Штучний інтелект у журналістиці та проблема дезінформації, вбивства журналістів, забезпечення відкритого доступу до інформації в Раді. Основні медійні події та тенденції у сфері медіа на 2025 рік в Україні та за її межами.

А також основні висновки, які зробили медіа-професіонали протягом цього року. Опитування, третя частина.

"Детектор медіа" спитав у колег, які події в медіа та в житті для них були найважливішими у 2025 році. Ми попросили їх назвати три головні медіаподії року, три ключові медіатренди року та три персональні уроки року.

Пропонуємо вашій увазі відповіді від Миколи Чернотицького, Альони Яцини, Наталії Гуменюк, Іванни Найди, Оксани Романюк, Яніни Соколової та Лізи Кузьменко.

Першу та другу частину опитування читайте тут і тут.

Інші підсумки року 2025 читайте за посиланням.

Микола Чернотицький, керівник правління Національної суспільної телерадіокомпанії.

1. Відкриття першого українського додатку для дітей "Бробакс" — це важливий крок до інвестування в майбутнє та протистояння російськомовному впливу через дитячий контент. Я гордий за цей проєкт і висловлюю подяку всій команді Суспільного. Ми створили 250 годин якісного, безпечного та перевіреного цифрового продукту для дітей українською мовою.

2. Угода про співпрацю між Суспільним та одним із найпотужніших європейських мовників ARTE вплине на всю індустрію в Україні. Співпраця між двома мовниками посилює євроінтеграційні процеси між Україною та Європою і відкриває можливості до нових якісних копродукційних проєктів, що дасть поштовх для розвитку всієї української індустрії.

3. Суспільне PRO – вперше в цьому році ми зібрали професіоналів у сфері створення аудіовізуального контенту під егідою Суспільного. Наша мета – об'єднати експертів для розвитку індустрії, виявлення нових шляхів співробітництва та формування спільноти на основі спільних цінностей. У наступному році ми плануємо розширити формат заходу, щоб залучити ще більше представників галузі до активної співпраці.

Основні медійні тенденції року:

1. Зростає обсяг контенту, що створюється виключно для цифрових платформ, а не для традиційного телепрокату. Українські ОТТ-сервіси почали займатися виробництвом розважального контенту, наслідуючи приклад "Нетфліксу" та інших міжнародних платформ. Це свідчить про позитивну динаміку для української індустрії продакшну. Суспільне готове до співпраці та підтримки таких ініціатив.

2. Припинення програм американської підтримки свободи слова виявляє опір інформаційній агресії з боку Росії. У цьому контексті Європа повинна шукати шляхи для протидії російському впливу і підтримувати медіа в їхньому прагненні бути стійкими.

Закриття програм USAID мало значний вплив на діяльність місцевих медіа. У цьому контексті створення гіперлокальної мережі кореспондентів Суспільного не тільки розширює його присутність на локальному рівні, але й надає додаткову підтримку місцевим журналістам. Цього року ми відібрали близько 50 кореспондентів і радіємо, що наша команда поповнюється талановитими фахівцями на місцях. Серед них – Надія Мартишко, авторка документального проєкту "Суспільне Чернігів" "Сенеж. Операція "Помста"", який вже набрав понад 1,2 млн переглядів на YouTube. Вона приєдналася до нас у 2021 році завдяки цій ініціативі.

3. Суспільний запит на свободу слова. Масові протести у Вільнюсі, спрямовані проти спроб уряду взяти під контроль суспільний мовник LRT, свідчать про те, що верифіковані медіа мають велике значення для громадян. Люди виходять на вулиці, щоб відстоювати свою свободу слова, оскільки вона є життєво необхідною. В українському суспільстві також існує потреба в достовірних новинах. За даними дослідження, доступ до перевірених новин став одним із п'яти найважливіших критеріїв для медіа-споживачів, хоча раніше термін "верифіковані новини" не був поширений серед українців.

