Скільки жителів проживає в Києві: демограф розповів, як можна визначити чисельність киян і яке відношення до цього мають мобільні телефони.
Демограф роз'яснив, чи реально передбачити розвиток столиці на 15 років наперед під час війни.
Війна істотно змінила демографічну ситуацію в Києві. До початку великої агресії населення столиці стабільно складало близько 2,9 мільйона осіб. Проте після початку широкомасштабного вторгнення, за різними оцінками, чисельність населення зменшилася до приблизно 1 мільйона. Коли Збройні сили України змогли витіснити окупантів з міста, багато мешканців почали повертатися назад.
Згідно з оцінками експертів та представників київської влади, нині у столиці України проживає від 3,7 до 4 мільйонів людей. Ця цифра зросла на 600 тисяч осіб через прихід переселенців з південної та східної частини країни. Проте точну кількість жителів Києва ніхто не може визначити, оскільки останній перепис населення відбувався давно, а приблизні дані можна отримати лише на основі кількості мобільних телефонів.
ТСН.ua поцікавився у демографа, наскільки надійним є підрахунок жителів за мобільними телефонами і чи можна таким чином вирахувати реальну чисельність жителів столиці в умовах війни.
Олександр Гладун, заступник директора з наукових досліджень Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, зазначає, що встановити точну кількість населення Києва є складним завданням. Це обумовлено тим, що важливо враховувати дату проведення підрахунку, його мету та методологічні підходи. Усі ці аспекти суттєво впливають на результати оцінки чисельності мешканців.
На сьогодні ситуація з населенням у Києві більш-менш устоялася. Проте, міграційні процеси тривають, і чисельність жителів може змінюватись навіть протягом однієї доби. Хочу зазначити, що навіть у мирний період, робити демографічні прогнози для України в цілому значно легше, ніж для столичного Києва або, скажімо, Київської області. Ще складніше визначити чисельність населення на рівні окремих районів і територіальних громад, адже це вимагатиме більш детального аналізу, ніж для одного регіону. У демографії існує така закономірність: чим менша територія, тим важче точно оцінити реальний розмір населення, оскільки на результати впливають численні похибки під час таких розрахунків, - ділиться думкою Олександр Гладун у розмові з ТСН.ua.
Демограф зазначає, що обговорення реальної чисельності населення Києва є важливим, оскільки владі необхідно мати точні дані про кількість мешканців для ефективного економічного та соціального планування, особливо в умовах війни. Проте він також підкреслює, що Інститут демографії та проблем якості життя не проводив досліджень щодо Києва під час повномасштабного вторгнення.
Щодо приблизної оцінки чисельності населення по кількості мобільних телефонів, то демограф погоджується, що такий метод можна використовувати.
В умовах стабільності, коли доступна достовірна демографічна інформація, населення визначається за допомогою формули демографічного балансу.
Процес оцінки чисельності населення починається з кількості мешканців на початок року. До цієї цифри додають кількість новонароджених і віднімають число померлих за той же рік. Далі враховуються мігранти: додаються ті, хто переїхав до міста на постійне місце проживання, а віднімаються ті, хто його залишив. Таким чином, можна отримати оцінку чисельності населення на початок наступного року. Варто зазначити, що подібні розрахунки здійснює Державна служба статистики України по регіонах, однак їх дані мають узгоджуватися з загальнонаціональними показниками, адже сукупність регіональних даних повинна відповідати загальним цифрам по країні. На рівні регіонів існують свої статистичні органи, які проводять оцінку чисельності населення в межах районів та територіальних громад. При цьому важливо враховувати баланс для чоловічого та жіночого населення окремо по вікових групах від 0 до 100 років, що ускладнює задачу.
Щодо підрахунку чисельності населення Києва по кількості мобільних телефонів, то Олександр Гладун зазначає, що це вже буде не демографічним підходом, а виключно оцінкою чисельності населення певної території непрямими методами.
"В даний час поширеною практикою є підрахунок чисельності населення на основі даних з мобільних телефонів, причому цей підрахунок охоплює не лише Київ, а й інші регіони країни. Однак такий підхід викликає багато запитів. Щоб зрозуміти, наскільки точними є ці дані, необхідно уважно вивчити методику їх збору. По-перше, варто враховувати, що багато людей можуть мати кілька мобільних телефонів, а також що один пристрій може належати одній організації чи підприємству. По-друге, діти до 5-6 років зазвичай не мають телефонів, тому їх не враховують у цьому підрахунку. По-третє, варто зазначити, що певна частина літніх людей також не користується мобільними телефонами. Ці фактори потрібно брати до уваги та вводити додаткові коефіцієнти для більш точного оцінювання чисельності населення", - підкреслює Олександр Гладун.
Ще один фактор, що може значно вплинути на цей підрахунок, – це мобільні вишки операторів зв’язку, оскільки їхнє розташування не завжди відповідає адміністративно-територіальним межам міст чи районів.
"Наприклад, у Києві існує Кільцева дорога, яка розмежовує місто та Київську область. З одного боку цієї дороги розташоване місто, а з іншого – область, де також проживають люди. Телефонна вежа охоплює обидві території, тому важливо враховувати такі нюанси при проведенні демографічних досліджень. Необхідно розробити спеціальні методики, щоб уникнути помилок у підрахунках, які можуть призвести до того, що жителів області буде зараховано до киян і навпаки," - зазначає експерт у галузі демографії.
