"Я вас вразю – ми ніколи навіть не доторкаємось до мін," – заявила командир групи ручного розмінування Олена Бориславська.

– Чи мали ви, можливо, колись зв'язок з процесом розмінування? – запитую Олену Бориславську.

-- Ні, ця справа була для мене абсолютно новою.

-- Чим ви займалися до того, як стали демінером?

Моя кар'єра була пов'язана з ІТ-індустрією. Я займалася впровадженням інформаційних систем у промислових компаніях і медичних установах. Напередодні великої війни я працювала на сучасному агропідприємстві, яке спеціалізувалося на вирощуванні квітів, де також реалізовувалася інформаційна система.

Зауважу, до 2014 року наша родина жила в Донецьку. Ми тоді поїхали з міста, сподіваючись, що на місяць-два. Але не повернулися через окупацію Донецька. Зараз живемо в селі Княжичі біля Києва.

-- Як ваші рідні поставились до того, що ви обрали професію демінера?

М'яко кажучи, ситуація була складною. Ніхто з моїх близьких не знав про те, що я подала документи та пройшла співбесіду. Я вирішила розповісти про своє рішення родині лише після першого дня навчання, коли повернулася додому. Батьки були вкрай здивовані цією новиною. Чоловік намагався стримати свої емоції, проте його тривога була очевидною. Він виявив повагу до мого вибору, але водночас залишався настороженим. А як реагував син? Він завжди довіряв моїм рішенням, але не міг приховати свого здивування. Всі рідні відзначали, що я повинна бути максимально обережною в нових обставинах.

Найбільше почуттів виникло на старті. Зараз, коли я докладно пояснила, як саме реалізуються роботи та які заходи безпеки застосовуються, хвилювань стало менше.

Скільки часу вам було потрібно, щоб освоїти цю спеціальність?

-- Курс навчання тривав 25 днів (не враховуючи вихідних). Нас навчили виконувати доволі непросту і відповідальну роботу демінера так, щоб це було максимально безпечно.

-- Чи можуть до навчання потрапити всі бажаючі, чи психологи та інші експерти оцінюють, хто відповідає необхідним індивідуальним вимогам, а хто ні?

Коли я вступала на навчання, зі мною (як і з кожним з учасників) спілкувався представник кадрового відділу, який намагався з'ясувати, чи усвідомлюємо ми всю серйозність і відповідальність майбутньої роботи. Після цього відбулася загальна співбесіда для всіх кандидатів, де нам детально розповіли про завдання, які ми повинні будемо виконувати. До речі, у працівників є можливість безкоштовно отримати психологічну підтримку.

Чи всі учасники вашої групи успішно завершили навчання, чи хтось з них не впорався?

Ось як це можна перефразувати: Спочатку нам навчали теоретичним основам. Проте, коли ми перейшли до практичних завдань у полі, деякі учасники усвідомили, що ця професія їм не підходить. Інші ж змушені були залишити навчання, оскільки не впоралися з випускними іспитами. На початку нашого курсу до групи приєдналися 120 людей, але 20 з них вирішили піти. У підсумку, решта стали демінерами.

Хто краще справляється з розмінуванням — чоловіки чи жінки?

-- Вправність виконання робіт залежить від людини, а не від її статі. Хіба що дівчата дещо уважніші, більш сконцентровані й врівноважені. До речі, серед них є дуже тендітні -- як Дюймовочки. Але під час виконання завдань доводять, що вони сильні, витривалі -- їм під силу фактично такі ж фізичні навантаження, як й чоловікам.

Ключовим моментом є те, що ми звикли до того, що коли звучить сигнал для початку роботи, всі зосереджуються на виконанні завдань — незалежно від того, наскільки кожен з нас уважний і спритний в повсякденному житті.

-- Тобто під час роботи всі внутрішньо мобілізуються?

Вірно, зосередження уваги на повну силу.

Читайте також: Тільки на розмінування Миколаївщини 20 тисячам саперів потрібно 5 років: скільки мільйонів доларів коштує очищення від мін квадратного кілометра

-- Скільки триває ваш робочий день?

Розпочинаємо о 8:30 та завершуємо о 15:40, що в сумі становить приблизно шість годин. Наш графік роботи виглядає так: 50 хвилин працюємо, а потім робимо 10-хвилинну перерву. Цей режим триває протягом кожної години. Крім того, у нас є 30-хвилинна перерва на обід.

Хочу зазначити, що в надто спекотні або холодні дні тривалість робочих сесій зменшується до 30 хвилин, а деякі перерви можуть тривати до 20 хвилин. Це дозволяє нам відпочити, охолонути або зігрітися біля вогнища.

Які у вас є засоби для забезпечення безпеки?

Надягаємо захисні фартухи для забезпечення безпеки тіла. Наше обличчя закриває візор — прозорий захисний екран, виготовлений з особливого матеріалу, що оберігає від летючих часток. Крім того, на нас стильна спецодяг.

Один з військових поділився, що черевики американської армії здатні захистити ногу навіть від протипіхотної міни. Можливо, він трохи згустив фарби. Але чи маєте ви щось подібне на собі?

У нас є особливий вид берців, відомий як "талани". Ці черевики досить міцні і, здавалося б, важкуваті, але насправді вони дуже комфортні для носіння. Ноги чудово фіксуються в "таланах". Однак в літній період в них стає досить спекотно. Тому в теплу пору року ми частіше віддаємо перевагу звичайним берцям, хоча й у них може бути жарко.

-- Це взуття всередині посилено металевими елементами?

Ні, адже ми займаємося використанням металодетекторів, тож взуття з металевими елементами може викликати помилкові сигнали.

Чи існують у саперів свої професійні знаки та звичаї?

Мабуть, я вас засмучу — у мене таких немає. Я просто не вірю в прикмети і ставлюся до них з певним скепсисом.

