Шлях до перемоги: Пауерліфтер з особливими потребами піднімає свої власні ваги.
Дмитро Полович із Миколаєва став на ноги завдяки спорту й виступатиме на чемпіонаті світу
Він народився із дитячим церебральним паралічем IV ступеня. Лікарі казали мамі Яніні Полович, що її син ніколи не зробить і кроку, не зможе навіть самостійно тримати голову. Попри невтішні прогнози, жінка не опустила рук: вона вірила, що Дмитро адаптується до життя. Зараз юнакові 25 років. Він займається пауерліфтингом і піднімає штангу вагою 105 кг із дотриманням техніки. А ще - самостійно заробляє на життя монтажем відео, веде мотиваційний YouTube-канал.
Ми познайомилися з Дмитром Половичем за день до його поїздки разом із тренеркою Ганною Куркуріною на чемпіонат світу з пауерліфтингу в Будапешті. Хлопець змагатиметься в категорії "вільні вправи" та виконуватиме станову тягу. Тренерка називає його "мій Рудий".
Дмитро почав співпрацювати з Куркуріною у 2020 році. Перед цим хлопець проходив кілька років реабілітації. Його мама пригадує, що, коли тренерка вперше зустріла Дмитра, відразу висловила бажання працювати з ним: "Беру".
- Ганна подивилася на його м'язовий корсет і сказала, що він ще буде чемпіоном. На той момент Діма не міг тримати в руках гантелі по 2 кг, але Ганна в нього вірила. Між ними виникла "хімія". Діма дуже поважає свою тренерку й боїться її розчарувати, - розповідає Яна.
Згадує, що в момент народження Дмитра його шанси на виживання були вкрай низькими.
Лікарі стверджували, що він не зможе ані ходити, ані жити. Його шанси складали всього один відсоток. Дев’ять років я носила його на руках. І ось, подивіться, що сталося з тим єдиним відсотком! На Дмитрові зійшлися три зірки: тренерка Ганна, я — мама, яка підтримує його, та синова непереборна жага до життя і перемог, — зазначає мама.
"Якщо прагнеш досягти успіху, відповідальність за це лягає лише на твої плечі."
Дмитро завершив навчання в школі з відмінними результатами, незважаючи на труднощі з мовленням. Після цього він здобув професію програміста в Всеукраїнському центрі комплексної реабілітації для людей з інвалідністю, розташованому на Київщині. Щоб не розчарувати свою тренерку, Дмитро проводив тренування прямо у кімнаті гуртожитку: замість гантелей використовував пляшки з водою та багато ходив. Хлопець екстерном, за короткий термін у сім місяців, завершив річний навчальний курс, щоб якомога швидше повернутися до тренувань з Ганною в Миколаєві.
У мене займаються двоє хлопців на ім'я Дмитро, які мають ДЦП - один з них "Рудий", а інший "Брюнет". Мама "Рудого" наполегливо вимагає, щоб він виконував усі завдання самостійно, і, як результат, його прогрес вражає! А ось мама "Брюнет" спершу все робила за нього: подавала штангу, носила рюкзак. Ми з Янкою вирішили їй зробити зауваження. Я сказав "Брюнету": якщо ти хочеш досягти результатів, тобі потрібно все робити сам: забрати бинти, зібрати штангу і навіть нести мамину сумку. Тобі вже 21 рік, не забувай про це! І от, "Брюнет" раніше ледь піднімав 60 кг, а зараз вже досяг 90! - ділиться своїми спостереженнями Ганна Куркуріна.
Яніна сміється і підтверджує слова тренерки: "Тільки починає щось "бурчати", я одразу кажу: "З речами - на вихід!". Якось поїхав із групою паралімпійців із плавання в Карпати. Сів у потяг, а я сказала: зустрінемося за два тижні. Хочу, щоб він був самостійним".
Вона стверджує, що через свій "жорсткий" стиль виховання сина сусіди почали називати її "мачухою". Вона закликає батьків дітей з інвалідністю не втрачати надії та вірити в своїх дітей.
"Хоча й зазнавали падінь, ми все ж не зупинялися."
Я завжди кажу батькам, які мені схожі: надавайте своїм дітям можливість спробувати щось нове. Я дотримувалася цього принципу завжди. Коли моєму сину було три роки, я купила йому триколісний велосипед, хоча він ще не вмів добре тримати голову. Свекруха була проти і запитувала, навіщо це робити, якщо він не сидить. Але вже через рік Дмитро катався по кімнаті! Хоча він часто падав і бився губами об руль, ми просто витирали кров і продовжували. Він не ходив, але на велосипеді вже вмів їздити, - ділиться Яна.
