У фокусі: історія видатного снайпера ССО "Енейка", який, незважаючи на серйозне поранення, знову вийшов на передову з протезом.

Збройні сили України продовжують героїчно захищати нашу країну від агресора — Росії, яка намагається підірвати нашу державність, культуру, населення та територіальну цілісність вже протягом 1145 днів.

Легендарний офіцер 3-го полку, названого на честь князя Святослава Хороброго, відомий як "Енейко", став амбасадором кампанії Сил спеціальних операцій. Він брав участь у бойових діях на території Київщини, Донеччини та Луганщини. Має в своєму активі ордени Богдана Хмельницького II і III ступенів, а також орден "За мужність" III ступеня. Наразі носить звання майора.

"Енейко" охоче ділиться своїми переживаннями та розкриває етапи своєї бойової кар'єри. У відеоінтерв'ю він розповідає про старт свого військового шляху, вступ до ССО, отримані травми та нові виклики, з якими зіткнувся.

22 червня 2022 року. Вибух.

...Поблизу Сєвєродонецька та Лисичанська на Луганщині тривали запеклі бої. Мобільна група 3-го полку Сил спеціальних операцій, в якій снайпером працював офіцер Микола Кобільник з позивним "Енейко", вела розвідку визначеної ділянки, коригувала дії нашої артилерії, а паралельно ще й сама встигала вести вогонь по ворогу.

"У ніч на той день відбувся потужний артобстріл, - згадує "Енейко". - Окрім цього, ворог здійснив дистанційне мінування території за допомогою протипіхотних фугасів, заборонених Женевською конвенцією. Ці "пелюстки" окупанти запускають ракетами. Міни приземляються на землю, а через деякий час активуються, переходячи в бойове стан. Внаслідок вибуху вони завдають серйозних травм, відриваючи кінцівки. На жаль, саме цивільні особи найбільше страждають від їхніх наслідків. Якщо не надати першу медичну допомогу, можна загинути від кровотечі. Тоді на території було надто багато таких мін, і під листям не всі з них були помітні..."

Спецпризначенець розповідає, що того дня, коли підірвався, 22 червня, через рацію інстинктивно передав: "Вишня, Вишня, Енейко двохсотий", але потім, трохи оговтавшись, зрозумів, що живий, і виправився - сказав "трьохсотий".

"Зміг на адреналіні надати собі мінімальну медичну допомогу, - каже офіцер. - Причому лежав пораненим і відчував ці міни з усіх боків -- біля голови, під правою кінцівкою, поруч із плечем. Неправильний рух міг спричинити повторну детонацію! Ситуація була вкрай непростою.

Незважаючи на всі небезпеки, хлопці обережно витягли мене з того місця, наклали турнікет на ушкоджену ліву ногу та доставили до пункту стабілізації. У лікарні медики ще розглядали різні можливості збереження кінцівки, але я вже відчував, що шанси на порятунок були мізерними — з основних частин залишився лише один великий палець. Проте з часом я навчився сприймати це і тепер кажу всім, що втрати руки чи ноги — це не кінець світу. Справжньою загрозою є не фізичне поранення, а рани душі.

15 жовтня 2022 року. Відновлення.

Не встигло пройти й чотири місяці після ампутації частини лівої ноги, як "Енейко" знову став на службу в ССО! І що цікаво, він повернувся з трьома протезами, створеними в клініці Protez Foundation у штаті Міннесота, завдяки фінансуванню української діаспори в США. Серед протезів – модель для ходьби, спортивний для бігу та навіть спеціальний "ведмежий" варіант.

Колись я мав велике захоплення полюванням, і мої друзі подарували мені оригінальний сувенір – підставку у формі ведмежої лапи, - ділиться своїми спогадами "Енейко". - Вона займала почесне місце на каміні, виконуючи роль підсвічника. Після повернення додому з лікарні, я лежав, вдивляючись у цю лапу, і подумав: "А чи не зробити з неї протез?" На той момент я вже подав заявку на протезування, але вирішив надіслати фото цієї незвичайної лапи до Сполучених Штатів. І саме там мою ідею підтримали...

Тепер під час стрільби лапа іноді слугує опорою, виконуючи функцію триноги. Це свого роду унікальний пристрій. Дехто сприймає це з іронією, але навіть чорний гумор на війні може допомогти, розряджаючи напруженість...

