"Сподіваюся, що це не стане цирковим шоу за участю Трампа," - зазначив Олещук, коментуючи переговори у Вашингтоні.
Президенти України та Сполучених Штатів Володимир Зеленський і Дональд Трамп. Колаж, створений на основі фотографій Getty Images/AFP Alex Wroblewski та AFP/Tetiana Dzhafarova.
"Сподіваюся, це не стане ще однією театралізованою подією, якими так захоплюється чинний президент Сполучених Штатів."
Президент Зеленський вже висловив свою позицію, зазначивши, що деякі вимоги Путіна, зокрема ті, що стосуються добровільної здачі Збройними силами України неокупованих територій Донецької області, є для нього абсолютно неприйнятними. Відповідно до цих вимог, Україна повинна була б передати ці території Путіну, а він, у свою чергу, обіцяє не продовжувати захоплення інших частин Херсонської та Запорізької областей, таким чином пропонуючи своєрідну "поступку". Це пропозиція виглядає спотвореною. Трамп також висловив намір запропонувати подібні рішення щодо територіальних питань, проте не ясно, чи погодиться на це Зеленський. Які ваші очікування від завтрашньої зустрічі лідерів США, Європи і України?
Я сподіваюся, що оскільки на зустріч запрошені не лише президент України, а й європейські лідери, це не перетвориться на чергову театралізовану виставу, яку так полюбляє влаштовувати чинний президент США. Мені б хотілося, щоб це була більш конструктивна і змістовна розмова, спрямована на досягнення конкретних цілей. Можливо, Трамп представить ті пропозиції, які отримав від Путіна, і ці питання будуть предметом обговорення. Проте, насправді, вважаю, що тем для дискусії там не так вже й багато. Формулювання про необхідність укладення всеохоплюючої угоди, а не просто домовленостей про припинення вогню, є тими нюансами, в яких криється сутність проблеми. Уявити швидке підписання всеохоплюючої угоди між Україною та Росією на даний момент видається доволі складним завданням.
Якщо розглянути війни, що відбулися після Другої світової, можна помітити, що більшість із них завершувалися мирними угодами, які включали припинення вогню або перемир'я. Це не випадково, адже досі не укладено мирну угоду за підсумками Корейської війни, конфлікту на Кіпрі та багатьох інших військових зіткнень. Справа в тому, що мирна угода передбачає повне врегулювання всіх спірних питань між державами, включаючи фінансові аспекти. Виникають питання компенсацій за збитки, завдані в результаті військових дій. Росія, ймовірно, вимагатиме від України відмовитися від фінансових претензій. Також важливим є остаточний статус територій, а не просто питання про припинення вогню. Існує ще безліч інших аспектів, які ускладнюють процес укладення мирних угод. Тому сьогодні більшість конфліктів не закінчується мирними угодами, адже це надзвичайно складно. Наприклад, на досягнення угод, що стали основою мирної угоди між Ізраїлем та Єгиптом, пішли роки на їх розробку та ухвалення. Таким чином, заява Путіна про намір укласти всеосяжну угоду фактично знецінює інші можливі рішення. Він натякає, що розпочнеться процес укладання мирної угоди, проте насправді це може стати приводом для продовження бойових дій, поки делегації будуть сперечатися в Стамбулі. Тоді ж Трамп може заявити, що він сприяв переговорам, які тривають, закликаючи прискорити укладення угоди. Але як можна прискорити цей процес, якщо позиції сторін кардинально відрізняються? Якщо розробка мирної угоди відбувається без фактичного припинення вогню, це означає, що Росія продовжує свої дії на полі бою, а на Заході можуть заявляти, що переговори відбуваються, отже, все під контролем. Саме в цьому я бачу найбільший ризик нинішньої ситуації.
"Шлях остаточної угоди про врегулювання -- це шлях у нікуди"
Ви правомірно підкреслили, що підписання мирної угоди не завжди означає повне завершення конфлікту. Яка стратегія буде найкращою для України в даній ситуації? Можливо, переконати Трампа в тому, що його шанс на отримання Нобелівської премії може бути пов'язаний із чимось іншим, аніж просто мирним договором?
