Фільм "Життя — наївне мистецтво" занурює глядача в казковий всесвіт творів Марії Примаченко, в контексті сучасних викликів, з якими стикаються українські діти під час війни.

Суспільне презентувало документальну стрічку, у якій розмови про художню творчість переплітаються зі спогадами про перші дні повномасштабного вторгнення й окупацію.

9 квітня в медіацентрі "Україна" відбувся інтимний показ документального короткометражного фільму "Життя — наївне мистецтво". У ньому представлені розповіді учнів Школи мистецтв з Іванкова, що на Київщині.

Діти створюють яскраві образи фантастичних істот, натхненні роботами Марії Примаченко, чий колорит стрімко контрастує з кадрами сучасних воєнних подій — російські танки, що вриваються в Іванків, зруйновані будівлі та обстріляні автомобілі на дорогах. Під час спілкування про творчість діти згадують про початок вторгнення, про дні, проведені в холодних підвалах, окупацію, а також про життя під час блекаутів, тривог і вибухів. У мистецтві вони знаходять відраду, знімають напругу та вдосконалюють свої навички. У фільмі "Життя — наївне мистецтво" на фоні дитячих малюнків звучать серйозні роздуми про війну, які контрастують із безтурботним світом дитинства.

Діти з раннього віку знайомляться з творчістю своєї землячки Марії Примаченко, чия діяльність стала відомою, а ім'я якої прикрашає їхню школу мистецтв. Вони знають, що художниця, яка працювала в стилі "наївного мистецтва", народилася і провела більшу частину свого життя неподалік, у селі Болотня Іванківського району. Крім того, вони стали свідками наслідків ворожої агресії — знищення Іванківського історико-краєзнавчого музею, яке сталося через російський снаряд. В цьому музеї зберігалися близько двадцяти п'яти творів Марії Примаченко.

Команда митців, що була залучена до виробництва фільму: Ольга Гаврилова, Олеся Моргунец-Ісаєнко та Роман Синчук.

Ідея створення фільму про війну, дітей і мистецтво належить режисерці та креативній продюсерці фільму Олесі Моргунець-Ісаєнко. Після показу фільму "Будапешт. Бомба під незалежність" в Іспанії під час спілкування з глядачами автори зрозуміли, що їм цікаво дізнатися більше про те, чим живуть українці.

Іспанці виявляють великий інтерес до життя українців, не лише з політичної точки зору, а й до нашої культури та ідентичності. Тому важливо знаходити спільні теми і розповідати про війну у зрозумілій формі. Я згадала про Іванківську школу мистецтв, дітей, які займаються живописом, а також про зруйнований музей з роботами Марії Примаченко. Це може стати цікавим і доступним як для іноземців, так і для українців, які не мають аналогічного досвіду. "Життя — це наївне мистецтво" — це про нашу культурну спадщину, про любов до життя і творчості, — зазначила Олеся Моргунец-Ісаєнко під час презентації фільму.

Сцена з кінострічки "Життя – мистецтво невинності"

Для Олесі цей фільм має особливе значення, адже це її перша індивідуальна робота на Суспільному, реалізована згідно з її власним баченням. Раніше вона брала участь у створенні документальних стрічок, таких як "Какая разніца" з серії "Остання війна" та "Будапешт. Бомба під незалежність". "Це абсолютно моя концепція, яку я втілила так, як хотіла. Роман Синчук став для мене великим підтримкою; ми разом, як режисери, працювали над монтажем і формуванням цієї історії", – поділилася Олеся Моргунец-Ісаєнко.

Олеся Моргунец-Ісаєнко

Режисер стрічки Роман Синчук розповів, що від народження ідеї до її втілення в життя минуло кілька місяців. Зйомки документального фільму проходили в січні цього року, а вже в березні він був змонтований. "Це дуже швидкий проєкт, під час роботи над яким не виникало жодних труднощів. На "Будапешті" й на "Останній війні" ми попрацювали, а тут реально відпочили", -- говорить Роман Синчук.

У стрічці звучить музика місцевої композиторки та викладачки Оксани Білаченко, а художниця Ольга Гаврилова спеціально для фільму за допомогою анімації оживила персонажів дитячих картин.

