Що ми споживаємо щодня? Екологи роз'яснили, які проблеми існують з водою в Україні.

Україна посідає одне з останніх місць в Європі за запасами прісної води на душу населення. Багато водних об'єктів уже втрачено, інші - забруднені. Що відбувається з водою в Україні, де вона вже небезпечна, і чи дійсно вода в селі чистіша, ніж в місті - читайте в матеріалі РБК-Україна.

Згідно з оцінками європейських і українських наукових організацій, Україна перебуває на одній з останніх позицій серед країн Європи за рівнем забезпеченості водними ресурсами на одну особу.

"Люди часто не усвідомлюють цю проблему, адже навколо них є річки, озера та стави, і це створює враження, що ситуація в нормі. Схоже, що в Україні води більш ніж достатньо. Проте насправді її запаси є вкрай обмеженими", - зазначає Леонід Бицюра, член Ради Української водної асоціації та завідувач кафедри екології та охорони здоров'я Західноукраїнського національного університету.

Разом із підприємцем та віце-президентом Української водної асоціації Артемом Широю, він ділиться з РБК-Україна інформацією про ключові проблеми, пов'язані з водними ресурсами в Україні, найбільш забруднені регіони і чому економне використання цих ресурсів повинно стати основним принципом нашого мислення.

Водні об'єкти займають всього 4% території України, з болотами - трохи більше. Це річки, озера, водосховища, ставки, канали. Річкова мережа не дуже густа, природних великих водойм мало. Багато боліт, які виконують важливу функцію регулювання водного балансу і біорізноманіття, було осушено. Воду активно "викачують" підприємства, а без того високий рівень забруднення води ускладнюється війною.

Різниця по водоємності національних економік України і Польщі відрізняється удвічі. Це означає, що ми споживаємо води на одиницю продукції удвічі більше, пояснює науковець. В Німеччині, Франції, Великій Британії, де налагоджений облік води і впроваджені раціональні рішення, підприємства споживають набагато менше водних ресурсів в розрахунку на одиницю ВВП.

В Україні з проблеми з точністю даних по водних ресурсах, - Леонід Бицюра (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Багато країн зрозуміли значення концепції віртуальної води, що є кількістю води, яка використовується для виготовлення певних товарів або послуг. Наприклад, для отримання всього 1 кілограма пшениці необхідно приблизно 1300 літрів води. Щодо яблука, то на його вирощування витрачається близько 70 літрів води, які "приховані" в цьому фрукті.

"Для того щоб виростити одну тонну зерна, необхідно витратити від 200 до 500 тонн води. Це стосується лише однієї культури. Якщо врахувати всі рослини, то отримані дані вражають", - зазначає Артем Шира.

Зовні "нормальний" експорт або споживання товарів часто призводить до серйозного виснаження водних ресурсів національного рівня. Визнавши небезпеку вичерпання підземних вод, Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати вирішили відмовитися від ресурсомісткого сільського господарства. Натомість вони почали інвестувати в аграрні сектори інших країн, таким чином споживаючи їхню "віртуальну воду", а не власну.

Леонід Бицюра і Артем Шира вважають, що треба адаптувати водну систему України до нових реалій, щоб мінімізувати втрати і оптимальніше використовувати ресурси. А для цього треба для початку мати чіткий облік води і розуміти, скільки води у нас взагалі є.

"Досконалого обліку води на рівні держави немає. Тому ми чуємо дуже різні цифри від міністерств і агентств. Є більш-менш точні дані про воду з опадів і з водотоків, які заходять в Україну. Інші дані, які узагальнюють за звітами водокористування за видами споживачів: комунальне господарство, сільське господарство, промисловість, гідроенергетика тощо, з огляду на відсутність повного контролю за фактичним обсягом водозабору, вже не такі точні", - зауважує Леонід.

Згідно з даними Української водної асоціації, в Україні за управління водними ресурсами відповідають цілих 24 органи. Леонід Бицюра вважає, що це призводить до розподілу відповідальності, що ускладнює ситуацію. Одна з найгостріших проблем полягає в необхідності об'єднати всі дані в єдину інформаційну систему. У Асоціації неодноразово стикалися з ситуаціями, коли для отримання певної інформації державні установи змушені оплачувати послуги інших державних органів. Крім того, варто зазначити, що ціна на воду в Україні не відображає актуальної економічної ситуації.

"Дані про водоспоживання часто недостовірні - підприємства занижують дані, бо це впливає на їхні витрати: більше споживання - дорожчий кінцевий продукт. Якщо б ми враховували споживання води за реальними цінами, наприклад, при вирощуванні пшениці, то вартість зерна зросла б в ціні в кілька разів. Зараз ціна зерна визначається не витратами, а біржовими механізмами і попитом", - каже науковець.

