Исключение "совещательной комнаты" из процессуальных кодексов вызывает множество дискуссий, что можно проиллюстрировать на примере Гражданского процессуального кодекса (ГПК).

учасник Правління Асоціації "Сталий Суд"

суддя міськрайонного суду Лубен у Полтавській області

учасник Правління Асоціації "Сталий Суд"

суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

учасник Правління Асоціації "Сталий Суд"

суддя Обухівського районного суду Київської області,

ексклюзивно для "Судово-юридичного вісника"

8 лютого 2025 року набрав чинності Закон №4173-IX, який вносить зміни до закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких інших нормативних актів. Цей законопроект спрямований на удосконалення процесу ухвалення та оголошення судових рішень. В рамках цих змін були переглянуті Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства, в яких було видалено всі положення, що містять термін "нарадча кімната".

Судді цивільних, адміністративної та господарської юрисдикцій розпочали застосовувати нові положення процесуальних кодексів, в яких виключено інститут "нарадчої кімнати".

В попередній публікації від 27.01.2025 членами авторського колективу розкрито зміст основних новел законодавства. Разом із тим ГО "Аналітично-просвітницький центр "Стале правосуддя"" продовжує слідкувати за питаннями, які виникають під час застосування положень Закону, і станом на сьогодні вважає за доцільним надати коментарі до деяких дискусійних питань на прикладі ЦПК України.

Суд ухвалив рішення перенести винесення вердикту на кілька днів. Чи слід у цьому випадку викликати тих осіб, які не брали участі в судових слуханнях?

Щодо відкладення ухвалення та проголошення судового рішення.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 240 Цивільного процесуального кодексу України, суд має право відкласти розгляд справи у випадках, передбачених частиною 2 статті 223 цього Кодексу. Інформацію про відкладення слухання справи або перерву в судовому засіданні, а також про місце, дату і час нового слухання або продовження засідання суд зобов'язаний повідомити під розписку всім учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам та перекладачам, які були присутні на судовому засіданні.

Згідно з частинами 1 та 6 статті 244 Цивільного процесуального кодексу України, після завершення судових дебатів суд переходить до етапу ухвалення рішення і оголошує час його проголошення під час цього засідання. У виняткових ситуаціях, враховуючи складність розгляду справи, суд має право відкласти ухвалення та озвучення рішення не більше ніж на десять днів з моменту переходу до цього етапу, вказавши точну дату та час його оголошення.

Відповідно до зазначених норм процесуального законодавства, "відкладення ухвалення та проголошення рішення" не слід плутати з "відкладенням розгляду справи". Насправді, відкладення ухвалення та проголошення рішення передбачає встановлення часових рамок, потрібних судді для ретельної підготовки рішення по суті поданих вимог.

У цьому випадку процесуальний закон не передбачає необхідності винесення ухвали про відкладення розгляду справи. Також немає вимоги про сповіщення учасників процесу; суд просто повідомляє про дату та час оголошення рішення сторонам.

Для прикладу, аналогічний підхід застосовано законодавцем щодо питання відкладення складання повного рішення (постанови) суду, де також постановлення ухвал не вимагається.

Щодо засади відкритості у процесі розгляду справи.

У статті 6 Конвенції, що стосується захисту прав людини та основоположних свобод, зазначено, що кожна особа має право на публічний розгляд своїх справ. Ця вимога про відкритість стосується як процесу слухання, так і оголошення рішення суду.

Незважаючи на звичай обов'язкового зачитування рішення вголос під час публічного судового засідання, інші способи публічного проголошення судового рішення теж можуть бути сумісними зі статтею 6 § 1. В принципі, слід брати до уваги форму надання "рішенню" публічності, передбачену внутрішнім правом даної держави, з огляду на особливості конкретного провадження і на мету статті 6 у цьому питанні - дозволити громадськості контролювати судову владу задля забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Здійснюючи таку оцінку, необхідно брати до уваги провадження в цілому (справа Welke і Białek проти Польщі, § 83).

Надання рішення в реєстрі суду та публікація в офіційних зібраннях може задовольнити вимогу публічного проголошення (Sutter проти Швейцарії, § 34).

У справі Pretto та інші проти Італії (§§ 27-28) Європейський суд з прав людини встановив, що вимоги щодо публічного оголошення рішення вважаються виконаними, якщо повний текст рішення був поданий до судової канцелярії, що робить його доступним для всіх.

Згідно з національними процесуальними нормами, рішення суду може бути оголошене в присутності всіх сторін, у разі відсутності деяких з них або навіть зовсім не бути оголошеним, якщо всі учасники не з’явилися. Цей підхід відповідає положенням Конвенції.

Які обставини та елементи справи, а також застосування правових норм і судової практики не підлягають обговоренню суддями в процесі ухвалення рішення?

Згідно з частиною першою статті 245 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не має права ділитися або обговорювати деталі справи, матеріали, правові норми та судову практику, що стосується даної справи, а також зміст ухваленого рішення з будь-якими особами, за винятком членів суду, які безпосередньо займаються розглядом цієї справи.

Звертаємо увагу, що наведені положення закону містять обмеження лише щодо застосування норм і судової практики у цій справі, інших обмежень не зазначено. Аналогічне обмеження діяло і під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті. Отже цю норму не потрібно розуміти як таку, що встановлює для судді нові заборони.

Яка дата прийняття рішення суду в контексті нових норм, що стосуються відкладення ухвалення та оголошення судового рішення?

Відповідь на це питання можна знайти у частині 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої датою ухвалення рішення є дата його оголошення, незалежно від того, чи було проголошено повний чи скорочений варіант рішення. Якщо рішення ухвалюється за відсутності сторін, датою його ухвалення слугуватиме дата складання повного тексту судового рішення.

Чи залишається можливість після оголошення вступної та резолютивної частини рішення встановити термін для підготовки повного тексту судового рішення?

Раніше в редакції частини 6 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України зазначалося, що якщо під час судового засідання оголошуються лише вступна та резолютивна частини рішення, суд зобов'язаний повідомити, коли буде готове повне рішення.

Діюча редакція ч. 6 ст. 268 ЦПК України встановлює, що у разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Таким чином, положення процесуального законодавства надають судді можливість оголосити вступну та резолютивну частини рішення, після чого складається повний текст судового рішення.

На нашу думку, суперечливі аспекти впровадження нових законодавчих норм в основному зумовлені традиційними методами використання положень, що стосуються "нарадчої кімнати".

При подальшому застосуванні норм Закону №4173-IX необхідно враховувати, що основною метою даних змін є вдосконалення організації роботи як суддів, так і учасників судового процесу. Законодавчі нововведення фактично надають суддям можливість у межах їхнього законного розсуду обирати між новими варіантами більш ефективної організації судових процесів та традиційними підходами щодо застосування правил ухвалення і оголошення судових рішень, якщо це відповідає цілям судочинства.