У Берліні продемонстрували, як російські війська захоплювали Чорнобильську АЕС.
На Берлінале відбулася світова прем'єра фільму "Спеціальна операція", створеного Олексієм Радинським. Як глядачі міжнародного кінофестивалю в Берліні оцінили цю стрічку, що розповідає про російську окупацію ЧАЕС? Читайте у нашому репортажі від DW.
Документальний фільм "Спеціальна операція", створений українцем Олексієм Радинським, був продемонстрований на Берлінському міжнародному кінофестивалі в рамках секції Forum Expanded, що спеціалізується на експериментальному кіно. Прем'єра стрічки відбулася в неділю, 16 лютого. Варто зазначити, що в цей день на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) продовжували боротьбу з осередками вогню, які спалахнули внаслідок повітряної атаки. Як повідомив президент України Володимир Зеленський, в ніч на 14 лютого російський безпілотник влучив у саркофаг, що накриває зруйнований 4-й реактор ЧАЕС.
Фільм "Спеціальна операція" розповідає про російську окупацію ЧАЕС, яка почалася 24 лютого 2022 року - у перший день повномасштабного вторгнення РФ в Україну - й тривала п'ять тижнів.
Сотні камер відеоспостереження, встановлених як всередині, так і зовні Чорнобильської АЕС, зафіксували численні події того часу: прибуття російських танків і військової техніки, невдалі спроби солдатів РФ закрити камери, а також заміну українського прапора на російський. Незважаючи на те, що більшість військових були в балаклавах, деякі кадри показують їхні обличчя без масок, що дає можливість їх ідентифікації. Камери також зафіксували прибуття до ЧАЕС заступника генерального директора "Росатому" Миколи Мулюкіна.
На відео зафіксовано момент, коли привезли хліб, заявлений як "гуманітарна допомога" для працівників ЧАЕС. На кадрах видно, як особи в жилетах з написом "Press" фіксують цю ситуацію на свої камери. Після цього один із журналістів пробує хліб просто на вулиці, порушуючи правила споживання їжі в Чорнобильській зоні.
Одним із епізодів фільму, де можна побачити не лише російських військових, є прибуття групи українських добровольців, які працюють на ЧАЕС. Ці люди приїхали для заміни своїх колег, які залишалися на станції під час окупації і три тижні перебували в заручниках, зазнаючи майже повної інформаційної ізоляції.
У фільмі видно й записані на камери вибухи ймовірно в Київській області. Закінчується відеоряд схожими кадрами, як і на початку, тільки тепер колони російської військової техніки рухаються у зворотному напрямку, залишаючи територію ЧАЕС. Загалом режисер обробив понад 1000 годин записів камер відеоспостереження на ЧАЕС.
Досліджуйте також: Чи є можливість притягнути Росію до відповідальності в суді за екологічні злочини під час війни?
Незважаючи на те, що прем'єра фільму відбулася в неділю ввечері на Берлінському кінофестивалі, зал Betonhalle була переповнена. Після показу команда авторів фільму протягом години відповідала на запитання глядачів. "Ці сцени відображають повсякденність війни," - зазначив режисер, пояснюючи, що глядач має можливість відчути себе людиною, яка годинами нудьгує перед об'єктивами камер спостереження, чекаючи на події.
Проте, вражає глядачів те, що більшість часу у фільмі довгі кадри не демонструють жодних дій. "Вкрай рідко можна спостерігати, як воєнний злочин відбувається майже в реальному часі. Найбільше мене вразила повільність всього процесу. Відчувається, наче ти сам перебуваєш у Чорнобилі. Завдяки буденності та 'нормальності' подій, глядач наче занурюється у цю атмосферу. Це тривожний досвід", - ділиться своїми враженнями британський документаліст Адам Саймонс у коментарі для DW.
Вразила повсякденність окупації ЧАЕС митця Метью Гейла. "Це справді чудове кіно. Вразила звичайність ситуації. Солдати виглядають нудьгуючими - вони просто блукають без мети. І, напевно, так і є, поки тебе не вразить вибух або не настане смерть," - ділиться він з DW.
"Мені сподобалася нудьга, і те, як вона була змонтована. Фільм дуже цікаво зроблено з художньої точки зору. І в ретроспективі, коли ми вже розмовляли (з творцями фільму. - Ред.), дізнаєшся, що ці солдати також були в Бучі, ти думаєш про це трохи по-іншому, але загалом видно, як людей інструменталізують", - ділиться з DW німецька удожниця Лаура Шузінські (Laura Schusinki).
Ознайомтеся також: Щоденник конфлікту: "Буча" - документальна стрічка, що слугує свідченням, а також фільм-притча.
Про існування записів з камер відеоспостереження Олексій Радинський дізнався під час інтерв'ю зі співробітниками ЧАЕС, які були свідками окупації. Ці розмови відбувалися в рамках проєкту The Reconing Project, куди режисера запросила продюсерка фільму Люба Кнорозок. "Це проєкт, де документалісти, журналісти документують по всій Україні різноманітні воєнні злочини, і створюють із цього свої твори. Але також ці матеріали передаються юристам для роботи в судах", - розповідає Радинський в інтерв'ю DW.
