Вшанування пам'яті військовослужбовця Олександра Трухана (позивний "Манчик")
Його ім'я залишилося в серцях земляків, на території школи, а також в назві вулиці рідного села.
Олександр був звичайним сільським хлопцем з Київщини, чоловіком і батьком двох синів. У 2022 році без вагань став на захист України, але в грудні того ж року загинув під Соледаром...
Олександр з'явився на світ у селі Куповате, що в Чорнобильському районі Київщини, 6 травня 1985 року. Після трагедії на Чорнобильській АЕС сім'я Миколи та Марії Труханів, разом із своїм маленьким сином, була змушена покинути рідні місця та переїхати до села Грузьке (тоді в Макарівському районі), яке стало для них новим притулком.
У цьому містечку з'явилися на світ сестри Сашка - Юлія і Олена. У 2003 році він завершив навчання в Гружчанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів і почав працювати різноробочим. Пізніше, одружившись з Іриною, вони разом виховали двох синів, Олександра та Віталія. На жаль, з часом їхні життєві шляхи розійшлися...
Після початку масштабного вторгнення Росії Олександр вирішив стати добровольцем і взяти участь у захисті своєї батьківщини.
З 16 вересня 2022 року активно залучався до бойових дій. Служив водієм у мотопіхотному взводі мотопіхотної роти 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Збройних Сил України. Мав позивний "Манчик". Він брав участь в обороні своїх позицій, відбиваючи атаки та штурми противника, демонструючи при цьому значну мужність і відвагу.
Олександр трагічно загинув 7 грудня 2022 року в околицях Соледара внаслідок артилерійського обстрілу з боку Російської Федерації, отримавши критичні поранення голови та шиї, що виявилися несумісними з життям.
Останнє прощання з героєм відбулося 15 грудня. Олександра Трухана поховали у Грузькому, поруч із його батьками.
9 квітня 2024 року учні гімназії, де навчався Олександр, під час обласного еко-флешмобу "Дерево героя" посадили Катальпу Нана на його честь.
17 квітня на стіні освітнього закладу була встановлена меморіальна дошка на честь Олександра Трухана. Відкрити цю пам'ятну дошку було доручено односельцю, захиснику Миколі Швецю.
22 квітня Бишівська сільська рада ухвалила рішення змінити назву вулиці Дружби народів у Грузькому, де проживав Олександр, на вулицю Українських Героїв.
Така увага до простого сільського хлопця, який одним із перших на початку широкомасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, не залишилася непоміченою. 27 листопада 2024 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Указом Президента України №787/2024 солдат Трухан Олександр Миколайович був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
4 грудня 2025 року Олександр отримав визнання на меморіальній дошці Алеї Героїв у своєму рідному селі, поруч із ще шістьма відважними захисниками...
Ми не забуваємо їхню велич і скромний героїзм, що проявилися під час захисту нашої батьківщини. Вони залишаться яскравими взірцями для майбутніх поколінь.
Вічна пам'ять Героям України!
