Молочні заводи на генераторах: споживання 140 тонн пального щомісячно і збитковість виробництва сиру -- Delo.ua

Після масштабних атак молочні виробники перейшли на автономні джерела живлення. У січні компанія "Молочний Альянс" витратила 140 тонн дизельного пального на суму 8 мільйонів гривень. Незважаючи на це, ціни на їхню продукцію залишаються стабільними. Голова наглядової ради ГК "Молочний Альянс", Сергій Вовченко, поділився з Delo.ua інформацією про те, чому навіть збиткове виробництво сиру продовжує працювати, а також коли планується відновлення заводу в Баштанці, який зазнав руйнувань від російських атак.

Через тривалі відключення світла зараз багато підприємств працюють в екстремальних умовах. Як ваші заводи адаптувалися до цієї ситуації?

-- Для нас це також серйозний виклик. Ми намагалися перейти на імпортну електроенергію. Вона дорожча, коштує 15 грн за кВт·год, проти вітчизняної по 12 грн. Але коли рашисти перебивають лінії, кабелі, б'ють по підстанціях, навіть наявність оплаченого контракту на імпорт не рятує -- фізично немає звідки отримати струм.

Після масованих обстрілів в січні та лютому наші підприємства здебільшого працювали на автономних джерелах живлення. У Київській області ситуація була найскладніша: наш завод певний час не міг отримати електроенергію взагалі. У Пирятині та Золотоноші було трохи легше, але й там основне навантаження лягло на генератори. Лише за січень ми використали близько 140 тонн палива -- це приблизно 8 млн грн. Сума, звісно, велика, але іншого виходу немає.

Наскільки це потягло зростання собівартості молочної продукції?

Насправді, вплив на нас наразі не є критичним. Витрати на електроенергію в нашій структурі складають лише невелику частину — близько 3%. Основну частину собівартості формує сировина, яка становить приблизно 67%.

Отже, на даний момент ви не внесли жодної гривні до витрат на виробництво продукції?

Ми абсолютно не маємо наміру підвищувати ціни на нашу продукцію, зокрема на сири. В даний час продаж сирів є досить складним, оскільки це дорогий товар, а імпортна конкуренція, особливо з Польщі, є значною. Польські сири мають нижчу ціну, і споживачі часто віддають перевагу саме їм.

Цей напрям вже є проблемою для бізнесу?

На жаль, в даний час виробництво сиру дійсно не приносить прибутку. Звичайно, можна було б переключитися на виготовлення більш прибуткових товарів. Але що робити з сирзаводом, де зайнято понад 500 працівників? Це питання вже виходить за межі бізнесу. Втрати від виготовлення сирів компенсуються незначним доходом від продукції з цільного молока.

Нещодавно Спілка молочних виробників звернулася до Кабінету Міністрів України з пропозицією ввести кешбек на вагові сири, які раніше не були включені до списку продукції, що отримує державну підтримку. Цю ініціативу вже попередньо схвалили на рівні уряду. Тепер ми чекаємо на остаточний документ і сподіваємося, що це рішення зможе принаймні частково сприяти зростанню продажів українських сирів.

Чи спостерігалося зниження обсягів замовлень від торгових мереж і рітейлу внаслідок відключень електрики та обмеженого графіка роботи магазинів?

Ні, обсяги продажів не зменшилися ані в січні, ані в лютому. Більше того, під час проведення акцій ми спостерігаємо навіть зростання продажів. Звісно, багато торгових мереж зменшили години роботи: вранці магазини часто не відкриваються через брак покупців, а генератори вмикають лише в другій половині дня. Проте ввечері, коли люди повертаються з роботи, вони активно роблять покупки.

Який рівень завантаження ваших підприємств на сьогодні? Адже проблеми з електропостачанням торкаються не лише процесів переробки, але й діяльності агрофірм.

Незважаючи на всі виклики, ситуація з обробкою сировини залишається на рівні стабільності. У січні ми щоденно переробляли близько 750 тонн молока, що на приблизно 15 тонн перевищує показники попереднього місяця. Це пов'язано з тим, що на ринку з'явилося більше сировини.

Слід усвідомити, що близько 25% української продукції призначалося для експорту, тоді як решта споживалася в країні. Проте, через зниження цін на європейському ринку, цей показник суттєво скоротився. Наша продукція втратила свою конкурентоспроможність, і експорт її став майже неможливим.

