Підприємницькі зв’язки: як в Україні фармацевтичний ринок опиняється в руках власників автозаправних станцій.

Коли топ-урядовці починають хором розповідати про "здешевлення" та "турботу про бабусь у селах", саме час міцніше триматися за гаманець. В Україні на наших очах розгортається безпрецедентна за своїм цинізмом схема перерозподілу багатомільярдного ринку.

Схема, де в ролі архітекторів виступає урядово-парламентський тріумвірат Свириденко-Ляшко-Радуцький, а в ролі бенефіціарів - великі паливні мережі, які вже давно довели свою здатність до картельних змов.

Те, що нам презентують під прикриттям "дерегуляції та доступності", насправді є свідомим актом некроекономіки. Держава власними діями блокує підготовку кваліфікованих фармацевтів, щоб на звільнену територію впустити заклади з їхніми працівниками-касирами. Це не реформа, а звичайне рейдерське захоплення важливої галузі, що ставить під загрозу національну безпеку.

АКТ І. ПРОЕКТ "150 ОЦІНКИ"

Будь-яка спроба захоплення ринку починається зі знищення чинних інститутів. Для того, щоб легалізувати доступ до ринку медикаментів для осіб без відповідної освіти, таких як працівники аптек, було необхідно створити штучний дефіцит кваліфікованих фахівців. Цю задачу успішно виконано. Введення суворого прохідного балу у 150 балів на НМТ для вступу на спеціальність І8 "Фармація" є рішенням, яке явно не відповідає умовам воєнного часу.

Держава вимагає від абітурієнтів ідеальних знань з історії чи математики, ігноруючи те, що школа формувалась під обстрілами, в укриттях та без світла. Очікувати ідеальних балів у таких умовах - відірвано від реальності. Якість випускника контролюється жорсткими фаховими іспитами ЄДКІ: КРОК-1 та КРОК-2. Саме ці іспити є реальним фільтром компетентності. Натомість НМТ став механізмом ліквідації набору:

У 2022 році, коли розпочалася велика війна, кількість вступників знизилася на 27%.

У 2024 році, з впровадженням 150-бальної системи, спостерігалося падіння набору на 69%.

У 2025 році лише 163 абітурієнти з усієї країни зарахувалися до магістратури після завершення школи.

Хто працюватиме в аптеках, на виробництві, у контролі якості через 5 років? Без студентів не буде фахівців, а без фахівців зупиниться власне виробництво ліків та інновації. Наслідки цієї бездіяльності - це закриття наукових установ, відтік молоді за кордон і втрата конкурентоспроможності української фарми.

Відповідь на запитання "хто виконуватиме роботу?" уряд надав майже миттєво. Роботу виконуватиме касир на автозаправній станції, який одночасно обслуговує вас, продаючи хот-доги та дизельне паливо.

АКТ ІІ. ЕКОНОМІКА АБСУРДУ

Ініціатива Першої віцепрем'єрки Юлії Свириденко щодо "зниження цін на ліки шляхом їх продажу на заправках" виглядає як яскравий приклад кабінетного популізму. Здивує, але саме пані Свириденко викладала в Київській школі економіки (KSE). В її висловлюваннях немає жодної послідовності з принципами мікроекономіки. Спроба представити розширення каналів збуту як спосіб зниження цін свідчить про повну відірваність від реальних умов споживчого ринку. Ключова проблема полягає в тому, що уряд намагається інтегрувати ліки в канал, економічна модель якого базується не на соціальній доступності, а на дорогому сегменті роздрібної торгівлі зручності.

Кожен студент-першокурсник знає, що автозаправні станції в Україні - це сегмент преміального ритейлу. У глобальному контексті ринку пального, маржа на паливо є досить обмеженою, а основний прибуток формується за рахунок внутрішнього сегмента, пов'язаного з товарами неналежного призначення. За даними міжнародної асоціації NACS, у 2024 році фудсервіс забезпечив 27,7% від загальних продажів у магазинах на АЗС, але приніс вражаючі 38,6% валового прибутку. Рентабельність цього бізнесу давно перемістилася всередину приміщення. Клієнти на автозаправках готові платити за зручність, відсутність черг і цілодобове обслуговування. Сподіватися, що місце, де звичайна пляшка води коштує в півтора-два рази дорожче, ніж у супермаркеті, раптово стане чинником зниження цін на медикаменти, - це справжній маркетинговий оксюморон.

Паливні мережі не прагнуть інтегруватися в фармацевтичний сектор з метою функціонування у форматі доступного соціального сервісу, оскільки націнка на супутні товари в цих мережах зазвичай сягає 30-40%. Їхня мета полягає в залученні нового потоку клієнтів та отриманні значних прибутків. Схоже, авторка цієї ініціативи давно не була на автозаправній станції як звичайний споживач, адже наявність службового автомобіля з водієм може спотворити уявлення про реальні витрати на повсякденні потреби.

