Вшанування пам'яті десантника Євгенія Базилевського, відомого під позивним "Баз".
"Русня продовжує нищити нашу землю в найбільшій війні з часів Другої світової. Я змушений" - висловлювався захисник.
Євгеній активно долучився до Революції Гідності, захищав Донеччину під час АТО/ООС, а з початком Великої війни знову повернувся до лав Збройних Сил України.
Народився 15 серпня 1995 року в столиці України, Києві. Маленького хлопчика виховувала бабуся, яка привила йому любов до читання. Він з раннього віку захоплювався історичними та науково-популярними книжками. Після завершення навчання в школі, юнак отримав спеціальність техніка-програміста в Київському технікумі готельного господарства. Проте, незважаючи на здобуту освіту, він не працював за фахом, оскільки мріяв стати військовим, як його покійний дідусь.
"В його бібліотеці зібрано величезну кількість історичних видань. Найбільше його захоплює тема Другої світової війни," - зазначає Алла, дівчина військовослужбовця.
18-річним Євгеній брав участь у Революції Гідності, а коли виповнилося 19 років він пройшов військовий вишкіл "Правого сектору", де отримав свій перший позивний "Пчола". Потім прийняв присягу й став на захист України в складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. До 2019 року служив у зоні АТО/ООС на Донеччині, побував у багатьох гарячих точках.
"Наше знайомство відбулося в 2016 році в бригаді, куди я прибув після полігону. Євгеній став моїм наставником у питаннях використання зброї, - розповідає Микола Кіреєв (позивний "Док"), близький друг Євгенія Базилевського. - Я ж, у свою чергу, навчав його основам надання медичної допомоги."
За словами "Дока", побратим любив бути у вирі подій. "Якось ще за часів АТО на Донбасі русня підпалила суху траву, почалась пожежа, вогонь добирався до нашої позиції. Женя підійшов з лопатами: "Пішли". І ми разом обкопували вогонь на полі, де все прострілювалось..." - пригадує Микола.
Після закінчення контракту Євгеній повернувся до цивільного життя, працював кур'єром, але 24 лютого 2022 року знову взяв до рук зброю. Оскільки не міг добратися до пункту дислокації бригади, де служив раніше, його прикомандирували до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами він звільняв Київщину: Макарів, Мотижин, Копилів, Королівку та Людвинівку. Позивний у нього став "Баз".
У квітні 2022 року Євгеній познайомився з волонтеркою Аллою Карпенко. "Ми познайомилися, коли він шукав броніки. Вони йому так і не підійшли, зате підійшла я - наше спілкування переросло в теплі стосунки. Женя - людина слова, честі та правди. На вигляд як 18-річний, а мудрості - як у старця. Зі свідомих років він брав активну участь у важливих подіях держави. Жив як Герой і помер як Герой", - розповідає дівчина.
Відтоді пара була разом. Євгеній намагався приїжджати до коханої за будь-якої можливості. Говорив, що вони "маленька сім'я". А наприкінці року вирішив освідчитися, планував зробити це під час наступної зустрічі, навіть залишив передзамовлення на каблучку.
Після деокупації Київської області "Баз" долучився до 46-ї окремої аеромобільної бригади. На той час її щойно створили, командування формувало "кістяк" із досвідчених бійців, серед яких був і Євгеній. Він закінчив курси для операторів безпілотників і разом із побратимами вирушив обороняти Херсонщину. 25 липня 2022 року військовий зазнав важкого поранення. ВЛК визнала його непридатним до служби, адже виявилось, що в бійця з дитинства була епілепсія, яку він приховував. Та попри висновки комісії, "Баз" усе одно поїхав на фронт - разом із побратимами звільняв правий берег Херсонщини.
Після запеклих боїв на Херсонщині в перших числах грудня 2022 року його направили захищати Бахмут. 9 грудня "Баз" вирушив на своє останнє бойове завдання. 17 грудня 2022 року, під час захисту Бахмута, Євгеній Базилевський отримав смертельні множинні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу. Він залишив цей світ у віці 27 років.
Алла дізналася про загибель свого коханого несподівано. Вона надіслала пакунок зі спальними мішками, але його отримав не Євгеній. Тривожна, Алла зателефонувала військовому, який забрав відправлення, і запитала, чи все в порядку. На жаль, побратим відповів, що її коханий загинув...
Захисника поховали на Лісовому кладовищі в Києві. У Євгенія залишилися бабуся, мати та його наречена.
Протягом своєї служби він отримав численні нагороди, зокрема відзнаку "За мужність" II ступеня, нагороду "За взірцевість у військовій службі" та нагрудний знак "Учаснику АТО".
Зображення, на якому Алла тримає Євгенія за руку в морзі, стало популярним у соціальних мережах та засобах масової інформації. "Я завжди буду тримати тебе за руку, мій Герою. Навіть якщо ти вже не з нами. Я ж дала обіцянку," - зазначила вона.
Вічна слава Герою!
