Вшанування пам'яті старшого солдата Віталія Семчука (позивний "Рут")
Не хотів служити будь-де, тільки в "Азові"
Віталій вирізнявся безмежною добротою, завжди прагнув уберегти людей від труднощів і готовий був підтримати кожного. Його любов до тварин і дітей була безмежною, і вони відповідали йому щирою прихильністю. Усі, хто мав щастя знати Віталія, відчували до нього глибоку симпатію.
Віталій з'явився на світ 16 лютого 1997 року в місті Рівне. У своєму дитинстві він із задоволенням грав у "танчики" та Warcraft, а підлітковому віці захопився читанням. Його інтереси охоплювали історію України, фентезі, стародавні вірування, а також скандинавську міфологію. Після завершення навчання в ліцеї №12, Віталій продовжив освіту в технічному коледжі Національного університету водного господарства і природокористування, де здобув спеціальність електромеханіка.
Згідно з розповідями матері Лідії Степанівни, в дитинстві хлопець мав проблеми зі здоров'ям, проте після того, як вступив до коледжу, вирішив займатися спортом. Він витрачав усю свою стипендію на абонементи до спортивних залів. Взимку разом із друзями вони пірнали в крижану воду озера Басів Кут.
Після закінчення коледжу Віталій, як молодший спеціаліст, міг продовжити навчання на другому курсі університету. Проте він обрав шлях захисту України.
"У 2017 році Віталій поставив нас, батьків, перед фактом: "Служити буду обов'язково. Це мій священний обов'язок! Я не буду чекати, поки мене направлять в якийсь підрозділ. Я буду служити в "Азові"! - згадує Лідія Степанівна. - Я як мати заперечувала. Але він був твердий у своїх переконаннях".
Не прагнув служити в інших підрозділах, лише в "Азові", де акцент на строгій підготовці та потужному бажанні захищати. Пройшов медичну комісію і вирушив до Маріуполя для проходження курсу для новобранців. Віталій обрав собі позивний "Рут".
"На етапі навчання багато людей відсіваються. Не витримують фізично та психологічно. Та Віталій не схибив і був тим щасливий. Пишався, що потрапив до "Азова". Над усе цінував дух побратимства", - розповідає пані Лідія.
Він приєднався до танкової роти, де отримав посаду навідника. Протягом трьох років виконував обов'язки за цією спеціальністю. У 2019 році провів вісім місяців на Світлодарській дузі, перебуваючи на передовій.
"Рут" взяв участь у міжнародних військових конкурсах. Він отримав численні подяки, грамоти та нагороду "За відвагу в службі". Проте, похвалитися своїми досягненнями він не був схильний.
У 2020 році у Віталія закінчився трирічний контракт з "Азовом", але він знову обрав службу, перейшов у взвод розвідки, контракт мав закінчитися влітку 2022 року. У грудні 2021 року він приїхав у свою останню відпустку, привіз батькам з бази "Азову" свого улюбленця - кота на ім'я Пушок.
У січні 2022 року він знову вирушив на Світлодарську дугу, де загін розвідників з Азову виконував бойове завдання поблизу Бахмута. Їм потрібно було утримувати позиції протягом двох місяців, після чого була запланована ротація.
Початок Великої війни застав Віталія у районі Бахмута. У Маріуполі уже билися з ворогом і гинули його побратими. 12 березня не стало Костянтина Друзя (позивний "Ейс") - азовця, найкращого шкільного друга. Багато друзів опинилися у повному оточенні.
22 березня підрозділ "Рута" повернувся до Києва. Бійців зібрали на військовому аеродромі, де оголосили, що у них є можливість долучитися до деблокади Маріуполя. Головне управління розвідки України на той момент розробило операцію, що передбачала доставку вантажів та особового складу до Маріуполя за допомогою гелікоптерів, і відбирали лише добровольців. Віталій Семчук увійшов до складу першої групи.
В той день він зателефонував матері, запевнивши її, що наразі почувається в безпеці і все в порядку. Він також передав вітання старшому брату та батькові. Це був його останній дзвінок. 24 березня він надіслав повідомлення: "Якщо деякий час не зможу зв'язатися, не переживайте, це просто проблеми зі зв'язком. Люблю вас".
У ніч на 25 березня 2022 року 72 добровольці вилетіли гелікоптерами до Маріуполя. Летіли на дуже низьких висотах, щоб не помітила ворожа ППО, по заздалегідь розроблених маршрутах. Приземлилися в районі морського порту, бійців одразу розподілили по позиціях.
"Через три дні відчула тривогу – Віталій не виходив на зв'язок. Я вирішила зв'язатися з його товаришами. Знайшла контакти хлопців, які служили разом з ним на Світлодарській дузі, але вони не відповідали. Лише через два тижні двоє з них знову з'явилися в мережі. Я запитала, що трапилося. Один із товаришів тоді сказав мені: Віталій загинув. Пізніше цю інформацію підтвердила патронатна служба Азову", - згадує Лідія Степанівна.
У місті розгорнулися запеклі вуличні бої. Захисники облаштували свої позиції у п'ятиповерховій будівлі поруч із Драмтеатром. Спочатку вони зазнали атак з боку російської авіації, а згодом на них пішла ворожа піхота. Наступали також танки, які вели вогонь по їхніх позиціях. Коли отримали наказ на відступ, один з бійців, на прізвисько "Рут", прикривав товаришів вогнем з кулемета. Проте після пострілу з танка, вибухова хвиля смертельно поранила його... 25-річний "азовець" загинув 14 квітня 2022 року...
Згодом, в околицях Драмтеатру українським солдатам вдалося здійснити прорив до "Азовсталі" через річку Кальміус. Тіло одного з бійців було передане на територію, що контролюється Україною, у середині серпня 2022 року в рамках обміну загиблими.
Побратим "Рути" Денис Піскун, відомий за позивним "Комбат", після повернення з полону розповів, що Віталій загинув у запеклому бою на вулицях поблизу Драмтеатру. Він підкреслив, що "Азов" — це не лише ті, хто знімав відео з бункера та співав пісні, але й хлопці, які брали участь у жорстоких міських боях. У них просто не було часу на зйомки, тому їхні героїчні вчинки залишаються невідомими. Таким був і Віталій Семчук. У районі їхнього будинку велися бої, і танк обстрілював їх, але Віталій до останнього намагався знищити ворога з кулемета. Внаслідок прямого влучання з танка він загинув, але проявив себе як справжній герой, прикриваючи своїх товаришів і знищивши 10 ворожих солдатів.
Попрощалися з військовим 19 листопада 2022 року, через сім місяців після загибелі. Ховали Віталія Семчука разом із його найкращим другом Костянтином Друзем.
В пам'ять про загиблих героїв, друзі та однокласники організували створення муралу "Вшанування героїв-азовців" на Театральній площі Рівного, де зображені Віталій і Костянтин. У різних куточках міста встановлені білборди з їхніми фотографіями. Також на фасаді ліцею №12, де навчались хлопці, урочисто відкрили меморіальну дошку.
За указом Президента України Віталія Семчука посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.
Вічна пам'ять та пошана нашому Герою!