У рамках цього проєкту, як зазначає Радинський, вдалося зібрати численні інтерв'ю з працівниками ЧАЕС та іншими свідками окупації, включаючи мешканців Чорнобильської зони, "самоселів" та працівників різних підприємств, розташованих у цій території. Інтерв'ю були зібрані за спеціальною методологією, що, за словами режисера, дозволить їх використання в судових процесах у майбутньому. Частину цих свідчень він вже адаптував для іншого фільму — короткометражки "Чорнобиль-22".
Отримати записи з камер відеоспостереження було нелегко, зізнається Радинський. Утім, через майже рік в рамках співпраці з Офісом генерального прокурора України, і зокрема спеціалізованої екологічної прокуратури, режисер зміг отримати відеозаписи й розпочати роботу над фільмом. "З боку прокуратури була досить, як вони самі казали, безпрецедентна співпраця... Але в цьому випадку було зрозуміло, що в нас спільний інтерес - серед іншого, це поширення інформації про воєнні злочини РФ і про їхні дії на ЧАЕС", - додає режисер.
Записи з камер відеоспостереження видаляються через певний період часу, тому працівники ризикували своїм життям під час окупації, зберігаючи файли на жорсткому диску. "Деякі з них дійшли до нас у вигляді скріншотів і стоп-кадрів. Це також представлено у фільмі. Я вважаю, що це пов'язано з необхідністю зберігати ці матеріали партизанськими методами. Справжнім подвигом є вже сам факт збереження цих записів", - зазначає режисер.
Глядачі та команда проекту високо оцінили вражаючу операторську роботу співробітників Чорнобиля, які керували камерами. "Знятий матеріал справді вражає своєю цілісністю. Відчувається, що наш оператор-постановник, на жаль, залишив нас, створює неперевершені кадри", - зазначив монтажер фільму Тарас Співак після прем'єри в Берліні. "Його розуміння композиції просто вражає. Впевнений, що ця людина володіє глибокими знаннями в цій галузі. Коли нічого не відбувається, потрібно бути готовим до всього".
Відеокамери на ЧАЕС здатні лише зафіксувати візуальні зображення, проте не реєструють звуковий супровід. Тому команда режисерів створила звуковий фон для "німих" сцен.
"Ми мали велику удачу співпрацювати з надзвичайно талановитим звукорежисером Володею Головницьким. Напевно, це єдина особа, здатна реалізувати цей проект. Він, зокрема, є експертом у озвучуванні архівних матеріалів, що були знайдені і раніше не мали звуку," - зазначає Радинський.
Звуки, що могли б супроводжувати сцену, такі як кроки військових, скрип дверей, а також рух автомобілів і танків, були створені в студії. Гомін голосів також був відтворений під час прибуття працівників ЧАЕС. Для озвучення цієї частини використано голоси справжніх співробітників ЧАЕС, записаних під час інтерв'ю.
А от російські солдати в фільмі так і залишаються "німими". "Ідея про те, що російські окупанти не видають звуків ротом, які вони виробляють, це власне ідея звукорежисера, яка мені дуже сподобалась. Дійсно ми чуємо тільки звуки, які фізично створюють їхні тіла, кроки, шурхіт, якісь плювки", - каже Радинський.
У фільмі чути звуки літаків, пострілів і вибухів. Відтворення цих звуків базувалося, за словами режисера, на інтерв'ю зі свідками окупації. "Весь звуковий фон, всі звукові рішення, все це засновано також на свідченнях людей, які перебували на станції. Коли ми робили ці дослідницькі інтерв'ю, ми їх дуже детально розпитували, що ви чули 24 лютого під час захоплення станції, чи чули ви звуки вибухів. Казали: "Так, чули", - пояснює Радинський і додає: "Дуже багато свідчень ми зібрали про польоти літаків, військових бомбардувальників, безпосередньо над ЧАЕС".
Відеоспостереження зафіксувало військові злочини російських солдатів, які захопили Чорнобильську АЕС, зазначає режисер. Однак документальний фільм лише натякає на події, що відбуваються поза межами кадру.
"Хоча це не відображено безпосередньо у стрічці, ми маємо всі підстави стверджувати, що йдеться саме про ті підрозділи, які брали участь у подіях у Бучі, Ірпені та інших районах Київської області", - зазначає Радинський. Він також підкреслює, що фільм не так зосереджується на Чорнобилі та його окупації, скільки на російській армії та її "недостатній кваліфікації", особливо у контексті "управління радіоактивними матеріалами".
Режисер підкреслив особливу цінність відеоматеріалів, зафіксованих камерами спостереження під час російської окупації ЧАЕС: "Ми маємо можливість спостерігати за діями російських військових через довгі, статичні документальні кадри. Можемо просто розглядати їх. Грубо кажучи, це нагадує спостереження за тваринами в зоопарку", - зазначив режисер.
