Ми повинні завжди бути готовими до конфлікту з Росією: розширене інтерв'ю з Олександром Сирським.

Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський в інтервʼю РБК-Україна оцінює ризики нових наступів Росії, ділиться змінами в українській армії та пояснює, чому ми повинні завжди готуватись до війни - її продовження чи розв'язання нової - навіть попри можливі гарантії безпеки та переговорний процес.

Генерал Олександр Сирський керував обороною Києва та контрнаступом на Харківщині у 2022 році - операція, завдяки якій вдалось звільнити значні території України. На той момент він уже мав за спиною вісім років війни та протистояння російській агресії на Сході.

На початку 2024 року він став на чолі Збройних Сил України в один з найскладніших етапів війни. Українська армія була змушена перейти до оборонних дій, оскільки російські війська посилили свої стратегічні наступальні операції з метою захоплення всієї Донецької області, просування на Харківщині, а також подальшого наступу в Запорізькій, Херсонській та Сумській областях.

В принципі, їм досі не вдалося реалізувати все, що планували. Як зазначив Головнокомандувач, частина цих намірів була зірвана внаслідок наступу українських сил на Курську область - ще одна операція від генерала Сирського, але цього разу на ворожій території. Однак наразі агресор намагається знову втілити деякі з планів, які були розроблені минулого року.

Кожен кілометр нашої землі дається противнику шаленими втратами. Але окупаційна армія не рахується з цими втратами задля виконання поставлених Путіним завдань, перетворюючи цілі населені пункти України в руїни, і ховаючи під цими руїнами своїх солдат.

Опишіть, будь ласка, поточну ситуацію на фронті та вкажіть, які напрямки вважаєте найбільш проблемними на даний момент.

Ситуація на фронті на даний момент дійсно є викликом. Вона відзначається триваючою стратегічною наступальною кампанією з боку Росії. Наразі супротивник проводить перегрупування сил, зосереджуючи увагу на двох ключових напрямках. Першим, безумовно, є Покровський напрямок, який залишається основним для російських військ. Одночасно противник переміщує свої підрозділи з Сумського регіону до Запорізького, що стане другим важливим напрямком для їхніх активних наступальних дій.

На сьогоднішній день на Запорізькому фронті спостерігаються дії з низькою інтенсивністю. Проте, виконуючи вказівки путіна, загарбники прагнуть нанести значний удар, який був запланований ще рік тому. Ви, напевно, пам'ятаєте, що Курська операція зірвала їхні наміри...

Вони перекинули підрозділи із Запорізької області до Курщини, серед яких...

Отже, основна частина, включаючи 76-ту десантно-штурмову дивізію, була направлена саме на Курський фронт.

Отже, ситуація є ускладненою, оскільки противник постійно здійснює атаки. На Покровському напрямку щодня відзначається приблизно півсотні штурмових спроб ворога. На сьогодні це є найскладнішою частиною фронту.

Чи можливо наразі організувати логістику в Покровську?

Отже, противник використовує так звану тактику "тисячі порізів", що передбачає наступ на широкому фронті малими штурмовими групами. Цей підхід виявився досить ефективним, оскільки його підрозділи змогли просунутися на відстань 10-12 км до декількох наших населених пунктів і раптово з'явитися там.

Чому так трапилося? Причина в тому, що ця територія, по-перше, має безліч ярів і річок — особливостей ландшафту, які забезпечують можливість непомітного переміщення. А влітку, коли все заростає зеленню, контроль за лінією бойового зіткнення стає ще більш ускладненим.

По-друге, на жаль, через певні об’єктивні фактори у нас не склалася єдина лінія фронту, що дало можливість супротивнику реалізувати свої наміри та просунутися вперед. Проте, після вжиття ряду рішучих заходів і перекидання додаткових сил наших десантних підрозділів, ми змогли звільнити населені пункти та території. В результаті настрій ворога, який спочатку був сповнений впевненості та оптимізму, змінився на паніку та безвихідь. Їхні публікації в соціальних мережах, які раніше закликали до перемоги, тепер переповнені відчуттям оточення і неминучості поразки. Отже, ситуація дійшла до свого логічного завершення.