"У будь-якому місті підприємства споживають близько половини всього води, а не житлові квартири, школи чи дитячі садки. Держава забезпечує субсидії на постачання води для всіх. Завдяки цьому підприємства отримують воду за ціною, яка вдвічі або втричі нижча за ринкову. Якби вартість води була справедливою, навколо цього питання виникли б бізнеси, що займаються системами очищення, а також ініціативи щодо зменшення споживання води. Наприклад, в Україні тарифи для підприємств складають приблизно 20 гривень, тоді як у Польщі такі ж підприємства платять 150 гривень", - зазначає Артем Шира.

Зображення: У громадах часто відсутнє чітке розуміння, які конкретні зміни потрібно реалізувати, - Артем Шира (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Однією з головних проблем у громадах є нестача ресурсів для контролю, обліку та моніторингу якості води та її ефективного використання, зазначає Леонід Бицюра. В Україні інфраструктура водопостачання застаріла; більшість водоканалів були побудовані ще в епоху СРСР. Система моніторингу в Україні налічує близько 400 точок для аналізу поверхневих вод та стільки ж для підземних, тоді як у невеликому Ізраїлі є 11 тисяч свердловин, які дозволяють контролювати запаси води та її обсяги.

"Це добре видно під час спілкування з місцевими громадами. Я запитував у них: "Чи є у вас станція для моніторингу підземних вод?" Відповідь була: "Ні". Далі я уточнив: "А як щодо моніторингу річки?" І знову почув: "Ні, навіть гідрометеорологічної станції немає". І як же з цим працювати? Частково ситуацію покращують деякі міжнародні дослідження. Наприклад, супутникові знімки дозволяють нам оцінити хоча б деякі показники", - зазначає Артем Шира.

В даний момент триває впровадження європейських норм права на національному рівні, і в багатьох громадах часто не мають уявлення про необхідні кроки для цього, підкреслює Бицюра.

"Іноді там навіть не знають, що є такі закони. Той же закон України ЗУ "Про водовідведення та очищення стічних вод" уповноважує громади моніторити і контролювати, проводити різні заходи. Але якщо вони про це не знають, то не можуть планувати ніяких заходів, не можуть планувати бюджет", - каже співрозмовник.

Забруднення води виникає внаслідок різноманітної людської діяльності. На земній поверхні можна зустріти безліч відходів: це можуть бути як будівельні матеріали, так і побутове сміття, а також добрива, що використовуються в сільському господарстві. Усі ці елементи проникають у ґрунт, а потім потрапляють у поверхневі та підземні води.

"Згідно з традиційними спостереженнями, найбільше забруднена вода в Україні спостерігається в районах промислових центрів, які розташовані вздовж Дніпра та на Приазов'ї. Це стосується центральної частини країни, зокрема міст Дніпро, Запоріжжя, а також східних регіонів. Там існує особлива проблема - це затоплені шахти. У цих зонах тривають бойові дії, і в умовах відсутності необхідного обладнання та електрики, відкачати воду звідти стає практично неможливо", - зазначає Леонід Бицюра.

Є погіршення показників води біля обласних центрів, які стоять на Дніпрі. Забруднення води напряму пов'язане з близькістю великих міст і промислових об'єктів. Найбільш шкідливі - металургія, гірничодобувна галузь. Велика концентрація таких підприємств - це прямі забрудники.

Львівська область також має свої індустріальні зони, хоча й у меншій кількості. В Івано-Франківській, Тернопільській та Хмельницькій областях спостерігаються локальні забруднення, що походять з сільського господарства та побуту. У Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Київській та Житомирській областях ситуація ускладнюється завдяки більш значному впливу промислових викидів.

Проте забруднення води є проблемою не тільки промисловості. Сільське господарство також завдає значної шкоди, оскільки там використовуються пестициди, інсектициди, гербіциди та інші хімічні засоби захисту рослин, які мають різні періоди розпаду. Ці речовини змиваються з ґрунту і врешті-решт потрапляють у водні ресурси. Особливо негативний вплив на якість води мають свинокомплекси та птахоферми.

Водні ресурси зазнають забруднення через діяльність промислових підприємств, агропромислового комплексу та стічних вод, а також через безвідповідальність людей, які скидають сміття у ріки та озера (фото: Getty Images).

