Ми маємо на меті створити еталон для центру військово-цивільної підготовки, щоб зміцнити український опір, - заявив військовий та співзасновник Backyard Camp, Веселов.
Унікальне інтерв'ю для агентства "Інтерфакс-Україна" надав співзасновник неприбуткової організації з військової підготовки Backyard Camp Артем Веселов.
Текст: Ніна Яворська
Співрозмовник агентства, військовий Артем Веселов, вважає, що в умовах війни між Росією та Україною важливо, щоб якомога більше українців навчалися володінню зброєю, освоювали основи цивільної оборони та були готові до можливого проходження військової служби. Для цього, на початку повномасштабного вторгнення, він спільно з партнером Дмитром Зубковим ініціював неприбутковий проєкт оборонної підготовки під назвою Backyard Camp на Київщині. Наразі серед інструкторів програми - українські військовослужбовці з бойовим досвідом, зокрема представники полку "Азов", а також міжнародні експерти з НАТО, Французького легіону, Армії оборони Ізраїлю, Армії США та спецпідрозділу ВМС США "Морські котики". Тут також вдосконалюють свої навички військові.
Партнери впевнені, що осучаснення підготовки до військової реальності посилює спроможність українського спротиву в цілому. Зараз вони працюють над новим проєктом, який може стати наймасштабнішим центром підготовки в країні.
Ваша команда в даний момент займається розробкою концепції нового навчально-тренувального центру. Поділіться своїм баченням цього проекту та основними цілями, які ви ставите перед собою у процесі його реалізації.
Ми використовуємо весь наш досвід у розробці подібних проектів в Київській області, щоб реалізувати це. Наша мета полягає в створенні еталонного українського підготовчого комплексу та центру військово-цивільної освітньої платформи.
Ми маємо на меті змінити уявлення про полігони та навчання, зробивши їх доступними для широкого загалу. Це реалізується через створення сучасного комплексу з усіма необхідними елементами: тиром, тренувальним майданчиком і смугою перешкод. Також передбачено адміністративні будівлі, які включатимуть локер-руми, роздягальні, інфраструктуру для військових і цивільних осіб, а також невеликий магазин і фудкорт.
Наразі ми вже майже закінчили проєктну документацію і подаємося на отримання дозвільних документів для початку будівельних робіт. Ми вимірюємо кожен клаптик з лінієчкою, щоб все було згідно з законодавством і нормами безпеки. Ми вирішили піти шляхом максимальної скрупульозності у підготовці всіх документів для дотримання норм й отримання необхідних ліцензій, сертифікатів, допусків.
Ми також активно працюємо над отриманням дозволів для проведення курсів з основ вогневої підготовки. Наша команда бачить основний потік учасників, які готові приєднатися до навчань, підписувати контракти та мобілізуватися через таку м'яку форму, завдяки нашому сервісу, ставленню до клієнтів і професіоналізму інструкторів, а також високій якості послуг. Це допомагає людям позбутися посткомуністичних асоціацій, пов'язаних з полігонами та військовими навчаннями. Іншими словами, ми прагнемо встановити нові стандарти у цій сфері.
- Чиїм коштом ви реалізуєте цей проєкт?
Це фінансування, яке складається з наших ресурсів та підтримки партнера, про якого ми поділимося інформацією в день відкриття нового центру.
Коли ви плануєте запустити цей проект?
- Центр уже мав відкритися. Але ми зіштовхнулися з певними моментами, пов'язаними з організацією роботи на рівні місцевої влади і складнощами з бюрократією. Це стало для нас таким собі bottleneck-ом, тобто проблемним місцем.
Ми активно працюємо в цьому напрямку, так само, як і наші партнери, які нас підтримують. Однак існують деякі особливості у нашій співпраці з органами місцевого самоврядування та в чинних правилах.
Відкриття полігону викликає чимало труднощів через складний процес отримання необхідних дозволів. Щоб оформити всі документи, потрібно пройти через безліч бюрократичних етапів, і нам не здається, що ми отримуємо достатню підтримку в цьому. Ми змушені самостійно ініціювати всі процедури та домагатися прискорення розгляду документів, звичайно, в межах законодавства. Іноді документи, які можуть бути розглянуті за один день, затримуються через складні процедури на місцевому рівні. Причини цього зрозумілі, але ми не бажаємо слідувати такою дорогою. Наша мета — пройти цей шлях абсолютно легально і коректно. Ми прагнемо створити продукт, який зможе бути масштабованим, тобто взяти наш досвід і, за підтримки меценатів чи організацій, впроваджувати його в інших регіонах чи містах.
