Про Маріуполь: у Бухаресті відбулася прем'єра документального фільму "Люди зі Сталі".

"Я усвідомлюю, як важко це сприймати, адже серед постраждалих можуть бути ваші близькі. Але прошу вас, слухайте! Вам потрібно усвідомити реальність і вжити заходів, нагадуючи про Маріуполь. Говоріть про нього! Ми не прагнемо стати героями чи мучениками після смерті", – говорить з екрану з тремтячим голосом військова медик Олена Кушнір.

Це звернення облетіло всі медіа та соцмережі 15 березня 2022 року. Дівчина була в Маріуполі, коли він потерпав від нищівних російських атак, і ситуація в місті була на межі з катастрофою. Вона говорить і про відірвані руки, і про розірвані осколками тіла. І про те, що швидкі вже не їздять, а медикаментів у місті просто немає.

Це відео, як і всі інші фрагменти у стрічці, є справжніми свідченнями жахливих подій, які охопили Маріуполь під час вторгнення російських військ. Архівні кадри переплітаються зі свідченнями захисників міста, зокрема бійців, які боролися за Азовсталь. Також у фільмі представлені історії військовослужбовців, яким пощастило повернутися з полону, а також їхніх родин, які досі ведуть боротьбу за повернення своїх близьких. Усе це увібрано у документальний фільм українського режисера Сергія Фоменка "People of Steel / Люди зі Сталі".

Розробка фільму стартувала в грудні 2022 року. Перший показ відбувся цього року в Страсбурзі на платформі Ради Європи, де про "Людей зі Сталі" дізналися представники приблизно 46 країн. У Києві прем'єра стрічки пройшла на початку жовтня, а нещодавно фільм також був представлений у Румунії.

1000 днів великої війни

В румунській столиці відбулася презентація фільму, організована посольствами України та Франції. Захід пройшов у знаменитому кінотеатрі імені Ельвіри Попеску, що розташований при Французькому інституті. Серед запрошених гостей були дипломати, військовослужбовці Румунії, представники громадських організацій та журналісти.

Перед початком фільму слово взяли представники дипломатичних місій. Першим виступив заступник посла Франції в Румунії Філіп Вебер. Він підкреслив, що повномасштабна війна в Україні триває вже тисячу днів. "Це тисяча днів страждань і руйнувань, масштаби яких важко уявити. Проте це також тисяча днів незламної та героїчної боротьби українського народу, його армії та громадян, які відстоюють свою свободу та незалежність, а також наші спільні цінності," – зазначив він.

Вебер також підкреслив, що з початку великої війни "Франція залишалася незмінним союзником України", і протягом усього цього періоду підтримка з боку Парижа охоплювала різні напрямки. Він також запевнив, що ця допомога триватиме й у майбутньому.

Також, як наголосив Філіп Вебер, важливо, щоб "жахливі воєнні злочини, скоєні Росією, у майбутньому були піддані справедливому судовому розгляду".

Продовжуючи тему злочинів, український посол у Румунії Ігор Прокопчук зазначив, що "ця війна є війною вибору однієї людини, яка сидить у Кремлі й вирішила розпочати агресію, яка виявилася найбільшою війною в Європі після Другої світової війни".

Стрічка, обрана для демонстрації на 1000-й день російської агресії, не є випадковістю. Основна ідея "Людей зі Сталі" полягає в тому, що битва за Маріуполь ще не завершена. Конфлікт в Україні тривав до моменту окупації міста і продовжується й досі — цю істину має пам’ятати кожен.

Додатково, стрічка підкреслює, що тисячі українців — як цивільних, так і військових — досі утримуються в полоні в Росії і потребують термінової підтримки.

Читайте також: "Поверніть мою душу". Кохані полонених "азовців" вже другий рік очікують на їх звільнення з російського полону.

До аудиторії також виступили українки, чиї близькі вже понад два роки знаходяться у в'язницях Кремля. Вони закликали світову спільноту спільно з Україною боротися за звільнення військових, які потрапили в полон.

Одна з жінок, про яку йдеться, – Яніна Козіна, дружина морського піхотинця Володимира Козіна. Як повідомляла раніше українська редакція RFI, її чоловік брав участь у захисті Маріуполя. Він вийшов на зв'язок 12 квітня 2022 року. На той час його підрозділ опинився в оточенні на території металургійного заводу Ілліча, де їхнім завданням було відволікти увагу ворога, щоб інша частина військ змогла відійти до заводу "Азовсталь". Їм вдалося реалізувати цей план.

З того часу Яніна розпочала власну боротьбу — за те, щоб повернути свого чоловіка.