"Котик Зеров": ця могила на Лук'янівському кладовищі зберігає в собі історію цілої епохи.

Ця могила стала символом не лише особистої драми родини, а й цілої епохи, що обірвала долі тисяч українських інтелектуалів

У Києві, на Лук'янівському цвинтарі, можна знайти безліч пам’ятників, але одна могила вирізняється серед інших завдяки скромному напису "Котик". Це просте слово приховує трагічну історію втрати, що назавжди вплинула на долю видатного українського поета.

Мова піде про Миколу Зерова. Він був не лише поетом, але й видатним літературознавцем, перекладачем античної поезії, майстром сонетної форми, а також легендарним професором, на лекції якого приходили навіть викладачі.

Микола Зеров: видатна особистість в історії української культури

Микола Костянтинович Зеров з'явився на світ 26 квітня 1890 року в містечку Зіньків, що на Полтавщині. Він виріс у сім'ї, що цінувала освіту: його батько, Костянтин Іраклійович, працював завідувачем школи та інспектором народних навчальних закладів, а мати, Марія Яківна, мала козацьке походження з роду Яреськів.

Зеров став одним із найбільш помітних діячів літературної течії "неокласиків", яка в 1920-х роках прагнула утвердження класичних європейських цінностей і гуманістичних ідеалів у українській літературі. Як викладач Київського інституту народної освіти, він підготував цілу плеяду молодих письменників. Його переклади античної поезії, власні поетичні антології та літературознавчі роботи справили значний вплив на розвиток української культури.

Особиста драма видатного поета

Могила належить Костянтинові Зерову -- синові відомого українського поета, літературознавця і перекладача Миколи Костянтиновича Зерова. Хлопчика в родині ніжно називали Котиком. Костик помер у віці всього 10 років від скарлатини -- хвороби, яка в той час часто ставала фатальною через відсутність ефективних ліків.

Ця втрата стала нищівним ударом для Миколи Зерова та його дружини. Смерть єдиного сина залишила незагойну рану в серці поета, що не могло не позначитися на його подальшому житті та творчості.

Сумна доля в умовах репресій.

Проте, доля Миколи Зерова виявилася ще більш трагічною. У 1930-х роках, під час сталінського терору, поет став жертвою репресій. Його арештували на основі сфабрикованих звинувачень у контрреволюційних діях. 3 листопада 1937 року Микола Зеров був розстріляний у Сандармоху, що в Карелії, разом з багатьма іншими представниками української інтелігенції. Батькові Зерова повідомили, що син помер від пневмонії в 1937 році. Дружині, вже після війни, сказали, що він помер у 1942-му. Ані вона, ані батько так і не дізналися справжню дату його загибелі.

Символи пам’яті

Дивно, але на Лук'янівському цвинтарі не знайдеш могили самого Миколи Зерова — тут лише похована капсула з землею з братської могили в Сандармосі. Натомість могила його сина Костика стала своєрідним уособленням родинної трагедії та втраченої перспективи.

Ця непримітна могила з написом "Котик" має глибокий подвійний зміст. Вона є не лише місцем спочинку дитини, а й символом обірваної зв’язку між поколіннями, втрачених мрій і знищеної культурної спадщини України. Особиста трагедія Миколи Зерова, який втратив єдиного сина, а згодом сам став жертвою політичних репресій, відображає життєвий шлях цілого покоління української інтелігенції.

Раніше "Телеграф" повідомляв про місце розташування НКВС у Києві. Ця будівля має понад 170-річну історію, сповнену різноманітних подій та змін.