Суддя Марина Барсук - на підтримці підсанкційних колишніх високопосадовців та олігархів - Завтра.UA
Суддя-речник Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук є однією з найяскравіших фігур у суддівському середовищі. Її особа стала предметом численних журналістських розслідувань, і це не без підстав. У 2021 році вона була запрошена на ювілей бізнесмена Павла Фукса, чия репутація викликає неоднозначні оцінки, а також приймала його на своєму весіллі разом із Ігорем Коломойським. Її стосунки з чоловіком, а також контракти, отримані від Петра Порошенка, заслуговують окремої уваги. Відтоді один із них втік до Англії, інший опинився за ґратами, а третій зазнає жорсткого тиску з боку санкцій і правоохоронних органів. У той час як інші стикаються з наслідками своїх дій, Барсук продовжує відчувати себе комфортно, нарощуючи свої статки завдяки зв'язкам з високопосадовцями та олігархами, одночасно активізуючи свою піар-кампанію з метою підвищення на посаді. Про це повідомляє видання "Фром".
4 липня Марина Барсук опублікувала на "Українській правді" статтю, в якій обговорюється трансформація судової системи під назвою "Суди змінюються: факти, які говорять самі за себе". Раніше, 23 червня, вона представила результати опитування, в якому громадяни висловлювали свої думки про апеляційний господарський суд. А ще в травні Барсук написала блог, присвячений тому, як комунікаційні принципи з медіа впливають на довіру до судів. Щодо взаємодії з пресою, можна сказати, що Марина Барсук виявилася справжнім майстром у спілкуванні з підсанкційними бізнесменами, створивши клуб для незаконної фемідо-бізнесової підтримки в масштабах, що вражають, але про це детальніше далі.
Причини, що спонукають суддю до активної публічної діяльності, можна лише припускати. Перше, що приходить на розум — це амбіційні кар'єрні прагнення. В умовах постійних змін у кадровій політиці різних гілок влади, не варто скидати з рахунків можливість того, що суддя Барсук, з характером справжнього підприємця, помітила перспективну вакансію і замислює про просування як вгору, так і вбік у суддівській системі. Більше того, є відомості про те, що завершується тривале керівництво Олега Хрипуна в ПАГС, з яким Марина співпрацює ще з молодості, починаючи з Київського господарського суду, і вона має намір зайняти його місце.
Звісно, кар'єрні плани йдуть рука об руку з планами примноження статків - нерухомості, автомобілів, грошових коштів. Куй залізо, поки клієнти платять!
Можливо, надії завзятої кар'єристки та амбіційної користолюбиці Марини на отримання підвищення є основною причиною її активності в медіаполі. Проте, чи зможуть допустити її до керівних позицій у вертикалі господарського судочинства з огляду на її специфічний досвід, залишається під великим знаком питання.
В жодній з численних публікацій про Марину чомусь не згадується дата її народження. А дарма, адже наша героїня народилась 1 січня 1978 року. Так би мовити, подарунок під ялинку для своїх батьків - прокурора Анатолія Івановича Яковенка, який деякий час курував пенітенціарну систему в ГПУ (помер в 2020 році) та Антоніни Михайлівни, що, за словами знайомих судді, зараз живе в Лондоні з онуками. Там же мешкає син Марини від першого шлюбу Вадим Дідиченко, 2004 року народження, та його молодший брат Тимур Привалов, син судді Господарського суду Київської області Артема Привалова.
Вадим, який на своєму профілі в LinkedIn зазначає, що є дворазовим чемпіоном України серед юніорів з водних мотоциклів, 30 травня 2025 року заснував у Лондоні свою власну компанію - Coral Enterprise Ltd, що спеціалізується на продажу сушеної риби та морепродуктів. Як видно з офіційних документів, його партнером і директором стала Наталя Світінг, яка має британське громадянство. Пристрасть до рибного бізнесу, схоже, є сімейною традицією. Раніше батько Марини, використовуючи свої зв'язки в прокуратурі, допоміг її матері отримати в оренду майже 1000 гектарів водосховища за символічну ціну, де успішно запрацював рибгосп. Мати Марини була власницею ТОВ "Успенський рибгосп". Можливо, цей успішний досвід "рибного бізнесу" тепер втілюється на берегах Темзи. А сама Марина продовжує "ловити удачу" на "суддівських берегах" річки Дніпро.