"Дитячі роботи дуже милі, теплі, і їх переосмислення Марії Примаченко -- це такий чистий наїв, який страшенно підкупає. Коли я роблю такі штуки, мені самій і смішно, і весело, а в цьому контексті ще й те, що бере за душу. Потрібно було вживляти персонажів у реальний простір, тому хотілося відзняти все красиво", -- говорить Ольга Гаврилова.

Над створенням фільму працювала творча команда  продюсер Володимир Ладижець; креативна продюсерка Олеся Моргунец-Ісаєнко; режисери Олеся Моргунец-Ісаєнко, Роман Синчук; оператори Роман Синчук, Олег Авілов; звукорежисер: Євген Муравйов; кольорокорекція Олександра Дилькова; редакторка Дар'я Пасічник; менеджер проєкту Олександр Опанасюк; адміністраторка Маргарита Гелетюк; авторка музики Оксана Білаченко.

Сцена з кінокартини "Життя — це просте мистецтво"

Документальний фільм "Життя -- наївне мистецтво", який на початках створювався для іноземного глядача, щоб за кордоном більше дізналися про реалії життя в Україні, не залишить байдужим і внутрішню аудиторію. Адже герої стрічки говорять про війну та мистецтво, про життя та творчість, про світло, яке перемагає навіть у час сирен і блекаутів.

"Ми намагалися робити фільм не жорстко, ми почали не з війни, а з малювання, з історії про Марію Примаченко, щоб ввести глядача у світ дітей, які займаються в мистецькій школі. Так само як займаються діти й в інших країнах. Ми намагалися показати те, що об'єднує. А потім у цих інтерв'ю ми говоримо про те, як ці діти насправді переживали страшні катастрофічні речі. Але все одно у нас вийшло дуже світле кіно. Воно буде цікаве і для українського глядача, бо воно надихає. Заради цих дітей варто вірити й робити щось", -- розповіла Олеся Моргунец-Ісаєнко.

На прем'єрі фільму "Життя — наївне мистецтво" журналіст і телеведучий Юрій Макаров поділився своїми враженнями з "Детектором медіа". Він зазначив, що команда, яка займалася виробництвом цього фільму, змогла створити справжній документальний шедевр.

Фільм "Будапешт" створювала та ж сама команда, але вийшло зовсім інше візуальне рішення. Як телевізійник, я звик до того, що в телевізійних програмах все пояснюється словами, а візуальні елементи виконують роль "декорацій". І, по суті, це правда. Коли ж до роботи долучаються люди з кінематографічним досвідом, а це два видатні режисери, результатом стає справжня документальна стрічка, якій на телебаченні не вистачає. Я радий, що ці професіонали підтверджують свій високий рівень. Це приємно — усвідомлювати, що вони є надзвичайно творчими та талановитими особистостями. Працюючи з таким чутливим матеріалом, як діти, неможливо не відчути емоцій, не пропустити сльозу — тут є ризик перейти межу смаку. Теми дітей і війни вимагають виняткового чуття та естетики. Я переглядав робочі матеріали і хвилювався, що на деякому етапі може статися помилка, адже утриматися в рамках дуже складно. Я радий, що цього не сталося, — зізнається Юрій Макаров.

У рамках приватного показу фільму в медіацентрі "Україна"

Яскраві фарби картин і сірі холодні підвали, талановиті роботи дітей і знищений історико-краєзнавчий музей, сонячне світло, що освітлює кабінет художньої школи, та ліхтарики під час блекаутів... У фільмі так багато контрастів і в художньому оформленні, й у змісті, й у сенсах. "Мені здається, що війна триватиме ще довго", -- говорить одна з героїнь фільму. "Закінчиться до Пасхи", -- звучать слова іншої.

У стрічці переважають контрастні відтінки, хоча світла все ж більше. Особливо вражають фінальні кадри, де діти демонструють свої малюнки фантастичних істот, натхненні картинами Марії Примаченко, на фоні зруйнованого історико-краєзнавчого музею, де зберігалися роботи цієї видатної художниці. Творчість дітей стає символом надії, рятуючи світ від темряви та відчаю, так само як місцеві герої вивозили картини Примаченко з музею, охопленого полум'ям після влучання ворожого снаряду.

Перші глядачі документального фільму "Життя -- наївне мистецтво" вітали знімальну групу аплодисментами та словами вдячності. Олеся Моргунец-Ісаєнко розповіла "Детектору медіа", що стрічку планують показати для українських громад у Франції та Іспанії, також сподіваються, що вона матиме і фестивальну історію.