Українська громада в Техасі: як діаспора охороняє свої традиції, заснувала навчальний заклад та надає підтримку Україні.
Активістки з України, що мешкають у Сан-Антоніо, вже протягом кількох років об'єднують місцеву громаду та привертають увагу Америки до війни, яку розпочала Росія.
У місті Сан-Антоніо, що в американському штаті Техас, формується активна українська громада. Попри невелику кількість українців, вони згуртувалися, щоби берегти традиції, популяризувати культуру та адвокатувати інтереси України на півдні США.
Усе почалося з неформальних зустрічей, але після Революції Гідності активісти вирішили будувати справжню громаду.
Оленка Браво та Ірина Тимко є одними з провідних фігур у спільноті. Спільно з однодумцями вони створили українську школу та реалізували безліч інших проектів: організували святкування традиційного Різдва, відзначили День Незалежності України за підтримки місцевих органів влади, проводили адвокаційні кампанії, мітинги та благодійні заходи.
Оленка Браво - також авторка унікального етнографічного проєкту "Батьківська хата. Homestead", що відтворює побут, одяг та звичаї українців XIX-XX століть.
Як українська громада в Сан-Антоніо зміцнює свою культурну ідентичність, ділиться інформацією про Україну та формує нове покоління українців за тисячі кілометрів від рідної землі - дізнайтеся більше в нашій статті.
Два оповідання про активізм та підтримку України в Техасі
Оленка Браво та Ірина Тимко прийшли до громадської діяльності різними шляхами, але обох об'єднує прагнення працювати задля України, навіть перебуваючи далеко від рідної землі.
Оленка Браво з'явилася на світ і провела свої дитячі роки в Києві. Вона почала займатися волонтерством ще в юнацькому віці. "До нас у школу завітали представники волонтерської організації, і я одразу вирішила приєднатися. Ми надавали підтримку дітям з особливими потребами, організовували благодійні заходи та брали участь у різноманітних волонтерських проєктах у місті. Це були мої перші спроби в сфері громадської діяльності", - ділиться Оленка.
Вона прибула до Сполучених Штатів у 2011 році, і Техас став її новим домом. "Коли я тільки приїхала, українська громада ще не існувала - були лише загальні зібрання для людей з колишнього СРСР. Але після подій 2013-2014 років ми усвідомили, що потребуємо окремої української спільноти", - ділиться вона спогадами.
Разом із небайдужими українськими жінками Оленка стала частиною ініціативи зі створення громади. На початку її участь була стриманою через появу на світ сина, але згодом вона поступово почала активніше залучатися до суспільної діяльності.
Сан-Антоніо є одним з найменших серед чотирьох великих міст Техасу і вирізняється низьким рівнем економічного розвитку. Хоча в місті добре розвинені медична та військова сфери, для роботи в цих галузях необхідні спеціалізовані документи, знання та офіційний статус. Сан-Антоніо також є першим великим містом, яке розташоване поблизу мексиканського кордону, і багато професій, таких як водії, будівельники та ремонтники, виконуються мексиканськими працівниками. Таким чином, українська діаспора в цьому місті є досить невеликою, що створює додаткові труднощі. Проте це також означає, що кожен з нас має надзвичайно важливу роль у розвитку нашої громади, - підкреслює активістка.
Ірина Тимко прибыла в США в 2023 году в рамках программы United for Ukraine. "Патриотизм всегда был частью меня. Но когда моё родное город подвергся оккупации, и мои родители оказались в опасности, этот патриотизм превратился в мою жизненную миссию", - делится она.
В Америці Ірина зрозуміла, що кожен українець у діаспорі є послом своєї країни. "Наше завдання - доносити правду про Україну, її культуру, її боротьбу. Важливо, щоб нас чули, адже саме суспільна думка впливає на політичні рішення", - каже вона.
Навесні 2023 року Ірина познайомилася з Оленкою Браво, яка залучила її до місцевих ініціатив. "Так я стала частиною активної української громади Сан-Антоніо, почала брати участь у заходах, а згодом долучилася до волонтерства в українській школі", - розповідає вона.