Основні особисті навчання:

1. Вибори на посаду голови правління Суспільного мовлення є важливими не лише з огляду на результати, але й на підтримку команди. Це велике задоволення працювати разом з людьми, які поділяють спільні цінності та мають єдине бачення майбутнього. Вдячний команді Суспільного за цю можливість. Також висловлюю вдячність нашим міжнародним партнерам, які, незважаючи на труднощі, завжди готові прийти на допомогу: вони підтримують нас у найскладніші часи, і ця підтримка часто стає для нас приємною несподіванкою, коли вона перевищує наші очікування.

2. На жаль, цього року раптово пішли з життя Гліб Гончаренко, очільник департаменту ліцензування, та Василь Рудаков, режисер монтажу "Суспільне Херсон". Війна, стреси, робота на максимумі впливають на кожного. Дуже важливо зупинитися, звертати увагу на колег, підтримувати ментальне здоров'я на рівні компанії. Над цим напрямом ми працюємо зараз.

Безумовно, важливо вшанувати пам'ять тих, хто пожертвував своїм життям заради України: Олексія Ольховика, Дмитра Сірика, Ірини Цибух та Кирила Полікевича. Нехай їхній подвиг залишиться вічно в наших серцях.

3. Якщо визначити мету, проявити наполегливість і прикласти чимало зусиль, то результат не забариться. Наш копродукційний напрямок ми почали розвивати ще в 2020 році, і лише цьогоріч можемо оцінити його плоди. Вражаюча "Куба & Аляска", створена в партнерстві з Суспільним, отримує безліч нагород, переглядів і позитивних відгуків. Я дуже гордий, що Суспільне бере участь у проєктах такого високого рівня.

Альона Яцина — журналістка, що спеціалізується на військовій тематиці, а також одна з засновниць платформи "Кордон.медіа".

Для мене цьогорічними найзначнішими медіаподіями в Україні стали лише дві, оскільки більшість важливих заходів відбувалися за межами країни. Проте в Україні я б виділив "Львів медіафорум" та "Донбас медіафорум".

Львівський медіафорум уперше пройшов у форматі класного міжнародного заходу й повністю був англійською мовою. А "Донбас медіафорум" я обожнюю перш за все за атмосферу -- дуже домашню, попри формат саме форуму.

Медіатренди:

Перший медіатренд полягає у виникненні персоналізаційного підходу, де люди довіряють іншим людям. Це вже стало нормою, і, на мою думку, цей тренд лише зміцниться та продовжиться. Цей рік яскраво це демонструє.

2. Короткі формати та соціальні мережі. Сьогодні споживачі медіа прагнуть до більш компактних, простих і зрозумілих форматів, які можна отримати одним натиском кнопки. Хоча цей тренд розвивався не лише в цьому році, саме 2023 рік зробив його особливо помітним.

3. І третій медіатренд буде як підсумком двох попередніх. Це питання року: журналістика чи блогерство? Як на мене, то це питання варто було порушувати ще раніше. І журналіст має бути блогером, який несе відповідальність за свої слова й ту інформацію, яку він несе в маси. А блогер має розуміти, що інформація -- це зброя, і так само нести відповідальність. Тоді в нас в усіх разом у майбутньому вийде непогане суспільство та інформаційна сфера загалом.

Індивідуальні заняття:

Перший персональний урок полягає в тому, що наші ресурси обмежені. Здоров'я, емпатія і час у добі. Це величезні уроки 2025 року.

Щодо ресурсів, це другий урок стосовно фінансів. Хоча він не є новим, 2025 рік особливо виразно його висвітлив. Як кажуть, не варто класти всі яйця в один кошик і важливо мати надійний фінансовий резерв. Для стабільного життя та комфортного сну медіа повинні мати фінансову подушку, яка покриває щонайменше півроку витрат. Джерела доходів також повинні бути різноплановими. Незважаючи на бажання мати основну підтримку на рівні 70-80% фінансування медіа, така залежність може бути дуже зручною, але й вкрай ризикованою, особливо у випадках, подібних до тих, що сталися з USAID. Тепер ми всі це розуміємо.