Проте, як буде видно далі, з плином часу пані Марина перетворилася на подарунок не тільки для своїх батьків, але й для багатьох суперечливих особистостей - колишніх олігархів та високопосадовців, таких як Фукс, Грановський, Порошенко та інші.
Марина завершила навчання в Київському університеті імені Шевченка у 2001 році й одразу ж почала працювати в господарському суді столиці. Спочатку вона обіймала посаду асистента судді, а з 2006 року стала суддею. У цій установі її наставником став Василь Саранюк, який завдяки своїм зв'язкам з відомим у вузьких колах адвокатом Ігорем Пукшиним, котрий на той час був заступником голови секретаріату Президента Віктора Ющенка, у 2007 році отримав посаду голови суду.
Саранюк створив групу з молодих суддів, серед яких була й наша Марина, яка тоді носила прізвище Дідиченко. Ця група, про яку писали різні інтернет-ресурси, займалася ухваленням потрібних рішень. До складу "кооперативу" також входив перший чоловік Марини, якому впливовий тесть (батько Марини), що працював прокурором, посприяв у отриманні посади судді. Як стане зрозуміло далі, для Марини її перший шлюб став своєрідною репетицією корупційних схем у суддівській системі, які розквітнуть у її другому шлюбі, про що буде йтися в другій частині розслідування.
Протягом терміну керівництва Саранюка професійні навички пані Дідиченко, нині відомої як пані Барсук, значно підвищилися. У 2009 році їй було довірено ухвалювати рішення на користь компанії "Рошен", що, ймовірно, стало основою для формування схеми "гроші в обмін на "правильні" судові рішення" між Порошенком і Мариною Барсук, про що піде мова далі. Завдяки цим обставинам, маючи скромну зарплату, вона змогла залишити батьківську квартиру на Троєщині на вулиці Бальзака, 55 і переїхати до одного з найпрестижніших житлових комплексів того часу - "Оболонські Липки", де отримала квартиру площею 132 квадратних метри.
Не будемо стверджувати з абсолютною впевненістю, але можливе джерело фінансування може бути пов'язане з незвичною стабільністю у вирішенні справ, що стосуються російського "Альфа-банку". У 2009 році було ухвалено 15 судових рішень на користь цього банківського установи, що привело до виграшу позовів на суму 13,6 мільйонів доларів та 16 мільйонів гривень (на той момент курс становив 8 гривень за долар). За повідомленнями ЗМІ, характерною рисою судових процесів було те, що відповідачів не запрошували на слухання, що унеможливлювало їхню участь у захисті своїх інтересів. Не варто й казати, що поведінка судді Дідиченко (на той час вона носила прізвище Марина Барсук) є грубим порушенням основоположних принципів правосуддя. "Ваги правосуддя" в руках пані Марини явно схилялися в бік, де були значні фінансові інтереси. Це сталося основним принципом (якщо це слово доречне) в її кар'єрі "судді за замовленням".
У 2010 році президентом України став Віктор Янукович, а на посаді заступника голови Адміністрації Президента та керівника управління судової реформи і судоустрою опинився Андрій Портнов, який нещодавно загинув в Іспанії. Наприкінці березня 2010 року він був призначений до Вищої ради юстиції, що дало йому можливість безпосередньо впливати на процеси призначення та звільнення суддів.
Саме в цей час (в 2011 році) Саранюк потрапляє до Вищого господарського суду України, а Дідиченко стає суддею безстроково. У 2012 році Марину переводять до апеляційної інстанції.