Ірина впевнена: "Наша згуртованість, наполегливість і невтомна робота допомагають Україні бути почутою й підтриманою у світі".
Проєкт "Батьківська Хата. Homestead" є більше, ніж просто художнім експериментом.
Оленка Браво є засновницею етнографічного проєкту "Батьківська хата. Homestead", що об'єднує американську та українську культури. Цей проєкт стартував у 2020 році з метою збереження та популяризації української культурної спадщини. Він інтегрує традиційний одяг кінця XIX — середини XX століть з архітектурними особливостями, побутовими звичаями, ремеслами та ткацькими традиціями різних регіонів України.
Оленка розповідає, що ідея проєкту виникла несподівано: під час особистої етнофотосесії на території Національного музею архітектури і побуту України у Пирогові в Києві.
Я обрала традиційний український одяг з Вінниччини та зробила кілька фотографій на фоні місцевої хати. Мета полягала в тому, щоб створити знімок, який зможе передаватися з покоління в покоління. І раптом мені прийшла в голову думка: "Чому б не залучити до цього проекту й інших людей?" - ділиться спогадами активістка. Вона також зазначила, що першими, хто підтримав її ініціативу, стали колекціонерка Наталя Стурджіл та етнограф Володимир Щибря.
Знімки для проекту "Батьківська хата. Homestead" були створені на території Національного музею народної архітектури та побуту. Усі представлені костюми є автентичними, і їх надали провідні етнографи та колекціонери.
Теперішній проект включає чотири унікальні колекції та організовує виставки в Україні, Канаді, США та європейських країнах. У його реалізації беруть участь більше 30 осіб, серед яких сім фотографів, кілька кураторів та понад десять партнерів. У процесі зйомки взяли участь як українці, що проживають в Україні, так і члени української діаспори.
"Батьківська хата. Homestead" виділяється тим, що є першим проєктом, який на території України та за її межами вдало поєднує автентичний стиль одного регіону з його характерними елементами побуту та архітектурними рисами. Це можуть бути, наприклад, традиційний одяг, побутові предмети та архітектура хат з Камінь-Каширського району Волині або сіл Чернігівщини," - ділиться Оленка Браво.
Сьогодні команда проєкту активно займається його розширенням на території США. "Ми одягаємо моделей у традиційний український одяг і фотографуємо їх на фоні відомих американських архітектурних пам'яток. Це не просто творчий експеримент — це наша позиція: ми не зникаємо в різноманітті інших культур і не втрачаємо свою самобутність. Так, ми створюємо нове життя, працюємо, сплачуємо податки, інтегруємося в суспільство, але при цьому залишаємося українцями. Ми зберігаємо свою культуру не лише для себе, а, в першу чергу, для наших дітей, щоб вони знали, хто вони насправді", — зазначає вона.
Активістка підкреслює, що в умовах війни цей проєкт отримує новий, ще більш значущий вимір, адже культура визначає наше сприйняття світу і здатна змінювати історичний розвиток. Подібні ініціативи є надзвичайно важливими в ситуації інформаційної ізоляції та браку українського контенту, мови та культурного впливу в Сполучених Штатах.
"Наш проєкт - це не лише спроба зберегти спадщину, а й спосіб нагадати світові, що Україна є, що її історія глибока, а її краса та унікальність варті того, щоб бути побаченими й почутими", - зазначає Оленка Браво.
УКРАЇНСЬКА ШКОЛА В САН-АНТОНІО: ДІТЯМ ВАЖЛИВО БУТИ СЕРЕД СВОЇХ
Ірина Тимко, одна з викладачок та співзасновників української школи в Сан-Антоніо, розповідає, що навчальний заклад відкрив свої двері у травні 2023 року. Його заснування стало реакцією на потреби української громади, яка особливо загострилася після прибуття нової хвилі переселенців в рамках програми United for Ukraine.
"Ірина згадує, що дорога від задуму до втілення в життя була складною. Вона зазначає, що на отримання приміщення та проходження всіх необхідних офіційних процедур пішло дев'ять місяців, після чого нарешті змогли розпочати навчальний процес."