Ми прагнемо підтримувати інших, надаючи зрозумілі інструкції, які дозволять їм легко повторити наш досвід і досягти такого ж високого рівня якості.
- Втім, напевне, вам уже доводилося ділитися досвідом у створенні подібних платформ. Як часто ви бачите послідовників?
Нам неодноразово надходили запити на консультації, але переважно вони стосувалися бізнес-моделі. Проте в даному випадку не йдеться про бізнес. Якщо розглядати цей проєкт через призму комерції, можна зіткнутися з глибоким розчаруванням. Формат благодійної чи соціальної ініціативи може працювати, але комерційний підхід у цій ситуації виглядає не зовсім доречним. Це пов'язано з низькою платоспроможністю населення та обмеженим числом людей, які можуть дозволити собі володіти зброєю, регулярно тренуватися або витрачати кошти на оренду території та персональні тренування.
Наша основна мета полягає в тому, щоб адаптувати населення до умов війни, створюючи тренувальні програми, які допоможуть підготуватися до нових викликів і покращити навички та знання. На даний момент монетизація цього процесу є досить складною. Я вважаю, що економічну модель можна буде впровадити в цю ініціативу трохи пізніше, після завершення активних бойових дій.
Наш новий тренувальний центр ми уявляємо як платформу для підготовки як українських цивільних, так і військових, а також іноземних учасників. Ми сподіваємося, що вони приїжджатимуть до нас, щоб навчатися під керівництвом наших інструкторів. Переконаний, що їх зацікавить можливість ознайомитися з українським досвідом ведення бойових дій.
Цей проект має велике значення у контексті залучення ветеранів і військовослужбовців, зокрема тих, хто отримав поранення. Наприклад, я зараз не можу брати участь у бойових діях через свої травми. Проте я здатен виконувати адміністративні завдання, включаючи планування, стратегію, тактику та операційні аспекти. Якщо б я мав спеціалізовані знання, то міг би їх передавати іншим.
Таким чином, створюємо спільноту, обмінюємося досвідом, створюємо робочі місця та залучаємо до діяльності ветеранів.
Яка ж вартість створення подібного табору чи платформи?
Це досить складна тема. Дозвольте поділитися деякими конкретними даними.
Для створення одного стрілецького рубежу на полігоні необхідно звести П-образну конструкцію з кулеприймальних насипів, висота яких може становити близько 9 метрів. Це пов'язано з калібром, з яким ви працюєте, а також з відстанню та точками стрільби. Орієнтовна вартість таких робіт складає близько півмільйона гривень. Ця сума охоплює витрати на оренду техніки, паливо та оплату праці тракториста. Рубіж має розміри 50 на 50 метрів і буде розташований просто на відкритій місцевості.
Якщо створювати рубіж у вигляді напівзакритого тиру, як ми робимо на даний момент, з огляду на відстані до найближчих будівель і скупчень людей, витрати можуть зрости вдвічі або навіть у півтора рази. Це пов'язано з необхідністю встановлення бетонних арок, копання більшого обсягу землі, а також укріплення кулеприймальних рубежів за допомогою сітки, щоб запобігти їх здуванню вітром чи змиву дощем. І це лише частина витрат, не кажучи вже про інші аспекти проекту.
Однією з основних цілей, які я разом із партнером ставив перед собою ще до мого поранення, було забезпечити певний рівень інклюзивності на нашій платформі. Я маю багато друзів, які пересуваються на інвалідних візках, і ми прагнули, щоб всі елементи будівлі та споруд підготовчого центру були доступними для людей з обмеженими можливостями. Однак це також збільшує витрати на проект. Подібні ініціативи ще не реалізовувалися, розумієте? Тому зараз, навіть теоретично, визначити вартість цього підприємства є вкрай складним завданням.
- Підозрюю, що новий майданчик набагато дорожчий за перший ваш проєкт Backyard Camp на Київщині, чи не так?
- Так, він має більш складну природу.
Історія Backyard розпочалася з простих аматорських занять на території фермерського господарства нашого давнього друга. З часом держава внесла певні зміни в норми використання земель для військової підготовки громадян, що відкрило нам можливості для організації більш професійних тренувань.
Після певного часу ми змінили нашу основну локацію і вирішили співпрацювати з військовою частиною, яка володіла невеличким полігоном - скромним шматочком землі. Ми почали поступово інвестувати кошти, розвиватися й робити це в тісній співпраці.