АКТ III. РЕЦИДИВ КАРТЕЛЯ

Особливо викликає занепокоєння те, що уряд добровільно передає новий соціально чутливий ринок сектору, який вже має офіційну репутацію, пов'язану з проблемами конкуренції та концентрації.

У 2019 році Антимонопольний комітет України (АМКУ) притягнув до відповідальності мережі WOG, OKKO і SOCAR за антиконкурентні узгоджені дії при встановленні роздрібних цін на бензин А-95 та дизель. Загальна сума штрафів перевищила 77 мільйонів гривень. На цьому тлі ринок продовжує стрімко концентруватися: топ-10 мереж АЗС уже забезпечують 54% продажів пального в країні. OKKO отримує дозволи на поглинання конкурентів, UPG розширюється до понад 300 станцій. Ви відкриваєте ринок ліків для бізнесу, частина гравців якого вже має за плечима доведену антимонопольну історію.

Свириденко у березні 2026 року публічно заявляла про необхідність стабілізації паливного ринку, вимагала "мінімальної націнки" з боку Укрнафти та посиленого контролю АМКУ й Держпродспоживслужби, щоб уникнути цінових маніпуляцій. Тобто уряд сам офіційно визнає: паливні мережі схильні до маніпуляцій і потребують нагляду. Але якщо цей ризик настільки очевидний для дизелю, то якою логікою керується Кабмін, даючи цим самим компаніям право продавати ліки - товар, де покупець перебуває у максимально слабкій і залежній переговорній позиції? На паливному ринку уряд імітує боротьбу з їхнім монополізмом, а на фармацевтичному - власноруч стелить їм червону доріжку.

ДІЯ ІV. ФАЛЬШ І ПРО "СЕЛИЩЕ"

Економічна абсурдність цієї концепції вимагала медичної легітимації. Віктор Ляшко та голова профільного комітету Верховної Ради Михайло Радуцький, замість того щоб захищати інтереси пацієнтів, насправді виконали функцію лобістів для великих енергетичних компаній.

Вони прекрасно знають, що продаж ліків - це жорсткий температурний режим, який неможливо проконтролювати у вендинговому автоматі на трасі в липневу спеку. Це фармацевтична опіка, якої не надасть касир. Впровадження цих стандартів у неспеціалізований ритейл потребує шалених інвестицій, які бізнес перекладе на покупця.

Аргумент щодо "піклування про бабусь у селах" не витримує жодної критики з точки зору фактів. Головними покупцями на автозаправних станціях є автомобілісти, які мають доходи вище середнього рівня. Для них цінова різниця не є серйозним мотивом для здійснення покупки — це, скоріше, спосіб задовольнити спонтанні потреби під час подорожі. Натомість для соціально вразливих груп яскрава заправка стає останньою можливістю для здійснення покупок.

Більше того, держава вже мала фармацевтичну відповідь на проблему територіальної доступності. З 1 липня 2025 року всі ліцензовані аптеки мали приєднатися до програми "Доступні ліки", а маршрути мобільних аптек охоплювали понад 1000 населених пунктів. Якщо після цього уряд все одно обирає АЗС як "рішення", це означає лише одне: справа не в доступності. Справа в переданні роздрібного обігу потрібним людям.

АКТ V. ПОСТАНОВА №1802

Особливо цинічно виглядає інший бік цього пакета рішень. Того самого 26 грудня 2025 року уряд Постановою №1803 відкрив двері для АЗС, а паралельною Постановою №1802 загнав класичні аптеки в приміщеннях державних і комунальних лікарень у режим "лише три найнижчі ціни".

Отже, для традиційної аптекарської установи, де здійснює свою діяльність кваліфікований фармацевт, спостерігається штучне обмеження асортименту та тиск на фінансові ресурси. Натомість для великих гравців у сфері паливного ритейлу відкривається зелена хвиля на весь ринок безрецептурних препаратів. Це свідчить про перерозподіл ринкових ресурсів: фармацевтична інфраструктура скорочується, тоді як паливна - отримує можливість для розширення.

Висновки

Регулювання фармацевтичного ринку є справжнім викликом. Це включає в себе контроль за маржею дистриб'юторів, спрощення процесу реєстрації препаратів та боротьбу з монополією великих аптечних мереж. Але навіщо витрачати сили на складні реформи, коли можна просто віддати ще один прибутковий ринок паливним картелям і назвати це "турботою про населення"?

І уявіть, хто виявиться відповідальним за ці витрати? Бізнес, безсумнівно, перенесе їх на плечі споживачів. В результаті ми не отримаємо зниження цін, а скоріше "аптечний куточок" з незначним вибором товарів та цінниками, що стабільно перевищують середньоринкові на 30-40%.

Паливні гіганти, які вже неодноразово демонстрували свою здатність до картельних змов на ринку бензину та дизелю, тепер будуть безкарно годуватися ще й з маржі на здоров'ї українців.

Також слідкуйте за "Прямим" у Facebook, X, Telegram та Instagram.