За її інформацією, безкоштовні приміщення для проведення занять надає приватний університет Our Lady of the Lake University.
Оленка Браво зазначає, що створити школу вдалося лише з другої спроби.
"На жаль, перше приміщення отримати не вдалося, - ділиться вона. - Проте завдяки моїй співпраці з міською радою, зокрема з депутаткою Адріаною Рочі Гарсією, ми змогли знайти альтернативу. У таких проектах найголовніше - не здаватися. Ідеї та концепції важливі, але без наполегливої праці вони не мають жодної цінності. Тому я вдячна тим однодумцям, які підтримали цю ініціативу."
Ірина Тимко підкреслює, що Українська школа в Сан-Антоніо функціонує без державного фінансування і базується виключно на волонтерській основі. Підтримка її роботи надходить від волонтерів та батьків учнів, а навчання в школі проходить безкоштовно.
Нині у школі навчається близько 20 дітей, які поділені на дві групи: молодшу (4-8 років) і старшу (9-14 років). Уроки проводяться у легкому, невимушеному форматі, щоб діти із задоволенням знайомилися з українською культурою, історією та мовою. Учні вчаться читати, писати й розмовляти українською, а також займаються творчістю: малюють, ліплять, вирізають, клеять і створюють поробки. Це не лише розвиває їхні навички, а й допомагає краще засвоювати матеріал.
"Однією з ключових особливостей нашої школи є персоналізований підхід до кожного учня, - ділиться Ірина. - У нашому колективі є діти, які вільно спілкуються українською, інші, які розуміють, але соромляться говорити, а також ті, хто знає лише англійську. Незважаючи на ці різниці, ми прагнемо створити теплу й затишну атмосферу, де кожен може відчути себе частиною великої української родини."
За її словами, одним із найцінніших аспектів для дітей і батьків є можливість спілкуватися з однолітками, які поділяють їхню культуру та мову.
"Для дітей надзвичайно важливо знаходитися в оточенні своїх однодумців: українців, які поділяють схожі погляди, традиції та виховні принципи. Це простір, де вони можуть відчувати себе комфортно, отримуючи підтримку та співчуття", - зазначає Ірина Тимко.
Основна задача громади на сьогодні - встановити взаємозв'язки з американцями.
Українська громада в Сан-Антоніо розпочала активну кампанію на підтримку України після початку масштабної агресії з боку Росії. Оленка Браво стала однією з провідних фігур у цій адвокаційній діяльності в Техасі та займає лідерські позиції у своєму районі.
За словами активістки, місцеві діячі намагаються координувати свої зусилля з усіма штатами, однак існують деякі особливості, які залежать від конкретного міста та штату - чи це так званий "синій" чи "червоний" штат, а також від того, хто має перевагу: демократи чи республіканці.
Ці фактори важливо мати на увазі при спілкуванні з політиками, адже те, що можна вільно висловити в синіх штатах чи містах, в червоному Техасі вимагає більшої обачності та обдуманості.
"Коли ми звертаємося до теми України, наш акцент не зосереджується на жодній конкретній політичній силі, а на людях, які складають українську націю. Наша діяльність орієнтована на звичайних громадян, які щоденно страждають в Україні. Наша основна мета - висловлюватися єдиним голосом, враховуючи специфіку міста або штату, в якому ми знаходимося," - зазначає Оленка Браво.
Водночас вона зауважує, що працювати над адвокацією щодня стає дедалі важче. Активісти набираються досвіду, але з приходом нової влади у Сполучених Штатах це стало набагато складніше, особливо в червоних штатах.
"Про це рідко згадують, але на початку повномасштабної війни багато українців та волонтерів діяли з чистими намірами. Тепер, на жаль, деякі з них, хоча й продовжують працювати з добром в серці, почали орієнтуватися на побудову своїх політичних або цивільних кар'єр. Ми намагаємося протистояти цій тенденції, адже важливо, щоб їхня діяльність не переслідувала особисту вигоду, а служила на благо України. Якщо цього не буде, вся їхня робота втратить своє значення. Проте, на щастя, таких випадків не так вже й багато, і більшість українців залишаються відданими своїй справі, борючись за інтереси країни, а не власні," - поділилася Оленка Браво.
