Кияни розводили форель в самому серці міста: які таємниці ховають старовинні будівлі Києва.

Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!

В Києві в останні десятиліття XIX століття активно експериментували з вирощуванням форелі. Для цього у місто була доставлена високоякісна ікра з німецького Гейдельберга, а в одній з київських садиб створили спеціальну інфраструктуру для її інкубації.

Про цю незвичайну сторінку історії міста розповіла користувачка у Facebook, посилаючись на матеріали київської газети "Кієвлянин" за 1899 рік.

Ікру форелі доставили з Німеччини.

Згідно з інформацією в публікації, у 1899 році Київський підрозділ Імператорського товариства рибного господарства та рибальства вперше розпочав експериментальні роботи з вирощування форелі.

З Гейдельберга, що в Німеччині, до Києва була доставлена високоякісна ікра. Процес транспортування вимагав дотримання специфічних умов, оскільки протягом усього шляху необхідно було підтримувати низьку температуру.

Ікру транспортували в спеціально розроблених контейнерах, дбайливо розмістивши на тканині, а зверху розташували ящики з льодом, щоб при таненні вони забезпечували ідеальне охолодження.

У садибі київського мецената Михайла Подгорського, відомої як "Замаок барона", було встановлено п'ять інкубаційних пристроїв для проведення експерименту.

Вони співпрацювали, використовуючи каскадну систему, що складалася з шести ванн, розташованих у вигляді сходів. Ця конструкція дозволяла воді проходити через усі елементи системи поетапно.

"Гірський струмок" у Києві

Ключовим фактором для успішного вирощування форелі є температура води. Згідно з інформацією, наведеного в дописі, вода з київського водопроводу мала температуру приблизно +5 градусів, що ідеально підходить для потреб цієї риби.

За допомогою спеціальних жолобів воду спрямовували так, щоб створити умови, максимально наближені до природної гірської річки.

Цей експеримент передбачав не лише розміщення ікри у воді, а й створення для майбутньої форелі оптимальних умов, що імітують її природне середовище.

Саме з цією історією авторка допису пов'язує і незвичайний акваріум у фойє київського "Замку барона" на Ярославовому Валу, 1.

"Але цей акваріум у фойє зовсім не випадково!" -- зазначає вона.

За десятиріччя в Києві виникла масштабна риборозведення.

Київська історія рибоводства на цьому не завершилася. Уже на початку XX століття значно масштабніший проєкт з'явився у садибі родини Шелюжків.

Мова йде про будівлю, що розташована на сучасній вулиці Січових Стрільців, 45-А, відому сьогодні як "синя садиба". Саме в цьому місці біолог Лев Шелюжко створив свою власну риборозвідню.

Відкриті джерела називають її однією з найбільших у Європі на той час. За даними історичних матеріалів, комплекс складався з 256 басейнів та акваріумів.

Риборозвідня слугувала не лише комерційною установою, але й науковим центром. Тут вирощували екзотичних тропічних риб і водні рослини, а Шелюжко проводив дослідження в галузі іхтіології та сприяв розвитку акваріумного мистецтва.

Окрему увагу приділяли інкубації та вирощуванню мальків. За історичними даними, деякі види риб тут уперше вдалося розмножити у штучних умовах.

Що трапилося з розведенням риб?

Історія цього регіону зазнала значних змін після революційних подій і приходу більшовиків до влади.

Садибу та риборозводню Шелюжка пізніше було націоналізовано. Історики відзначають, що внаслідок дефіциту пального взимку загинули риби та рослинність, що знаходились у цьому господарстві.

Від великої риборозведення, де колись функціонували численні басейни та акваріуми, сьогодні залишилися лише сама споруда та історичні свідчення її минулої діяльності.

Втім, сама будівля збереглася. Сьогодні на Січових Стрільців, 45-А можна побачити ту саму садибу, яка понад століття тому була одним із київських центрів риборозведення.

Тож наступного разу, проходячи повз "Замок барона" чи синю садибу на Січових Стрільців, варто пам'ятати: за цими київськими фасадами свого часу відбувалися досить незвичайні для міста наукові експерименти.

Раніше "Телеграф" ділився інформацією про те, куди поділася риба, яка завжди була присутня на столах наших бабусь.