СНПК також можуть потрапити під юрисдикцію цього трибуналу?

Ми усвідомлюємо, що всі злочини, пов'язані з агресією, повинні аналізуватися в сукупності. Якщо міжнародна прокуратура зможе довести, що сексуальне насильство застосовувалося як засіб ведення війни, метод залякування або покарання, тоді ці випадки можуть бути розглянуті як частина більш широкого контексту злочину агресії.

Проте навіть у відсутності трибуналу ми вже в межах національного законодавства розглядаємо СНПК не лише як окремі випадки, а як систематичне та організоване переслідування цивільних осіб або військовополонених. Це означає, що йдеться про воєнні злочини, а в певних ситуаціях ці дії можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності.

Якщо розглядати питання національної юрисдикції, то скільки справ стосовно злочинів, пов'язаних із СНПК, було передано до суду і на яких етапах вони наразі перебувають?

На сьогоднішній день 85 військових Російської Федерації отримали повідомлення про підозру. До судових органів направлено 44 обвинувальні акти стосовно 57 осіб з числа військовослужбовців РФ. Станом на цей момент, 18 осіб вже отримали вироки у вигляді позбавлення волі. Отже, ми маємо 119 задокументованих випадків СНПК. Варто зазначити, що ця інформація актуальна на початок цього місяця.

Цифри коливаються через значний розвиток у сфері досудових розслідувань та судового розгляду цих справ.

На сьогодні 11 засуджено до 12 років позбавлення волі, 2 до 10 та 11 років позбавлення волі, ще у 5 випадках сукупність кримінальних правопорушень передбачає до 15 років позбавлення волі, тобто в середньому - 11-15 років позбавлення волі.

Чи відомі випадки обміну російських злочинців, які були причетні до скоєння СНПК?

На даний момент у нас немає російських військових, які брали участь у СНПК і перебували б у полоні. Саме тому ми їх не обмінювали, адже вони поки що відсутні фізично.

Проте, на рівні нашого департаменту існує угода, відповідно до якої особи, що вчинили найбільш тяжкі злочини, такі як СНПК, розстріл військовополонених, жорстоке поводження, катування та розстріл цивільних осіб, не підлягають обміну.

Зображення: надане Анною Сосонською, автор Анна Сосонська. 64 постраждалих вже отримали невідкладні репарації по 3 тисячі євро

У Косово щомісяця надається фінансова підтримка особам, які стали жертвами сексуального насильства під час конфлікту. Чи існують аналогічні програми в Україні?

Отже, у нас ухвалено закон, що забезпечує правовий та соціальний захист для осіб, які стали жертвами сексуального насильства в умовах конфлікту. Офіс Генерального прокурора відіграв важливу роль у процесі його створення.

На сьогоднішній день існують два основних способи отримання репарацій. Перший з них – це термінові (проміжні) репарації, які представляють собою одноразові фінансові виплати.

Та є можливість для осіб із процесуальним статусом потерпілих у кримінальному провадженні подати інформацію напряму через Офіс Генпрокурора до Комісії, яка буде створена при Міністерстві соціальної політики, яка й ухвалюватиме рішення про виплати.

Говорячи про термінові репарації, слід зазначити, що йдеться про разову виплату в розмірі 3000 євро. Ці кошти не є частиною державного бюджету, а є фінансовою допомогою від урядів інших країн, що символізує їх підтримку постраждалих та засудження дій Російської Федерації. У рамках пілотного проєкту, розпочатого в жовтні 2024 року, 64 особи, які мали статус потерпілих у кримінальних справах, вже отримали ці репарації. Ще близько 40 осіб очікують на свої виплати. Цей проєкт офіційно завершився з набуттям чинності закону про захист постраждалих осіб від СНПК 18 червня 2025 року.

Ми готові повторити цю модель, щойно Мінсоцполітики створить комісію, передбачену новим законом. І тоді ми ініціюємо запровадження схожої моделі конфіденційного обміну інформацією, за згодою постраждалої особи, щоб скоротити її шлях до допомоги.

В Україні сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, визнане воєнним злочином без строку давності. Що це означає на практиці для вас і для постраждалих?

Це означає, що часовий фактор не обмежує людину в поданні заяви. Як показує досвід Боснії і Герцеговини, на це може піти 10 чи навіть 15 років. Для мене, як прокурорки, це означає, що незалежно від того, коли людина звернеться -- завтра чи через десятиліття -- її звернення буде зареєстровано, а розслідування розпочато.