І третій урок цього року -- це людиноцентричність. "Кордон медіа називає себе людиноцентричним медіа, і насправді наша цінність номер один -- це саме людиноцентричність. Ми говоримо про людей, для людей, ми -- це люди. Ми не ідеальні, але ми справжні. От такі підсумки року, і насправді люди -- це найбільша цінність, найбільший скарб. Люди й у команді, колеги з інших медіа, люди, які працюють в навколомедійних організаціях, донорських організаціях, люди загалом, які нас оточують, для кого і завдяки кому ми працюємо. Ось ця система таких сплетінь -- це дуже-дуже красивий візерунок життя. Як на мене, найкращий урок цього року підтвердив, що така цінність як людяність і людиноцентричність, не просто так на першому місці. І це не слова, а присутність життя.

Наталя Гуменюк, очільниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу

1. Зростання ризиків та кардинальна зміна умов для журналістів, які працюють у конфліктних зонах на передовій. Раніше військові охоче співпрацювали з фотографами та відеооператорами, проте протягом останнього року ситуація кардинально змінилася. Тепер доступні лише обмежені матеріали для показу. Журналісту доводиться перебувати в окопах, де все потрібно ретельно приховувати, але справа не тільки в цьому. Ти на місці подій, можеш зрозуміти справжню атмосферу, поспілкуватися з військовими, дізнатися, наприклад, про прогрес в українському оборонному виробництві та настрій на фронті. Проте фактично ми поступово відмовляємося від візуальної журналістики на користь більш змістовного аналізу. Саме присутність журналіста на лінії фронту стає джерелом небезпеки. Небезпека полягає не лише у самому перебуванні в окопі, а в пересуванні уздовж фронту, що є найбільшим ризиком. Таким чином, військова журналістика в Україні зазнала суттєвих змін, вона вже не така, як у 2023 чи навіть 2024 роках. Необхідно згадати таких журналістів, як Олена Губанова, Євген Кармазін та Антон Лалікан, які загинули минулого року.

2. Позитивна тенденція полягає у відновленні політичної та критичної журналістики, зокрема розслідувань, що стосуються внутрішньої політики, верхівки влади, а також військових структур і керівництва. Важливо зазначити, що в 2022 році ми стикалися не лише з певним рівнем самоцензури, а й із відсутністю тем для обговорення. Однак за останні роки політична сфера поступово знову набирала обертів, особливо під час літніх протестів проти закону, який скасував незалежність НАБУ та САП. Після цього розслідування у справі Міндіча підтвердили, що політична журналістика знову активна. Це також відображає загальну тенденцію до активної критики головнокомандувача, а також розслідувань, що стосуються конкретних військових підрозділів і бездіяльності окремих командирів. Можна багато дискутувати про можливість існування такої журналістики під час активних бойових дій на фронті, адже ще кілька років тому ми не могли навіть уявити, що її буде настільки багато і що вона стане такою звичною.

3. І третій тренд для України -- я відношу це саме до трендів, а не до подій -- це закриття USAID, припинення великої частини американського фінансування. Воно суттєво вплинуло, але вплинуло менше, ніж могло, на українські медіа, і дуже сильно перетрусило початок року та звичний перебіг подій. Деяким медіа довелося перелаштуватися, зрештою це вийшло не так помітно для читачів, мені здається, як могло бути -- і це є добрим. Але всередині для багатьох ньюзрумів це було величезним викликом.

Медіаактивності:

Я б виділила на перше місце зустріч Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті, оскільки це більше медіа-сенсація, ніж проста подія. Ця зустріч була спланована таким чином, щоб привернути увагу ЗМІ. Вона стала каталізатором для подальшого розвитку подій — ця демонстрація, організована для українського президента, задала глобальний тренд у тому, як світ сприймає візити президентів, відношення до України, а також концепції публічності та надмірної відкритості в американській дипломатії, особливо на фоні тривалих переговорів, які тривали протягом року. Тому всі інші події — Аляска, численні саміти — вийшли з цієї зустрічі в Овальному кабінеті, яка визначила загальний тон.