Їхній персонал постійно проходить навчання в цьому регіоні, а ми, у свою чергу, реалізуємо власні ініціативи, організовуючи тренування як для військових підрозділів, так і для цивільних осіб. Проводимо відкриті заняття, включаючи тренування без зброї, аби залучити більше цивільних до військової атмосфери. Тому, так, організаційні витрати на Київщині виявилися значно нижчими.
Крім того, ми розробили систему, за якою цивільні особи, що приходять на тренування, покривають витрати на організацію та оплату праці інструкторів. Завдяки цій моделі нам вдалося залучити додаткові кошти, які ми використовуємо для підтримки та розвитку нашої інфраструктури.
Скільки осіб відвідало Backyard? Два роки тому ця цифра становила 1500.
Приблизно три тисячі всіх разом. Однак точно підрахувати це складно, і ми не ставили таку задачу, адже найбільший наплив спостерігався в перший рік війни, а також, можливо, в середині 2023 року. Після цього кількість дещо зменшилася.
Яким чином це можна пояснити?
Тут все надзвичайно просто. Військові дії відступили від Київської області, якщо розглядати саме її. Інтенсивність конфлікту дещо знизилася. Люди знову зосередилися на своїх повсякденних справах, а чоловіки повернулися до своїх сімей. У результаті, тренування опинилися на другому, третьому, четвертому або навіть п’ятому місці в порядку пріоритетів.
До речі, коли були вкиди про якийсь наступ з Білорусі, до нас долучалося більше людей.
Ще один неочевидний чинник - це частота обстрілів. Коли у 2022-2023 роках масовані атаки на Київ відбувалися раз чи двічі на місяць, кількість учасників нашої платформи збільшувалась на 15-20% після кожного такого обстрілу. Зараз же вони стали постійними, що, на жаль, впливає на моральний стан людей - приходить певна апатія.
У 2024 році спостерігається зростання кількості дівчат у військовій сфері. Хоча це ще не стало загальноприйнятою нормою, бути військовим – це справді престижно, і ми активно підтримуємо цей тренд. Чому б дівчатам не стати такими ж відважними військовими? Обмежень тут немає. Вони успішно виконують завдання нарівні з хлопцями, а іноді навіть демонструють більшу дисципліну та ефективність у виконанні вправ. Як ми можемо спостерігати, багато з них приєднуються до різних підрозділів та виконують бойові завдання, включаючи службу на передовій. Виникають нові професії, такі як парамедикині, які здобувають навички тактичної медицини прямо на полі бою, а також пілоти дронів та інші спеціалісти.
З яких джерел люди отримують інформацію про вас?
Переважно, інформація поширюється через сарафанне радіо. Військові діляться досвідом один з одним, а наші студенти, які до цього були цивільними, вступають до лав армії. Після цього вони приїжджають до нас із своїми групами для тренувань. Ми регулярно створюємо репортажі, навіть фільми та агітаційні ролики для рекрутингу, а також проводимо інтерв'ю.
В нас непоганий контент на сторінці в соцмережі, він має певні магнітні властивості, дуже класно відзнятий нашими друзями. І ми це намагаємося підтримувати, бо тільки маючи трафік, ти можеш щось зробити навіть в такому напрямку, в якому ми зараз працюємо. До того ж у нас дуже непоганий соціальний капітал, тому нам трохи легше було доносити цю ідею.
Який найнижчий курс необхідно пройти, щоб здобути хоча б основні знання?
Цей курс має назву Basic. Він включає в себе 18 годин навчальних тренувань. Сьогодні його вартість становить 4900 грн. Для порівняння: година занять з інструктором у тирі, навіть без виїзду на полігон, може обійтися в таку ж суму або навіть дорожче.
Під час цього курсу постійно з групою працюють 2-3 інструктори. Якщо інструктори іноземці, то ми також надаємо перекладача. До того ж на майданчику працює зазвичай один чи два менеджера, які керують цим процесом: стежать за таймінгом, надають організаційну підтримку. І ще є два обіди та кава-чай.
- Але ще треба мати своє екіпірування?
Рекомендується. У списку всього п'ять основних елементів спорядження, які потрібні для комфортного використання. Але нічого екстраординарного там немає.
Отже, люди проходять навчання початкового рівня, отримують базові навички володіння зброєю. Безпека - це такий великий стовп, на котрому стоїть вся базова підготовка. Вони розуміють принципи, роблять свої перші постріли, і вже починають комфортно себе почувати, коли а) вони зі зброєю в руках, б) коли зі зброєю в руках хтось поряд. Це вкрай важливо.
