В умовах відсутності людей, фінансових ресурсів та електрики: як функціонує малий та середній бізнес в Україні.

Про те, в яких умовах доводиться працювати і які виклики вимушені долати представники мікро-, малого і середнього бізнесу в Україні в кінці 2024 року, та що чекати далі, - в огляді журналіста РБК-Україна Руслана Кисляка.

Контент

На завершення третього року збройного конфлікту, основною перепоною для розвитку бізнесу в Україні, включаючи малий та середній сектор, залишаються військові загрози. Це підтверджують численні дослідження та опитування представників різних галузей. Також про цю проблему висловлюються підприємці та заступниця міністра економіки Тетяна Бережна у своїх коментарях для РБК-Україна.

За інформацією Інституту економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД), у жовтні 2024 року військові ризики значно посилили свій вплив на підприємницьку діяльність у порівнянні з попередніми місяцями. Якщо в вересні 56% компаній вказували на військову загрозу як головну перешкоду для бізнесу, то в жовтні цей показник зріс до 62%.

"Понад 62% підприємств вказують на небезпеку роботи через загрозу обстрілів та руйнувань. У зоні бойових дій більшість підприємств або зупинилися, або переїхали, що створило додаткові витрати для бізнесу", - констатує Тетяна Бережна, зазначаючи, що наразі малий та середній бізнес забезпечує 99% від загальної кількості підприємств в Україні, 64% доданої вартості та 72% реалізації продукції. Тож цей сектор залишається основою нашої економіки.

Цікава інформація: великі компанії частіше стикаються з такою проблемою, як військова загроза, з частотою 73%. У той же час, мікро-, малі та середні підприємства повідомляють про воєнні ризики у 40%, 59% та 65% випадках відповідно.

Сільське господарство зазнає серйозних наслідків від воєнних загроз. Найголовнішою проблемою є втрата родючих земель через військові дії, а також ушкодження інфраструктури, зокрема портів та елеваторів, у господарствах, розташованих поблизу лінії фронту. Це фактично робить неможливим будь-яке виробництво в цих районах.

Існує стереотип, що більшість агрокомпаній складають великі вертикально інтегровані холдинги. Проте, якщо розглядати площі оброблюваних земель, таких компаній в Україні не більше 30%. У решті випадків переважають малі та середні підприємства, - зазначає Олег Хоменко, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ).

Через війну агрокомпанії несуть як прямі, так і непрямі збитки. Прямі збитки, серед яких, зокрема, втрата інфраструктури для зберігання агропродукції, оцінюються Світовим банком у близько 30 млрд доларів. Непрямі втрати, за оцінками СБ, складають до 100 млрд доларів.

Безперервні ракетні та безпілотні атаки супротивника, а також воєнні дії, завдають серйозної шкоди інфраструктурі, бізнес-об'єктам і ускладнюють нормальне функціонування підприємств. Потреба у релокації компаній до більш безпечних районів залишається на порядку денному, проте цей процес вимагає великих витрат і часу. Особливо це стає відчутним для підприємців, які працюють в прифронтових зонах.

Наступна за значимістю перешкода для ведення бізнесу - брак робочої сили внаслідок призову або виїзду співробітників. З цією проблемою станом на кінець жовтня зіштовхувалися 57% підприємств. Це трохи краще, ніж у березні, коли таких було 61%.

Примітно, що мікропідприємства, на відміну від решти бізнесу, менше відчувають брак робочої сили через мобілізацію або виїзд співробітників.

Згідно дослідження ІЕД, на брак робочої сили через повномасштабну війну скаржаться практично всі підприємства Львівської області. Про цю проблему заявляють також більше 60% підприємств у Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Полтавській, Київській, Одеській, Волинській, Рівненській та Чернівецькій областях.

Згідно з інформацією, наданою для РБК-Україна заступницею міністра економіки Тетяною Бережною, внаслідок мобілізації, еміграції та внутрішніх переселень чисельність робочої сили в Україні знизилася на 61%. Це має особливо серйозний вплив на сектори, де затребувані висококваліфіковані спеціалісти.

В даний час близько 70% підприємств вважають нестачу кадрів головною проблемою. Кадровий дефіцит змусив 48% компаній витрачати додаткові ресурси на підготовку нових працівників. Тим часом лише 14% малих і середніх бізнесів змогли повністю поновити свої штати в порівнянні з довоєнним часом, - зазначає співрозмовниця видання. Вона також додає, що в різних регіонах функціонує вісім центрів професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, які займаються навчанням та перекваліфікацією кадрів.

Кадровий склад є нагальною проблемою для численних компаній.

Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України, у інтерв’ю для РБК-Україна підкреслює, що заміна мобілізованих фахівців часто стає складною задачею через брак на ринку достатньої кількості професіоналів з необхідними навичками.