Інша важлива подія – це операція "Павутина", яка була представлена як медіа-ініціатива. Служба безпеки України свідомо перетворила цю операцію на інформаційний феномен, щоб продемонструвати свої досягнення. Це викликало численні запитання щодо того, які саме історії ми розповідаємо, яким чином їх подаємо, а також про українську гордість, пов’язану з нашими силовими структурами.

Третя медіаподія -- я їх пов'язую, на жаль, погані й хороші події -- це повернення тіла і поховання Вікторії Рощиної. У нас багато журналістів у полоні, але таких відомих не було, і тих хто там загинув, на щастя, теж не було -- журналісти гинули на фронті. Убивство сталося у 2024 році, але поховали ми Вікторію у 2025 році. І звільнення з полону Дмитра Хилюка -- така само дуже важлива медіаподія.

Індивідуальні заняття:

На жаль, це можна вважати певним трендом, але я залишу це для навчання. Коли мова заходить про розробки, новини з фронту, ключові операції або прогрес у дронових технологіях, іноземні медіа часто висвітлюють ці теми раніше за українські. Я сама пишу для зарубіжних видань, і коли в січні ділюсь інформацією, через півроку аналогічні матеріали з'являються в українських ЗМІ. Є безліч прикладів, особливо у сфері військової журналістики. Я ніколи не підтримувала ідею меншовартості, завжди вважала, що українська журналістика є глибокою та змістовною, і що місцеві журналісти мають більше знань і досвіду. Проте цього року, зокрема на власному прикладі, я зрозуміла, що інформація може бути доступною — українські командири та виробники готові ділитися нею. Проте залишається проблема в тому, щоб виявити важливі новини серед великої кількості інформації. Мій урок цього року — над цим потрібно більше працювати. Ця відокремленість помітна багатьом. Ми обговорювали це з військовими пресофіцерами, які відвідували різні форуми та заходи. Вони також зазначали, що українська журналістика більше зосереджена на політиці, тоді як менше уваги приділяється практичним аспектам. Так, журналісти пишуть про підрозділи, можуть назвати імена командирів, які коментують події з політичної точки зору або оцінюють ситуацію на фронті. Але про наземні роботизовані комплекси чи кілзони ми інформуємо з запізненням на півроку.

Другий урок полягає в тому, що нам бракує системного підходу до аналізу ситуації. Це стосується не лише мобілізації, сплати податків чи економічних реформ. Хоча в медіа пишуть про конкретні випадки, такі як "бусифікація", відсутнє обговорення здатності держави організовувати та навчати необхідну кількість людей. Наприклад, коли йдеться про протести проти скасування незалежності НАБУ та САП, ця тема часто розглядається через призму окремих осіб і їхніх конфліктів, але не зосереджується на необхідності зміцнення системи правоохоронних органів. Таким чином, мій висновок полягає в потребі більшого узагальнення. Оскільки я працюю для міжнародних медіа, мої статті часто стосуються виживання держави, фінансової стабільності та військової підтримки, необхідної для її існування. Багато тем, які з’являються у заголовках, виглядають незначними в порівнянні з питанням виживання країни. Ці питання мають бути акцентовані в національних медіа, і це не виключає нашої критики до влади — ми повинні залишатися критичними. Проте іноді складається враження, що ми втратили відчуття постійної загрози, яка нас оточує.

Третій урок є дуже особистим. Я вела спостереження за Мінським процесом з моменту підписання Мінських угод. Це стало моїм основним напрямком, я активно брала участь у всіх самітах, зустрічах та підписаннях до 2022 року. Зараз я відчуваю дежавю. Я усвідомлюю, що потрібно шукати нові можливості і не піддаватися нав'язаній реальності. Наприклад, коли мене запитують на ВВС про можливість прогресу в мирних переговорах, в той час як на фронті спостерігається ескалація: наймасштабніші обстріли столиці з початку війни, найскладніша ситуація на передовій, найбільша кількість зіткнень восени — а світові медіа активно пишуть про можливий мир. Ми також обговорюємо цю тему. Тому, звичайно, варто слідкувати за новинами, але важливо сприймати їх як фон, що нав'язується зовні.