У дев'ятирічному віці Дмитро вперше вирушив у самостійне життя. Це сталося в той момент, коли Яна завагітніла, і хлопець почав віддалятися від її опіки. За словами жінки, у розвитку Дмитра один рік відповідає чотирьом.
- Він ішов, падав у калюжі, підводився - і ми йшли далі. Якби я тримала його за руку, він би ніколи сам не ходив. Я вела його за спеціальні віжки, він міг заплакати, мовляв, втомився. Тоді я садила сина на землю. Він не хотів так сидіти й підводився. Одна жінка кричала: "Ти така-сяка, здорових дітей за руки ведеш, а той шкутильгає позаду ледь-ледь!". А ми з Дімою вже спокійно реагували. Я поверталася й казала: "Дімо, що ти мене ганьбиш? Іди рівніше!" - згадує Яна.
Мама зазначає, що Дмитро своєю наполегливою працею здобув повагу як у свого чоловіка, так і у своїх братів та сестер. У родині до нього ставляться з глибокою повагою. Він самостійно заробляє на життя, займаючись монтажем відео на замовлення. За рекомендацією Куркуріної, він також веде YouTube-канал під назвою "ДЦП не вирок", де ділиться своїми досягненнями та надає поради людям з аналогічними діагнозами.
Я з малечку повторювала: "Дімо, ти особа з інвалідністю. Ти маєш ДЦП, і що з того? Прийми це і живи далі. Не витрачай сили на даремні переживання - життя непросте, і не раз заштовхне тебе обличчям в асфальт". Саме так я його виховувала. І ось, результат не забарився, - зазначає Яна.
УНІКАЛЬНИЙ У СВІТІ
Внаслідок війни Діма разом із матір'ю, молодшим братом і сестрою вирушили до Молдови. Чоловік Яни вже близько восьми років захищає Україну, тому жінка сама піклується про трьох дітей. У Кишиневі вони проживають у центрі для біженців. За словами матері, місцеві тренери вражені фізичною підготовкою Дмитра.
В Молдові у молодого чоловіка є тренер, що співпрацює з Куркуріною. Вони спільно створюють програму тренувань та надають поради щодо харчування. Дмитро ніколи не пропускає свої заняття.
- Буває, дощ стіною, я кажу: "Та не йди!". А він мені: "Я що, помер чи що?" - і йде. Повертається весь мокрий, але щасливий, - каже мама.
Ганна Куркуріна сподівається, що Дмитро зможе стати наставником для осіб з інвалідністю.
"Рудий" прекрасно усвідомлює все, адже він уже досвідчений тренер. Я мрію про те, щоб у Миколаєві відкрили центр для дітей з ДЦП, і щоб ним керував Дмитро. Такі діти потребують спілкування з тими, хто знає їхні труднощі зсередини. Вони більше довіряють таким людям. Я бажаю навчати тренерів і реабілітологів, як працювати з цими дітьми, щоб наші ініціативи поширювалися по всьому світу. Адже саме пауерліфтинг допоміг Дмитру досягти успіху. Мені подобається підтримувати тих, хто потребує моєї допомоги. Скільки разів нам пишуть коментарі на кшталт: "У нього не витримають коліна", "Ваші тренування - це катування". Хейтери, спробуйте сказати це матерям дітей, які змогли встати на ноги завдяки спорту! Я щиро сподіваюся, що представники місцевої влади нададуть Дмитрові квартиру в Миколаєві. Він є гордістю нашого міста та області, - зазначає Куркуріна.
Тренерка стверджує, що те, що виконує Дмитро, не під силу жодній людині з ДЦП в усьому світі.
В Сполучених Штатах живе атлет на ім'я Майлз Тейлор, якого відзначив сам Арнольд Шварценеггер, назвавши його своїм "новим кумиром". У Майлза також є церебральний параліч, але в легшій формі, і його техніка тяги відрізняється від стандартної - він не випрямляє ноги повністю. Натомість Діма здатен випрямити свої скручені кінцівки і піднімати вагу, що дорівнює його власній вазі. З використанням ременів він підняв 107 кг, а без них - 105. На чемпіонаті він демонструє результати, які не показує під час тренувань. За знаком зодіаку він телець - впертий і цілеспрямований, як зазначає Куркуріна.
"СПИНААА!" - КРИЧИТЬ МАМА. І "РУДИЙ" ВИРІВНЮЄТЬСЯ, ЯК СТРУНА
Тепер Дмитро та інші підопічні Ганни активно готуються до світового чемпіонату з пауерліфтингу, який відбудеться в Будапешті. Змагання триватимуть протягом п'яти днів, а Дмитро разом з командою змагатиметься в останні два дні — 1 та 2 листопада. У складі команди Ганни налічується вісім атлетів.
