Битва за пам'ять: Як створюється національне військове кладовище та коли розпочнуться поховання.

З 2022 року в Україні розпочато ініціативу зі створення національного військового меморіального кладовища, яке стане втіленням вшанування героїв. У статті РБК-Україна розглядаються труднощі, з якими стикалися під час реалізації цього проекту, а також деталі дизайну меморіального комплексу.

Зміст матеріалу:

Створення меморіального комплексу, де знайшли б спочинок захисники України, обговорювали ще до великої війни. Перші кроки до створення знакового місця пам'яті захисників України були у 2021 році, коли Верховна рада проголосувала за законопроєкт 4225, а у травні 2022-го ВР ухвалила закон про створення Національного військового меморіального кладовища.

Його хотіли розмістити в урочищі Лиса гора в Голосіївському районі столиці. Це викликало хвилю протестів, особливо з боку екологічних організацій. Казали, що територія має заповідний статус, а закон забороняє будівництво чи інші дії, які можуть завдати йому шкоди. Від будівництва на Лисій горі відмовилися, обравши для спорудження комплексу Биківню під Києвом.

"Коли було ухвалене рішення на користь Биківні, багато учасників проекту відчули полегшення," - зазначив в інтерв'ю РБК-Україна співробітник однієї з організацій, який обізнаний з перебігом подій.

Однак план у Биківні також не був втілений у життя. Неподалік знаходяться "Биківнянські могили", де спочивають жертви сталінських репресій. Існували побоювання, що під час будівництва можуть бути виявлені нові поховання, що призвело б до тривалих зупинок робіт для проведення досліджень та ексгумації. Крім того, після врахування санітарних і буферних зон, площа, доступна для поховань, зменшилася б до 50 гектарів, що виявилося б недостатнім для реалізації задуманої масштабної меморіальної споруди.

Після призупинення проекту в Биківні, багато родин загиблих героїв висловили своє обурення, зокрема, їхній гнів був зосереджений на Міністерстві ветеранів. Проте, слід зазначити, що до ухвалення рішення щодо місця будівництва було залучено численні установи. З моменту зупинки процесу в Биківні настала пауза в спілкуванні, оскільки ніхто не міг надати інформацію про нову локацію.

Наступним кроком стало перенесення будівництва до села Гатне, що під Києвом. У 2024 році уряд визначив лісову територію поблизу села Мархалівка на Київщині для реалізації проекту НВМК.

Потреба в національному меморіальному кладовищі продовжує зростати (джерело: Getty Images)

Рішення зробити місце поховань у лісі на території Гаттянської ОТГ викликало обурення через планову вирубку частини лісу. Дехто навіть долучився до блокування будівництва. Пізніше з'ясувалося, що частина протестувальників не є місцевими жителями.

З початку виконання робіт на об'єкті в Мархалівці підрядник регулярно стикається з фізичними перешкодами, повідомляє РБК-Україна з посиланням на державну установу "НВМК".

"Невідомі особи, які висловлювали протест проти зведення головного військового цвинтаря, перекривали проїзди, блокували техніку, намагалися зламати тимчасовий будівельний паркан, не дозволяли працівникам підрядника входити на об'єкт, а також перешкоджали доставці матеріалів. У зв'язку з цим виникала необхідність неодноразово викликати поліцію," - зазначили в державній установі.

Велика кількість подібних інцидентів була задокументована на відеозаписах та фотографіях. Після втручання правоохоронних органів доступ працівників і техніки було відновлено з 1 листопада 2024 року. Проте внаслідок протестів найсприятливіший період для будівництва перед початком сезонних опадів було втрачено, зазначають у "НВМК". Перші поховання загиблих військових, які були заплановані на другу половину 2024 року, були відкладені.

Деякі мешканці села висловлюють підтримку ідеї створення Військового меморіалу, однак просять не розташовувати його безпосередньо біля їхнього населеного пункту. "Ми неодноразово піднімали це питання. Чи не можна було знайти ділянку, де не потрібно буде зрубувати дерева? Хіба в околицях не існує таких місць? Я просто не можу цього зрозуміти. Безумовно, такий меморіал необхідний. Але чому саме тут?" — висловила своє занепокоєння одна з учасниць протесту проти будівництва, як повідомляє РБК-Україна.

Недопустимо піднімати жодні інтереси над національною пам'яттю, акцентує в коментарі для РБК-Україна Альона Скуйбіда, співзасновниця асоціації "Сила морської піхоти" та дружина військовослужбовця 501 ОБМП, який захищав Маріуполь.