Іванна Найда, директорка власних та партнерських нішевих телеканалів компанії "1+1 media".

Серед ключових медіаінцидентів цього року варто виділити вражаючий успіх програми "Сніданок з 1+1" на каналі "1+1 Україна", який наочно продемонстрував, що глядачі шукають живий, щоденний діалог. Іншим значущим моментом стало відновлення українського кінопрокату: з'явилися нові фільми, а конкуренція зі світовими прем'єрами стала ще більш напруженою в боротьбі за увагу аудиторії.

2. Серед основних медіатрендів цього року виділяється перетворення штучного інтелекту з популярної концепції на реальний інструмент для практичного використання. Безсумнівно, існує чимало викликів, пов’язаних із впровадженням ШІ в різні процеси, і для їх вивчення та адаптації потрібен певний час. Ще одна тенденція полягає в тому, що контент все активніше переміщується на OTT-платформи та мобільні пристрої, а короткі формати остаточно стають нормою споживання. Одночасно з цим спостерігається ріст кількості нішевих і FAST-каналів, що відповідають на запит користувачів на персоналізований контент.

3. Говорячи про персональні уроки року, виділила б три ключові. Перший -- усвідомлення того, що українські діти суттєво подорослішали: їхні запити, теми та сприйняття світу значно глибші, ніж у довоєнних однолітків. Другий -- робота з командою в умовах війни та віддалених форматів потребує ще більшої довіри, гнучкості й людяності. І третій -- необхідність постійно адаптуватися до змінюваних правил гри, навчившись жити й працювати в режимі "нестабільної стабільності".

Ліза Кузьменко – експертка у сфері медіа та голова правління громадської організації "Жінки в медіа".

Три ключові медіаподії року:

Перша та найзначніша медіатрагедія року полягає в тому, що в 2025 році Росія продовжує вбивати українських журналістів. Минулого року загинуло 24 медійники, серед яких дві жінки: Альона Губанова, воєнна кореспондентка каналу "Фрідом", яка загинула в Краматорську в жовтні від російського дрону "Ланцет", та Тетяна Кулик, що стала жертвою атаки дрона, коли він влучив у її житло в Київській області. Вона працювала в "Укрінформі". Ці події становлять величезну трагедію, свідчать про наступ на свободу слова, а також є нагадуванням для нас і міжнародної спільноти, навіть якщо ми намагаємося не забувати про це.

2. Інша важлива подія – це призначення нової віцепрем'єр-міністерки, відповідальної за культурну та медійну політику, а також перетворення Міністерства культури та інформаційної політики в Міністерство культури.

Спочатку я планувала обговорити відновлення трансляцій з парламенту та комітетів, доступ медіа до роботи Верховної Ради, актуальні питання порядку денного, а також ухвалення закону, що стосується страхування журналістів, які працюють у зонах бойових дій. Проте ці питання стали актуальними лише у 2025 році, хоча їх слід було вирішити значно раніше. Тож я вирішила зосередитися не на важливості теми, а на події, яка привернула увагу спільноти: оприлюднення списку журналістів Ярославом Юрчишиним, за якими, ймовірно, стежили учасники справи Міндіча. Це для мене стало тривожним сигналом, адже у 2025 році подібні ганебні ситуації все ще мають місце. Дехто зауважував, що список виглядає дивно, але для мене важливіше не те, хто потрапив до нього, а те, що він взагалі існує.