Чи маєте на увазі їхнє проникнення в райони поблизу Добропілля?

- Так.

Я звернула увагу, що в п'ятницю Генштаб оприлюднив дані про втрати противника на цьому напрямку — кількість вбитих, полонених і поранених досягла приблизно 300 осіб. Чи є відомості про загальну чисельність їхніх сил у цьому районі? Яка мета дій цих "бігунів"? Це частина наступальної операції на Покровськ чи, можливо, у них була якась інша символічно-політична задача?

- Ні, це частина наступальної операції там, де наносився, напевно, один з основних ударів. Противник намагається охопити Покровську агломерацію з двох сторін. Він наступає на півночі - північно-східному напрямку, і на півдні - південно-західному напрямку, намагаючись у такий спосіб сформувати своєрідні лещата.

Основною метою цих операцій на північному фронті є зірвати нашу логістику. В цьому контексті діє 51-а загальновійськова армія Російської Федерації, що складається з трьох бригад, яка є наступником так званого 1-го армійського корпусу "ДНР". До нашого полону потрапили і були знищені саме військовослужбовці 132-ї бригади, відомої як горлівська.

Якщо ви бачили полонених - усі молоді військовослужбовці, прослужили різний час, призвані з різних місць, у тому числі і з Росії. Але кінець у них один - полон.

Щодо Сумщини, чи вірно я розумію, що в даний момент атаки противника там цілковито зупинені?

На території Сумщини противник, можна сказати, зазнав серйозної поразки. Попри те, що тут було зосереджено дійсно потужне угруповання, до якого увійшли найкращі російські підрозділи - десантники, морські піхотинці та елітні частини мотострільців, останніми місяцями вони не досягли жодних успіхів. Навпаки, ворог втратив кілька населених пунктів. Його нещодавня спроба наступу в напрямку Степного та Новокостянтинівки завершилася повним крахом - окупанти зазнали значних втрат і були відкинуті за межі держави.

Зараз ми продовжуємо активні наступальні операції. Тим часом противник, усвідомлюючи безперспективність своїх дій у цьому регіоні, починає перекидати свої підрозділи на інші фронти, переважно на Запоріжжя.

- Про Запорізький напрямок - а яка там мета росіян? Вони хочуть підійти до міста Запоріжжя?

- Мета - прорив нашої оборони і просування вглиб території. Їхня ціль, звісно, - вся область.

А як справи в Херсоні? Чимало місцевих мешканців переживають через нещодавні напади на місто. Яким ви бачите стан справ у цьому регіоні?

Російські війська наразі активно діють переважно в прибережних зонах і в околицях мостів. Водночас, з цього напрямку вони перекинули один полк та бригаду морської піхоти, що вказує на те, що найближчим часом не слід очікувати значних наступальних операцій на Придніпровському напрямку.

Хоча загроза, звісно, завжди існує, і не треба її скидати з рахунків.

Отже, чи можна стверджувати, що найближчими цілями та пріоритетами російських сил є Запорізький і Покровський напрямки?

Можливо, найближчим часом ми станемо свідками розвитку подій на Новопавлівському напрямку. Тим часом, на Лиманському напрямку тривають активні бойові дії, хоча їхній масштаб значно менший, і російські війська намагаються досягти певних результатів.

- Якщо Путін своїми спробами нібито участі в переговорах хоче виграти час для продовження війни або для організації нових наступальних операцій, то чи є в ЗСУ сили пройти це і витримати, якщо він дійсно хоче затягувати час?

У нас немає іншого вибору, окрім як захищати нашу землю. Путін, здається, не прагне просто виграти час – його мета полягає в захопленні територій, а для цього йому потрібен час. Незважаючи на постійно зростаючі втрати, які він зазнає, кожен кілометр і кожна позиція, яку він намагається захопити, обходяться йому дедалі дорожче – з усе більшими втратами в живій силі. Це підтверджує статистика. По-перше, його наступи значно сповільнилися. По-друге, рівень втрат залишається надзвичайно високим. Однак вони все ще з непохитною рішучістю намагаються досягти своїх цілей.