Влада Портнова над суддівським корпусом завершилася разом з Євромайданом. У цей період суддя Дідиченко налагоджує зв'язки з адвокатом Сергієм Алексєєвим, який з 2003 року є партнером Сергія Боярчукова в юридичній фірмі "Алексєєв, Боярчуков та партнери". Сім'я Боярчукових має родинні зв’язки з Мариною по материнській лінії: Сергій Боярчуков є її двоюрідним братом.
Алєксєєв вважався близьким до Віталія Кличка, проте після того як "УДАР" не взяв участі у виборах 2014 року, він вирішив приєднатися до Порошенка. У результаті, у 2014 та 2019 роках він був обраний депутатом парламенту за списками партій БПП і "Євросолідарність". Сергій Алєксєєв швидко завоював довіру свого партійного лідера завдяки своїй здатності ефективно вирішувати проблеми. Незабаром його юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" з простої підрядної організації перетворилася на важливий юридичний відділ потужного бізнес-холдингу Петра Порошенка, беручи на себе більшість правових питань для п'ятого Президента.
З 2014 по 2019 рік Дідиченко приймала рішення на користь клієнтів Алєксєєва, переважно в спорах, пов'язаних із "Укрсоцбанком" та територією, де планувався готель Кличків 11 Mirrors Design Hotel. У цей же час її батько був зареєстрований як помічник депутата з офіційною зарплатою, незважаючи на те, що займав високу посаду в Генеральній прокуратурі. Це відбувалося в той момент, коли Анатолій Яковенко відчував, що втрачає свої позиції в ГПУ, а потреби сім'ї вимагали фінансової стабільності.
У 2017 році Марина намагалася отримати посаду у Верховному суді за підтримки Алєксєєва, але набрала лише 58,5 балів з можливих 90. В результаті цього вона опинилася в центрі скандалу, пов’язаного з аудіозаписом розмови депутата, який давав вказівки про виплату їй 5 тисяч доларів за ухвалення потрібного рішення.
Важливий аспект. Спритна та приваблива Марина увійшла до компанії "Алєксєєва, Боярчукова та партнерів" з двох різних сторін. Окрім родинних зв'язків (нагадаємо, що вона є двоюрідною сестрою Боярчукова), їй вдалося завоювати серце Алєксеєва, ставши його коханкою. Таким чином, юридична фірма, яка фактично є частиною холдингу Порошенка, опинилася в руках Марини, якщо використати військову термінологію, в кліщах. Це тісне партнерство чітко вказує на те, що Марина Дідиченко фактично була "на гонорарі" у Петра Порошенка.
Цю тему варто розглянути більш детально. Важливо зазначити, що завдяки Алєксєєву та Боярчукову "непідкупна" пані Марина, окрім "Альфа-банку", знайшла ще одного фаворита у вигляді "Укрсоцбанку". Цей банк мав тісні зв’язки з юридичною фірмою "Алєксєєв, Боярчуков та партнери".
Десять років тому - в 2015 році - тодішній нардеп Алєксеєв (й не просто нардеп, а цілий заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя) був викритий у корупційних діях та лобіюванні інтересів своєї юридичної компанії "Алєксеєв, Боярчуков і партнери". Це стосувалося тієї справи, де суддя Марина Дідиченко виносила сумнівні з правової точки зору рішення на користь "Укрсоцбанку".
Скандал був гучний. Компанія-забудовник "Альянс" підписала з "Укрсоцбанком" угоду про отримання кредиту на 55 мільйонів гривень. Але коли справа дійшла до видачі кредиту, банк сказав що грошей в гривні в такій сумі не має. "Альянс" - бо куди діватися, майбутні покупці житла мають його отримати - був вимушений підписати з "Укрсоцбанком" ще один договір. На цей раз про валютний кредит. Частина якого таки була надана банком. Але в певний момент банк припинив виконувати свої зобов'язання перед позичальником. "Альянс" через такі дії банку був вимушений заморозити будівельні роботи. Тому про доходи "Альянсу" прийшлося забути. Але на додаток "Алєксеєв, Боярчуков і партнери" вдарили його ще й з іншого боку - доходів немає, погашати кредит немає чим, тож юрфірма через Господарський суд Києва стягувала майно забудовника на користь "Укрсоцбанку". А розгляд справи завжди доручався судді Марині Дідиченко. Зухвала оборудка - навмисне втягування в борги, щоб відібрати майно! Не кажучи вже про розбиті надії на житло тих людей, яких "кинули" юрфірма "Алєксеєв, Боярчуков і партнери", "Укрсоцбанк" та суддя Дідиченко. Бо замість пересічних громадян права на житло отримав банк.