Цікаво, що в кінці 2019 - на початку 2020 років була здійснена спроба оцінити чисельність населення на основі кількості мобільних телефонів. Цю ініціативу запровадив міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет, який організував електронний перепис населення, використовуючи дані від мобільних операторів.
"Тоді застосовувалася більш складна методика - враховувалися дані Пенсійного фонду про кількість пенсіонерів, Міносвіти щодо кількості школярів та студентів, а також були спеціальні коефіцієнти щодо мобільних операторів, бо у людей може бути по два та більше телефонів. Тож така спроба була. Я її постійно критикую, бо організатори називали цей захід "переписом населення", хоча він ним не був. Це був захід, яким зірвали проведення справжнього перепису населення в Україні. Все відбувалося без затвердженої методики, а розрахунки проводилися за трьома варіантами, які принципово між собою не відрізнялися. У підсумку отримали чисельність населення, яке не дуже відрізнялось від даних Державної служби статистики. Зараз такий метод підрахунку чисельності населення має право на життя, але слід враховувати, що це лише оцінка чисельності населення непрямим методом. Якщо завдяки цьому методу ми хочемо вирахувати кількість людей у місті, то потрібно дивитися методику, щоб можна було критично оцінити якість та точність отриманих розрахунків", - зауважує Олександр Гладун.
Експерт каже, що до війни Інститут демографії та проблем якості життя виконував роботи щодо демографічних прогнозів для Києва. Вони є обов'язковим компонентом під час розроблення планів з соціально-економічного розвитку міста.
"На жаль, всі події, що відбувалися до початку повномасштабного вторгнення, тепер мають лише історичну значимість, оскільки демографічна ситуація швидко змінюється. Якщо розглядати прогнози для Києва в даний момент, необхідно врахувати кілька ключових аспектів. Чим більше буде деталей, тим точнішими стануть прогнози. Важливо мати інформацію про статево-вікову структуру померлих, вікові характеристики матерів при народженні дітей, а також детально аналізувати міграційні процеси. Додатково, знання історії розвитку демографічних процесів у місті також відіграє важливу роль. Всі ці фактори разом дозволяють створити надійні прогнози, у тому числі середньострокові", - підкреслює Олександр Гладун.
Він зазначає, що у разі відсутності інформації або її неточності, можливе здійснення прогнозування на основі загальних характеристик та тенденцій щодо чисельності населення. Однак у воєнних умовах реалізувати це завдання стає надзвичайно складно.
"У контексті війни зробити точні прогнози щодо демографічних змін у Києві до 2040 року вкрай складно. На сьогоднішній день неможливо передбачити рівень народжуваності й смертності в місті, адже, умовно кажучи, якщо завтра російські війська наблизяться до Києва, усі прогнози можуть виявитися недійсними, а відтік населення значно зросте. Якщо ж ситуація залишиться більш-менш стабільною, існує ймовірність, що населення Києва може збільшитися, особливо якщо повернуться ті, хто залишив місто на початку конфлікту. Наразі спостерігаємо постійні міграційні процеси як у напрямку Києва, так і з нього, тому в таких умовах робити прогнози дуже складно, і це справжній виклик для дослідників", - зазначає експерт.
Олександр Гладун підкреслює, що при створенні демографічного прогнозу для крупного міста важливо враховувати економічні динаміки. Коли вчені формують прогнози для конкретних територій, вони завжди цікавляться, чи є плани на зведення великих виробництв. Це, в свою чергу, може стимулювати мігрантів з інших областей обирати саме це місто або населений пункт для проживання.
Навіть у разі відсутності всіх необхідних елементів, створення демографічних прогнозів залишається важливим завданням, особливо для міст, які цього потребують. Водночас замовник дослідження повинен усвідомлювати рівень якості й точності цього прогнозу, а також усі припущення, на яких він базується. Наразі, коли ми займаємося прогнозуванням, ми на 2-3 сторінках детально викладаємо застереження: які методи ми використовували, які були наші гіпотези, можливі відхилення від прогнозу тощо. Це потрібно, щоб люди розуміли, що в умовах війни вони працюють з певною часткою невизначеності, і щоб брали до уваги всі переваги та недоліки, - зазначає науковець.
Олександр Гладун зазначає, що короткострокові демографічні прогнози на період від 3 до 5 років мають найвищу точність. Прогнози середньострокового характеру, які охоплюють до 15 років, є менш надійними через значне збільшення ймовірності помилок. Що стосується довгострокових прогнозів, які охоплюють період від 15 до 100 років, то вони здебільшого слугують попередженням для держави, уряду або місцевих органів влади про можливі тенденції. У разі негативних прогнозів це стає сигналом до дії, що вимагає розробки відповідних заходів у сфері демографічної та соціально-економічної політики, щоб уникнути їх реалізації.
"Усі демографічні прогнози мають властивості застарівати. Саме тому їх потрібно періодично переглядати. Наприклад, фахівці ООН, які роблять свої демографічні прогнози для усього світу, окремих континентів та країн, переглядають їх раз на два роки. До повномасштабного вторгнення ми переглядали усі свої прогнози щорічно. 2022 рік ми пропустили, а останній раз ми робили демографічний прогноз для України у другому кварталі 2024 року. Цьогоріч знову будемо його робити, адже з'являються нові дані і ми можемо більш критично оцінити свій попередній прогноз та покращити його", - підсумовує Олександр Гладун.
