Схилимо голови. Конфлікт, Ігри незламних та втрати на Харківщині.
Три роки тому поліг легендарний воїн і ліфтер Андрій Котовенко
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Андрія Котовенка, який у спорт прийшов після серйозних поранень, отриманих у зоні бойових дій ще до повномасштабної війни, розкрився в паверліфтингу, взяв участь в Іграх нескоренних і повернувся на фронт з початком повномасштабної війни. Рівно три роки тому, 2 травня 2022-го Андрієве життя обірвалося. Йому було 39 років.
Андрій Котовенко з'явився на світ 16 січня 1983 року в Боярці, розташованій на Київщині. Після завершення навчання в загальноосвітній школі № 4, він отримав спеціальність слюсаря, але вирішив зробити кар'єру консультанта в магазині побутової техніки. Йому завжди цікаво було вивчати різні електронні пристрої, і він старанно знайомився з їхніми характеристиками, що дозволяло йому давати покупцям вичерпні рекомендації.
Коли росія в 2014 році почала агресію проти України, Андрій вирішив, що боронитиме Батьківщину зі зброєю в руках. Утім, до війська вдалося потрапити не одразу. У юності чоловік мав поганий зір, тож в армію його не взяли. І хоча чоловік встиг зробити корекцію, за документами був "списаним".
Втомившись оббивати пороги військкомату, Андрій Котовенко пішов на фронт добровольцем, як боєць "Правого сектору". І одразу опинився на передовій - у Пісках. Як позивний обрав прізвисько, що йому дали ще підлітком - Кіт.
Андрій швидко здобув репутацію в артилерійських підрозділах і незабаром очолив мінометне відділення, яке демонструвало вражаючу ефективність у вогневій підтримці. Пізніше він вирішив перейти до розвідки. У своєму інтерв'ю для "Лівого берега" Андрій підкреслив, що під час війни завжди прагнув накопичити якомога більше інформації про супротивника, аби мати можливість протистояти йому максимально успішно.
Після служби у кількох добровольчих формуваннях Котовенко уклав контракт із 93-ю бригадою.
У січні 2016 року Андрій зазнав тяжкого поранення поблизу шахти "Бутівка" під час виконання розвідувальної місії на замінованій території, контрольованій росіянами. Він разом із двома товаришами, Сивим та Морячком, вирушили на збори ворожих позицій. Раптовий вибух пролунав позаду захисника, і внаслідок цього він втратив праву ногу. Котовенко зміг накласти собі джгут, але повернутися назад до українських позицій не було сил — він втратив багато крові. Декілька хвилин він повз на спині, але швидко відчув втому. "Мабуть, в той момент мене обійняв Бог, і я зміг вижити", — зізнавався боєць. Його думки про сина також стали важливим джерелом сили. "Не думай про те, щоб "відключитися"! Ти мусиш повернутися додому і виховати Івана!" — звучало в його думках.
Андрій пройшов через 22 хірургічних втручання в Україні та Німеччині, вперто відмовляючись від ампутації ноги, незважаючи на попередження лікарів про те, що розповсюдження інфекції по організму може призвести до фатальних наслідків. Розірвані судини в його пораненій від осколків міни кінцівці довелося замінити на протези.
Отримавши поранення, Андрій Котовенко зміг розкритися у спорті. Ще коли чоловік перебував на лікуванні в Німеччині, тамтешні лікарі дивувалися, адже пацієнт, у якого нога була обплутана трубками, не випускав з рук гантелі, качав прес. А щойно зняли шви, Кіт опинився у спортзалі. На біговій доріжці зумів пробігти п'ять кілометрів. Через біль та емоції з очей котилися сльози, зізнавався захисник.
Там же, у Німеччині, Котовенко у Facebook випадково натрапив на статтю про "Ігри нескорених", міжнародних спортивних змаганнях в паралімпійському стилі для поранених військовослужбовців. Це стало точкою відліку. Чоловік вирішив, що неодмінно візьме в них участь.
Після того, як Андрій повернувся додому в Боярку, він вирішив серйозно зайнятися тренуваннями. Спочатку він тренувався двічі на тиждень, але з часом перейшов на заняття через день. Згодом він почав займатися паверліфтингом під наглядом тренера Олексія Соловйова.
У 2020 році Андрій виборов срібну медаль на чемпіонаті Європи з паверліфтингу, який проходив у Словаччині. Раніше він здобув титул чемпіона України в жимі лежачи з використанням софт-екіпірування та став срібним призером у класичному жимі.
У червні 2021 року Кіт здобув перемогу на національному етапі "Ігор нескорених" у паверліфтингу. А 25 жовтня того ж року він отримав бронзову медаль у жимі лежачи на світовому чемпіонаті. Андрій досяг своєї мети та взяв участь в Invictus Games.
"Він сам себе зробив чемпіоном, своїми руками, своєю волею, витривалістю. У нього була дуже велика мета, він дуже хотів перемогти, стати чемпіоном і все для цього робив", - каже в інтерв'ю "Новинарні" Олексій Соловйов.
Окрім спорту, Котовенко вів активне життя - працював консультантом у гіпермаркеті, здобував в університеті фах юриста, активно вчив англійську, відвідував україно-норвезьку програму з ведення бізнесу.
Перед початком повномасштабного вторгнення Росії Андрій мав мрію взяти участь у турнірі Arnold Classic, що зазвичай відвідує сам Арнольд Шварценеггер.
Андрій мав мрію стати чемпіоном і зробити спільне фото з "залізним Арні". Це зображення було йому потрібно для важливої справи. Котовенко сподівався, що такий кадр стане відмінною рекламою для його задуму – змагань для ветеранів під назвою "Сталеве серце". Він навіть створив логотип для цієї події, але його плани перервала війна.
Змагання Arnold Classic відбулися в Коламбусі з 2 по 5 березня 2022 року. У цей період Кіт був зайнятий захистом України. Його дружина не намагалася переконати його утриматися від участі у війні, оскільки це не мало жодного сенсу.
Коли Україна вперше в своїй історії брала участь у Іграх воїнів з 19 по 28 серпня 2022 року, Андрій Котовенко, на жаль, вже відійшов у інший світ.
Кіт загинув о 9:00 ранку 2 травня 2022 року в Харківській області. Під час виконання завдання військовослужбовці 58-ї окремої мотопіхотної бригади, названої на честь гетьмана Івана Виговського, опинилися під вогнем. Андрій був у віці 39 років.
Андрій мав щасливу родину - його дружина Тетяна та син Іван разом з ним мешкали у Віті-Поштовій, що під Києвом. Крім того, батьки воїна також були живі.
Андрія Котовенка поховали на кладовищі у Віті-Поштовій.
22 грудня 2023 року Президент України удостоїв Андрія Орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Вулицю Льва Толстого у Боярці перейменовано на Андрія Котовенка.
