В Україні існує перспектива вирощування бананів, тоді як ситуація з цибулею викликає певні труднощі.

Смак південного кавуна не відтворити, а батат не став на промислові рейки

Війна суттєво змінила агрономічний ландшафт України: теплиці частково переїхали на Захід, а південні культури вирощують у регіонах, де їх раніше не сіяли. Узимку ж ціни формуються під впливом іноземних виробників.

Чи буде достатньо цибулі навесні, чому баштан з Київщини не зможе повторити успіх "херсонської легенди", та чи зможе спаржа з бататом замінити традиційну капусту і огірки – про це розповів Олександр Хорев, експерт аграрного ринку та координатор проєкту EastFruit Weekly Ukraine.

Протягом останніх кількох років в Україні виробництво фруктів і овочів, яке раніше відбувалося в тимчасово окупованих та небезпечних зонах, частково переїхало до центральних і західних областей. Однак місцевий клімат додає нових викликів у цьому процесі.

На фоні загроз безпеки, більшість підприємств перемістили свої виробництва на Захід України, де активно вирощують значні обсяги овочів, зокрема огірків та помідорів. Тут, завдяки сприятливим кліматичним умовам, включаючи температурний режим, кількість сонячних днів та вологість, створено ідеальні умови для агрономії. Однак, завдяки використанню захищеного грунту, плівкових теплиць та тепличних комплексів, виробництво може розвиватися в усіх регіонах України. Безумовно, строки дозрівання продукції можуть варіюватися в залежності від порівняння із Сходом і Півднем, - зазначає Олександр Хорев.

В свою чергу, експерт підкреслив, що, незважаючи на значне зростання виробництва овочів на Заході, ринкові позиції регіонів, таких як Дніпропетровська, Київська та інших областей, залишаються стабільними.

Навіть у безпосередній близькості до фронту в Харківському регіоні та в незайнятих областях Сходу і Півдня деякі великі агрокомпанії продовжують свою діяльність. Звісно, повернутися до довоєнних обсягів виробництва овочів поки що не вдалося. Але й потреби в цьому немає, оскільки кількість споживачів зменшилась, зокрема через еміграцію українців. Як зазначив Олександр Хорев, "на даний момент, під час сезону (весною та восени) ми повністю забезпечуємо себе тепличними культурами, насамперед огірками та помідорами, і не маємо потреби в імпорті".

У період з листопада по березень ситуація з вирощуванням тепличних культур зазнає істотних змін. У цей час обсяги вітчизняного виробництва значно зменшуються, і на полицях магазинів починають переважати імпортні овочі.

"У середині листопада ми починаємо імпортувати овочі, зокрема помідори та огірки, з-за кордону. Основними постачальниками є країни Європи, зокрема Іспанія, Болгарія та Польща, однак найбільший обсяг надходить з Туреччини. Саме ці продукти визначатимуть цінову політику на ринку. На формування цін впливають коливання курсу гривні, адже овочі ми купуємо за іноземну валюту, а також витрати на логістику", - зазначає Олександр Хорев.

За словами експерта, навіть якщо значних змін ці два фактори не зазнають, вітчизняні тепличні овочі будуть дорожче імпортних. Ключова причина - вартість енергоносіїв, які необхідні для виробництва.

"В Україні функціонує лише кілька тепличних комбінатів, серед яких Калинівський та Уманський, що працюють цілий рік. Однак їхній внесок у загальне споживання овочів залишається незначним. У період з листопада по березень частка вітчизняного виробництва тепличних овочів становить приблизно 5-10%", - коментує Олександр Хорев.

Вистачає виробництва овочів і для забезпечення внутрішнього ринку т.зв. "борщовим набором". Більшість частина якого - картопля, капуста, буряк, цибуля та часник - вирощується у відкритому ґрунті. Але й тут є нюанси, відзначає експерт.

"Усі складові борщового набору у нас в наявності до нового врожаю, за умови, що виробники дотримуватимуться правильних методів зберігання продукції. Крім того, важливо, щоб на період вегетації та збору врожаю не відбувалися природні стихійні лиха", - зазначає Олександр Хорев.

Експерт вважає, що ріпчаста цибуля є найбільшою проблемою в агрономії. Протягом трьох сезонів поспіль ця культура активно вирощується в значних кількостях у різних регіонах як досвідченими аграріями, так і новими учасниками ринку, що, в свою чергу, призвело до надлишку продукції.

"Раніше цибуля ріпчаста вирощувалась переважно на Півдні. Збір врожаю припадав на серпень, коли різниця між денною і нічною температурою невелика й овоч на полях був у сухому вигляді. Завдяки цьому у сховищах добре зберігався до квітня-травня наступного року. Наразі виробництво зміщено на Захід, Північ і Центр, де збирання цибулі не припинялось у жовтні. Тобто, коли вже є великий перепад температур і надлишок вологи в ґрунті, який може зробити цибулю непридатною для тривалого зберігання", - пояснює Олександр Хорев.

Очікувано виробники намагаються якомога швидше позбутися такого товару, що впливає на значне зниження ціни. А постачати цибулю на ринок аж до весни зможуть лише ті, хто подбав про дотримання технологічних процесів при вирощуванні та забезпечив належне зберігання.

На західних, південних та центральних територіях почали активно вирощувати кавуни, що сприяє появі різноманітних сортів. Проте, як і з іншими культурами, не притаманними цим регіонам, спостерігається зміщення термінів їхнього дозрівання.

"Зараз вище ніж раніше температури, це плюс для тих же бахчових. Та, на мій погляд, дотягнути до рівня херсонських кавунів все-таки буде дуже складно. Принаймні ми поки не чули про експортні ініціативи кавунів з західних регіонів. Натомість кавуни з Херсону були спроможні "виступати" на міжнародній арені", - відзначає Олександр Хорев.

Експерт підкреслив, що масштабна війна зупинила процес інтеграції та адаптації нових культур. Навіть такі рослини, як батат і спаржа, які почали активно вирощувати в Україні декілька років тому, не змогли збільшити обсяги свого виробництва.

"В супермаркетах тепер можна знайти вітчизняний батат і спаржу, чого не спостерігалося ще десять років тому. Проте, виробництво цих культур не розвивається. Спочатку пандемія COVID-19, а потім повномасштабна війна призупинили цей процес. З одного боку, я вже зазначав, що значна кількість жінок і дітей виїхали — це та категорія населення, на яку орієнтовані нові продукти та страви. В цілому, у воєнний час не відбувається активних гастрономічних відкриттів; для більшості людей головними пріоритетами залишаються поживність і якість продуктів", - пояснює Олександр Хорев.

Відповідаючи на запитання про потенціал вирощування екзотичних овочів і фруктів в Україні, таких як банани в Миколаєві чи гранати в Харкові, фахівець зазначив, що все буде залежати від кліматичних умов і економічної вигоди.

"Якщо мінімальний попит та відповідні умови будуть присутні, то на ринку можуть з'явитися не лише згадані, а й інші культури, про які раніше не було відомо. Однак, в умовах війни та браку активних споживачів, які готові експериментувати, важко розпочати виробництво нових продуктів і сподіватися на позитивний відгук від споживання," – зазначив Олександр Хорев.

Як повідомляв "Телеграф", науковці відзначають південні регіони не мали вологи в ґрунті на момент проведення посівної кампанії озимих зернових, що може мати негативні наслідки для урожаю.