Наступним етапом, за бажанням, учасники можуть взяти участь у тижневих тренуваннях, які тривають 3-4 години в суботу або неділю в межах нашої спільноти. Тренування охоплюють різноманітні формати: від звичайних до окопних та інших варіантів. Це дозволяє їм перейти на новий, більш складний рівень, де акцент робиться на командній роботі.
Наступний етап ще складніший - планування операцій, місій. Це 48 годин тренувань поспіль. Як додаток до цього ми пропонуємо так звані спеціальні тренування. Наприклад, нещодавно ми проводили денне тренування з представниками "Азову". Вони приганяли свою велику техніку, і ми надавали можливість відчути, як це - працювати в десантних операціях. Хлопці, які мають безпосередній досвід таких операцій, все це розповідали і показували. Всі кошти, які ми зібрали від учасників, передали на "Азов". Ось така у нас місія.
Яким чином ви залучаєте іноземних тренерів?
У мене є цікава історія про мій військовий досвід: я мав можливість співпрацювати з іноземними легіонерами, і ми швидко налагодили тісні стосунки. Це сталося досить органічно. Ми пропонували їм різні формати для проведення тренувань, а вони, в свою чергу, отримували від нас певні переваги. Заробітна плата військовослужбовців в Україні значно нижча, ніж у США, навіть для цивільних посад. Таким чином, ми змогли допомогти, на приклад, передаючи техніку та автомобілі. У нас був період, коли це залежало від запитів, і в результаті сформувалась команда з приблизно десяти основних викладачів.
- Наскільки ви відчуваєте нестачу інструкторів?
Є певний дефіцит, оскільки, по-перше, тривають активні бойові дії. У нас всі інструктори мають актуальний бойовий досвід, і їхня основна задача – виконання бойових завдань. Через це іноді важко їх знайти.
Якою є нинішня забезпеченість потреби в подібних платформах або в загальному навчанні для цивільних? Можливо, варто на рівні держави активніше сприяти цьому процесу?
- Потреба однозначно є. Глобально у нас це, на жаль, не дуже розвинуто.
Ми постійно підкреслюємо важливість тренувань з різними партнерами та в різних локаціях. Не обов'язково займатися тільки у нас; важливо порівнювати інструкторів і методики, адже кожен з них має свої особливості.
Наша ціль полягає у спільному вдосконаленні оборонної культури серед українців. Саме тому ми рекомендуємо активно працювати над цією темою.
Хто ще є серед нас? Існує кілька ветеранів, які також ведуть тренування. Наприклад, мій друг Руслан Давід — він знаковий військовий, учасник боїв за "Азовсталь", військовополонений і автор "Книги про хоробрих" (ІФ-У). Для нього це не просто про фінанси, а про ідеали. Він також викладав у нашій програмі. Про це мені розповіла Раміна після нашої розмови з ним. Ми вирішили спробувати цей формат, і він отримав великий відгук від членів нашої спільноти. Йдеться не лише про можливість познайомитися з такою видатною особистістю, а й про отримання безцінних знань! Він — справжній герой і важлива фігура в нашій війні.
Я спостерігаю, як з'являються нові полігони та тренувальні майданчики, і це радує. Проте, з іншого боку, помічаю, що деякі з них також закриваються, оскільки реалізація таких проєктів є досить складною справою.
Щодо питання на рівні держави, вважаю, що необхідно запровадити масову культуру військової освіти. Це слід популяризувати та формувати навколо цього культурний кластер. Таким чином, ми зможемо уникнути проблем з призовом. Важливо з раннього віку навчати дітей усвідомлювати, що війна — це реальність, і вчити їх, як діяти в кризових ситуаціях: "Дорогі хлопці та дівчата, ви повинні знати, як захистити себе та оточуючих, а також освоїти основи надання медичної допомоги".
Якщо вашій дитині, скажімо, близько 12 років, і вона вміє накладати турнікет та може врятувати життя, це дійсно має велике значення. Важливо також, щоб з раннього віку діти не боялися вибухових предметів, таких як снаряди чи міни, а мали уявлення про їхню небезпеку та знали, як правильно діяти у таких ситуаціях. В старших класах школи було б корисно організовувати заняття з вогневої підготовки за участю ветеранів, щоб учні могли не лише отримати знання, а й перейняти мотивацію та зрозуміти їхні цінності.
Я вже не раз підкреслював і продовжуватиму наголошувати, що мене надзвичайно надихає досвід Нової Зеландії, Швейцарії та Ізраїлю, де практично всі громадяни є військовозобов'язаними.