Яка нині ситуація з озброєнням, і які види озброєнь є найбільш актуальними для Збройних Сил?

- Ми робимо ставку на високотехнологічне озброєння, високотехнологічні системи, які допоможуть нам зменшити присутність наших військовослужбовців безпосередньо на полі бою. Це в першу чергу стосується роботизованих платформ, безпілотних систем різних типів і різного призначення - це насамперед повітряні дрони. Але ми активно розвиваємо і наземні системи - логістичні, медичні для евакуації поранених.

Ми вже тестуємо і повітряні платформи для евакуації поранених - це перспектива. Також для нас у пріоритеті все, що стосується дронів, які працюють як перехоплювачі для боротьби з ворожими ударними БпЛА. І в нас є багато вражаючих результатів, яких ми досягли за допомогою наших морських платформ.

Це все технологічні види зброї, зброя із штучним інтелектом, якщо можна так сказати. Тому що, наприклад, всі наші сучасні розробки мають системи пошуку, захоплення цілей і донаведення. Є деякі системи автоматичного повернення, якщо не відбулося захоплення чи підрив. Цей напрямок для нас дуже перспективний.

- Тобто штучний інтелект зараз масово використовується?

Він застосовується в багатьох сферах. Проте важливо пам'ятати, що він може допускати помилки. Наразі це лише початок його еволюції та впровадження. Однак ми вже сформували в Генеральному штабі та інших військових структурах команди, що спеціалізуються на інтеграції штучного інтелекту у військові процеси.

Як я вже зазначав, практично все наше технологічне оснащення включає компоненти штучного інтелекту. Наприклад, у системах протиповітряної оборони. Навіть традиційні зенітні установки, чи то кулеметні, чи гарматні, оснащені сучасними системами наведення, виявлення, автоматичного супроводження, а також класифікації та ідентифікації цілей, що значно збільшує їхню ефективність.

- А що в нас з ППО?

Ми інтенсивно удосконалюємо наші системи протиповітряної оборони. Як я вже згадував раніше, це досягається за рахунок нарощування кількості високотехнологічних комплексів. Мобільні вогневі підрозділи, які оснащені кулеметами та автоматичними гарматами, отримують сучасні приціли з елементами штучного інтелекту.

По-друге, ми використовуємо широкий спектр систем для боротьби з безпілотниками. Як не дивно, але армійська авіація проявила себе надзвичайно ефективно: гелікоптери з кулеметами демонструють високі результати. Зазначу, що з серпня минулого року до серпня цього року їм вдалося знищити понад 3200 дронів типу "шахед", що є вражаючим досягненням.

Ми застосовуємо легкомоторні літаки. У нас є наміри розширити їх застосування в рамках армійської авіації. Також, безумовно, ми використовуємо зенітно-ракетні підрозділи.

І перспективний напрямок - це дрони-перехоплювачі. Тут у нас багато розробок, які можуть спокійно конкурувати з такими відомими фірмами, як Merops. Наші розробки мають характеристики не гірші, а іноді навіть і кращі.

Ми досягли значних результатів у виготовленні дронів-перехоплювачів.

Будь-яка війна є своєрідним змаганням. Супротивники постійно вдосконалюють свої безпілотники. Відомо, що на "шахедах" також встановлюються системи оптичного наведення та 12-16 канальні антени, що забезпечують високий рівень захисту від перешкод. Завдяки цим технологіям, їх важко знищити звичайними засобами радіоелектронної боротьби. Крім того, вони оснащені датчиками автоматичного ухилення від вогню, які реагують, наприклад, на наближення до дронів-перехоплювачів. У результаті, ворожий "шахед" починає знижуватися і виконувати неконтрольовані маневри по курсу і висоті. Усе це створено для того, щоб ускладнити прогнозування його рухів і ураження.

Противник не залишається без дії. Він володіє численними системами, які сприяють підвищенню ефективності своїх "шахедів". Це створює для нас постійний виклик, з яким ми безперервно боремося. Це боротьба: ми прагнемо їх знищити, а вони роблять все можливе, щоб досягти своїх цілей і завдати нам шкоди.

