Новий навчальний рік в умовах війни: як українським дітям отримувати освіту під час постійних загроз.

Росія активізує атаки на цивільних осіб вдень. Ці військові злочини вже не мають жодного виправдання з боку агресора. Тепер не йдеться про "звільнення" чи "рятування" – вони просто обстрілюють все, що рухається, з метою залякування. Схоже, що вони побоюються можливого "вторгнення 8 березня" і вживають таких заходів превентивно. Інших причин для таких дій не існує.

Однак у цьому питанні ситуація є зрозумілою. Проте тут не вистачає чіткості.

Наступного вівторка стартує новий навчальний рік.

У зоні, що знаходиться поблизу фронту, вже більш-менш усталився режим. Проте в тих областях, де основними загрозами тривалий час були нічні ракетні удари та "шахеди", а вдень – випадкові польоти МіГ-31, об'єктивно виникає потреба у внесенні коректив у зв'язку з ростом кількості реактивних дронів та "бандеролей".

Наприклад, вчора в Києві з 8:00 до 13:00 відбулося 4 тривоги, які в сумі тривали 3,5 години. Це означає, що учні змушені були залишатися у підвалах ("укриттях"), де неможливо організувати навчальний процес. Так само і першокурсники, які готуються до офлайн навчання. В результаті день повністю втрачається.

Було б цікаво дізнатися думку Міністерства освіти і науки.

Перш за все, якщо є бажання заповнити можливі прогалини в освіті, необхідно заздалегідь звільнити вчителів від надмірних бюрократичних зобов'язань. Слід скасувати безліч завдань, планів, таблиць і звітів, які й у звичайний час були неадекватними, а зараз виглядають абсолютно безглуздо. Це дозволить вчителям знайти час і ресурси для проведення додаткових уроків та консультацій.

Основна частина "заходів" у навчальних закладах існує лише на папері, і чиновники в освітній сфері це прекрасно усвідомлюють, але на це закривають очі. Чому б не ліквідувати цю практику? Залишивши за школами можливість організовувати лише дійсно важливі події. Єдина причина, чому це не роблять, полягає в тому, що хтось у структурі Міністерства освіти може втратити відчуття власної важливості. Давайте вже придумаємо для них якусь іншу цікаву діяльність.

По-друге, навчання в класах у столиці та близько десяти обласних центрах, що не знаходяться в прифронтовій зоні, може перетворитися на безнадійну гру в лотерею, незалежно від того, чи триває опалювальний сезон або є електрика. Виникає необхідність надати школам більше автономії в ухваленні рішень. Було б доцільно надати їм такі повноваження якомога швидше.

Минулий рік приніс такі реалії: дитина, готуючись до школи о 8:00-8:30, спершу сидить в повному спорядженні біля дверей, очікуючи завершення повітряної тривоги. Потім вона поспішає до навчального закладу, де змушена провести 2-3 уроки з 6 у підвалі. А якщо тривога спалахує наприкінці уроків, потрібно знайти офіційний спосіб забрати свою дитину, щоб вона не залишилася голодною і змогла повернутися додому. Чи не так було? А якщо такі ситуації повторюються 3 і більше разів на тиждень, що нині технічно легко організувати, це вже виходить за межі розумного.

Таким чином, якщо мова не йде про підземну школу з адекватною навчальною програмою, варто зосередитися на онлайн-освіті. Час від часу можна організовувати зустрічі для дітей в офлайн-форматі, аби вони не втрачали соціальних навичок. Але, звичайно, це все має враховувати реальні умови, в яких функціонує школа.

Безперечно, безпека дітей і вчителів є найважливішим аспектом, і це не викликає жодних сумнівів. Проте, очевидно, що доведеться ще більше відступити від звичних норм навчального процесу. Це можна спрогнозувати вже зараз. Отже, необхідно приймати рішення терміново, а не відкладати на 2-3 місяці, коли люди, природно, почнуть шукати онлайн-школи, де вимоги будуть мінімальними.

Цінні педагоги, які зберегли здатність ефективно взаємодіяти з живими дітьми в офлайні, є справжнім скарбом. Розумні керівники шкіл мають таку ж важливість. Якщо держава або місцеві громади не можуть надати їм фінансову підтримку, варто принаймні спростити їм умови праці.

Автор подає свої власні міркування, які можуть не відповідати поглядам редакції. За зміст опублікованих матеріалів у розділі "Думки" несе відповідальність саме автор.