"Дехто, можливо, забув про причини, чому все це відбувається. Чому в нашій країні триває війна і чому так необхідно створити це кладовище. Багато воїнів втратили свої домівки, і їхні рідні також зазнали втрат. У них просто немає місця, куди можна було б піти, немає де поховати своїх близьких. Це кладовище стане символом героїзму для всіх воїнів, які зможуть приходити сюди, аби бути серед своїх побратимів і вшанувати їх пам’ять," - зазначає вона.

План розташування кладовища в Мархалівці (джерело: uk.wikipedia.org)

Критики вказували на те, що територія Мархалівського лісу відзначається високим рівнем ґрунтових вод, що, за їхніми словами, ускладнює можливість проведення поховань. Як зазначають представники підрядної організації, вони стикнулися з певними технічними труднощами, пов'язаними з водовідведенням. У свою чергу, технічні фахівці розробили декілька рішень для вдосконалення системи дренажу та організації дощової каналізації.

Раніше ми інформували, що на території НВМК розпочинаються роботи, які включають в себе, зокрема, обробку ґрунту, встановлення оглядових колодязів та прокладання труб на глибині до 4 метрів. Крім того, передбачаючи можливі маніпуляції, ДУ "НВМК" ще до старту цих робіт попереджала про високу ймовірність тимчасового накопичення води в зонах розриття ґрунту, пояснюючи, що така ситуація є абсолютно нормальною в рамках цього технологічного процесу, - зазначили в ДУ в коментарі для видання.

У держустанові стверджують, що на даний момент дренажна система та мережа дощової каналізації першої черги будівництва функціонують у повному обсязі. Вже можна спостерігати, як штучний водоем на території кладовища поступово заповнюється водою, ефективно відводячи її з будівельного майданчика.

"Моніторинг показує, що система працює ефективно, і вода поступово відходить з тих ділянок, які ще не повністю підготовлені", - додають співрозмовники.

Ще одна зауваження стосувалася фірми, яка почала отримувати фінансування на реалізацію будівельних проектів. Консорціум "Білдінг Юа" був заснований 4 липня 2024 року, відразу після оголошення тендеру на виконання будівельних робіт. Він став єдиним учасником цього тендеру та отримав попередню оплату в розмірі 122,1 млн грн.

Одна з компаній-засновниць консорціуму була пов'язана з інвестфондом, яким до серпня 2024-го володіла донька підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва. У вересні СБУ підтвердила, що сам Єрмолаєв має зв'язки з будівельниками НВМК.

Один зі знайомих з процесом оголошення тендеру співрозмовників РБК-Україна пояснює: щодо претензій, що нібито спеціально створено "фірму-однодневку" - об'єднання компаній - допустима практика, коли йдеться про масштабні проекти. Це має спростити роботу і зробити процес комплексним. Іноді так роблять, коли є задача провести один великий тендер, щоб об'єднати всіх підрядників.

"На мою думку, в цілому серйозної зради там не відзначається," - зазначає він.

Процес будівництва НВМК, січень 2025 року (фото: надані НВМК)

Чи завершено розгляд претензій щодо тендеру? В "НВМК" заявляють, що як замовник будівельних робіт, вони не отримували жодних запитів від правоохоронних органів. Крім того, їм не відомо про наявність будь-яких зауважень стосовно консорціуму, його учасників або засновників.

"Відповідно, є підстави вважати порушене питання неактуальним", - резюмують в держустанові.

"Численні хлопці та дівчата, а також їхні родини стали жертвами війни і змушені залишати свої домівки. Вони не мають можливості поховати своїх рідних на батьківщині. Вони зберігають прах своїх близьких удома, живучи з цим важким тягарем. Багато тіл залишаються у рефрижераторах. Це питання потребує термінового вирішення," - зазначив у інтерв'ю РБК-Україна восени 2024 року колишній виконувач обов'язків міністра у справах ветеранів Олександр Порхун.

Цього року планується відкриття національного військового меморіального кладовища для поховань загиблих Захисників і Захисниць. Це є однією з основних задач на 2025 рік, зазначають у "НВМК".

"Перші поховання та перепоховання планується провести незабаром після завершення будівельних робіт, введення в експлуатацію першого пускового комплексу першої черги будівництва НВМК і отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію готового об'єкта," – зазначили у прес-службі Державної установи.

