У Києві відбулося прощання з журналісткою Тетяною Кулик та хірургом Павлом Іванчовим.

У Києві попрощалися з подружжям, життя якого обірвав російський ударний дрон, що влучив у їхній дім. Хірург-онколог Павло Іванчов та його дружина журналістка Тетяна Кулик - загинули в ніч проти 26-го лютого. Жалобна церемонія відбулася в Національному медичному університеті імені Богомольця, де викладав професор Іванчов.

Фізико-хімічний корпус медичного університету. Лікарі, студенти, науковці, працівники ЗМІ йдуть проводити в останній путь хірурга та журналістку, яких вбив російський дрон у власній оселі. Життя Павла Іванчова обірвалось у 52 роки, Тетяні Кулик було лише 42.

У селі Крюківщина, що в Київській області, сталася жахлива подія в ніч з 25 на 26 лютого. Будівля згоріла дощенту.

Юрій Кучин, очільник Національного медичного університету імені Олександра Богомольця:

Знайдено перше тіло, а до другого потрібно було добиратися ще півдня. Ми трималися за надію. Ці 12 годин стали для мене справжнім випробуванням. Нестерпний біль стискає наші серця, розриваючи наші думки.

Павло Васильович Іванчов — це доктор медичних та економічних наук, професор, який відзначається високим рівнем професіоналізму у своїй медичній практиці. Він є успішним науковцем, ментором та педагогом, що виконує широкий спектр хірургічних втручань, зокрема складні операції в галузі онкології на органах черевної порожнини. Тетяна Миколаївна Кулик — відома українська журналістка, яка здобула популярність як ведуча та головна редакторка суспільно-соціальних програм на "Центральному каналі" Державної телерадіокомпанії. У останні роки вона обіймала посаду редакторки в головній редакції мультимедійного агентства "Укрінформ".

Інтерв'ю з політичними діячами, державними службовцями, керівниками освітніх та медичних установ у програмі "Завтра буде завтра", а також у проєкті "Нація нескорених", де вона взаємодіяла з волонтерами, правозахисниками, рятувальниками та військовими ЗСУ, стали основою її недавніх ефірів.

Держава створила для мене всі необхідні умови для розвитку. Я маю кафедру хірургії, що дозволяє мені навчати студентів.

Це фрагменти бесіди Тетяни зі своїм чоловіком, який є завідувачем кафедри хірургії в медичному університеті імені Богомольця. Павло Іванчов ділиться своїми задумами щодо відкриття в Україні клініки, що відповідатиме найвищим міжнародним стандартам.

Я б хотіла, щоб в Україні рівень медичних послуг підвищився до нових висот. Моя мрія — знайти можливість працювати в клініці, що має найсучасніше медичне обладнання, адже численні пацієнти потребують складних високотехнологічних процедур.

На жаль, цим планам не судилося втілитися.

Ви були яскравими, світлими та добрими людьми з відкритими серцями, чиї мрії і сподівання раптово перервалися.

Юрій Кучин, очільник Національного медичного університету, названого на честь О. О. Богомольця.

Спеціалісти на зразок Павла Васильовича формуються протягом багатьох років. Його забрали вороги в той момент, коли він досягнув вершин свого професійного досвіду, сили та потенціалу, які могли б стати основою для подальшого розвитку як університету, так і його галузі та наукової школи. Безсумнівно, ця втрата є неймовірно тяжкою.

Тетяна також покинула цей світ у найкращі часи свого творчого розквіту, стверджують ті, хто близько її знав.

Олеся Доліна, яка раніше працювала разом із Тетяною, є капеланом українських збройних сил.

Я – режисер ефіру, і ми з нею разом розробляли концепції наших програм, дискутували, взаємодіяли та спільно виховували дітей. Я впевнений, що наша зустріч ще відбудеться. Ми – вічні душі. Навіть якщо тіло вже не з нами, і ми бачили закриту труну, не маючи змоги попрощатися або востаннє побачити близьку людину, я вірю в те, що, як говорить Святе письмо, вона отримала прославлене тіло.

Анатолій Радченко, керівник Мотижинського навчального закладу:

Вона з блиском завершила навчання в школі, відзначаючись добротністю та чуйністю. Ви ж розумієте, як складно пробитися в журналістиці. Проте їй це вдалося. І саме в той час, коли вона почала здобувати певні успіхи, трапилася біда.

Життя Павла Іванчова завершилось на 52-му році. Тетяна Кулик пішла з життя у 42 роки. Обидва знайшли вічний спокій на Байковому кладовищі.