Троє хлопців з діагнозом ДЦП: "Рудий" (Дмитро Полович), Дімка-"Брюнет" (Дмитро Закревський) та Микита Орлов. Один з них, що приїхав з Нового Бугу, звернувся до мене, і я відразу помітила в ньому великий потенціал. У свої 16 років він вже піднімає 130 кг! Я планую зробити з нього тренера. Також з нами буде мій учень Михайло Морозов, який є чемпіоном світу з підйому на біцепс. Він зміг підняти більше власної ваги — 93 кг. Хоча Михайло отримав травму біцепса, він все ж встановив світовий рекорд! Також в нашій команді його двоє синів, які вже досягли рекордів Європи та світу у віці 13 і 15 років. А нашою восьмою спортсменкою є 72-річна Ольга Скачкова, яка почала займатися спортом у 63 роки і тепер виконує станову тягу вагою 80 кг, — ділиться враженнями Куркуріна.
Підкреслює, що її атлети є неповторними.
Такі діти більше не зустрічаються у спортивному світі, тому кожен турнір прагне їх бачити. Коли Дмитро піднімає бар'єр, величезні "бики" плачуть і тиснуть йому руку, висловлюючи вдячність за натхнення, - зазначає Куркуріна.
Мати Дмитра згадує момент, коли під час чемпіонату в Івано-Франківську до її сина підійшов атлет, який підняв 300 кг, і вручив йому свій кубок. Він зазначив, що досягнув найбільшої ваги серед здорових спортсменів, і для нього велика честь подарувати цю нагороду Дімі.
Незважаючи на численні спортивні успіхи, команді Куркуріної довелося шукати фінансування для поїздки до Будапешта через інтернет.
- Пауерліфтинг - не олімпійський вид спорту. Гроші дають на бокс, легку атлетику, плавання тощо. Але народ України буде пишатися цими спортсменами. Перші 53 тисячі гривень я зібрала, коли виставила на аукціон маленькі боксерські рукавички з підписом Усика. Потім пішли донати - люди зібрали гроші на чемпіонат світу, а ще вистачить на чемпіонат Європи в Польщі. Там 13 та 16 листопада виступатимуть обидва Дімки та Микитка. Єдиний раз нам обласна адміністрація виділила гроші на поїздку на чемпіонат у Луцьк - оплатили плацкарт. Усі інші витрати лягли на нас, - каже Ганна Куркуріна.
Спільно зі спортсменами, які мають ДЦП, до Будапешта вирушають їхні матері. Тренерка зазначає, що це є ключем до досягнення успіху.
Я завжди беру маму з собою. Для таких дітей надзвичайно важливо, щоб поруч була особа, яка завжди їх підтримує. "Спинаааа!" - вигукує Янка під час чемпіонату. А "Рудий" виправляється, як струна, - усміхається Ганна.
"Я Б не змогла б здійснити те, що роблять вони."
Команда миколаївців виступатиме у брендованих футболках.
- Спочатку хлопці обрали принт із вовком, але я сказала: ми представляємо Україну, а наші громадяни - не агресивні хижаки. Тоді вони обрали козака, - каже тренерка.
Вона зазначає, що віра в таких спортсменів, як Дмитро, є потужним джерелом їхньої мотивації.
Дмитро здатен заробляти гроші завдяки власним зусиллям, при цьому займаючись тим, що йому подобається. Це неймовірно. Він відчуває свою відповідальність. Я кажу: "Рудий, ти старший у сім'ї, ти повинен піклуватися про них. Повір, ми все зробимо - і ти зможеш забезпечувати і маму, і молодших", - додає Ганна.
Вона підкреслює, що є власницею 18 світових рекордів, з яких було побито тільки чотири.
- Найбільший, який, певно, ніхто не поб'є, - я підняла дві свої ваги. Важила 72 кг, а жим штанги був 147,5 кг. Це було у 2015 році. Тоді мене запросили до Австралії - єдину жінку на Arnold Classic. Вони не вірили, що жінка може стільки підняти. Мене вважають найсильнішою жінкою у світі. Я ніколи не плачу, але коли передивляюся виступи моїх дітей із ДЦП, у мене градом котяться сльози. Це єдині чоловіки у всесвіті, перед якими я схиляюся. Я би не змогла зробити того, що роблять вони. Це - справжні діаманти, - додає Куркуріна.
