Листопадна загадка: чому в Україні осінь стає часом криз і потрясінь?

Глобальне розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) в сфері енергетики викликало потужний корупційно-політичний скандал. Особи, які мають на увазі різноманітні етапи нашої сучасної політичної історії, почали згадувати, що в Україні в листопаді раніше також відбувалися численні кризові ситуації. Якщо в Росії серпень має репутацію проблемного місяця, то в Україні, схоже, листопад є головним кандидатом на цю роль. Чи справді це так, чи це лише суб'єктивне враження? Щоб дати відповідь на це питання, я нагадаю про кілька значущих політичних подій, які сталися в Україні (або в її близькому оточенні) в листопаді протягом останніх 25 років:

* 28 листопада 2000 року: Голова Верховної Ради України О. Мороз оголосив про "Плівки Мельниченка" — записи розмов з кабінету Президента Л. Кучми, що спричинило початок широкомасштабних протестів проти президентської влади;

* 21 листопада 2002 року: відправлений у відставку прем'єр-міністр України Анатолій Кінах. Головою Уряду призначено тодішнього голову Донецької ОДА В. Ф. Януковича. Сама по собі це не була кризова подія, але вона стала передумовою подальших конфліктних і навіть кризових тенденцій;

* 22 листопада 2004 року: старт "Помаранчевої революції", коли по всій території України почалися масові акції протесту проти підроблених результатів президентських виборів. 28 листопада 2004 року: в Сєвєродонецьку відбувся з'їзд депутатів різних рівнів від Партії регіонів, що став відповіддю на "Помаранчеву революцію". Це була перша слабка і невдала спроба сепаратистського заколоту з боку проросійських сил в Україні.

* 16 листопада 2010 року: початок масових мітингів та протестів підприємців проти ухвалення нового Податкового кодексу, які отримали назву "Податковий майдан". Протести тривали до початку грудня;

5 листопада 2012 року в Києві відбувся один з наймасовіших мітингів опозиційних партій під стінами Центральної виборчої комісії (ЦВК) за час президентства Віктора Януковича. Учасники акції вимагали визнання перемоги опозиційних кандидатів у 13 "проблемних" виборчих округах. Протести тривали кілька днів, під час яких Янукович зник із поля зору громадськості більше ніж на тиждень. Проте, незважаючи на напружену ситуацію, повна політична криза не відбулася.

* Наприкінці листопада 2013 року Президент В. Янукович та уряд М. Азарова ухвалили рішення не підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Це стало початком масових протестів — Євромайданів — по всій Україні. Ніч з 29 на 30 листопада ознаменувалася жорстоким розгоном Євромайдану в Києві, що стало каталізатором Революції гідності.

Листопад 2016 року став місяцем численних конфліктів в Україні. 9 листопада Президент Петро Порошенко звільнив Михайла Саакашвілі з посади голови Одеської обласної державної адміністрації. У відповідь на це Саакашвілі заснував свою політичну партію та прийняв позицію опозиції до президента. 15 листопада у Києві відбулися численні масові протести, в яких, за оцінками правоохоронців, взяли участь близько шести тисяч людей. Протестувальники зібралися біля Національного банку, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України, а навіть Хрещатик був перекритий. Втікач-нардеп Олександр Онищенко стверджував, що передав американським спецслужбам аудіозаписи з компрометуючою інформацією про президента Порошенка. Цікаво, що в цьому ж місяці Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) відкрило три кримінальні справи, пов’язані з незаконним збагаченням, грунтуючись на аналізі електронних декларацій двох народних депутатів та судді. Хоча політична криза у той час не спостерігалася, проте хвиля протестів і напруження в суспільстві була відчутною.

5 листопада 2017 року Міжнародний консорціум журналістських розслідувань оприлюднив матеріали під назвою Paradise Papers, які висвітлювали діяльність офшорних компаній по всьому світу. У цих матеріалах було згадано 120 політиків, серед яких прем'єр-міністр Канади, Президент України П. Порошенко, члени адміністрації Дональда Трампа та багато інших. Хоча в Україні не виникла політична криза через ці розкриття, інформаційний скандал мав значний резонанс.

* 19 листопада 2018 року: в Україні відбулася масштабна акція протесту "євробляхерів" проти нового закону, який регулює імпорт та розмитнення іноземних автомобілів. Участь у протестах взяли близько 5 000 людей у 23 містах 14 областей.

25 листопада 2018 року стався інцидент у Керченській протоці, коли три українські військові кораблі, що прямували з Одеси до Маріуполя, були обстріляні та захоплені російським спецназом поблизу Керченського мосту. Це сталося в міжнародних водах Азовського моря. У результаті нападу 24 члени екіпажу опинилися в полоні, а троє українських моряків отримали поранення. На терміновому засіданні Ради національної безпеки і оборони президент Петро Порошенко підтримав ініціативу про введення воєнного стану в Україні на 30 днів у 10 прикордонних з Росією та приморських областях. Наступного дня Верховна Рада ухвалила відповідний законопроект.

17 листопада 2021 року Bellingcat і The Insider представили першу частину свого розслідування щодо "Вагнергейту". Хоча сам скандал зародився ще в 2020 році, це розслідування внесло новий імпульс у цю суперечливу ситуацію.

* листопад 2023 року - публічний сплеск напруги у взаєминах між Президентом В. Зеленським і Головнокомандувачем ЗСУ В. Залужним, яка пізніше (у лютому 2024 року) завершилась відставкою В. Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ;

* листопад 2024 року - політичний землетрус для всього світу - друга перемога Трампа на президентських виборах в США;

10 листопада 2025 року стане датою, коли будуть оприлюднені перші результати розслідування Національного антикорупційного бюро щодо корупційних схем в енергетичному секторі. Цей момент покладе початок серйозного корупційно-політичного скандалу, що охопить цю сфера.

Звичайно, політичні кризи в Україні не обмежуються лише листопадом. Не кожен листопад характеризувався конфліктами або кризами. Проте, якщо говорити про концентрацію таких подій, то листопад безсумнівно займає провідні позиції, особливо в контексті внутрішньої політики. Якщо розглядати сезонний аспект, то осінь і зима (з вересня по лютий) є потенційно найбільш кризовими або проблематичними для політичних процесів в Україні. У той же час, літо, хоч і не безумовно, є найспокійнішим періодом з політичної точки зору. Це можна пояснити відпустками, канікулами та загальним відпочинком. Хоча спроби організувати масові акції протесту влітку також мали місце, вони не мали значного успіху, адже спекотна погода, ймовірно, не сприяє протестній активності. Навпаки, холодна погода пізньої осені та зимові умови, здавалося б, повинні ускладнювати масові акції. Проте в Україні ситуація зовсім інша. Один західний журналіст під час Революції гідності, здивований, запитав мене, чому українці виходять на протести, коли на вулиці холодно і некомфортно, замість того, щоб це робити в теплі весняні або літні дні. Важливо зазначити, що простого і логічного пояснення на це запитання не існує.

Щодо того, що дві українські революції – Помаранчева та Революція гідності – починалися в листопаді, це можна вважати випадковим збігом. Проте з часом у суспільстві сформувалося певне сприйняття та політична традиція, пов’язана з великими і малими майданами, включаючи спроби копіювати їхній формат, зокрема, прив’язуючи до важливих дат. Проте, можливо, в Україні справді існує якась кризова містика листопада. Загалом, у нашій політичній історії завжди спостерігався елемент загадковості та ірраціональності.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.