Проте, підозри щодо корупційної діяльності Алєксєва не стали на заваді його злочинному альянсу з суддею Мариною Дідиченко, яка невпинно вдосконалювала свої навички в реалізації схеми "ви мені – гроші, я вам – необхідне судове рішення". Завдяки їхнім зусиллям були заблоковані законні спроби проєктного інституту "Хімнафтамашпроєкт", що намагався захистити своє майно від незаконного відчуження, пов'язаного з фальшивою порукою на кредит. Це класичний приклад рейдерства нерухомості площею 6 тисяч квадратних метрів у центрі Києва, на Печерську. Ухвали судів першої інстанції про скасування поруки систематично блокувалися в апеляційній інстанції суддею Дідиченко.
Отже, в юридичній системі України утворився та з великою вигодою для себе функціонував родинно-любовний альянс Боярчука, Алєксєєва та Дідиченко: брат, сестра та її коханець, він же - діловий партнер брата.
Чоловік Марини, який з'явився на світ 28 листопада 1977 року в Житомирській області, розпочав свій професійний шлях у 2003 році. Саме тоді, отримавши звання адвоката та заснувавши компанію з амбітною назвою "Правозахисна фірма "Гельсінська група", він приєднався до команди юридичної фірми "Фінанси та кредит Лекс", де працював під керівництвом Олега Жеваго, брата відомого бізнесмена Костянтина Жеваго.
Анжеліка Лабунська, яка на той час вже встигла розпочати кілька власних бізнес-проектів та виховувати позашлюбного сина, стала керівником. Між нею та молодшим на десять років Барсуком зав’язався роман, що швидко переріс у шлюб. У 2005 році у них народився перший син, а в 2009 році - другий.
У 2006 році Лабунська була обрана народним депутатом від БЮТ, а її чоловік зайняв посаду директора юридичної фірми. Він надавав послуги не лише бізнесу братів Жеваго, але й іншим заможним клієнтам, серед яких був Юрій Іванющенко (відомий як Єнакієвський). Водночас у Києві з'явився бізнес-центр "Смородина", а також триває забудова в Нових Петрівцях, де керуючим працює брат Барсука Олег. Чоловік також придбав автопарк розкішних "Мерседесів", який згодом став його "приданим" у шлюбі з Мариною та тепер є частиною її декларації.
В 2014 році Лабунська - довірена особа Петра Порошенка на виборах - заводить Барсука в оточення нового Президента. Віктор перейменовує свою стару юрфірму у FCLEX, змінює співвласників і починає працювати на Ігоря Кононенка та Олександра Грановського, який у Порошенка виконував ту ж саму роль впливу на суддів та організації прийняття рішень, як Портнов у Януковича. Не полишаючи при цьому обслуговувати за найвищими розцінками Жеваго.
У 2019 році відбувається зміна влади. Жеваго зазнає поразки на виборах, а Державне бюро розслідувань оголошує його в розшук у зв'язку з розтратами коштів банку "Фінанси та кредит". Барсук схиляє свою дружину до розлучення та поділу спільно нажитого майна, яке, по суті, було отримане завдяки її зусиллям. Чому ж триматися за стару дружину, яка вже не має політичного чи бізнесового впливу, якщо в суддівському середовищі є молоді, привабливі та перспективні жінки з впливовими родинами та значним досвідом у використанні "ваги правосуддя" для особистого збагачення?
