У шану розвідника Віталія Кулінича.
Добровольця, який втратив життя 31 березня 2022 року в Київській області, поховали удвічі на його рідній Франківщині.
"Захищаючи Україну, загинув доброволець, ветеран АТО, розвідник, коломиянин Віталій Кулінич з позивним "Куля", - ще 11 квітня 2022 року повідомила керівниця Центру допомоги учасникам АТО ООС Коломийського району Оксана Вандич.
Після початку широкомасштабної агресії з боку Росії Віталій став частиною добровольчого підрозділу "Сонечко". Він загинув під час виконання рейдового завдання, яке полягало у звільненні населених пунктів від окупантів - знищуючи чергову колону російських десантників.
Віталій народився 28 вересня 1992 року на Івано-Франківщині. Про нього завжди відгукувалися як про уважного, добросовісного і працьовитого. А ще згадують його завжди щиру усмішку.
Місцева мешканка села Грушів, Дарія Маруняк, згадує Віталія, коли той ще був дитиною. Їхні родини підтримували дружні стосунки, незважаючи на те, що проживали в різних селах. "Віталій був чудовим хлопцем, ввічливим і доброзичливим. Спілкування з ним приносило радість. Хоча в дорослому віці я знала його менше, але він завжди залишався патріотом. Саме так його виховали. Він мріяв про Україну такою, якою її бачив," - розповідає Дарія в інтерв'ю "Суспільному".
Подруга Віталія Ольга Пнівчук каже, що він завжди поважав батьків та був опорою для своєї родини.
"Він був неймовірною людиною, добрим, щирим, завжди приходив на допомогу, на нього можна було покластися. Я не знаю людей, які б Віталіка не любили й не поважали. Його смерть - це насправді дуже велика втрата не тільки для Коломийщини, а й взагалі для всієї України. Дуже шкода, що від нас йдуть найкращі", - говорить Ольга.
Віталій у 2014-2015 роках як доброволець брав участь в Антитерористичній операції на сході України. З початком повномасштабної війни молодий чоловік приєднався до добровольчого батальйону "Сонечко" - підрозділу спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Воїн разом з побратимами обороняв Київщину, де у березні 2022 року велися тяжкі бої.
Побратим Олег Свищук знав Віталія з часів АТО. Разом воювали у Пісках. Він розповів, що був його командиром у "Правому секторі", потім - Добровольчому українському корпусі. "Надзвичайний боєць; людина широкої душі; справжній друг, який чітко і вміло виконував всі накази", - згадує Олег.
Віталій загинув 31 березня 2022 року під час жорстокого бою. Тіла загиблих військових побратими змогли забрати лише після того, як росіян прогнали з Київщини.
Прощання з Віталієм Куліничем відбулося 8 квітня 2022 року.
Проте через деякий час з'ясувалося, що трапилося непорозуміння. "Перші місяці повномасштабного вторгнення були дуже тяжкими для всіх. На жаль, внаслідок наруги окупантів над тілами та людського фактора, 8 квітня в Коломиї поховали іншого героя, а тіло Віталія весь цей час знаходилося в морзі Києва. Шляхом ДНК-експертизи встановили, що було здійснено помилку. Тепер, після вирішення всіх юридичних процедур та перепоховання іншого військового, Віталій Кулінич справді повернеться додому", - повідомив міський голова Коломиї Богдан Станіславський 11 червня 2024 року.
Такі новини могли б зламати навіть найміцніше материнське серце. Однак мама Віталія не дожила до початку повномасштабної війни між Росією та Україною. Скорбота охопила його батька, сестру, кохану, товаришів по службі та друзів.
Траурний кортеж із солдатом батальйону "Сонечко" Віталієм Куліничем прибув у Коломию 12 червня. Після молебню відбулася скорботна хода центром міста. Перепоховали захисника на кладовищі села Грушів.
8 листопада 2024 року у селі Забуччя на Київщині відкрили пам'ятний знак на честь полеглих там 31 березня 2022 року восьми героїв, які з першого дня повномасштабного вторгнення взяли до рук зброю.
Разом із Віталієм Куліничем тоді загинули: Микола Курик, відомий як "Калаш", з Тернополя, Михайло Горблянський, або ж "Дред", Іван Антолик, знаний як "Сталкер", та Ярослав Романов, який носив псевдонім "Самурай" з Закарпаття, Тарас Крит, або "Крот" зі Львова, Андрій Романов, що мав прізвисько "Тренер" з Луцька, і Олексій Цибко, відомий як "Регбіст" зі Сміли.
Встановлення меморіального знака ініціювала пані Софія з Тернополя - мати одного із загиблих бійців - Миколи Курика. Пам'ятний знак зображує мапу України, на якій тризуб - ніби центр сонця, від якого променями розходяться добровольці-захисники.
"Меморіал "Сонечко" став важливим елементом пам'яті нашої громади, нагадуванням про те, як дорого дається мир і спокій на нашій землі. Це місце, де ми будемо завжди пам'ятати про наших Героїв, про тих, хто віддав своє життя заради нас", - акцентують у Михайлівсько-Рубежівському старостинському окрузі, куди входить Забуччя.
Ця місцевість знаходиться на вході до Ірпінської міської територіальної громади. Саме тут, у березні, відбувалися жорстокі бої з російськими військами на підступах до столиці.
Безмежна слава і вдячність всім, хто став на захист української землі від російських агресорів, жертвуючи власним життям! Слова подяки нашим героям лунатимуть вічно в кожному куточку нашої країни.
