Схилімо голови. Баскетболіст, який загинув в перші години початку повномасштабної війни.
Богдану Рудківському виповнилося 27 років.
Щодня о дев'ятій ранку українці вшановують пам'ять тих, чий життєвий шлях обірвала російсько-українська війна. Сьогодні, в день четвертої річниці, Sport.ua згадує одну з перших жертв повномасштабної агресії — баскетболіста з Білої Церкви Богдана Рудківського. Він став першим загиблим спортсменом, який загинув 24 лютого 2022 року в Херсонській області, залишившись назавжди 27-річним.
Богдан Рудківський народився 12 вересня 1994 року у Білій Церкві на Київщині, у рідному місті навчався в школі №22 та чотири старші класи в спортивному ліцеї №18. Повну загальну середню освіту юнак отримав у Київському ліцеї фізичної культури та спорту. Вищу освіту Богдан здобував в Уманському аграрному університеті, згодом перевівся до Білоцерківського аграрного університету.
Богдан з юності присвятив себе спорту. З п'ятого класу хлопець почав відвідувати секцію баскетболу, а пізніше продовжив навчання у спортивному класі школи №18. Він вирізнявся серед найталановитіших гравців Білої Церкви свого часу. Завдяки своєму зросту в 195 см, Рудківський виступав на дорослому рівні за команду "Спорт-ліцей", яка, на жаль, припинила своє існування після початку повномасштабного вторгнення.
Паралельно з баскетбольними виступами Богдан також працював на різних посадах і виїжджав на заробітки до Польщі. У 2019 році він уклав контракт зі Збройними силами України. Служив у Білоцерківській зенітно-ракетній бригаді 1129, названій на честь генерал-хорунжого Миколи Капустянського, обіймаючи посаду старшого солдата та механіка-водія ракетних комплексів. Участь у бойових діях принесла йому посвідчення "Учасник АТО". У військових колах Богдан був відомий під позивним Рудік.
Улітку 2021 року воїн поїхав зі своєю частиною на Херсонщину - охороняти повітряний простір України. У березні 2022 року вони мали повернутися до Білої Церкви. Та 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна.
Захисники направлялися до Херсона, коли поблизу Олешок їх зустріли ворожі артилерійські обстріли. Ворожі снаряди влучили у першу та останню машини колонни. В останньому автомобілі перебував Богдан. Троє військовослужбовців вискочили та сховалися, але Богдан не встиг за ними. Він отримав серйозне поранення ноги, і артерія була сильно пошкоджена. Один з побратимів намагався відтягнути його в безпечне місце, але через кілька хвилин Богдан втратив сили та відпустив руку. Також загинули ще двоє його товаришів - Олександр Волошин з Луганщини та Владислав Улізько з Полтавщини, які згоріли заживо.
З пристрасті до баскетболу Богдан завжди тримав у своїй машині баскетбольне кільце та м'яч. На жаль, під час трагічного обстрілу все це знищилося в полум'ї.
Воїна не вдалося поховати одразу — ворожі сили продовжували наступ, і територія залишалася під окупацією. Один із побратимів зміг відтягнути тіло Богдана в безпечніше місце, в невелику посадку. Місцеві жителі, ризикуючи власним життям, намагалися знайти загиблих, щоб надати їм гідний похорон. Лише 7 березня вдалося знайти тіла. Священник провів обряд поховання для всіх трьох загиблих, які перебували в тій машині. Їх поховали разом у селі Раденськ, неподалік Олешок на Херсонщині. Оскільки територія досі під контролем окупантів, рідні — батьки та старший брат Олександр — поки що не змогли відвідати могилу Богдана.
За свою мужність і вірність Україні Богдан отримав посмертно орден "За мужність" ІІІ ступеня, медаль "Учасника бойових дій" та звання "Почесний громадянин міста Біла Церква".
У другі роковини з дня загибелі Богдана Рудківського в білоцерківській спортивній школі №1 відбувся перший турнір з баскетболу на його честь.