З осені 2022 року і до сьогодні я продовжую свою службу у власному полку. Завдяки підтримці командирів і друзів я відчуваю, що можу приносити користь. Більше того, травма, яку я отримав, зробила мене більш витривалим і сильним. Іноді товариші по службі пропонують мені допомогу під час виконання завдань — підняти зброю чи рюкзак. Я щиро вдячний за це і відповідаю, що в разі потреби готовий підставити плече і їм. Хочу довести, що життя триває, навіть після важких випробувань.

1 березня 2025 року. Посол

У ролі амбасадора "Енейко" долучився до рекрутингової кампанії ССО. І підкреслив, що для нього це дуже почесна, важлива і відповідальна місія. Своїм прикладом офіцер показує, що мотивація - понад усе!

На сьогоднішній день значна кількість військовослужбовців ЗСУ займається процесом набору, і Сили спеціальних операцій теж беруть у цьому участь, за словами офіцера. В рекрутинг-центрах у Києві, Дніпрі та Хмельницькому всі охочі мають можливість отримати всю потрібну інформацію, обрати відповідну посаду та оформити необхідні документи.

Є безліч посад, які вимагають різних знань і підготовки. Найважливіше - це прагнення працювати та здобувати нові знання. Завжди поруч досвідчені колеги, навчальні центри та інструктори. Коли вони підтримують, жодна перешкода не зможе зупинити мотивовану людину на шляху до Сил спеціальних операцій.

Важливо донести до кандидатів, що ключовим аспектом буде безперервне навчання. Ніхто не відправить їх на завдання без належної підготовки. Спочатку вони отримають базові знання, а згодом, за необхідності, – спеціалізовані. Навчальні центри, полігони та стрільбища, а також знайомство з різними видами озброєння – це невід’ємні складові служби. Особливо у ССО ці питання отримують максимальну увагу.

Прагнете оволодіти мистецтвом снайпінгу? Чому б і ні? Якщо ви маєте бажання, талант, фізичну підготовку та витривалість, то у вас є всі підстави для успіху.

Важлива зустріч із Героєм України та як все починалося.

"Враховуючи певні навички до військової служби через своє мисливське минуле, після Майдану і початку війни розумів: маю бути на передовій, - пригадує офіцер. - На той час мав статус депутата районної ради, але прийняв для себе рішення вирушити із хлопцями на схід - заради дітей, батьків, заради майбутнього України. Адже на кону - наша історія, прапор, тризуб, гімн. Нелегким завданням було пояснити плани й мотиви дружині, оскільки тоді ми вже виховували трьох синів, і весь сімейний тягар, по суті, лягав на її плечі. Довелося навіть вдатися до певних хитрощів у перемовинах. Утім, насправді вона все розуміла..."

"Звідки позивний "Енейко"?

З поеми Котляревського, звісно (усміхається). У рідному Дрогобичі, що на Львівщині, я починав свої тренування, а згодом став наставником в одному з найбільш відомих спортивних клубів під назвою "Еней". У 2000-х разом із дружиною ми заснували невеликий сімейний бізнес - відкрили продуктовий магазин. Назву обрали просту, без зайвих вигадок. Так вона й йшла поруч зі мною в житті. Я завжди був енергійним парубком - десь це про мене. Ніколи не зупиняюсь, завжди рухаюсь вперед.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

"Перші бойові кроки робив у складі 80-ї десантно-штурмової бригади. Можна сказати, що у 2014-му реалізував заповітну дитячу мрію. Ще малечею хотів бути десантником, марив стрибками з парашуту. А вже під час служби в ДШВ познайомився зі спецпризначенцями. Їхні місії завжди відблискували своєрідною таємничістю, інтригою, загадковістю. Так з'явилася нова ціль - стати членом цієї сім'ї, і я до неї прагнув - і фізично, і духовно. Сказав собі: ти маєш бути в цій зграї! І в 2016-му таки перевівся до Сил спеціальних операцій.

Одного разу, коли мене перевели з ДШВ до Житомира для участі в тримісячних міжнародних курсах снайперів, я вирушив у дорогу з Щастя. На шляху я зупинився в Кропивницькому, де мав змогу зустрітися з видатним командиром 3-го полку ССО, Героєм України Редутом. Я поділився з ним своїми прагненнями та мотивацією. Після цього пройшов відбір, різноманітні перевірки та фізичні випробування. Тепер вже вісім років я гордо служу в ССО, без сумніву, одній з найпрестижніших частин Збройних Сил України.