Крім того, внутрішній ринок фізично не може поглинути весь потенційний обсяг виробництва: якщо раніше ми орієнтувалися на 45 мільйонів споживачів, сьогодні їх близько 30 мільйонів.

Підкажіть, яку частку у вашому виробництві займає експорт від усіх продажів?

До 2014 року наша структура виготовлення суттєво відрізнялася: приблизно 60% продукції відправлялось на експорт, тоді як лише 40% призначалося для внутрішнього споживання. За підсумками минулого року, експортна частка впала до приблизно 20% від загального обсягу продажів.

А які прогнози щодо експорту на цей рік?

На даний момент ситуація не виглядає надто обнадійливо. В Європі спостерігається різке падіння цін через надлишок виробництва молока, внаслідок чого європейські виробники активно шукають нові ринки збуту. Це призводить до поступового витіснення українських товарів з ринків Північної Африки, Близького Сходу та країн, що раніше входили до складу СРСР.

В Казахстані нас обійшли російські постачальники. Їм легше з логістикою: їхня продукція доходить швидше і дешевше, тоді як ми змушені перевозити товар через п'ять країн і два моря. Це додає майже долар до вартості кожного кілограма, тоді як їхні витрати мізерні.

Чи можливо, щоб компанія функціонувала без експорту?

Це неможливо. Єдиний вихід – шукати нові ринки для збуту. Зараз ми активно займаємось цим питанням: представили зразки нашої продукції на Всесвітній виставці продовольства в Дубаї, відомій як Gulfood. Зацікавленість до нашого асортименту та якості досить висока. Проте існує одна проблема з цінами: для того, щоб бути конкурентоспроможними, вартість сировини повинна становити близько 12 грн за літр, тоді як наразі вона досягає 14,5 грн.

Отже, ми свідомо вирішили реалізовувати частину нашої продукції за кордоном — в ідеальному випадку "в нуль", а іноді навіть з невеликою втратою. Це необхідно для того, щоб зберегти свою присутність на ринку і не втратити впізнаваність. Коли ситуація на ринку зміниться, ми зможемо збільшити обсяги продажів і почати отримувати прибуток.

Які країни розглядаєте для експорту?

-- Ми зараз розглядаємо країни Північної Африки -- Єгипет, Марокко та арабські країни на Близькому Сході.

Баштанський сирзавод наразі не функціонує — він зазнав руйнувань. Раніше ви згадували про можливість відновлення його діяльності. З огляду на актуальні енергетичні та безпекові виклики, чи є сенс в даний момент реалізовувати ці плани?

Важливо усвідомлювати, що питання відновлення не обмежується лише електроенергією, а охоплює набагато більше аспектів. Існує три основні чинники, які слід врахувати. По-перше, це безпека. Миколаїв та його околиці зазнають постійних обстрілів, а Баштанка відстань лише в 40 кілометрів від міста. Відновлення виробництва в умовах, коли загроза нових атак може виникнути у будь-який момент, є надзвичайно ризикованим кроком.

Другий фактор -- сировина. Коли завод працював, близько 60% молока ми отримували з Херсонської області. Зараз частина області окупована, на іншій -- через бойові дії було знищено поголів'я. У Миколаївській області ситуація схожа -- сировини просто немає.

Третій аспект — це людські ресурси. Внаслідок бойових дій Баштанка зазнала нападів з боку рашистів двічі: спочатку вони просувалися в одному напрямку, а потім Збройні сили змусили їх відступити в інший. Як наслідок, багато мешканців покинули свої домівки, що призвело до значних труднощів у забезпеченні кадрів.

Отже, до тих пір, поки не закінчиться хоча б активна стадія конфлікту, ми не плануємо обговорювати відновлення функціонування заводу.

Ви раніше говорили, що плануєте інвестувати 2,3 мільйони доларів у нові лінії фасування та упаковки. Чи вдалося щось із цього реалізувати?

Отже, деякі з наших задумів вже реалізовані. На підприємстві, що займається виробництвом дитячого харчування, ми успішно реалізували два інвестиційних проекти — модернізували виробництво, впровадивши новітнє обладнання для фасування, і ці технологічні лінії вже активно функціонують.

На даний момент ми перебуваємо на стадії прийняття важливих рішень та завершення переговорів щодо подальших дій. Якщо все піде за планом, ми оновимо лінії фасування також на виробництві в Яготині.