Уклонимося. Тренер з боксу, видатний лідер, був нагороджений Зіркою Героя.
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять тих, чиє життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Валерія Гудзя – тренера з боксу в мирному житті та видатного захисника, який став на захист України з 2014 року. Він віддав своє життя за Батьківщину рівно чотири роки тому, 12 березня 2022 року, залишившись у пам'яті як 51-річний герой.
Валерій Гудзь народився 12 лютого 1971 року в Борисполі на Київщині. Боксом Валерій захопився школярем - виступав сам, дійшов до звання майстра спорту, а згодом став тренером у бориспільській школі, а паралельно з 2006-го був викладачем основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров'я Бориспільського професійного ліцею. Також Гудзь - ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу "Боривітер", обирався депутатом Бориспільської районної ради VII скликання. Проте найперше він віддав себе військовій справі.
В 1991 році, коли розпався СССР, на той момент курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища Гудзь подав рапорт на ім'я начальника училища про своє переведення до Збройних сил України. 10 років Валерій проходив військову службу в ЗСУ, зокрема, у 79 окремої десантно-штурмової бригади в Миколаєві. У запас Валерій звільнився у званні майора.
З початком збройної агресії Росії проти України, у березні 2014 року, майор запасу Валерій Гудзь, колишній десантник, звернувся до військкомату з бажанням повернутися на службу. Йому запропонували стати командиром взводу механізованої бригади, на що він миттєво дав згоду. Влітку того ж року Валерія призначили на посаду командира роти 72-ї окремої механізованої бригади. Він брав участь у бойових діях у секторі "Д" на кордоні з Російською Федерацією, а також у місті Червонопартизанськ на Луганщині. 28 серпня 2014 року під час боїв у Старобешевому на Донеччині Валерій отримав поранення.
У вересні 2014 року Валерій Гудзь отримав призначення на посаду командира 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Він активно брав участь у бойових діях поблизу Волновахи, включаючи ділянки під Петрівським, Білою Кам'янкою та Новоласпою. Під його керівництвом були розроблені та реалізовані операції, спрямовані на захоплення териконів навколо Докучаєвська та контроль над стратегічними висотами в степовій зоні Приазов'я.
На початку 2015 року Валерій був присвоєний ранг підполковника, а в липні того ж року його призначили на пост заступника командира бригади.
З грудня 2017 року до 2020 року Валерій Гудзь очолював 24-ту окрему механізовану бригаду, де активно брав участь у боях поблизу Авдіївки на Донеччині, протистоячи танковим наступам. Завдяки своїм лідерським здібностям та багатому бойовому досвіду, він не раз ухвалював рішення, які рятували життя його підлеглим.
У листопаді 2019 року за вказівкою Міністра оборони України Валерій Гудзь отримав військове звання полковника достроково.
З початком повномасштабного вторгнення москалів в Україну Гудзь, який був слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, повернувся до 24 ОМБр для організації її підсилення, на початку березня 2022-го нетривалий час, брав участь в заходах посилення оборонної роботи в Одеській обласній військовій адміністрації.
У березні 2022 року Гудзь організував та безпосередньо очолив наступальну операцію, спрямовану на очищення околиць Попасної у Луганській області від російських військ.
Валерій Гудзь загинув 12 березня 2022 року під час оборони від російського вторгнення в Попасній.
15 березня 2022 року воїна поховали в Борисполі, що на Київщині.
У Валерія залишилася дружина Маргарита, яка працює вчителькою в Академічному ліцеї імені Костянтина Могилка в Борисполі, донька Анна 2001 року народження, яка займається легкою атлетикою, а також син Владислав, 1993 року народження, як і тато майстер спорту з боксу, за плечима якого є 200 переможних боїв. Він також є офіцером ЗСУ і учасником російсько-української війни.
Ще за свого життя, у 2015 році Валерій Гудзь отримав Орден Богдана Хмельницького III ступеня, а в 2017 році був удостоєний недержавної нагороди "Народний Герой України". У 2019 році він також став лауреатом Ордену Архистратига Михаїла ІІ ступеня.
16 березня 2022 року Президент України посмертно нагородив Валерія Гудзя званням Героя України з врученням ордена "Золота Зірка".
У 2021 році, на честь 50-річного ювілею полковника Валерія Гудзя, музикантка та волонтерка Христина Панасюк створила пісню під назвою "Комбату".
У 2022 році в Борисполі відбулася зміна назви вулиці Лютневої на вулицю Валерія Гудзя.
30 вересня 2025 року 42-а окрема механізована бригада Сухопутних військ Збройних сил України отримала почесне звання "імені Героя України Валерія Гудзя".
Водночас, донька військового, Анна Гудзь, випустила книгу, присвячену своєму батькові, під назвою "Позивний 79 — 24 принципи Героя України".
У Борисполі також організовано боксерський турнір на честь Валерія Гудзя.