І фактично всі далекобійні дрони, які зараз застосовує противник, навіть "Гербери", які він використовує як хибні цілі, оснащені вибуховою речовиною для самопідриву - щоб цей дрон після падіння неможливо було захопити та для ураження всіх тих, хто наближається. Треба бути дуже уважним: коли такий дрон упав - він може вибухнути.

Звісно, наша країна має меншу чисельність населення в порівнянні з Росією, що відповідно зменшує наш мобілізаційний потенціал. Я зустрічала приблизні дані, які можна знайти в публічних джерелах: у Росії цей показник становить 20-25 мільйонів, тоді як у нас - всього 2-5 мільйонів. Які є можливості для компенсації цієї дефіцитності? Які рішення можна знайти в цій ситуації?

Один, ймовірно, з ключових підходів полягає в використанні технологічної зброї. Це означає застосування озброєнь та техніки без участі військовослужбовців, або ж використання зброї з дистанційним керуванням, з метою мінімізації людських втрат.

Другим аспектом є покращення рівня підготовки. Солдат, який пройшов професійне навчання, має значно вищі шанси на виживання в бою в порівнянні з рядовим бійцем, що має обмежену підготовку.

Як вам відомо, ми розширили базову загальновійськову підготовку з одного місяця до 51 доби. Паралельно з цим також було подовжено курс адаптивної підготовки до 15 днів. Це означає, що військовослужбовець, який прибуває до навчального центру, проходить підготовку там, а потім - у військовій частині. Загалом весь цей процес триває фактично два місяці. Іноді курс у частині може зайняти менше часу в залежності від умов бойової підготовки, але його тривалість не може бути меншою за п'ять діб.

Цей курс підготовки включає в себе адаптацію та навчання військовослужбовця до конкретного бойового середовища, а якщо подивитися ширше, то до театру війни. Він готується до можливих зустрічей із певним противником, який володіє специфічними видами озброєння та тактичними прийомами. Це забезпечує наших військовослужбовців максимальною готовністю до викликів, які можуть виникнути під час бойових дій.

Ви торкнулися теми роботизованих систем. Нещодавно з'явилося відео від 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний яр", де вони виконували операцію з очищення населених пунктів у районі Добропілля, застосовуючи роботизовані апарати з кулеметним озброєнням…

- Так, я це бачив. Там ще був гучномовець, через який росіянам пропонували здатися в полон.

- Наскільки у нас поширене використання таких роботів?

- Відзначено. На цей рік ми маємо намір ввести в експлуатацію 15 тисяч різноманітних наземних роботизованих платформ для військових потреб.

- Як ви вважаєте, приклади таких кар'єрних ліфтів в армії, як у Роберта "Мадяра" Бровді чи Юрія "Ахіллеса" Федоренка, можуть збільшити приток добровольців та мотивацію людей у війську?

Безумовно, це один з варіантів, який сприяє як мотивації, так і особистісному зростанню військовослужбовців. Ви згадали Роберта Бровді - я маю честь його знати, це справжній професіонал у своїй справі.

Можу навести ще безліч подібних прикладів. Наприклад, Олег Ширяєв, який очолює 225-й штурмовий полк. А також Юрій Гаркавий, який керує 425-м окремим штурмовим полком. Не можна не згадати Валентина Манька, який відповідає за штурмові війська (управління штурмовими підрозділами ЗСУ, - ред.).

Я можу навести безліч прикладів людей, які залишили свої цивільні професії та бізнес, щоб приєднатися до Збройних Сил, зокрема до Сухопутних військ та підрозділів безпілотної авіації. Бровді є яскравим прикладом того, як успішний підприємець пройшов шлях від командира взводу до керівника новітніх військових сил - Сил безпілотних систем, які активно розвиваються.

Сьогодні важко уявити наше життя без безпілотних систем і штурмових військ. Ці дві інноваційні одиниці демонструють вражаючу ефективність у виконанні своїх завдань. Лідери, які до початку повномасштабної війни були цивільними особами або тільки починали свою військову кар'єру як солдати чи сержанти в Збройних Силах України, змогли реалізувати свій потенціал у армії під час цього конфлікту.

