Фурса висловив думку, що ймовірно, зміна уряду була ініційована з метою усунення Федорова.
Сьогодні парламентарії повинні провести обряд звільнення уряду. Заплановано оновлення складу урядових структур.
Не слід орієнтуватися виключно на особистості. Хтось з’явився, хтось пішов, а хтось залишився. Це ж не футбольні трансфери. Навіть у спорті важливі не спонтанні вчинки, а стратегічне мислення тренера. Основне – це логіка. І в нинішньому перезавантаженні уряду ця логіка, на жаль, не проглядається.
Чи, можливо, та логіка, яка простежується, є надзвичайно незручна.
Так, Корецький виглядає сильнішим менеджером ніж Свириденко. І має історію успіху як в Укрнафті, де розчищав Бєніні стайні, і в Нафтогазі, з якого Чернишов викачав майже весь газ. При ньому ми можемо навіть очікувати на зростання субʼєктності уряду. І так, на щастя, Мінекономіки та Мінагро знов розділяють. Сподіваємось, востаннє. І наступного разу ми не побачимо їх обʼєднання. Бо ж було вже.
Однак це не є головним.
Коли ухвалюються рішення, що впливають на людей та їхні процеси, критично важливо усвідомлювати логіку цих рішень. Якщо не ясно, чому когось звільняють, то як наступники можуть ефективно виконувати свою роботу? Як їм зрозуміти, які дії є правильними, а які — ні? Або ж усвідомлювати, що незалежно від зусиль, в будь-який момент можна залишитися без роботи? Це стає потужним демотивуючим фактором.
Наприклад, що все перезавантаження уряду відбувається, щоб "без палєва" звільнити міністра Федорова, який дозволив собі бути популярним, і який виглядає дуже ефективним. А ще й, зараза, з корупцією вирішив не миритися. І звільнити його само собою якось не красиво. А разом з усім урядом можна. Тим більше його ж можна подати навіть, але потім депутати не знайдуть раптом голоси. Ну буває ж таке. Ох, вже ці кляті депутати.
Вкрай неприємно стикатися з такою логікою, коли під час війни усувають ефективного міністра оборони, чия робота помітна навіть у фронтовій ситуації. Це все через політичні ігри. "Ми вже бачили подібне," – зазначать багато людей, згадуючи про звільнення Залужного...
Або, скажімо, звільнення міністра освіти, який виступив проти ректорської мафії. То що, це не варто робити? Зрозуміло, послання ясне. Не поспішати з рішеннями. Не принижувати авторитетних осіб.
Така логіка дійсно прослідковується. Вона викликає неприємні відчуття.
Існує думка, що несподіване оновлення уряду зумовлене усвідомленням, що зима вже близько, а війна навряд чи завершиться восени. Тож необхідно підготуватися до складних зимових умов.
А ми дійсно не були готові до цього? Чи могли б деякі високопосадовці ухвалювати рішення, виходячи з наївної думки, що війна завершиться восени? І тепер ми починаємо підготовку до суворої зими лише з серпня? Можливо, варто обговорити це одного вечора в Києві в січні?
Досить дивно, але це нагадує шашлики. Малося враження, що ці уроки вже давно засвоєні. І справді, лякає думка, що ілюзії миттєвого миру можуть існувати в таких високих ешелонах влади. І що вони можуть слугувати основою для ухвалення важливих рішень. Можливо, це викликане невгамовним прагненням до виборів?