"З аграріїв найбільше забруднюють воду незасвоювані добрива. У нас цей процес фактично не контролюють. Законопроект щодо контролю якості ґрунтів блокується на рівні аграрного комітету ВР. На відміну від екології, аграрний сектор має потужних лобістів, зокрема і в профільному комітеті ВР. І тому замість цього контроль відбувається на рівні самих аграрних підприємств, тобто ситуація така, що фактично вони контролюють самі себе", - каже Леонід Бицюра.

Вода може забруднюватися також внаслідок скидання побутових стічних вод. У місцях, де відсутні системи очистки, у воді можуть міститися мікробіологічні забруднення, залишки лікарських засобів та інші небезпечні елементи.

"Великі водоканали мають наявні системи очищення, тоді як у малих вони часто відсутні. Це особливо стосується сільських територій: хоча там рівень забруднення може бути нижчим і більш локалізованим, його концентрація може бути значною. Тому, коли хтось радить: 'переїжджайте з міста в село, тут краща екологія і чистіша вода', це не завжди відповідає дійсності. Важливо враховувати особливості якості води в різних регіонах – зокрема, вміст натрію, кальцію, магнію, заліза, а також рівень лужності води", – підкреслює експерт.

Дуже впливає і недотримання санітарних зон, берегових водозахисних зон. Є норми, яка має бути відстань від кромки води до ріллі. А господарства часто розорюють землі прямо біля води, і туди потрапляють засоби захисту рослин і добрив. Спершу в поверхневі води і потім в підземні", - додає фахівець.

Існують також труднощі з колодязями. Леонід Бицюра неодноразово спостерігав, що у селах колодязі розташовані неподалік від сміттєзвалищ — як стихійних, так і організованих, і внаслідок цього вода стає непридатною для споживання.

"Люди навіть візуально бачать, що вода каламутна і навіть з пінкою. Тому однозначно не можна сказати, що вода в селах чистіша, ніж в місті. Вона часом може бути ще й брудніша за рахунок того, що туди можуть потрапляти або добрива з полів, або стоки з ферм", - каже він.

Інколи вода візуально чимось не подобається, але за результатами аналізів вона виявляється нормальною. І навпаки. Візуально чиста вода без запаху може мати перевищення показників, через що її не можна вживати, каже Леонід Бицюра.

Він зазначає ключові організації, які займаються контролем якості води. Серед них – лабораторні центри Міністерства охорони здоров'я України та Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів. Ці установи пропонують затверджені платні послуги, доступні на запит громадян, і мають регіональні представництва, в яких проводять аналізи близько 15 показників якості води. У містах Одеса, Вишгород і Івано-Франківськ розташовані потужні лабораторії, здатні перевіряти воду на 200 різних показників, які підпорядковані Державному агентству водних ресурсів.

Ви також можете звернутися до Державної екологічної інспекції України, особливо у випадках порушення екологічних норм. Наприклад, коли виявлено нелегальне сміттєзвалище або коли спостерігається несанкціоноване використання пестицидів та добрив. У таких ситуаціях екоінспекція здійснить безкоштовну перевірку та зафіксує всі порушення.

На це оперативно реагують, накладаючи штрафи та враховуючи завдані збитки, зазначає дослідник. Існує також додаток під назвою Екозагроза, за допомогою якого можна подати відповідну заяву.

В Україні можна здати воду на аналіз в багатьох профільних центрах (фото: Getty Images)

В Україні близько 80% питної води отримується з поверхневих джерел, які піддаються ризику забруднення та екологічного виснаження. Лише 20% води постачається з більш захищених підземних джерел.

Підземна артезіанська вода з бювета зазвичай чистіша, кажуть співрозмовники. Водоканали декларують пристойну якість води в кранах, але краще перестрахуватися. Бо те, що ми п'ємо на постійній основі, фактично складає основу нашого здоров'я.

"Найкраще вживати водопровідну воду, яка пройшла додаткову очистку. Рекомендується використовувати спеціальні фільтри для цього процесу. Тоді ви зможете бути спокійними, адже водопровідна вода вже має певні стандарти очищення і контроль якості. А якщо ви ще й доочистите її, то зможете насолоджуватися питтям без жодних турбот. Додаткова очистка води корисна для всіх, хто прагне покращити своє здоров'я і продовжити життя", - зазначає Артем Шира.

Іншим рішенням є придбання доочищеної води. Її можна знайти у спеціальних пунктах розливу, розташованих поблизу житлових районів.