Я надаю всебічну підтримку таким людям. Адже успіх команди багато в чому залежить від ефективності керівника. Неефективний командир може призвести до втрат наших солдатів і територій. Це, по суті, визначає сутність кожного командира — здатність виконати поставлені завдання та ціну, яку за це потрібно заплатити.

- Чи змінилась процедура переведення з підрозділу в підрозділ після цифровізації? Чи дозволила вона якось зменшити людський фактор, коли, наприклад, командири без об'єктивних причин блокують переведення?

- Однобоко до цієї проблеми підходити не можна. З одного боку, процес переведення, дійсно, значно спростився. Уже десятки тисяч військовослужбовців перевелися з тих частин, де їм з якихось причин не хотілось проходити службу, в інші. Це позитив.

Але ж ми на війні, і ми маємо певні обмеження. Ми не можемо переводити особовий склад з бригади чи полку, які виконують завдання на напрямку головних дій противника, в ті частини, які знаходяться на спокійніших ділянках. Бо в такому випадку така бригада чи полк не виконає поставлені перед нею задачі.

Війна накладає певні обмеження на переведення. Однак цей процес значно спрощений, він фактично проходить автоматично при відповідності цих військовослужбовців певним критеріям. Переводяться всі - від солдата до офіцера, причому на доволі високі посади. Але, зрозуміло, що всі не можуть переходити туди, куди б їм захотілося.

- Зараз впроваджується перехід до корпусної системи управління в армії. Яка мета цієї реформи?

Основною метою реформування є суттєве підвищення ефективності управління Збройними Силами, зокрема їх бойовими підрозділами на полі бою. Збільшення числа постійно діючих управлінь, таких як управління корпусів, а також формування корпусного комплекту, дозволяє, по-перше, зменшити кількість підрозділів, якими опікується кожен з цих органів управління.

Пам'ятаєте, раніше були оперативно-тактичні угруповання (ОТУ), в деяких ОТУ було більш ніж 20 бригад, що дуже ускладнювало процес управління. Потрібно було контролювати відразу, наприклад, 23 військові частини.

В даний час кількість комплекту значно зменшилася. Це сприяло покращенню контролю над діяльністю бригад, їх забезпеченням та присутністю особового складу. Таким чином, вдалося уникнути ситуацій, коли частина особового складу залишалася без нагляду, опинившись у зоні бойових дій, але не беручи в них участі. У цьому контексті можна вважати це суттєвим кроком уперед.

Окрім цього, корпус має можливість здійснювати власні операції. Після формування корпусного комплекту і набуття необхідних спроможностей, це угруповання стає більш автономним і здатне самостійно виконувати оперативні завдання, оскільки володіє всім необхідним - власною артилерією, засобами протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби, безпілотниками та іншими ресурсами.

Втілити таку масштабну реформу, напевно, значно складніше в умовах війни, ніж у спокійні часи.

Безумовно, під час війни це є складним завданням, адже потрібно одночасно вести бойові дії й реалізовувати реформи. Проте ми вже давно розпочали перехід на нові структури: деякі з них скорочуємо, а інші, навпаки, створюємо. Наприклад, Сили безпілотних систем, які з моменту свого заснування вже активно залучені до бойових операцій. Щодо штурмових військ, спочатку було сформовано лише три батальйони, але згодом їх розширили до полків, і тепер ми маємо надійний склад цих підрозділів, які діють по всьому фронту.

Є опоненти цієї реформи, які висловлюють думку, що формування нових корпусів без належної кількості бойових бригад та їхньої адекватної укомплектованості є, по суті, лише "ребрендингом без реальної сили", що призведе до збільшення бюрократичного апарату. Якими аргументами ви б спростували цю позицію?

Ми прагнемо, щоб усі підрозділи були укомплектовані на рівні 80-90%. Однак інтенсивність бойових дій та чисельна перевага супротивника, який у три рази більший за нас, створюють певні труднощі. Коли ми маємо таку велику кількість бригад як управлінських одиниць, і ще більше, коли вони не повністю укомплектовані, ви можете уявити, наскільки складно виконати будь-яке завдання? Саме тому перехід на корпусну систему є важливим кроком для покращення ситуації.