"Мій знайомий із маленького містечка в Миколаївській області звернувся до мене з проханням відремонтувати годинник у Києві. Як виявилося, чоловіків, які працювали в місцевій годинниковій майстерні, мобілізували. Через це їхній бізнес з ремонту годинників закрився. Зазвичай це ФОПи, приватні підприємства та невеличкі майстерні. Це яскравий приклад того, як мобілізація впливає на малий і середній бізнес в Україні", - зазначає Михайло Непран.

В багатьох сферах чоловіків часто просто фізично неможливо замінити жінками, зокрема в сільському господарстві. Як зазначає гендиректор УКАБ, всі без винятку виробники сільськогосподарської продукції стикнулися з проблемою браку робочої сили. На селі людей і до війни було мало. Зараз же серед дефіцитних спеціальностей - трактористи, водії, комбайнери. Всі вони підпали під мобілізацію. І це дуже відчутно впливає на виробництво.

"Спроби замінити чоловіків жінками в трудових процесах виявилися невдалими, оскільки багато з цих завдань є надто фізично складними. Жінки не завжди здатні витримати такі навантаження, особливо в періоди, коли робота досягає піку – під час посівної, жнив або обробки ґрунту. У ці часи необхідно працювати без перерви, а жінки, як правило, мають сімейні обов'язки та домашні справи. Тому їм важко виконувати такі інтенсивні роботи", – зазначає співрозмовник видання.

Змагання за кадри змушує компанії підвищувати зарплати, що не завжди можливе для кожного бізнесмена. Як наслідок, обсяги їхньої діяльності починають зменшуватися, відзначають в Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП) у коментарі для РБК-Україна.

Наступним чинником, який, згідно з дослідженням Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, ускладнює ведення бізнесу під час війни, є підвищення цін на сировину, матеріали та товари, що призводить до збільшення витрат на виробництво. Станом на кінець жовтня ця проблема торкалася 45% підприємств. Найбільшою мірою зростання цін на сировину і матеріали відчули компанії в Житомирській, Львівській областях та Києві, де понад 70% підприємств зіткнулися з цими труднощами.

За даними УСПП, в середньому за галузями зростання цін на сировину і матеріалу від початку року складає близько 30-40%.

"У 2024 році інфляційні процеси призвели до підвищення витрат на сировину на 29%, що створило додаткові виклики для компаній у секторах з обмеженою маржею", - зазначає Тетяна Бережна з Міністерства економіки в коментарі для РБК-Україна.

Однією з основних причин інфляції та зростання цін на сировину для підприємств є девальвація гривні. Внаслідок підвищення витрат багато компаній швидко наближаються до межі своєї беззбитковості, що обмежує їхні можливості для розвитку. Як наслідок, значна кількість підприємств вимушена закриватися, зазначає професор Київської школи економіки та президент CFO Club Ukraine Михайло Колісник.

Найбільше відчувають на собі зростання цін на сировину та матеріали мікропідприємства - таких аж 48%, тоді як серед малих, середніх та великих підприємств таких - 44%, 41% та 44% відповідно. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів та легкої промисловості частіше від інших скаржаться на зростання цін на сировину та матеріали (таких більше 50%).

Скорочення платоспроможного попиту є ще одним важливим чинником, який має значний вплив на діяльність малого і середнього бізнесу. В даний час цю проблему відчувають 34% компаній.

Зниження купівельної спроможності через інфляцію та відтік населення за кордон змушує бізнес шукати нові ринки збуту. Проте наразі тільки 40-45% малого бізнесу мають вихід на західні ринки, переважно через міжнародні онлайн-платформи (Etsy, Amazon) або експортні поставки. "Переважна більшість все ж працює на внутрішньому ринку (таких до 60%), падіння платоспроможності якого просто катастрофічне. За даними Світового банку, 29% населення України за межею бідності, а хибний крок замороження соціальних стандартів аж до 2027 року тільки поглиблюватиме цю проблему", - зазначають в Українському союзі промисловців і підприємців.

Бізнес в цілому готовий до обмежень в енергопостачанні, до яких здебільшого мав час належно підготуватися. Тому планові обмеження за графіками становлять для бізнесу радше очікувану неприємність, аніж непереборні обставини, говорить старший економіст Центру економічної стратегії Володимир Ланда.

Український бізнес досить швидко адаптується під реалії, зокрема, генератори та альтернативні джерела енергії наразі допомогли стабілізувати роботу 75% підприємств. Але є друга сторона медалі, яка полягає в тому, що ціна таких рішень в середньому збільшує витрати підприємств на 20%. Для багатьох бізнесів це досить суттєва перешкода, говорить Тетяна Бережна.

"Мені говорив Ігор Ланда, один із топ-менеджерів мережі магазинів Novus, що година роботи генератора, який зебезпечує електрикою один зал магазину, коштує 5 тис. гривень. Звичайно, Novus - це великий бізнес. Але для МСБ ці витрати ще більш відчутні", - розказує Михайло Непран.

Про те, як проблеми в енергетиці впливають на економіку та бізнес, РБК-Україна писало ще влітку. Наразі ситуація в енергетиці ризикує погіршитись.