"Існує компактний пристрій для вимірювання солоності води, який дозволяє перевіряти якість води без необхідності відправлення її на аналіз. Якщо рівень солоності знижений, це свідчить про те, що й інші показники також можуть бути нижчими. Це означає, що така вода є значно чистішою і безпечнішою для вживання. Звичайно, найкраще пити воду з швейцарських Альп, але на сьогоднішній день оптимальним варіантом є водопровідна вода, що пройшла додаткову очистку. Або ж можна скористатися водою з пункту розливу, яка, безсумнівно, буде якісніша за ту, що тече з крану," - зазначає він.

До речі, питна негазована вода, яка продається в пляшках під різними брендами - за якістю приблизно така сама, що й вода на розлив, запевняє підприємець.

"Вода в пляшках дорожча в основному за рахунок логістики та інших факторів, але якість самої води - приблизно така сама", - пояснює він.

Кліматичні зміни не знають меж. В Україні спостерігається зміщення природних зон: степи просуваються до центральних і північних регіонів, зазначає Леонід Бицюра.

Київ сьогодні перетворився на степ. Десять років тому тут ще не було такого явища. Згідно з прогнозами Інституту водних проблем і меліорації НААН, площа орних земель, що відчувають брак води, зросте: з нинішніх 18,65 млн гектарів (60%) до 20,6 млн гектарів (67%) до 2050 року, а до 2100 року досягне 25 млн гектарів (80%). Це вимагатиме збільшення зрошення, осушення та водних ресурсів. Зокрема, такі культури, як буряк, змінюють свої регіони вирощування, переміщуючись з півдня на захід. Є ймовірність, що в майбутньому буряк вирощуватимуть лише на заході України через потреби в воді, які має ця рослина, - зауважує він.

Науковець каже: ці зміни відбуваються вже зараз. Ми бачимо їх через зміну на різних рівнях, через зміну рослинності. Бачимо нових для нас рослин, нових комах, нових ракоподібних. Вони мігрують, конкурують з місцевими видами, поширюються. Це природне явище, коли якийсь більш сильний вид витісняє слабший.

Експерти рекомендують вживати водопровідну воду, яка пройшла додаткове очищення (фото: Getty Images).

"Традиційні культури у нас будуть змінюватися. Але водночас на деяких ділянках буде два врожаї на рік. До прикладу, в Ізраїлі теж є два врожаї, але в них м'якша весна. А в нас навесні були дуже сильні заморозки. А для пророщування рослини важливо, щоб перші листки не були вражені. Заморозки їхній ріст приглушили. Вже середина травня, а як зараз прохолодно. Все це негативно впливає на майбутній врожай", - додає співрозмовник.

Втім, загалом вода перебуває у певному балансі, зменшується об'єм поверхневих вод - зростає об'єм водяної пари в атмосфері, людина ж буде відчувати процес цього перерозподілу, запевняє науковець:

"Під час кліматичних змін підвищується середньорічна температура і збільшується випаровування. А випаровування в свою чергу призводить до випадання опадів. Якщо немає сильних вітрів, то ці опади випадають на тій самій території, звідки випарувалися. Це значить, що вода не зникне кудись. З іншого боку, змінюється характер опадів. Вони набувають тропічного характеру за інтенсивністю та об'ємами. Це теж може приносити збитки, особливо в містах, які не пристосовані до таких раптових опадів. Наприклад, навіть за параметрами ливневої каналізації. Тому частішають підтоплення навіть у нетипових для цього ділянках міст".

В Україні спостерігається швидка втрата води на всіх рівнях — від індивідуального до державного. Ця проблема має синергійний ефект: люди в домашніх умовах не завжди економлять воду, ситуація аналогічна в громадах, на підприємствах та у сільському господарстві. Саме тому навіть така проста звичка, як вимикання води під час чищення зубів, може суттєво вплинути на загальний результат — адже якщо цим займатимуться мільйони людей, зміни стануть помітними.

"Уважне ставлення до води — це не лише наша відповідальність, а й вияв солідарності з навколишнім світом. Вода, яку ми отримуємо з крана, — це не просто зручність. Це результат зусиль багатьох людей, витрат на очищення та підйом води до вашої кухні. Я покладаю великі сподівання на молоде покоління, адже й досі з радянських часів існує хибне уявлення, що все на Землі призначене виключно для людини. Але ми лише частина природи, і якщо умови існування на планеті будуть порушені, саме ми опинимося в найбільшій небезпеці. Природа зможе відновитися, тоді як нам буде надзвичайно важко", — зазначає Леонід.

Він також підкреслює, що кожен повинен усвідомлювати своє місце на Землі та дбати про збереження води не лише для власних потреб, а й для оточуючих. Економія природних ресурсів є основоположним принципом, і це має виходити з усвідомлення: "Я усвідомлюю своє місце на Землі і прагну зберегти цю воду для інших".