Ми докладаємо всіх зусиль, щоб укомплектувати підрозділи військовослужбовцями та особовим складом, а також вживаємо різноманітних заходів для підвищення привабливості військової служби. Як вам відомо, існує програма "Контракт 18-24". Наразі ми активно працюємо над новим контрактом, який стане основою для тих, хто бажає продовжити свою кар'єру в Збройних Силах. Цей проект перебуває на фінальній стадії. Ми також залучаємо добровольців з інших країн, адже багато людей готові захищати нашу державу зі зброєю в руках.

Ми проводимо низку заходів, спрямованих на покращення умов військової служби, її привабливості, і одночасно - на зменшення чинників, яких сприяють самовільному залишенню військових частин. Зменшуючи рівень СЗЧ, ми збільшуємо укомплектованість бригад.

У ситуації, коли спостерігається дефіцит особового складу, ми змушені встановлювати пріоритети в укомплектуванні підрозділів. Частини, що виконують штурмові або наступальні операції, а також ті, що утримують оборону на ключових напрямках, мають перевагу у відборі та отриманні особового складу. Це необхідний крок, і в теперішніх умовах він виявляється дієвим.

Нещодавно ресурс DeepState звернув увагу на обстановку в одній із зон на Покровському напрямку, зазначивши: "однією з ключових причин успіху противника є дезінформація, що надходить з місць, що ускладнює оцінку ризиків та реагування на зміну ситуації з вищих рівнів". Чи траплялися у вас ситуації, коли ви отримували недостовірні дані з місць, а після особистої перевірки виявляли, що реальність зовсім інша — наприклад, підрозділ залишив свої позиції? Які заходи ви вживаєте, щоб уникнути подібних ситуацій і мати точну інформацію про обстановку на місцях?

На жаль, існують ситуації, коли з районів бойових дій надходить недостовірна інформація про стан та розташування певних підрозділів. Це, в першу чергу, створює загрозу для військових з інших підрозділів, які беруть участь у боях або здійснюють оборону поблизу. Якщо ви вважаєте, що з правого чи лівого флангу вас підтримує сусідній підрозділ, а насправді його там немає, ворог може раптово атакувати. Це може призвести до серйозних втрат.

Тому, щоб мати об'єктивну інформацію, ми отримуємо її з багатьох джерел. Ось, наприклад, тільки що, поки ми з вами говоримо, мені прийшло оновлення від DeepState. Ми використовуємо всі види джерел інформації для об'єктивності, в тому числі і DeepState.

Не можу стверджувати, що це єдиний надійний спосіб отримання достовірної інформації, оскільки воно також може містити помилки. Проте це джерело часто надає цінні відомості про ризики втрати позицій.

Крім того, ми отримуємо дані від наших партнерів та з інших розвідувальних джерел — всі елементи Сил оборони України діляться з нами інформацією. Маємо безпосередній зв'язок з військовими підрозділами. Значний обсяг таких даних надходить від Сил безпілотних систем, які з повітря повністю контролюють передній край і знають про наявність військовослужбовців на позиціях. Таким чином, завдяки отриманню інформації з різних джерел, ми можемо досягати об'єктивності.

Ваші опоненти висловлюють звинувачення стосовно вашого мікроменеджменту та централізованого підходу до управління. Вони вважають, що ви занадто активно втручаєтеся в тактичні процеси та керуєте підрозділами майже в ручному режимі. Які ваші думки з цього приводу?

Сучасні умови війни, високий ступінь інформаційної відкритості та наявність численних розвідувальних засобів забезпечують можливість отримання даних практично з усієї фронтової лінії. Однак, специфіка нашого конфлікту полягає в тому, що втрата навіть однієї позиції може призвести до значних територіальних втрат, якщо не вжити необхідних заходів. Ми володіємо передовими технологіями та використовуємо потужні види озброєння, але в той же час стикаємося з дефіцитом людських ресурсів, що ускладнює підтримання, контроль та створення єдиної оборонної лінії.