Також у 2025-му планують завершити всю першу чергу будівництва і почати будівництво другої. Перша черга розділена на два пускові комплекси.

Перший складається із секторів поховань, колумбарних стін, відкритої автостоянки, під'їзної дороги, штучної водойми, локальної очисної споруди та майданчиків для збору сміття. Другий - із секторів поховань, адміністративної будівлі, меморіалу, будинку трауру, зупинки громадського транспорту, крамниці ритуальних атрибутів, ангару, центральної площі, автостоянки та інженерних мереж.

У рамках другої стадії заплановано створення зон для поховань, зведення крематорію, колумбарних стін, пам'ятників, автостоянок, а також меморіальної будівлі та інженерних комунікацій.

Перші поховання почнуть відразу після завершення будівельних робіт, введення в експлуатацію першого пускового комплексу першої черги (фото: надані НВМК)

На кладовищі ховатимуть захисників поступово: процес розтягнеться на багато років. В майбутньому матимуть право бути поховані на ньому і ветерани війни. Усього передбачено 136 419 поховань, з них традиційних 131 199, в колумбаріях - 5 220, кажуть РБК-Україна у Мінветеранів. Представники відомства в ЗМІ завжди наголошують на сподіваннях, що стільки місць не знадобиться.

Як виглядатиме меморіальне кладовище? Основними аспектами концепції стали вихідні дані, з якими працює команда, зазначає головний архітектор проекту Сергій Дербін у коментарі для РБК-Україна.

"З одного боку, ми маємо справу з реальним виглядом території - лісом, а з іншого - технічним завданням, яке передбачає створення меморіального кладовища для військових. Саме на стику цих двох аспектів виник дизайн, що органічно вписується в навколишній ландшафт, при цьому відповідаючи сучасним військовим естетичним вимогам," - зазначає він.

Архітектурні споруди не прив'язані до жодного конкретного стилю, не належать ані до класицизму, ані до модернізму чи будь-якої іншої течії, зазначає Сергій Дербін. Вони матимуть позачасовий дизайн, що сприятиме формуванню універсального простору для подальшої інтеграції основних елементів комплексу. Остаточний вигляд цих будівель буде визначений в результаті архітектурних конкурсів.

Щодо вигляду поховань - робота над цим питанням теж ще триває. Архітектор говорить, що важливо знайти баланс між усталеними ритуальними традиціями та суспільним запитом на те, щоб військовий меморіал мав виразну ідентичність, відмінну від цивільних кладовищ.

Візуалізація сектору поховань (фото: надані Сергієм Дербіним)

Візуалізація сфери поховань та колумбаріїв.

Візуальне представлення вхідної зони.

Раніше майбутнє кладовище в медіа часто порівнювали з Арлінгтоном в США. Але Дербін переконаний, що українська меморіальна та мілітарна архітектура має спиратися на власні традиції, а не копіювати чужі.

"На перший погляд може здатися, що найочевиднішим референсом є Арлінгтонський національний цвинтар. Але особистий досвід його відвідування й спілкування з американськими інженерами, які продовжують облаштовувати комплекс і сьогодні, переконав мене у тому, що прямі паралелі тут недоречні", - вважає він.

Якщо порівнювати предметно, то державні будівельні норми та законодавство в США і Україні значно відрізняються. Це стосується всього - від сітки розташування могил, розмірів надгробків, місцевих матеріалів, особливостей клімату, техніки прокладання мереж, аж до бюджетів, які закладаються на проектування та утримання меморіалів. Та сама ситуація і з військовими некрополями Співдружності націй.

Козацький некрополь, зображення Романа Маленкова.

Меморіальний військовий цвинтар, Золочівський район

"Лише перегляд красивих зображень в інтернеті недостатній для успішного виконання проекту. Це складний і багатогранний процес, що вимагає вмілого поєднання державних будівельних стандартів, законодавчих вимог, технічних завдань замовника та, що найважливіше, реальних потреб суспільства," - підкреслює Сергій Дербін.

Основним джерелом натхнення для команди стали українські традиції. Вони досліджують та переосмислюють козацькі некрополі, військові поховання бійців УСС, УГА, УПА, а також українські кладовища за межами країни. Зокрема, це стосується цвинтаря святого Володимира в Оквілі (Канада), цвинтаря святого Андрія в Саут-Баунд-Брук (США) та інших.

