У вшанування пам'яті Героя України, молодшого сержанта Збройних сил України Віталія Дереха.

Він віддав своє життя, ставши героєм разом із товаришами з розрахунку "Стугна". Їхня самопожертва зупинила колону важкої російської техніки, і вони заплатили найвищу ціну за це.

Віталій потрапив на фронт одразу після Революції Гідності, де він рятував людей під час обстрілів і надавав необхідну медичну допомогу. Після подій на Майдані і до осені 2015 року він брав участь у запеклих боях на Сході України, воюючи разом із товаришами з добровольчого 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар". Віталій захищав такі населені пункти, як Щастя, Георгіївка, Лутугіне та інші райони Луганської області. Навесні 2020 року він також служив у складі 44-ї окремої артилерійської бригади, названої на честь гетьмана Данила Апостола, протягом кількох місяців.

Після початку повномасштабної агресії Росії він брав участь у боях на території Київської та Житомирської областей. Пізніше, в складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, очолював команду, що працювала з протитанковим ракетним комплексом "Стугна" на Сході України, де знищив багато одиниць ворожої техніки та вражених солдатів супротивника. 28 травня 2022 року, зупинивши разом з побратимами ворожу колону, загинув внаслідок авіаудару в смт. Луганське, яке входить до складу Світлодарської міської громади Бахмутського району Донецької області.

Перед початком війни Віталій з юних років готувався до служби: його захоплювала військова тематика, він досконало вивчав бойову тактику та брав участь у патріотичних таборах, де згодом став інструктором. Усі ці активності проходили в рамках Пласту, Національної скаутської організації України, до якої він приєднався ще у 1995 році.

Віталій вирізнявся серед пластунів, здобувши популярність по всій Україні. Його пластовий псевдонім — товариш "Сало". У старшопластунстві він був частиною 15-го куреня "Орден Залізної Остроги". Багато разів він брав участь у військово-патріотичному таборі "Легіон" і згодом став інструктором на цьому заході, а також у кількох інших пластових таборах.

Молодший сержант Віталій Дерех 2 червня 2022 року був нагороджений Залізним Пластовим Хрестом. Відзнаку вручили родині цього ж дня, під час похорону на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі.

Згідно з указом Президента, 8 липня 2023 року посмертно воїну присвоїли звання Герой України з врученням ордену "Золота Зірка".

У Фейсбуці 1-ї окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна поділилися спогадами побратимів про Віталія.

"Він врятував безліч життів. Служив як парамедик і сапер. На тій ділянці, де загинув, він став рятівником для своїх товаришів, які були поруч. На них обстрілювала ворожа БМП, а в укритті перебували дев'ять осіб. В результаті нападу двоє загинули, а семеро отримали поранення. Якби не Дерех і його команда, котра знищила цю БМП, усі б загинули. Він справедливо заслуговує на цю нагороду", - ділиться боєць із позивним "Мак".

"Він став рятівником для мене. Я був вражений його знаннями в галузі військової справи. Коли ми пересувалися між позиціями, ворог відкрив вогонь з стрілецької зброї. Він чітко усвідомлював, як діяти. Віталік ніколи не хвалився своїми досягненнями, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Багато хто не знав, що він боровся за країну на Інститутській та служив в Айдарі до початку повномасштабної війни – цю інформацію ми отримали від товаришів. Він завжди піднімав нам настрій, таких людей можна зустріти нечасто. Незалежно від того, що відбувалося навколо – чи то авіаційна підтримка, чи ворожа артилерія – він вмів знайти влучне слово для жарту і підтримати побратимів. Завдяки його знанням і мудрості, бойові дії проходили менш напружено, адже він завжди знав, як діяти. Дерех був готовий віддати все заради виконання бойового завдання, роблячи це з відвагою і сміливістю. У ньому було стільки життя і енергії, що це надихало інших. Його безумовно не вистачає", - поділився боєць Едуард із позивним "Бард".

Окрім військових зобов'язань, занять пластунством та різноманітними тренуваннями, юнак був пристрасним мандрівником і фотографом, який працював у якості репортера.

"Він вирушив на фронт у 2014 році не як підліток або молодик, а як зріла, сформована особистість, з безліччю життєвих досвідів. Тому мені важко сприймати цю стереотипну, шаблонну формулу: "народився, виріс, боровся, загинув, герой". Ще гірше звучить "Герої не вмирають" на білбордах із зображеннями загиблих та вигуками на похоронах. Я розумію, що узагальнення і спрощення подачі інформації для широкої аудиторії неминучі, і, можливо, в цьому є певна правда, адже таких, як він, тисячі. Кожен заплатив за своє життя по-своєму. Але для мене він залишається унікальним. Я хочу показати, яким він був живим, якою цікавою особистістю поза війною і в її контексті, а не лише якимось ідеальним мертвим героєм", — ділиться Дарка Веретюк, яка зібрала архів Віталія, що складається з його фотографій та спогадів друзів.

Основна частина матеріалів, що стосуються загибелі військових, зазвичай фокусується на війні, їхніх битвах, фронтових переживаннях та останніх моментах життя – така закономірність, і це зрозуміло. Проте важливо не забувати про їхнє життя до війни, про те, чим воно було наповнене, які події його формували, поки агресор знову не почав наступ на нашу землю, змінюючи долі сотень тисяч людей і змушуючи багатьох цивільних прийняти війну як частину свого буття, свідомості та повсякденного життя. Навіть поверхневий опис умінь, навичок, захоплень Віталія виглядає як довгий перелік, що міг би бути у додатку до довідника, і деталізувати цей список вже не має сенсу.

"Гори - це пріоритет; ліс та вогонь - завжди вигідний вибір; насичений якісним контентом - сотні прочитаних книг, переглянуті фільми та улюблені музичні колективи, власноруч сформована картина світу; життя коротке, немає часу на тривалі оповідання - мова йде про написання коротких історій та зйомку короткометражних фільмів; я сам писав новини, щоб потім їх публікувати в газеті; пластування стало моїм способом життя і виживання в будь-яких умовах," - розповідає Дарина про захоплення та таланти Віталія.

"Можливо, я додала ще кілька моментів до списку, але в кінцевому підсумку це не точні характеристики, а спогади про людину, яку війна викинула з тіла, як результат авіаудару, але не змогла знищити, адже їй це не під силу. На жаль, багато хто загинув на фронті, але справжнє життя у всіх його проявах, бути собою, приймати як позитивні, так і негативні сторони, гостро і свідомо відчувати навіть найменші зміни в обставинах — це має неймовірну ціну, і на таке здатні лише одиниці", - зазначає вона.

Віталію Дереху тепер назавжди 34.

Слава Захисникам!