Україна повинна активізувати документи, укладені зі Сполученими Штатами в березні цього року. Тоді українська та американська делегації в Саудівській Аравії дійшли згоди щодо безумовного припинення вогню. Це була офіційна позиція обох країн до теперішніх переговорів на Алясці. І раптом Трамп заявляє про необхідність всеохоплюючого врегулювання. А що з попередніми домовленостями з Україною? Чи все це було просто забуте? Який сенс підписувати угоди, якщо ваша позиція може змінюватися кілька разів, навіть коли вона вже узгоджена? Важливо підкреслити, що підписання спільного документа не було випадковим, адже безумовне припинення вогню – це найшвидший спосіб фактично завершити бойові дії, а отже, призупинити війну. Натомість всеохоплююче врегулювання може тривати роками і не принесе Трампу нічого, що підходило б під його амбіції стати великим дипломатом або лауреатом Нобелівської премії. Розробка та прийняття мирної угоди – це тривалий процес, навіть без серйозних розбіжностей. У нашому випадку ж ці суперечності є майже у всьому тексті. Я б наголосив на необхідності повернутися до концепції припинення вогню і вимагати цього від Росії. Не варто розстеляти червоні доріжки, а потрібно чинити тиск. Без тиску з їхнього боку досягти результату буде неможливо. Всі дії Путіна сьогодні спрямовані на продовження конфлікту і досягнення своїх цілей. Україні слід спиратися на спільну позицію з європейськими партнерами, діючи максимально стримано і зважено. Головне пам'ятати: шлях до остаточного врегулювання – це безвихідь.
"Він зовсім збожеволів на концепції фальшивості України, а ви все ще розглядаєте можливість укладення угод з ним?"
Також розглядається питання письмового зобов'язання Путіна, яке стосується його обіцянки не атакувати Україну та Європу. Яким же є цей документ?
Вважаю, що термін "письмове зобов'язання не нападати" може бути лише медійним прийомом. Теоретично його могли б назвати "протоколом" або "меморандумом". Однак Путін вже мав зобов'язання не здійснювати агресію проти України та інших країн, існує безліч документів, які залишилися в силі з моменту початку війни у 2014 році та на старті масштабного вторгнення у 2022 році.
Петро Олещук. Зображення: Interfax-Ukraine
Наприклад, Великий договір про дружбу і співробітництво, який підписували президенти Кучма і Єльцин. Пригадуємо ту фразу Єльцина: "Встав уранці -- і подумав, що я зробив для України?".
Або міжнародний договір щодо кордонів, який вже підписав Путін, або ж Будапештський меморандум. І чимало інших угод, які Росія відкрито ігнорує. Тому мені не зрозуміло, що може перешкодити росіянам порушити будь-який інший документ, який вони підпишуть. У них завжди є власне ідеологічне виправдання.
Нещодавно в медіа з'явилася інформація про те, що Путін під час зустрічі з Трампом нібито презентував якісь карти та документи, які, на його думку, мають підтверджувати штучність української державності. Я б звернув на це увагу і підкреслив: дивіться, він абсолютно втратив зв'язок з реальністю, вважаючи Україну неіснуючою, а ви пропонуєте укладати з ним угоди? Це очевидно, що завтра він їх порушить, адже в його свідомості Україна — це не справжня країна. Ми постійно наголошуємо на тому, що росіяни — імперський народ, який заперечує право України на існування. Їх не цікавлять конкретні території чи гарантії, щоб Україна не приєдналася до НАТО, хоча вони цього дуже бояться. Насправді ж, вони готові підписувати будь-які документи, а потім заявляти: це все одно не справжня держава, тому ми не зобов'язані це виконувати.
"Відсутність вивісок російською мовою може стати приводом для Путіна, щоб виправдати нові акти агресії."
Щодо питання мови, то Путін, без сумніву, буде відстоювати надання російській мові офіційного статусу. Проте українське суспільство на даний момент абсолютно відкидає цю пропозицію. А як на це реагує влада? Чи готові вони виконати ці вимоги?