Головні медіатренди:

Насамперед це ширше використання ШІ медійниками в редакціях для різних завдань. І одразу другий тренд -- часте нерозуміння того, що ШІ має не тільки переваги, а й загрози. "Жінки в медіа" разом із ЮНЕСКО робили дослідження про ШІ та гендерні загрози проти журналісток, і ми вже зараз бачимо, як штучний інтелект використовується для охолоджувального ефекту щодо свободи слова в Україні. Гендерно зумовлені загрози полягають у тому, що створюються дипфейки щодо журналісток. Ми робили також велике дослідження разом із "Текстами", базоване на великих даних, яке називається "ШІ й тікток: як відомих журналісток перетворюють на фейки", -- і там ми побачили, як ворог використовує образи наших відомих журналісток для створення дипфейків і поширення дезінформації, зокрема, для дискредитації української влади. Це справді загроза, оскільки їх стає все важче відрізняти, дипфейки стають дуже якісними. А редакції, як показало наше опитування, якщо і приймають ШІ-політики, то здебільшого спрямовані на етичне повідомлення аудиторії про використання ШІ в роботі над матеріалами. А не на захист працівників і працівниць.

Третій тренд. Ініціатива "Жінки в медіа" спільно з Національною радою вже третій рік поспіль проводить аналіз гендерного складу українських медіа. Цього року ми зафіксували, що жінки вперше займають більшість у всіх аспектах редакційної діяльності, становлячи 57% від загальної кількості співробітників. Проте існує певна "стеля" для жінок, адже вони переважно займають виконавчі ролі, а не керівні позиції. Ця тенденція залишається: чим нижче рівень відповідальності, тим більший відсоток жінок. Наприклад, ведучі, журналістки, фрилансерки та маркетологині складають до 78% працівників медіа, тоді як на керівних посадах їхня частка приблизно дорівнює 50%.

Це тривала проблема — нині медіа стикаються з фінансовими труднощами, які розпочалися з початком повномасштабного вторгнення. Відтік рекламних грошей, мобілізація чоловіків та їхня відсутність через низькі зарплати призводять до збільшення жінок у цій сфері. Це вимагає спеціального захисту, зокрема від сексизму та гендерних розривів в оплаті праці, а також необхідності посилення жіночого лідерства.

Уроки року на індивідуальній основі:

1. Підтримка є ключовою стратегією виживання для медіаіндустрії. У 2025 році стало очевидно, що саме спільнота є справжнім рятівником. Коли журналістів атакують в онлайн-просторі або вони стикаються з професійним вигоранням, коли здається, що сил більше немає, саме підтримка колег та партнерів надає необхідні ресурси та відновлює віру в себе. Мене щороку надихає те, як медійна спільнота здатна об'єднуватися в кризові часи.

2. Висловлювати свої думки вголос є надзвичайно важливим, навіть у часи війни. Навіть коли виникають сумніви щодо доцільності обговорення прав, рівності, насильства або певних викликів у медіа, а також щодо адекватності деяких державних медіаформатів, ми повинні продовжувати це робити. Замовчування не забезпечує нам захисту. Виявлення проблем є частиною нашого спротиву, а не загрозою для держави під час війни. Це свідчить про нашу стійкість та готовність захищати свої цінності і жити відповідно до них.

3. Маленькі кроки змінюють систему. Кожна тренінгова сесія, кожна опублікована новина, кожен впроваджений гендерний стандарт у маленькому чи великому медіа, -- це певний реальний зсув. Ці зміни не завжди гучні, але вони працюють. Цього року "Жінки в медіа" проводили гендерний аудит для Суспільного мовника. Те, що Суспільне виявилося відкритим на рівні найвищого керівництва до зовнішньої оцінки та з честю й гордістю витримало всі рекомендації, які були надані, -- для мене показник успіху. Або нещодавно я проводила тренінг із гендерної політики для "Точки сходу", невеликого незалежного медіа, яке переважно пише про схід, зокрема тимчасово окуповані території. Те, що таке медіа захотіло такий тренінг, при тому, що в них немає фактично помилок із неправильною термінологією чи дискримінацією, але вони хочуть мати гендерні політики -- це показник змін. І це дає надію.

Оксана Романюк, виконавча директорка Інститут масової інформації

Три ключові медіаподії року:

1.⁠ ⁠Відкриття парламенту та профільних комітетів. Початок роботи нового складу Верховної Ради та комітетів став моментом укріплення ролі медіа як інструменту демократичного контролю, а не лише каналу комунікації. Для журналістської спільноти це означає нові можливості впливу.