На кінець жовтня 17% компаній повідомили про труднощі в транспортуванні сировини чи товарів в Україні. Водночас частка підприємств, які стикалися з подібними проблемами, знизилася з 32% у березні 2024 року до 16% у липні, що свідчить про поступове покращення загальної ситуації. Проте після липня спостерігається зворотна тенденція: у серпні цей показник зріс до 21%, у вересні склав 17%, а в жовтні залишився на тому ж рівні 17%. Ці дані наводить Інститут економічних досліджень та політичних консультацій.

Вищі витрати на логістику через меншу пропозицію транспортних послуг, складніші шляхи і проблеми на кордоні визначають загальне зростання витрат бізнесу.

Чи не найсильніше проблеми з логістикою впливають на компанії агропромислового сектору.

"В 2022-2024 роках українські аграрії дуже постраждали від ажіотажу, спровокованого "Укрзалізницею", коли через занадто розігрітий ринок і обмежений доступ до вагонів виник певний дефіцит вагонів. Це було зумовлено тим, що Чорноморський коридор працював нерівномірно, були зависокі перехідні залишки аграрної продукції, і на цьому тлі "Укрзалізниця" по суті зманіпулювала цим попитом", - говорить РБК-Україна генеральний директор УКАБ Олег Хоменко.

Внаслідок цього деякі фермери зазнали втрат, пов'язаних із логістикою. Як зазначив співрозмовник видання, в 2024 році обсяги аграрного експорту залишаться на рівні попереднього року, проте ціни на логістичні послуги в цьому році знизилися вдвічі, повернувшись до довоєнних показників.

Виробники в Україні стикаються з серйозними викликами в сфері логістики (зображення: Getty Images)

На ціну логістики агропродукції також впливає вартість фрахту кораблів і високі страхові ставки.

Олег Хоменко зазначає, що власники суден неохоче відправляють свої кораблі до України, що, в свою чергу, призводить до зростання витрат на фрахт і підвищення собівартості продукції для агровиробників. За його словами, функціонування Чорноморського коридору та портів Одеси є серйозним викликом для українських фермерів. Ця інфраструктура відіграє ключову роль у забезпеченні доступу українських товарів на світовий ринок, дозволяючи укладати контракти і отримувати валютні надходження. Українські аграрії сильно залежать від ефективності роботи цього коридору. Наразі приблизно 90% українського експорту зернових проходить через чорноморські порти. Основними покупцями української продукції є країни Глобального Півдня, Китай, а також європейські держави, зокрема Італія та Іспанія, які отримують товари з України морем.

Серед менш критичних, але все ж важливих аспектів, які впливають на продуктивність мікро-, малого та середнього бізнесу, можна виділити такі: нестача обігових коштів, порушення ланцюгів постачання, корупційні схеми, затримки з податковими накладними, регуляція валютного курсу з боку держави, пошкодження майна та товарів через бойові дії, а також незаконні вимоги або тиск з боку контролюючих і правоохоронних структур.

Відчутною проблемою залишається обмежений доступ малого і середнього бізнесу до кредитування. Як зазначають в УСПП, наразі рівень кредитування економіки в Україні найнижчий в Європі - всього 15% від ВВП, тоді як в сусідніх Польщі та Чехії - 70% і 80% відповідно. Зокрема, державної програми "Доступні кредити 5-7-9%" недостатньо, вона недоступна для малого підприємництва, її масштаб замалий.

Згідно з інформацією Міністерства економіки, більше 40% підприємств стикаються з труднощами у доступі до кредитних ресурсів. Тим часом Тетяна Бережна підкреслює, що лише у 2024 році програма "Власна справа" через мікрогранти підтримала близько 10 тисяч підприємців, що отримали в сумі 2,4 млрд грн для започаткування або розширення власного бізнесу.

Одним із ключових чинників, що впливають на функціонування малого та середнього бізнесу, є система оподаткування. Зокрема, нещодавно підписаний президентом закон, що передбачає підвищення податків, викликає ряд труднощів для підприємців через відсутність періоду для адаптації, як зазначають в УСПП. Паралельно з цими змінами також відбувається перевірка і перебронювання працівників, що ускладнює роботу компаній. Проблеми з необґрунтованим блокуванням податкових накладних тривають, а неефективна комунікація між митними органами та податковою службою призводить до того, що підприємці стають жертвами цієї ситуації. Підвищення податків не супроводжується комплексними заходами, які могли б підтримати економічну ситуацію. Зокрема, відсутні програми кредитування для підприємств, а також стимулювання для бізнесу, що інвестує у власну енергоефективність чи податкові пільги для інноваційних компаній.

Не все гладко з податками і для аграріїв, наполягає гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Олег Хоменко. За його словами, є певні диспропорції в підвищенні акцизів до європейського рівня, які були проголосовані в Раді цього року. "Законотворець, орієнтуючись на норми європейського права, забув про те, що для сільгоспвиробників у Європі діють пільги щодо акцизів. Європейські держави компенсують своїм сільськогосподарським товаровиробникам майже 100% акцизів", - стверджує співрозмовник РБК-Україна.