Європа прагне розділити Україну на регіони відповідно до своїх стандартів.
В Україні планується створення макрорегіонів, які об'єднають існуючі області. Незабаром пропозиції щодо нового адміністративного устрою будуть представлені європейським партнерам. За словами відповідальних осіб, це ініціатива, що відповідає загальноєвропейським стандартам.
Тема поділу України на макрорегіони не нова. Питання підіймалось ще до війни, тобто до 2014 року. Тоді мова була про можливе обʼєднання двох регіонів в один і сусідні обласні центри тихо, але дуже активно змагалися за те, щоб стати адміністративним центром нового обʼєднаного утворення.
Тепер, кажуть, області залишаться при своїх козирях, тоді що ж планується?
Яка мета створення макрорегіонів в Україні? Чи призведе це до скасування існуючих областей і районів? Які наслідки ця адміністративно-територіальна реформа матиме для звичайних українців?
Вже створено словник роз’яснень, що, безсумнівно, має свою мету.
Макрорегіональний розподіл України передбачає поділ країни на кілька великих регіонів (макрорегіонів) з метою оптимізації співпраці з європейськими фондами та програмами. Цей підхід не вносить змін в існуючу адміністративно-територіальну структуру України і не створює нових органів влади, а лише розглядається як стратегія для підвищення ефективності регіонального розвитку.
Макрорегіон -- це територіальна одиниця, яка об'єднує декілька регіонів із подібними соціально-економічними характеристиками. Спочатку планувалося, що Україну поділять на вісім макрорегіонів, але, за останніми даними, їх буде дев'ять.
Вся ця ситуація, здавалося б, розгортається на фоні європейської інтеграції України. Дозвольте зробити невеличкий відступ: нещодавно новообраний президент Польщі Кароль Навроцький висловив думку, що "на даний момент" він не підтримує ідею вступу України до Європейського Союзу. За його словами, Польща та Угорщина мають свої власні інтереси, які не збігаються з амбіціями України щодо ЄС.
Проте, Україна все ж буде розділена на дев'ять макрорегіонів, кожен з яких об'єднає кілька областей.
Голова підкомітету Верховної Ради з питань адміністративно-територіального устрою Віталій Безгін поділився цим у Facebook.
Усе, як стверджують, відбуватиметься відповідно до європейських норм кодування адміністративно-територіального устрою для статистичних потреб. Цей стандарт, зокрема, широко застосовується в країнах Європейського Союзу, а також у державах, які прагнуть стати його членами.
Отже такий адміністративний розподіл є вимогою Євросоюзу, а, точніше, нашої євроінтеграції. Але що воно може принести українцям?
За інформацією експерта з регіонального розвитку Анатолія Ткачука, характер цього розподілу значною мірою визначатиметься розмірами фінансової підтримки, яку Україна отримуватиме від структурних фондів Європейського Союзу.
Зрозуміло, що нам треба грошей і багато. Тому важливо дуже правильно ці статистичні макрорегіони зробити, щоб показники щодо розвитку територій давали нам змогу отримати європейські ресурси.
"Для досягнення бажаного результату знадобиться деяка стратегія, якщо це, звісно, виправдано, - зазначає Анатолій Ткачук. - Об'єднуючи більш розвинені регіони з менш забезпеченими, загальні показники території можуть знизитися, що, в свою чергу, створює більш сприятливі умови для отримання фінансування з європейських фондів."
Не забути про людей
Безумовно, якщо Україна має намір стати частиною Європейського Союзу, необхідно впроваджувати європейські правила та стандарти. Проте важливо підходити до цього процесу не лише механічно, як це часто відбувалося раніше, а з усвідомленням того, які наслідки це матиме для життя країни. Особливо це стосується тих самих регіонів та макрорегіонів.
Фахівці вважають, що якщо деякі розрахунки та аналітичні звіти створюються з метою адаптації Євросоюзу до наших статистичних показників, то це не викликає заперечень. Нехай ці дані існують, адже від цього не буде шкоди.
Однак, за словами експерта з адміністративно-територіального устрою Юрія Ганущака, "реальна державна політика повинна базуватися на тих структурах, де ухвалюються рішення, і саме на них мають бути спрямовані фінансові ресурси з європейських фондів, якщо такі надійдуть". Він також зазначив, що одним із показників ефективності такої системи є здатність узгоджувати програми регіонального розвитку між Києвом і Київською областю, хоча реалізація цього процесу виглядає надзвичайно складно.
Отже, сподіваємося, що з часом стане очевидним, які аспекти регіональної та макрорегіональної діяльності функціонують ефективно, а які потребують вдосконалення.
Проте, якщо в Україні не передбачено реального об'єднання регіонів, оскільки вони, нібито, повністю відповідають європейським стандартам, то в майбутньому, хоч і в довгостроковій перспективі, може відбутися зміна адміністративних меж областей.
"Якщо виникає необхідність в зміні меж адміністративних територій, це варто робити, керуючись здоровим глуздом. Щоб такі зміни стали можливими, спершу потрібно ухвалити закон, який визначав би порядок перерозподілу областей. Проте, законодавці чомусь не наважуються його прийняти," - підкреслив Юрій Ганущак.
Отже, виходить, що влада на шпагаті. З одного боку, хочеться виконати вимоги європейців. З іншого - потреба в перспективі зміни меж областей для багатьох при владі може зменшити територію особистого впливу на певний регіон, з усіма політичними й економічними наслідками.