І тому, якщо я можу вирішити чи усунути проблему в її зародку - то, звичайно, для мене дуже важливо знати, що відбувається на лінії фронту. Це, знову ж таки, реалії війни. Якщо я не буду володіти інформацією, тоді наші військовослужбовці, наприклад, можуть потрапити в полон, і ми матимемо більш негативні наслідки.

Противник переважає в силах, в засобах, в озброєнні, в кількості боєприпасів. Нам треба миттєво реагувати на всі зміни обстановки та швидко ухвалювати ті рішення, які дозволяють нейтралізувати загрозу ще на старті.

Це стосується управління ситуацією та прийняття різних рішень. Однак на полі бою основну роль виконує командир. Неможливо вказувати військовослужбовцям, відділенню чи взводу, як діяти безпосередньо в умовах бою, оскільки саме командир — керівник відділення, взводу чи групи — приймає рішення. Це закріплено в його обов'язках, і за результати він несе відповідальність. Перебуваючи на місці подій, командир має краще уявлення про те, як діяти.

Зазначу, що ми вже відмовилися від об'ємних, громіздких наказів, які раніше надходили командирам. Коли я очолював "Хортицю", щоденно, двічі на день, мені надходили докладні інструкції з Генерального штабу, в яких чітко вказувалося, які дії слід виконувати на кожній позиції.

В даний момент ми формулюємо завдання через лаконічні інструкції, надаємо інформацію та уточнюємо суть завдань. Водночас рішення приймає безпосередньо командир, який перебуває на полі бою. Це означає, що він відчуває підтримку та знає, що йому не залишилися на самоті; про нього піклуються і готові прийти на допомогу в будь-яку мить. Такий підхід забезпечує йому впевненість у власних силах та діях.

У певних колах суспільства досі виникають сумніви стосовно доцільності тривалого утримання Бахмута у 2023 році. Як зазначають деякі військові експерти, наші втрати в цьому районі виявилися надто значними. Подібні зауваження також стосуються Курської операції, де, за їхніми словами, ситуація була не кращою, і втрати були великими.

- По-перше, як ви знаєте, оборона Бахмута тривала вісім місяців. По-друге, на Бахмут наступала величезна кількість сил противника, і основу цього наступального угруповання складала група "Вагнера". "Вагнер" був найефективнішою структурою в російській армії. Не дивлячись на великі втрати, вони все одно просувалися вперед та досягали своїх цілей.

У Бахмуті організація "Вагнер" зазнала фатального удару, що призвело до її фактичного зникнення як структури. Це підтверджується численними джерелами. Коли бої в Бахмуті підійшли до завершення, Пригожин в одному з інтерв'ю відкрито визнав, що втратив близько 20 тисяч своїх найкращих бійців. За нашими оцінками, ця цифра могла сягати 23 тисяч. Оскільки втрати були приблизно в рівних частках - вбиті та поранені, загальна кількість постраждалих могла досягати близько 40 тисяч. Водночас чисельність "Вагнера" становила близько 50 тисяч осіб. Таким чином, "Вагнер" як організація вже не змогла відновитися.

Якби не було Бахмута, могли б постраждати Часів Яр, Краматорськ, Костянтинівка, Дружківка... Якби ми залишили Бахмут і не знищили противника там, "вагнерівці" продовжили б свою агресію. Як ви пам'ятаєте, їх наступ у той час відбувався на широкому фронті — на 10 км в один бік від Бахмута та на 5 км в інший. Однак, завдяки запеклим боям у Бахмуті, вся їхня увага була зосереджена саме на цьому місті.

Я не зовсім розумію, чому саме, але Пригожин мав намір самостійно захопити це місто. У той момент відбулася ротація російських військових підрозділів, які відступили на позиції "Вагнера", тобто за межі Бахмута. Ми зупинили їх, а весь "Вагнер" зосередився на боях за саме місто. В результаті цих боїв вони зазнали таких значних втрат, що вже не змогли відновитися.