2.⁠ ⁠Звільнення Владислава Єсипенка й Ігоря Хилюка з російського ув'язнення. Ці звільнення стали великою радістю для медіаспільноти, бо вони дуже рідкісні, й ми дуже чекали наших колег. Це важливі сигнали, що міжнародний тиск і системна адвокація мають результат. Водночас 26 українських журналістів і тисячі цивільних залишаються в незаконному ув'язненні без належної уваги світу.

3. Падіння американської підтримки медіаіндустрії. Відмова США від фінансової підтримки стала серйозним викликом для українських медіа, які тривалий час покладалися на зовнішні джерела фінансування, зокрема на американські гранти, які були одними з найзначніших. Протягом року стало очевидно, що медіа потребують нових стратегій для виживання та внутрішніх перетворень, щоб адаптуватися до нових умов. Не всім вдалося витримати цей тиск.

Основні медійні тенденції року:

1. Повернення неявної політичної реклами. Зростання реклами казино, як відкритої, так і прихованої. Усе це стало наслідком фінансової вразливості медіа-редакцій. Ми спостерігаємо, що багато видань, які раніше відзначалися високими стандартами прозорості, почали приймати немарковану політичну рекламу. На жаль, фінансова криза послабила внутрішні етичні механізми контролю. Це підриває довіру до медіа в той момент, коли суспільство найбільше потребує надійних джерел інформації. Було б бажано, щоб суспільство активніше підтримувало медіа.

Редакції все частіше вступають у змагальну боротьбу, і це впливає на якість, зокрема на неналежне цитування джерел. Така ситуація, безумовно, не зміцнює ринок, а навпаки, виснажує його, перетворюючи медіа на супротивників у гонитві за виживанням.

3. Штучний інтелект ще більше інтегрувався в редакційні процеси, починаючи від адміністративних завдань і закінчуючи створенням контенту та візуальних матеріалів. Дуже помітно, коли медіа застосовують ШІ для генерації текстів. Однак рік продемонстрував, що без чітких етичних стандартів і людської відповідальності технології можуть так само легко сприяти маніпуляціям, як і підвищувати ефективність.

Індивідуальні заняття:

Не впевнена. Я все ще на етапі навчання. Мені б хотілося опанувати здатність не перевтомлюватись і стати більш організованою.

Яніна Соколова — журналістка, телеведуча 5 каналу та блогер.

1. Штучний інтелект. Його роль у нашому житті стає дедалі помітнішою. Від щоденних справ і створення контенту до розробки озброєнь. Це змушує нас задуматися про його наслідки.

2. Вбивство та розкриття причин загибелі Вікторії Рощиної.

3. ⁠Фільм НАБУ "Операція "Мідас"" і фільм Павла Острікова "Ти -- космос".

Тренди медіа цього року:

1. Документалістика стає вподобаним продуктом для масмаркету.

2. ⁠Ютуб українською мовою потрапив у тренди. Ця тенденція та її перспективи виглядають дуже обнадійливо.

Розважальний контент на YouTube, в якому ми стали піонерами ще у 2018 році з проектом "Вечір із Яніною", встановлює нові рекорди переглядів і займає провідні позиції серед українських користувачів.

Індивідуальні заняття:

1. Український ютуб потребує психологічного контенту. Для військових і цивільних. Тому ми відкрили новий канал подкастів "Варто жити" в рамках проєкту психологічної лінії "Варто жити" у моєму фонді.

2. Використання штучного інтелекту в редакційній діяльності.

3. Ми здобули золоту кнопку YouTube, що стала для нас важливим уроком: суспільство потребує зрозумілих пояснень складних тем. Наступного року ми плануємо взятися за ще більше непростих історичних, політичних та ідеологічних питань, щоб донести їх до людей у детальному та зрозумілому вигляді. Наче школи та університети не існували. Бурхливий розвиток історичних каналів на YouTube підтвердив, що така потреба в суспільстві дійсно існує. Ми продовжимо цю важливу справу.