Особливості снайпера та 50 мішеней за один день.

Що являє собою група ССО? Це, перш за все, злагоджений військовий підрозділ. Не має значення, скільки бійців у складі – 5, 7, 10 – вони здатні впоратися з будь-яким завданням, навіть як би складно воно не виглядало на перший погляд. Це не просто група, а справжня родина, де побратими розуміють один одного з півслова.

Лише після того, як злагодження досягнуто на рівні автоматизму під час тренувань, групу можуть відправити в зону бойових дій. Більш того, взаєморозуміння удосконалюється і на передовій, де під керівництвом командирів остаточно формується психологічний стан військовослужбовця.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Життя – це безперервний процес навчання, і це особливо актуально для снайперів. Наша професія має свої унікальні характеристики. Багато людей очікують, що ми зможемо вразити ціль з першого пострілу, проте не всі розуміють, скільки ресурсів – фізичних, психологічних і фінансових – потрібно для досягнення цього результату. Снайпінг вимагає глибокого аналізу кожної деталі, оскільки навіть найменша неточність може стати вирішальною. Є свої особливості при роботі вночі, за складних погодних умов, у міських умовах або на замінованих територіях. А романтичні уявлення про цю професію, як у кіно, де герой знищує десятки ворогів, часто далекі від реальності.

Колеги іноді жартують, що в епоху, коли FPV та різноманітні безпілотники стали нормою, ми нагадуємо мамонтів, які все ще носять гвинтівки. Проте, не можу не підкреслити, що снайпери в минулому відіграли ключову роль у багатьох операціях, як у 2014, так і у 2022 роках.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Мій основний інструмент для роботи — це гвинтівка Cadex калібру 338. Її вага становить приблизно дев’ять кілограмів. Хоча зброя не з легких, вона виявляється дуже надійною. На ній встановлений український тепловізійний приціл ARCHER, який довів свою перевагу над іншими в умовах бойових дій.

50 цілей за день? Це сталося під час одного з боїв поблизу Авдіївського коксохімічного заводу. Важливо зазначити, що цей результат не належить лише нашому підрозділу, а є спільним досягненням групи зведених сил, в якій також брали участь снайпери та оператори FPV. Це справжній приклад командної взаємодії.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

"Страх? Він певною мірою є в кожної людини і десь акумулює стриманість, знання, здібності, аби ти не пірнав у вир з головою, проаналізував обстановку, прийняв правильне рішення і мав більше шансів залишитися живим. Головне - опанувати страх і робити свою справу.

Однак орки відчувають страх перед історією України. Коли ми вже мали свої гроші та конституцію, у них на болотах ще тільки лунали звуки жаб. Погляньте на їхні дії: вони свідомо і систематично намагаються знищити нашу культуру - навчальні заклади, дитячі садки, бібліотеки, храми. Наша місія - протистояти цій агресії та зупинити її.

З'явившись на змаганнях зі стрільби з лука, він став схожим на Робіна Гуда.

У 2023 році я перебував у Бахмуті, на Донеччині, під час активних бойових дій. Саме тоді отримав повідомлення від командира свого підрозділу про необхідність підготовки до участі в національному відборі на Ігри нескорених. Це спортивне змагання присвячене адаптивним видам спорту для ветеранів та військовослужбовців, які зазнали поранень, травм або захворювань під час виконання своїх обов'язків.

Накази не підлягають обговоренню (усміхається). Я записався на стрільбу з лука. І це зовсім не випадково – в дитинстві я захоплювався фільмами про Робіна Гуда, а ще виготовляв луки та арбалети, роблячи стріли з очерету. Отже, цього разу вибір припав саме на цей вид спорту. Особливо з огляду на те, що з ведмежою лапою не так вже й швидко побігаєш...

"Наразі, крім своїх безпосередніх обов'язків, виконую роль амбасадора ССО. У рекрутингової кампанії Сил спеціальних операцій є слоган - "Звичайні люди. Надзвичайні задачі". Сенс цього гасла чітко відчуваю і в своїй душі. Українці вже довели всьому світу, чого варті. Так, звичайні люди. Але із сильними можливостями. Бо знають свою історію. Цінують її і відстоюють на полі бою".