Отже, можна стверджувати, що Бахмут став ключовим фактором для порятунку багатьох інших міст і великих територій. З огляду на величезні втрати, які зазнала група "Вагнер" (не кажучи вже про інші російські підрозділи, що брали участь у боях), співвідношення втрат наших військ до втрат противника коливалося від 1 до 7 до 1 до 7,7. Це означає, що ми втратили в сім разів менше, ніж ворог. Цей показник є найкращим з моменту початку повномасштабної війни. Таким чином, роль Бахмута полягає в тому, що він значно зміцнив нашу оборону на фронті та захистив величезні території.

Що стосується Курської операції, то там теж дуже високі показники втрат у ворога. За даними російських аналітиків, були періоди, коли втрати військ противника переважали наші в 5,5 разів. Тобто ми в наступі несли втрати в п'ять разів менші, ніж противник. Це теж найкращий показник за час повномасштабної війни. Можливо, це така особливість війни, хоча насправді це просто була продумана операція.

Ви очолювали оборонні зусилля, а згодом і контрнаступ на території Київської області, а також на Харківщині. Ці дві операції, що мали на меті звільнення наших земель, визнані суспільством як найбільш успішні. Нещодавно ви зазначили, що наша армія не залишиться в пасивному стані, а буде поєднувати оборонні дії з наступальними. Чи є у нашої армії достатні сили та ресурси для проведення подібних операцій, які могли б зрівнятися за масштабами з Харківською операцією 2022 року?

Ми суворо дотримуємося принципу ніколи не переходити в пасивну оборону. Наша стратегія полягає в активному захисті. Якщо проаналізувати статистику бойових дій за останній час, можна помітити, що приблизно 1/6-1/7 усіх операцій на фронті складають наші наступальні або контрнаступальні дії. Це означає, що ми постійно реалізуємо активну оборону. У тих ситуаціях, де це можливо, ми ініціюємо наступ, перш за все, нашими штурмовими підрозділами та десантно-штурмовими військами. Таким чином, ми постійно порушуємо плани противника щодо просування вперед і завдаємо йому значних втрат.

Ви можете побачити, як довго триває, наприклад, оборона Покровська. Спочатку, багато хто передбачав, що місто впаде ще до кінця вересня минулого року. Різноманітні оцінки звучали з посиланнями на аналітиків та інформаційні джерела. Деякі відомі особи стверджували, що ми неправдиво інформуємо про реальний стан справ, запевняючи, що все зовсім інакше. Однак, якщо підрахувати, які втрати зазнав ворог у боях на цьому напрямку, можна припустити, що великі площі будуть встелені тілами його солдатів. Саме така висока ціна кожного метра нашої землі.

Саме тому ми впроваджуємо цю стратегію і плануємо дотримуватися її в майбутньому. Проте, безумовно, ніхто не розкриє подробиць про те, де і яким чином ми можемо здійснювати наступ.

Якщо в майбутньому виникне ситуація "заморозки" конфлікту, припинення вогню або завершення війни, скільки часу знадобиться російській армії для відновлення та підготовки до нової агресії проти України, якщо у нас не будуть наявні надійні гарантії чи механізми запобігання?

Я вірю в професіоналізм і мудрість наших дипломатів. Проте, попри всі можливі гарантії та мирні переговори, ми мусимо невпинно готуватися до війни, адже росія може як продовжити конфлікт, так і розпочати новий. Навіть якщо буде досягнуто миру чи ситуація стабілізується, ми повинні постійно піклуватися про зміцнення бойової готовності збройних сил, враховувати уроки, отримані в ході війни, і проводити детальний аналіз. Нам слід створювати сучасну, потужну і високотехнологічну армію. Я переконаний, що наш противник зможе відновити свої сили дуже швидко.

Отже, нашій країні слід пам’ятати уроки, які дала ця війна. Ми повинні бути готовими до можливості, що конфлікт може відновитися в будь-який момент. Загроза залишиться актуальною, адже супротивник не має наміру відмовлятися від своїх планів на захоплення всієї України.

Ми розуміємо, як було використано "травневе" перемир'я: супротивник просто підвів артилерійські підрозділи та безпілотники до лінії фронту, чого не міг зробити під час активних бойових дій. Вони провели перегрупування своїх сил і одразу ж розпочали наступальні операції. Це означає, що ми повинні бути готові до будь-якого розвитку ситуації.