Оскільки українська спільнота в Сан-Антоніо є досить невеликою, останнім часом основною цільовою групою для адвокаційної діяльності стали американці з правом голосу, які висловлюють підтримку Україні.
Обов'язок українців, які наразі не можуть голосувати, але мають право на власну точку зору згідно з Першою поправкою Конституції США, полягає в тому, щоб реалізувати це право, аби висловити підтримку Україні.
Вони можуть брати участь у подіях, демонструючи важливість уваги до місцевої української громади, а також телефонувати до своїх конгресменів, щоб висловити підтримку Україні та закликати до надання допомоги.
"Наша основна мета на сьогоднішній день полягає у встановленні контактів з американцями. Коли люди спостерігають за новинами про далеку країну, вони часто не усвідомлюють справжній контекст подій. Однак, коли ви особисто знайомі з людиною з України, коли бачите, що це порядна і працьовита особа, яка сплачує податки, має друзів та ділиться достовірною інформацією з батьківщини, сприйняття стає зовсім іншим. Такі зв’язки формують емоційну прив’язаність", - зазначає Оленка Браво.
Вона наголосила на важливості розуміти і враховувати, що, на відміну від України, передвиборча компанія в Сполучених Штатах ніколи не зупиняється. Важливо, щоб люди брали участь у мітингах, демонструючи свою підтримку України. Політики часто звертають увагу на кількість людей, що прийшли на події. Це важливий показник для них, оскільки під час наступних виборів вони враховують, скільки людей підтримують їхні дії щодо України.
Тож активісти намагаються організовувати події та заходи, на яких американці зможуть дізнатися про українців, їхню культуру, мову, а також підтримати Україну, зокрема фінансово.
«Наприклад, на останніх акціях протесту українців зібралося близько 50 осіб, тоді як американців було 150. На великому параді, присвяченому Сезару Чавесу (знаменитому мексиканському боксеру), де зібралися близько 10 тисяч учасників, українців було менше 10, але наша присутність була помітною, і нас помітили. Щиро вдячна нашій команді: Ірині Нестеренко та Ользі Літвіновій. Це підтверджує, що ми існуємо і на нас варто звертати увагу», — зазначила Оленка Браво.
Просто зробіть перший крок - і ви знайдете свою команду!
Оленка Браво закликала українців у Сполучених Штатах, які бажають займатися волонтерською діяльністю та підтримувати Україну, не вагатися і почати діяти. Вона також рекомендує звернутися за порадою до досвідчених волонтерів, які вже мають відповідний досвід. З часом такі зв'язки можуть перетворитися на потужну команду.
Активістка висловила жаль з приводу того, що підтримка України тепер значно менша, ніж була на початку повномасштабного вторгнення. Але це не означає, що її немає зовсім.
"Якщо українці стануть активними і відповідальними членами суспільства, працюватимуть добросовісно та сплачуватимуть податки, демонструючи своїм прикладом порядність, то до них буде позитивне ставлення. Однак варто відзначити, що серед українців, які емігрували, є представники різних характерів, як і в будь-якій іншій нації," - зазначила вона.
На думку Оленки Браво, в даний час багато людей хвилюються з приводу свого імміграційного статусу. Навіть ті, хто вже отримав грін-карту, все ще відчувають страх втратити її.
"Якщо, не дай Боже, станеться так, що українці будуть змушені покинути США, важливо усвідомлювати, що ви вчинили все, що могли, і боролися до останнього за свою родину та свою країну. Нова адміністрація не зверне уваги на те, чи ви брали участь у мітингах або підтримували Трампа. Вони можуть ухвалити рішення про депортацію для всіх. Але найголовніше - це ваше розуміння того, що ви зробили все можливе. Як говорив Шевченко: "Борітеся - поборете!". Це і є наша сила", - підкреслила активістка.