Знаєте, це справді вражає, що в нашій країні є стільки самомотивованих людей, готових стати на захист України. Я навіть не очікував, що їх буде так багато. Проте їх все ж таки менше, ніж тих, хто знаходить причини не йти на фронт. Щоб уникнути виникнення таких виправдань, важливо почати з основ, з ранньої підготовки до служби та військово-патріотичного виховання. Можна взяти приклад зі Швейцарії, де кожен громадянин проходить 265 днів служби протягом 10 років.
Ви вже порушили питання про актуальний призов. Як ви вважаєте, які шляхи можна знайти для вирішення існуючих труднощів?
- Тут у мене буде просто дуже непопулярна думка. Щоб її висловити, доведеться критикувати керівництво держави, а я не хочу культивувати резонанс тільки словами, бо під час війни ми не маємо права на це. Ніхто не знає, як би себе повів на місці тієї чи іншої людини, яка зараз ухвалює важливі для країни рішення. Зрозуміло, що у кожного свої аргументи, що комусь не подобається військово-політична ситуація. А ми ж усі "спеціалісти" у всьому - нам тільки шаблю дай та інтернет.
Як можна спонукати людей вирушити на фронт? Мабуть, важливо використовувати різноманітні сервіси та детально вивчати причини мотивації. Однак, навіть запропонований додатковий мільйон гривень для призовників віком 18-24 років не призвів до суттєвих змін. Отже, наразі немає єдиного і простого рішення. Це має бути комплексний підхід, що, наприклад, включає залучення професійних військових з приватного сектору, щоб зміцнити українські Сили спротиву. Адже мета полягає не просто в залученні людей до армії, а в забезпеченні ефективного опору, щоб повернути захоплені території та захистити ті, що залишаються під нашим контролем.
Четвертий рік війни вже триває. Якщо на початку конфлікту людині було приблизно 16 років, то тепер їй вже майже 20. За цей час, впевнений, у свідомості можна було сформувати чіткий логічний ланцюг причин і наслідків, щоб самостійно дійти висновку про важливість підтримки армії та захисту батьківщини.
Десь повинні бути більш політичні та складні рішення, які не користуються популярністю, щоб внести зміни. Проте, безперечно, ситуація не може змінитися миттєво.
На початку повномасштабного вторгнення була велика кількість мотивованих людей в чергах у військкомати. На мою думку, це була велика помилка, коли одного брали, а ще трьом казали йти додому. Треба було, напевно, інакше вчиняти, наприклад підписувати контракти не на поточний, а на майбутній рік чи до першого виклику, але передбачити, що він буде, припустімо, не раніше ніж за півроку. Втім, це сьогодні ми можемо теоретизувати - зараз ми всі розумні, і я ж теж ураїнець: дайте мені тільки привід - і я розповім як потрібно.
Наша ціль - створити такий собі культурний військовий кластер, тому ми все це й намагаємося транслювати і в наших мережах, і на наших персональних сторінках. Дуже хочеться, щоб до наших ветеранів ставилися, як до ветеранів, наприклад, в Сполучених Штатах. Тому і мають розвиватися такі ініціативи, як наша.
Одночасно, держава повинна відігравати активну роль у цьому процесі. Ключовим моментом є спрощення законодавчих норм. Я вважаю, що на сьогодні відмінним варіантом є цифрова держава Федорова, яка дозволяє легко та зрозуміло, з дотриманням усіх вимог, оформлювати платформи, подібні до нашої.
Зміна цільового призначення земельної ділянки сьогодні стає справжнім викликом. Необхідно підготувати проект, отримати всі відповідні дозволи, скласти довідки, а також найняти юриста та архітектора, причому бажано, щоб це були місцеві спеціалісти. Для того щоб внести зміни до призначення, слід корегувати генеральний план, що відбувається лише раз на певний період — часто це займає один-два роки. А далі постає завдання створення спортивно-стрілецького клубу, хоча реальної потреби в ньому може й не бути. Для цього потрібно, щоб в клубі були принаймні два спортсмена-стрільці, якщо я не помиляюся. Весь цей процес може зайняти багато років, в той час як країні такі ініціативи критично потрібні вже сьогодні.
В минулому і в даний час я займаюся підприємництвом, тому маю чітке уявлення про те, як вдосконалювати процеси, адже управляю як власними фінансами, так і ресурсами інвесторів. Я усвідомлюю важливість як часу, так і грошей.
Вступив у війну, оскільки вважаю це своїм обов'язком: усвідомлюю, що мушу долучитися до захисту та зміцнення нашої країни. Проте, було б добре, якби держава також підтримувала ці зусилля.
Ми продовжуємо працювати і сподіваємося, що подібні ініціативи знайдуть активну підтримку держави вже найближчим часом.
