Симетрична реакція: фахівець роз'яснив, яким чином необхідно реагувати на енергетичний терор агресорів.

Незважаючи на численні атаки агресора на енергетичну інфраструктуру, у столиці розпочали реалізацію деяких графіків подачі електроенергії, що вказує на певну стабілізацію ситуації. Проте, не можна стверджувати, що ситуація покращилася; досягти цього можливо лише через адекватні дії у відповідь на агресію.

Військовий експерт Дмитро Снєгирьов поділився своїми роздумами з "ФАКТАМИ", зазначивши, що ворог адаптував свої стратегії і тепер намагається зруйнувати енергетичну інфраструктуру під час найнижчих температур. Основна мета цього – викликати соціальну напругу та посилити тиск на українське керівництво.

Московські керівники усвідомлюють, що повністю зупинити українську економіку неможливо, оскільки значна частка електроенергії в Україні виробляється на атомних електростанціях — близько 60% електричної енергії країни забезпечується саме цими об'єктами. Окупант розуміє, що наразі немає можливості повністю підірвати українську економіку або суттєво обмежити споживання електрики населенням.

Протягом останніх чотирьох років українська енергетична система довела свою здатність витримувати серйозні удари з боку ворога. Це призвело до питання: як можна її вивести з ладу? Відповідь полягає в атаках на підстанції, які забезпечують функціонування атомних електростанцій. Водночас, окупанти здійснюють ці атаки під час найхолоднішої пори року в Україні. Основний акцент зроблено не на військово-промисловий комплекс, а на цивільних громадян. Мета – спровокувати соціальні заворушення. Такі дії є частиною військово-політичного тиску, спрямованого на те, щоб примусити Україну до територіальних поступок, -- зазначає співрозмовник "ФАКТІВ".

Зверніть увагу, що в період запуску переговорів, а також під час зустрічей у Давосі та Абу-Дабі, спостерігається різкий ріст атак на енергетичну інфраструктуру України. Агресор застосовує цю тактику як засіб військово-політичного тиску на нашу країну.

Противник чітко усвідомлює, що прорив української оборони на фронті є неможливим. Тому вони вважають, що єдиним ефективним способом тиску залишаються удари по інфраструктурі портів, газовидобутку та енергетики. Удари завдаються не лише по електростанціях, а й по підприємствах, що забезпечують їх необхідними ресурсами. Зокрема, вони націлюються на вугільні компанії, які постачають енергетичне вугілля для теплових електростанцій.

Нещодавні напади на об'єкти в Дніпропетровській області призвели до зупинки роботи шести підприємств, і це трапилося під час найсильніших морозів. Удар по підземним газосховищам у Львівській області має на меті паралізувати енергетичну систему України, не даючи можливості тепловим електростанціям, що залежать від газу, функціонувати. Такі атаки є не лише військовими злочинами, а й акціями геноциду проти українського народу. Окупантам добре відомі наслідки своїх дій.

Варто підкреслити, що посилення атак спрямоване на енергетичні об'єкти в Києві та його околицях. Головною метою є фактичне знеструмлення столиці України, що може призвести до соціальної напруги. Як вважають у Кремлі, це дозволить їм здійснити тиск на політичне керівництво України зсередини. Однак українці, які пережили майже чотири роки повномасштабної війни, вже не здивовані такими діями, і подібні вчинки російських агресорів не викликають очікуваного ефекту. Кремль сподівається на так званий іранський сценарій із соціальними протестами, але з урахуванням українських реалій, — зазначає Дмитро Снєгирьов.

Останні атаки ворога, окрім столиці України, націлені на підстанції, які з'єднують енергетичну мережу столиці з атомними електростанціями в центральних регіонах. Окупантам вдалося розірвати ланцюг електропостачання, що загрожує не лише Києву, а й ключовим промисловим центрам країни.

Мета -- спровокувати масовий внутрішній міграційний потік. Це створить додаткове навантаження на бюджети та інфраструктуру. Це фінансовий тиск на місцеві та центральні бюджети, параліч транспортної інфраструктури, що працює на евакуацію, сіяння хаосу та паніки серед цивільного населення. Конкретно це входить у плани російського військового командування.

Я проведу аналогію між сучасними ударами Росії по Україні та авіаціями НАТО під час військової операції в Югославії 1999 року. Тоді НАТО намагалося знищити режим Мілошевича, зосередивши свої атаки на енергетичній інфраструктурі. На думку російського лідера, саме в 1999 році країни НАТО відкрили "скриньку Пандори", що, на його переконання, дає Російській Федерації моральне підґрунтя для нанесення ударів по енергетичних об'єктах України в даний момент. Таким чином, експерт пояснює, як окупанти обґрунтовують свої дії, посилаючись на "правові підстави".

Як вважає експерт, Україна має повне право асиметрично відповідати росії на постійні обстріли енергетичної інфраструктури. У нас є і відповідні юридичні всі підстави, тому що це законні цілі української сторони, і моральне право. Причому, враховуючи той фактор, що в росії важкі кліматичні умови -- це перше. Повний колапс, відповідно, системи ЖКГ -- це друге. І третє -- практично повна відсутність системи ППО, що показали удари українських Сил оборони по стратегічних військових об'єктах на території противника.

Такі кроки з боку України запобігатимуть майбутнім атакам на її енергетичну інфраструктуру.

На мою думку, щоб запобігти подальшим енергетичним атакам з боку ворога, ми повинні насамперед зосередитися на можливості вражати енергетичну інфраструктуру країни-агресора. Наша мета полягає в тому, щоб викликати у них системний колапс, що призведе до соціальних протестів. Витягти москаля з його сховища можна лише тоді, коли в їхніх домівках не буде їжі в холодильнику та елементарних умов для життя, які навіть росіяни вважають базовими — відсутності світла, води та тепла. Лише це змусить російського диктатора переглянути свою тактику щодо енергетичних ресурсів України, -- підсумовує Дмитро Снєгирьов.

У той же час російські пропагандисти оголосили, що нібито отримали вказівку утриматися від атак на українську енергетичну інфраструктуру. Проте українські військові застерігають про необхідність уважно стежити за розвитком подій та не довіряти ворогові.