Сокіл з Узина: сьогодні космонавту Павлові Поповичу виповнилося б 95 років - спогади про його життя | Експрес онлайн

Він заробляв на життя, доставляючи воду, захоплювався риболовлею і мав пристрасть до... горілки з перцем.

Коли мова заходить про освоєння космосу, багато хто одразу згадує ім'я Леоніда Каденюка. Однак він не був першим українцем, який здійснив політ у космос. Цю знакову місію раніше виконав Павло Попович. Яким же він залишився в нашій пам'яті, цей видатний космонавт?

Павло Попович з'явився на світ в містечку Узин, що на Київщині, в родині з багатьма дітьми. У нього було п'ятеро братів і сестер, і, як можна здогадатися, життя в такій великій родині не було легким. Тому з юних років Павло змушений був працювати: він підробляв водовозом у пекарні, кочегаром на цукровому заводі та в багатьох інших місцях. Коли ж у нього з'являвся вільний час, він відвідував місцевий аеродром, де захоплено спостерігав за літаками, що літали в небі.

"Під час навчання у технікумі він також почав займатися в аероклубі, -- розповідає Лілія Кавун, керівниця науково-історичного відділу Національного музею космонавтики ім. Корольова. -- Пізніше він вступив до військового училища, де здобув спеціальність льотчика. А в 1960 році увійшов до складу першого загону космонавтів. Його політ відбувся через два роки, під номером 4."

Якби обставини склались по-іншому (як у буквальному, так і в переносному сенсі), Павло Попович міг би стати першим, хто відкрив би космічні простори. Але, як відомо, цю визначну роль відіграв Юрій Гагарін. "Можливо, те, що першим в космос відправився росіянин, було зумовлено певними політичними факторами", — вважає Едуард Кузнєцов, голова громадської ради при Національному космічному агентстві України. І це не єдине думка в цьому питанні.

Тоді Павло Попович провів на орбіті всього три доби, але його вчинок залишився в пам'яті багатьох. Здогадуєтеся, в чому справа? Під час зв'язку з Землею він заспівав "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю". "Так українська мелодія вперше прозвучала в космічному просторі," -- зазначає Лілія Кавун. Цікаво, що через дванадцять років наш герой знову вбере білосніжний скафандр і проведе понад два тижні в невагомості. Він назавжди залишиться в історії як один із піонерів космічних досліджень.

У ті часи космонавти користувалися неймовірною популярністю, їхній успіх викликав захоплення навіть у зірок шоу-бізнесу, кіно і театру. Однак, як стверджують ті, хто близько знав Павла Поповича, "зоряна хвороба" ніколи не торкалася його. "Це була надзвичайна особистість," – згадує ще один космонавт з України, Віталій Жолобов. "Він був дружелюбним, не заздрив іншим, завжди можна було на нього покластися. Завжди готовий допомогти і підбадьорити". До речі, саме Попович став наставником для свого молодшого колеги у грі в більярд.

Цікаво, що риболовля була не єдиним захопленням космонавта. "Він мав величезну пристрасть до риболовлі," - розповідає Лілія Кавун. - "У нашому музеї зберігаються різноманітні предмети, пов'язані з цим хобі, а також один з його призів за участь у рибацькому турнірі." Павло Попович завжди використовував нагоду, щоб провести час на березі річки або озера з вудкою в руках. А коли він став власником квартири в Криму, це давало йому можливість повністю віддатися своїй улюбленій справі.

Час від часу Павло Романович вирушав до Гурзуфа, аби втекти від метушні столиці. Тут він міг забути про повсякденні клопоти та трохи відпочити. Дружина завжди раділа цим моментам, адже вони дозволяли їй провести більше часу з чоловіком. Зазвичай він виходив з дому о восьмій ранку та повертався лише о десятій вечора. Але під час відпустки він зменшував темп життя і присвячував себе родині. Для Алли Федорівни це була чудова можливість продемонструвати свої кулінарні здібності. Як корінна дніпрянка, вона знала, як завоювати серце чоловіка, і, звісно, це було зроблено за допомогою борщу – страви, яку космонавт обожнював.

Що стосується алкогольних напоїв, то він надавав перевагу українській горілці з перцем. "Одного разу, коли мене запросили на телепередачу в Зоряне містечко, я взяв із собою відразу десять пляшок", -- розповідає співак Іван Попович. -- "Дегустація відбулася ще перед початком зйомок. (Посміхається). До речі, тоді я виконав пісню "Іду, Галактико!", яку створив на основі вірша Павла Романовича. Я випадково натрапив на цей вірш у журналі "Україна" і вирішив його музично оформити. У ньому є такі рядки: "Чув не раз я про любов до моря, і в серці ніс любов до неба, під високим блакитним простором я пройшов безліч кілометрів... Я прокладаю туди шлях, у космос, де ще ніхто не ходив, але без тебе, мій Дніпровський краю, я б у житті нічого не досяг!"

Нині ці слова набувають ще глибшого змісту, ніж коли були написані. Павло Попович часто приїздив на свою батьківщину. Як не на зустріч зі студентами, то на боксерський турнір, як не на якийсь офіційний захід, то у приватних справах. "Він ніколи не відривався від свого коріння та все життя був пов'язаний з Україною, -- підкреслює Лілія Кавун. -- Тому Поповича називають найбільш українським серед усіх радянських космонавтів українського походження. А таких, якщо порахувати, приблизно двадцять".

...Він пішов з життя на рідній землі. Це сталося 29 серпня 2009 року в Криму. Він планував поїхати до друзів на Закарпаття, але напередодні ввечері сталась трагічна подія. У легендарного космонавта, якого доля не раз ставила перед складними випробуваннями, трапився тромб. Українському соколові, чия усмішка могла розтопити навіть найхолодніше серце, було 78 років.