Ніхто не погодиться на умови, які можуть бути визнані токсичними з огляду на політичну підтримку. Проте деякі політики знову почали піднімати питання російської мови та захисту прав російськомовних громадян. Це вигідно Путіну, оскільки такі ініціативи можуть створити йому можливість втручатися у внутрішні справи України, наприклад, розпочати "СВО"-2, стверджуючи, що російська мова не отримує належного вжитку. Росіяни вміють майстерно перетворювати захист прав на особливий статус російської мови. Якщо десь не буде вивіски російською, це вже стане приводом для заяв про порушення прав російськомовних. І Путін неодмінно знайде "аргументи" для нової агресії.
Я б хотів викласти свою думку простими словами. Україна намагається стати частиною Європейського Союзу. Це означає, що вона буде використовувати відповідні європейські документи, які гарантують захист мовних прав різних меншин. Отже, після вступу Україна буде дотримуватись європейських стандартів, і в разі їх порушення, будь-яка особа зможе звернутися до Європейського суду для відновлення своїх прав. Якщо Росія справді піклується про захист російської мови та російськомовних громад в Україні, їй варто визнати, що шлях України до ЄС є незворотним.
КОНТЕКСТ
Спеціальний представник Дональда Трампа, Стів Віткофф, 17 серпня повідомив, що під час саміту на Алясці лідери США та Росії досягли угоди щодо "надійних" гарантій безпеки для України, включаючи захист на основі 5 статті НАТО. Цю інформацію Віткофф озвучив в ефірі CNN. Він підкреслив, що ці гарантії можуть змінити "правила гри". За словами представника Трампа, в рамках можливого мирного договору Путін також нібито погодився "закріпити законодавчо" відмову від нападів на будь-які "території" в Україні чи Європі. Віткофф додав, що Кремль, ймовірно, "зробив деякі поступки" стосовно п'яти українських регіонів. Хоча він не надав конкретних деталей, зазначив, що це означає, що Росія "не поглине" всі українські землі, і що Кремль тепер розглядає можливість "обміну територіями" на сучасних фронтових лініях, а не за адміністративними кордонами "принаймні деяких з п'яти областей" України.
Окрім цього, Віткофф зазначив, що Вашингтон не тисне на Київ щодо можливих територіальних компромісів, а виконує роль посередника між Україною та Росією.
Ці теми стануть предметом обговорення під час зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським у Білому домі 18 серпня. У заході також візьмуть участь кілька європейських лідерів та генеральний секретар НАТО Мак Рютте, як повідомляє Суспільне.
У той же час, президент Франції Емманюель Макрон, після участі в онлайн-зустрічі лідерів "Коаліції рішучих", 17 серпня заявив, що Росія не має наміру шукати мир. Макрон підкреслив, що Путін насправді прагне до капітуляції України. Цю інформацію оприлюднив французький телеканал BFM TV. "Ми прагнемо до миру: стабільного, тривалого, який передбачає повернення полонених, невинних людей і повагу до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн", -- зазначив французький лідер. "Лише одна країна пропонує мир, що є капітуляцією: це Росія", -- підсумував Макрон. Разом з іншими європейськими керівниками президент Франції вирушає до Вашингтона, де 18 серпня, як планується, відбудеться зустріч із президентом США Дональдом Трампом та українським президентом Володимиром Зеленським.
17 серпня президент Зеленський здійснив візит до Брюсселя, де провів зустріч із головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн та взяв участь в онлайн-конференції "Коаліції охочих". Він підкреслив важливість підтримки цієї коаліції для Києва і наголосив на тому, що кордони країн не повинні змінюватись "насильницьким шляхом". "Усі учасники погоджуються, що основні питання мають бути вирішені за участі України в тристоронньому форматі: Україна, США та Росія", -- зазначив Зеленський. Він також охарактеризував заяву Трампа про готовність США до забезпечення гарантій безпеки для України як "історичну".
"Гарантії безпеки, що випливають з нашої спільної діяльності, повинні бути насправді ефективними, забезпечуючи захист на суші, у повітрі та на воді. Крім того, їх варто розробляти з залученням європейських партнерів," -- підкреслив Зеленський.