Врегулювання майнових питань мирним шляхом виявилось неможливим: у квітні 2019 року Лабунська оголошує публічно, що її чоловік загрожує забрати молодших синів. Ця ситуація сповнена цинізму, адже Барсук шантажував свою "колишню" спільними дітьми всього через кілька місяців після раптової смерті старшого сина Анжеліки, який помер уві сні від зупинки серця. До всього цього він ще й залучив до справи Грановського.
Проте на той момент Грановський уже не мав впливу на ситуацію. В Україну знову повертається Портнов, якого колишній керівник Офісу президента Андрій Богдан називає своїм давнім товаришем. Портнов у Росії має спільний бізнес із Павлом Фуксом, який цікавиться активами втікача Жеваго.
Одного разу на вечірці на Лазурному узбережжі Барсук виходить на Фукса й пропонує йому свої юридичні послуги в боротьбі проти Жеваго, з використанням арсеналу інсайдерської інформації, здобутої за роки високооплачуваної роботи на останнього.
Для ухвалення "правильних" рішень партнерам знадобився суддя, який не мав обтяження совістю та професійною етикою. Дивним чином комп'ютерна система розподілила справи в ПАГС на Марину Дідиченко. Протягом року співпраці в контексті Жеваго-Фукс вона настільки зблизилась із Віктором Барсуком, що стала Мариною Барсук. Кажуть, і не без підстав, що Віктору дуже сподобалося, що завдяки родинним зв'язкам — нагадаємо, Марина є двоюрідною сестрою юриста, відомого своїми корупційними схемами, Боярчука, який разом з партнером-корупціонером Алєксєєвим (нардепом від "Євросолідарності") вже давно обслуговує інтереси Порошенка — було ще одне джерело для доступу до такого платоспроможного клієнта, як п’ятий Президент України.
Однак, скандали, що виникли навколо участі Фукса у ювілеї та весіллі Марини і Віктора, зокрема з присутністю Коломойського, а також резонансна ситуація щодо розподілу майна з Лабунською, негативно вплинули на адвокатську кар'єру Віктора Барсука. У професійних колах його цілком виправдано вважають безпринципним політичним маніпулятором та "альфонсом" у світі права, оскільки він залишив одну дружину, коли вона втратила свій вплив, і перейшов до іншої жінки, яка вже була "зіркою" корупційного суддівського середовища з великим потенціалом.
У 2021 році він залишив ряд засновників своєї юридичної фірми, яка тепер відома як Equity, і практично зник з публічного та юридичного життя. У 2023 році спільно з адвокатом Олександром Лисаком, що представляє інтереси Коломойського, він випустив книгу під назвою "Недопустимі докази". Відтоді, за інформацією, він нібито не отримував жодних привабливих пропозицій.
Тому, як подейкують поінформовані особи, в сімейному підряді "правників Барсуків" на передові ролі вийшла "непідкупна", як контролер районного плодово-овочевого ринку Марина. На користь серйозних матеріальних досягнень родини вказує той факт, що в 2023 році Марина Барсук задекларувала 12 об'єктів нерухомості різних видів від гаражів до приватних будинків та земельних ділянок. Зокрема, придбала приватний будинок площею 222 квадратних метри за 9 мільйонів гривень, а також земельну ділянку вартістю 11 мільйонів. Зарплата у неї за українськими мірками висока - 170 тисяч гривень на місяць - але явно не відповідає реальним статкам. На жаль ця невідповідність поки що не стала предметом уваги антикорупційних органів. Але люди з почуттям гумору оцінили те, що пані Барсук останнім часом докладає чималих публічних зусиль в темі "довіри до суду". Щось із серії - рок проти наркотиків, або повії за дівочу цнотливість.
