Вшанування пам'яті альпініста, гіда та скелелаза Миколи Фетісова.

Він вирушив на захист батьківщини вже на другий день після весілля.

Микола народився 22 травня 1994 року в Києві. Хлопець був дуже обдарованим і всебічно розвиненим. Брав участь у скаутській організації. У нього, підлітка, набиралися досвіду облаштовувати намети навіть дорослі. Любив мандрувати з друзями вільним українським Кримом.

"Коля завжди ігнорував труднощі: каша згоріла? Не біда. Дощ? Нічого страшного. Втомився? Не біда. Усе можна здолати! Адже в нас є велика сила!" - ділиться Наталія Веселовська, яка знала Миколу з 14 років.

Після отримання бакалаврського ступеня в галузі права в Європейському університеті, Микола опинився перед безліччю можливостей. Однак його справжня пристрасть до гір і природи вказала йому правильний шлях. Разом із товаришем він заснував компанію під назвою Like to hike ("Обожнюю походи").

Протягом десятиліття молодий чоловік організував захоплюючі тури в мальовничі куточки України та інших країн для тисячі мандрівників. Він підкорював разом з однодумцями вершини Карпат, піднімався на Казбек і мріяв про нові гірські висоти. У планах його туристичної компанії на 2022 рік були зимові походи на Говерлу та Мадейру, весняна експедиція на Еверест та літня подорож до Арарату. Також у їхніх мріях був трекінг Канарами, де на них чекали вулкан Тейде та безкрайній Атлантичний океан...

Микола вирішив стати скелелазом, альпіністом, туристом і плавцем. Він проводив групові тренування зі скелелазіння як у спортзалі, так і на природі, а також організовував трекінгові та альпіністські подорожі.

Ось як виглядає наша зимова подорож Карпатами: протягом двох днів ми подолаємо 20 кілометрів по свіжому, хрусткому снігу. Нас чекають прогулянки засніженими хвойними лісами, відвідання мальовничих гірських полонин і підйом на величну гору Кукул, з вершини якої відкриються приголомшливі панорами навколишніх гір, включаючи Чорногорський масив. Ми також насолодимося неймовірним світанком на висоті 1500 метрів і зможемо милуватися чарівним зоряним небом.

Ще до початку повномасштабної агресії Росії Микола знайшов своє місце в селі Кропивня, що належить до Новоборівської громади на Житомирщині. Він купив там будинок з метою зайнятися аграрною справою та підприємницькою діяльністю.

Після початку широкомасштабного вторгнення в Україну він вступив до лав Збройних сил. 8 березня 2022 року, перебуваючи у Львові, уклав шлюб, а всього через два дні став на захист своєї країни. "Він був дуже стриманим протягом трьох днів перед реєстрацією, і я не усвідомлювала, що він приймав одне з найскладніших рішень у своєму житті," - розповідає його дружина Аліна.

"Я зробив це добровільно, розуміючи своє призначення і обов'язок. Я пишаюсь українцями, ще ніколи не бачив такої згуртованості, допомоги одне одному. Не давайте сумнівам збити вас зі шляху! Перемога близько, долучайся до роботи і побачиш, як швидко ми звільнимо нашу землю від темних сил. Слава Україні!", - написав Микола після присяги.

"Ми були російськомовною родиною, але 24 лютого 2022 року наш син вирішив відмовитися від московської мови і до останнього дня спілкувався виключно українською, - розповідає мама Світлана Романченко. - З першого дня повномасштабного вторгнення син активно займався волонтерством. Він передав на потреби армії все своє туристичне спорядження: спальники, каримати, намети, тенти та гасові горілки, а також туристичний посуд."

Микола, без жодного попереднього військового досвіду, вирішив стати добровольцем для захисту своєї Батьківщини. Він потрапив на передову вже на четвертий день після складання присяги і з усією відданістю виконував свої обов’язки. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, де здобував важливі розвіддані. У складі в/ч А0998 виконував обов’язки солдата та топогеодезиста в звукометричній розвідці артилерійського підрозділу.

20 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання, загинув унаслідок операції з аеророзвідки, метою якої було виявлення та знищення групи противника, що налічувала до 30 осіб. Це трапилося поблизу Білогорівки, за два дні до святкування 28-річчя Миколи...

Пані Світлана ділиться своїми спогадами: її син став причиною порятунку сотень життів наших військових, завдяки чому вдалося зупинити наступ ворога. Цю інформацію пізніше повідомив їй товариш Миколи. Тоді командир отримав контузію, сержант став "трьохсотим", а син Світлани загинув миттєво.

Побратими згадують Миколу як людину, що боролася за наше сьогодення і майбутнє, прагнучи, щоб одного дня наше небо стало мирним, і замість "Почалося" лунало "Ми перемогли". Його називають втіленням усіх скаутських чеснот, Людиною з великої літери, яка цінувала справжність, чесність і щирість у всьому.

Микола встиг прожити наповнене красою неймовірне життя, побудувати власну справу та доторкнутися до сердець тисяч людей. Задав таку планку, до якої іншим треба вивершуватися.

"Я безмежно щаслива, що поруч зі мною був такий брат... Ти був справжнім скарбом. Ти відкрив цей світ для багатьох, і завдяки тобі стільки людей знайшли своїх друзів, коханих і нові захоплення - подорожі! Ти змінив моє життя і став моїм наставником," - ділиться своїми спогадами сестра Анастасія.

27 травня 2022 року в Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві рідні та близькі провели в останню путь Миколу Фетісова. Він знайшов вічний спочинок на Байковому кладовищі.

Протягом кількох місяців на честь військового було організовано похід у Карпати. На популярній серед туристів горі Хом'як встановили пам'ятну дошку з датами його життя та написом "Вище гір тільки небо". Її координати: 48.367642, 24.496653. Завдяки учасникам того серпневого заходу вдалося зібрати кошти для благодійного фонду, який займався відновленням Києва, а також Київської та інших областей після деокупації.

Друзі та близькі Миколи організували флешмоб під гаслом #посадидеревоначестьгероя Fetisov Nikolay. На іспанському острові Тенерифе 25 травня 2022 року в пам’ять про українського захисника висадили дев’ять сосен. У Поділлі поет Олег Крушельницький разом із онукою посадив персикові дерева на його честь. А в ірландському місті Ґолвей закладаються пам’ятні дуби, які символізують його пам'ять.

Через рік після загибелі сина пані Світлана висадила біля свого будинку в Києві улюблене дерево Миколи - ліванський кедр. Таке ж дерево друзі і рідні посадили у Пущі-Водиці. "Встигли і поплакати, і посміятись, - поділилася тоді сестра Анастасія, яка подумки звернулася до брата. - Все було, як ти любиш: природа, вогнище, твої улюблені люди".

Миколу Фетісова було посмертно удостоєно орденів "За мужність" III ступеня і "Хрест Героя". Крім того, він отримав медаль "Честь. Слава. Держава".

Слава Захиснику!