"Культура України володіє своїми унікальними поховальними звичаями, на яких ми повинні базуватися при розробці сучасного меморіального комплексу. Україні не потрібно запозичувати чужі традиції; ми повинні створювати свою військову естетику, ґрунтуючись на нашій історії", - вважає архітектор.

Для НВМК професійні шрифтологи Андрій Шевченко та Богдан Гдаль створили унікальний шрифт під назвою Memoria. Цей шрифт є ексклюзивним і не буде доступний для загального користування, адже він розроблений спеціально для цього проекту.

Шрифт Memoria має два основних варіанти. Один із них призначений спеціально для гравіювання на кам'яних пам'ятниках. Елементи цього шрифту розроблені таким чином, що після висічення в кам'яній поверхні літери залишаються виразними і легкими для сприйняття та читання.

"Стилістика Memoria об'єднує традиційність та патріотичний настрій, оскільки творці черпали натхнення з української шрифтової графіки ХХ століття, зокрема з періоду Визвольних змагань. Процес створення цього шрифту був довгим і унікальним, оскільки обидва дизайнери в даний час служать у Збройних Силах України," - зазначає співрозмовник.

Шрифт Memoria

Шрифт Memoria: приклади використання

Як планують забезпечити доступність комплексу для ветеранів, родин загиблих, людей з інвалідністю?

"З самого початку реалізації проєкту ми керувалися цим важливим принципом, - зазначає Сергій Дербін. - Національне військове меморіальне кладовище буде повністю доступним і безперешкодним, відповідатиме стандартам універсального дизайну та враховуватиме потреби всіх відвідувачів, незалежно від їх фізичних, сенсорних, когнітивних чи культурних особливостей."

1. Доступність простору

Проєкт, який передбачає відсутність сходів і бар'єрів, з ухилом не більше 5% та входами на нульовій позначці. Ширина доріжок становитиме від 2,2 метра для зручного пересування, а також будуть розміщені тактильні маркери, мапи та вказівники, виконані шрифтом Брайля.

2. Інклюзивні вбиральні

Усі туалетні кабінки обладнані з урахуванням потреб маломобільних людей: тут достатньо простору, встановлено поручні, а також є пеленальні столики для дітей та дорослих, а також кімнати для догляду за малюками в чоловічих і жіночих санвузлах.

3. Місце для вшанування пам'яті

Зони поховань, що відповідають релігійним звичаям, затишні куточки для відпочинку під тінню дерев, уединені місця для роздумів, меморіальний сад та калиновий гай - все це створено для підтримки психологічного відновлення.

4. Транспортні засоби та паркувальні можливості

На парковці передбачено 10% місць для людей з інвалідністю (близько 300). Біля кладовища будуть зупинки громадського транспорту та зони для таксі.

Зображення макета, сектор поховань першої черги, масштаб 1:50.

5. Інклюзія в культурі

Інформація буде представлена на кількох мовах. Було враховано різноманітні ритуальні звичаї, зокрема облаштовано місце для ритуального очищення в приміщенні траурного дому. На території функціонуватиме консультаційний центр, що надаватиме підтримку в організації поховань.

"Безперешкодний доступ - це не розкіш, а основа, на якій ми будуємо. Саме з цією метою ми розробили простір, що відповідає потребам всіх людей, незалежно від їх фізичних можливостей чи культурних відмінностей", - зазначає головний архітектор.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Схоже, що цей надзвичайно важливий для українців проект дійсно пережив чимало суперечок. Громадськість повинна усвідомити, що створення такого простору є критично важливим завданням для кожного з нас, зазначає дружина полоненого морпіха Альона Скуйбіда.

"Необхідно зупинити політичні маніпуляції, адже мова йде про життя, про пам'ять і про вшанування наших захисників. Наші герої заслуговують на належне місце для вічного спочинку. Пам'ять про загиблих воїнів є відповідальністю всіх нас. Ми не можемо їх забувати", - наголошує вона.

Особи, обізнані про перебіг будівництва, з висновками, які вони поділили з РБК-Україна, вважають, що проект, ймовірно, не підлягатиме подальшим перенесенням. На його шляху виникло занадто багато перешкод, а будь-які нові затримки в реалізації проекту будуть абсолютно недоречними. Найважливіше, підкреслюють вони, це забезпечити героям гідне місце для вшанування пам'яті, щоб ветерани та їхні родини мали можливість прийти і вшанувати своїх побратимів, рідних і близьких.