Отже, серед клієнтів Марини Барсук були найбільш одіозні персонажі українського бізнесу та політикуму - Порошенко, Жеваго, Фукс, Коломойський, Грановський. Проти всіх них, окрім Грановського, Україна запровадила санкції (Грановського санкціями поки що "відмітив" лише Нацбанк). Всі ці люди відверто та зухвала перейшли усі "червоні лінії" й зробили це в країні, яка стікає кров'ю, з останніх сил героїчно відстоюючи право на існування в світі.
Марина Барсук активно займається систематичною роботою проти внутрішніх ворогів України. Вона також сприяє ухиленню від санкцій, адже саме на цю "послугу" є попит. Проте для неї є неприємна новина: на початку червня у Верховній Раді був прийнятий за основу законопроєкт, що передбачає кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Цей злочин буде класифікуватися як "важкий".
Але це справа не сьогоднішнього дня й гігантські гроші від клієнтів повноводною рікою течуть в кишені "сімейства барсукових". Візьмемо останній передвоєнний рік. Згідно рейтингу українського Форбс, статки Жеваго - 2,4 млрд. дол., Коломойського - 1,8 млрд. дол., Порошенко - 1,6 млрд. дол., Фукса - 165 млн. дол. Разом - майже 6 млрд. дол. Для порівняння - це вартість одного з найбільших пакетів військової допомоги, наданої Україні від США за весь час війни, до якого входили й системи Patriot, HIMARS и NASAMS. Або сума, на яку за рахунок бюджету в минулому році було закуплено озброєнь у вітчизняних виробників.
Безумовно, Марину Барсук не цікавлять питання, як і за рахунок чого Україна зможе зберегти свою незалежність. Її турбують лише особисті корупційні прибутки, отримані від обслуговування тих, хто заробив мільярди доларів на вичавлюванні останніх ресурсів з України.
З такими надзвичайно забезпеченими клієнтами та відповідними їм "гонорарами" їй нічого не загрожує – просто сіла в один із своїх "Мерседесів" та поїхала. Напевно, з такими платоспроможними замовниками вона та її чоловік вже встигли створити не одне затишне родинне гніздо в елітних районах Європи. Можливо, вони навіть розглянуть зміну напрямку діяльності. Наприклад, враховуючи батьківські зв'язки в Україні та англійський бізнес сина, можуть заснувати компанію "Fish and Chips від Барсуків", щоб годувати лондонських денді.
За чутками нещодавно на чоловіка Марини Барсук через старі зв'язки виходили люди з оточення Порошенка: пропонували працювати на них, в т.ч. й в справі про готівку в 38 мільйонів євро, яку попередній Президент за певною інформацією отримав з Москви, й схилити до цього Марину, яка набирає авторитету в тій частині суддівського середовища, яка обслуговує інтереси багатіїв. Незалежного підтвердження цього ми не знайшли, як й спростування. Однак, логіка в цьому є - "барига" від політики знайде собі "баригу" від суддівських. Знов таки, зважаючи на родинні нахили Барсуків, "рибак рибака бачить здалека".
Досвід співпраці з попереднім Президентом та наближеними до нього особами у судді Барсук є. Наприклад, в справі, коли за розкрадання понад 160 млн. грн. на закупівлі пального для "Укрзалізниці" винуватцем "призначили" тодішнього заступника міністра оборони Павловського, який став типовим "цапом-відбувайлом". В реальності, прямим бенефіціаром був Грановський. А непрямим, подейкують обізнані люди, "сивочолий гетьман" Порошенко. Інтереси Грановського (читай Порошенко) в суді представляв Віктор, а сприяла вирішенню питання Марина. Чудовий приклад, коли кохаючи люди не забувають допомагати один одному й в справах.
Проте, якщо "магісниця" скандальних суддівських справ Марина Барсук насправді прагне зайняти вищу або більш впливову позицію в судовій системі й продовжувати використовувати численні "находки" свої та чоловіка для збільшення сімейного автопарку розкішних автомобілів та здобуття нової елітної нерухомості, їй варто проявити більшу обережність. Особливо зважаючи на те, що далеко не всі цікаві епізоди її різноманітної суддівської кар'єри ще стали надбанням громадськості.
