Найпопулярніша вулиця Києва зазнала безліч змін у своїй назві: як звучить її ім'я нині?
Схоже, що ця вулиця завжди існувала в такому поєднанні: з нотками урбаністичності, богемного духу та музейної атмосфери.
Шовковична вулиця в київських Липках є одним із найдавніших і найпрестижніших шляхів столиці. Вона сполучає урядовий район з історичною частиною міста.
Проте сьогодні лише небагато людей пам'ятають, що вона змінила не лише одне ім'я, а й більше ніж два. "Телеграф" надасть більше інформації про це.
Шовковиця, що залишилась лише у спогадах.
Назва вулиці — Ботанічна. У 1834 році, коли район Липки активно забудовувався, нова магістраль перетворилася на шлях, що розрізав зелений масив, який колись був шовковичним садом. Через рік сад було знищено, проте назва залишилася в історії. Так часто трапляється в містах: фізичні об'єкти зникають, але слова продовжують жити.
Проте, "Шовковична" використовувалася одночасно з "Левашовською" -- на честь генерал-губернатора Василя Левашова, який втілив у життя забудову Липок. Зрештою, чиновнича назва здобула перевагу: у 1869 році її офіційно затвердили. Але це тривало недовго.
Сім імен однієї вулиці
Якщо створити "паспорт" Шовковичної, у графі "ім'я" можна побачити справжню детективну історію:
* Кінець XVIII ст. -- Аптекарська (через одну з перших київських аптек на розі з нинішньою вулицею Грушевського).
* 1834 -- Сад шовковиці (шовковичний сад).
* 1834-1869 -- Левашовська (губернатор генерал граф Левашов).
* 1869 рік — знову Левашовська, але тепер вже на офіційному рівні.
* 1919 — вулиця Карла Лібкнехта (символ радянської революції).
* 1941-1943 -- Вулиця, перейменована на честь члена НСДАП, отримала назву на честь Горта Весселя під час нацистської окупації.
* 1993 — Шовковична. І нарешті, здається, це назавжди.
Ця географія назв є коротким відображенням всієї сумної і водночас витривалої історії міста. Вулиця витримала всі зміни, які їй намагалися нав'язати різні покоління.
Аристократи, цукрозаводчики та радянські письменники
У середині XIX століття Шовковична стала "правильним місцем" для старої аристократії: тут проживали Одоєвські, Трубецькі та Туманські. Саме тут розташовувався губернаторський палац, а атмосфера наповнювалася ароматом влади — не тієї, що кричить, а такої, що тихо шепоче у величезних залах.
В кінці XIX століття почався процес продажу великих садиб. На їх місці з'явилися підприємці першої гільдії, власники цукрових заводів та банкіри. Виникли прибуткові будинки, що стали символом нового міського життя. Липки залишалися престижними, але їхня еліта зазнала змін.
Радянська влада зробила наступний ребус: у будинку № 10 одночасно жили Олександр Довженко і Ванда Василевська, Олександр Корнійчук і Пилип Козицький. Адреса стала свого роду "пантеоном" -- не завжди добровільним, але незаперечно знаковим.
Сьогодні Шовковична вражає своєю контрастністю, де старовинні традиції сплітаються з новими віяннями. На верхньому кінці вулиці розташована Верховна Рада, а внизу — Олександрівська лікарня. Між цими двома важливими об'єктами простягаються елегантні особняки в стилі історизму та модерну, а також зразки сталінського неокласицизму. Тут можна знайти затишні двори, де час наче сповільнюється, створюючи особливу атмосферу.
Це ділянка маршруту Липками, включаючи Інститутську, Лютеранську та Липський провулок. Але якщо ви прагнете пізнати Київ не як просту сцену, а як динамічну систему пам’яті, варто почати саме звідси. З вулиці, яка сім разів змінювала свою назву, але завжди залишалася вірною своїй суті.
Раніше "Телеграф" повідомляв про таємниці, які ховає Турівська вулиця в київському районі Поділ. Ця вулиця простягається від Оленівської до місця, де зустрічаються Набережно-Хрещатицька та Набережно-Лугова.
