Вшанування пам'яті командира взводу Романа Орищенка.
Був серед перших, хто пішов боронити Україну в 2014 році і взяв до рук зброю знову - 2022-му
Роман народився 28 січня 1978 року в Тальному на Черкащині. У 1997 році він став одним із засновників "Пласту" в області, виховав чотири гуртки юнаків у Черкасах.
У 2002 році чоловік здобув фах викладача історії в Черкаському національному університеті, вивчав німецьку, білоруську та болгарську мови. Він мав ІІ розряд зі спортивного туризму та зі спортивного багатоборства.
Роман виконував роль коменданта і організатора, а також інструктора у численних таборах, тренінгах та подіях. Він став одним із засновників і активних організаторів кінного пластування.
Чоловік був активно залучений до подій Помаранчевої революції.
"Його знали всі, але в новинах про нього не писали. У 2004 році саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі", - розповів доброволець, майор у відставці, який раніше очолював "Пласт" Юрій Юзич.
У зимовий період 2013-2014 років Роман відіграв важливу роль у формуванні Самооборони нового Майдану та був членом його штабу. Його обов'язки включали організацію та підтримку мережі опору в регіонах.
Від початку АТО допомагав у формуванні добровольчих батальйонів та їх забезпеченні волонтерською допомогою. З 2016 року здобув військову освіту, став офіцером. Добровільно пішов служити ще у 2020 році.
В боях на Донецькому напрямку Роман зазнавав поранень, втім, після реабілітації знову повертався на передову.
З початку великої війни, що розпочалася з вторгнення Росії в лютому 2022 року, він захищав Київську область. У складі 2-ї мотопіхотної роти 72-ї окремої механізованої бригади "Чорні запорожці" брав участь у запеклих боях за Кодему, Бахмут та Вугледар у Донецькій області.
Юрій Юзич розповів, як Роман, який в організації мав псевдо "Орлик", готувався до повномасштабної війни. У лютому 2022 року він був при посаді командира взводу 72-ї бригади та водночас - членом національного керівництва "Пласту".
"Я вирішив підписати контракт із Збройними Силами України, хоча мав можливість цього не робити. Не бажав залишатися осторонь, прагнув пройти справжнє бойове навчання. Одночасно я працював над своїм розвитком та підтримував тих, хто мене оточує, в тих напрямках, що вважав надзвичайно важливими", - поділився Юзич.
Роман застосовував свій пластунський досвід у ролі командира. Юрій зазначив, що Роману неодноразово пропонували перейти на менш напружений графік, але він щоразу відмовлявся.
"Якось після поранення запитав його, чи йому вже щось дісталось, ну, медаль якась. А він жартував, що немає нічого і не думає про це. Про хлопців свої думає", - пригадав Юзич.
Капітан Роман Орищенко, 47 років, трагічно загинув на передовій внаслідок російського авіаудару з використанням КАБ 2 липня 2025 року.
"Ми пережили втрату нашого наставника, але водночас відчуваємо радість, адже мали можливість бути з ним. Він став для нас справжнім орієнтиром. Ми вдячні за те, що він ділився з нами знаннями, і ми змогли вчитися у нього. Ми радіємо, адже тепер маємо безліч спогадів про нього," - зазначає його товариш, учасник обох Майданів, музикант Святослав Бойко.
9 липня у Михайлівському золотоверхому соборі Києва відбулася прощальна церемонія з командиром роти 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Романом Орищенком. Героя поховали на Берковецькому кладовищі.
У військовослужбовця залишилися дружина та двоє дітей. Його син Андрій і донька Дарина активно займаються пластунством. Наразі Андрій боронить Україну.
Родині полеглого бійця вручили Золотий пластовий хрест.
Слава Герою!