Які риси характеру є найважливішими у вашій професійній діяльності?

-- Терпіння. Бо бувають такі операції, що непосидючим людям буде важко їх виконувати. Далі -- уважність (зокрема, до деталей), самодисципліна, відповідальність. Від цього залежить безпека -- твоя і колег. Та й опосередковано -- й твоєї сім'ї: родині треба, щоб ти був живим і здоровим. Тож маємо виконувати кожний з етапів розмінування в точності так, як вимагають правила.

Чи існують обмеження щодо споживання алкоголю для саперів?

-- Цікаве питання. Почну з того, що ми працюємо вахтовим методом -- по десять днів. Потім чотири вихідні. Робочі десятиденки починаються по середах. Значить, з цього дня про спиртне всі мають забути.

Також зверніть увагу: Літаючий дрон для саперів, розроблений одеською командою, здатний виявляти міни на глибині до пів метра під поверхнею землі.

Чи здійснюється контроль за дотриманням цього правила?

Отже, в будь-який робочий день перед початком зміни до нас може завітати керівник з алкотестером. Я знаю трьох чоловіків, які, після того як пройшли перевірку, без жодних вагань вирішили залишити роботу. Адже заборона на вживання алкоголю в робочі дні в нашій професії є абсолютно критично важливою.

-- Яке в вашій групі співвідношення чоловіків і жінок?

Я чула, що за статистичними даними жінок у середньому приблизно 30 відсотків. Проте в нашій групі та в інших, що мені відомі, цей показник вищий. У нашій команді – вісім учасників, включно зі мною. Половина з них – чоловіки, а друга половина – жінки. Однак є й такі групи, де чоловіків настільки мало, що їх можна вважати справжніми скарбами (сміється). Важливо, щоб у кожній групі було не менше двох парамедиків.

Чи влаштовує вас рівень вашого доходу?

Я не зустрічала жодної людини, яка б не прагнула отримувати вищу зарплату, ніж зараз. Хоча не буду вказувати конкретні суми, можу з упевненістю сказати, що наша заробітна плата є досить конкурентоспроможною. Проте ті, хто мешкає в орендованих житлах, стверджують, що їм потрібно більше.

-- Під час розмінування траплялись випадки, коли ваше життя висіло на волосинці?

-- Ні, в моїй практиці такого, на щастя, не було. Якщо ти дотримуєшся регламенту, то в небезпечній для життя і здоров'я ситуації ти не опинишся. Адже кожен наш крок і послідовність дій ґрунтується на багаторічному досвіді роботи з мінами та вибухонебезпечними боєприпасами. Важливо, що ще під час навчання наші дії доводяться до автоматизму.

-- Зрозуміло. Один сапер, який займається розмінуванням на звільнених територіях, розповідав мені, що російські мінери лишають по собі хитромудрі пастки (наприклад, кладуть міну під міну) спеціально, щоб вбити наших саперів. Ви зіштовхувалися з такими пастками?

Дійсно, супротивник залишив за собою мініатюрні пастки та так звані міни-з несподіванками.

Що таке "сюрпризи"?

Це ситуація, коли міна маскується під звичайний предмет – наприклад, запальничку, іграшку для дітей або ручку.

Читайте також: Найнебезпечніша -- "чорна вдова": щоб вбивати і калічити українських саперів, окупанти масово ставлять міни-пастки

Яким чином ви захищаєтеся від них?

Ми дбаємо про безпеку, зокрема, завдяки ефективному плануванню нашої діяльності. Перед тим, як приступити до роботи на певній ділянці або об'єкті, їх вивчає спеціалізована група технічного обстеження. Отже, коли ми прибуваємо на місце, вже маємо уявлення про можливі небезпеки, які можуть на нас чекати.

Якщо ж демінер зустрічає підозрілий об'єкт (наприклад, пакет молока в лісі), він повідомляє керівника групи, і всі роботи призупиняються, поки не буде підтверджено, що все в безпеці.

Варто зазначити, що більшість моїх співробітників є демінерами, як і я, а не саперами. Наша основна мета — виявити та позначити небезпечні вибухові предмети. Це означає, що ми взагалі не маємо справи з мінами.

А хто ж займається їх нейтралізацією?

-- У нас є спеціальний департамент зі знищення. Його співробітників можна називати справжніми саперами. Курс їхнього навчання набагато більший. Пошуком вони не займаються. Їх чисельність в організації значно менша, ніж інших.

Ознайомтеся також: "Ти, напевно, вчинив якусь помилку, щось пішло не за планом -- і вибух відбувається миттєво", -- висловилася жінка-сапер з позивним "Карма".

Ви застосовуєте роботи?

-- Так, зараз все ширше залучаємо спеціальні машини-робокати, які в процесі просування по ділянці, перемелюють перед собою все: землю, траву, гілки кущів і навіть дерев. Ця техніка застосовується, зокрема, для знешкодження розтяжок: якщо є розтяжка була, робокат її розсікає.

Коли я вперше стала демінером три роки тому, кількість роботизованих пристроїв була незначною. Тому ми обстежували території, де існувала ймовірність натрапити на міну, дуже обережно — буквально сантиметр за сантиметром. Наразі, завдяки наявності цих машин, ми виконуємо завдання набагато ефективніше та швидше.

Як ви вважаєте, скільки часу може зайняти очищення Київської області від мін?

Це складне питання. Раніше багато хто вважав, що процес займе десятки років. Можливо, ці оцінки виявляться вірними. Проте, існує надія, що ми зможемо досягти результатів значно швидше. Постійно з'являються нові технології та вдосконалені методики, які сприяють пришвидшенню процесу. Незважаючи на це, швидко розмінувати такі великі площі буде непросто.

Читайте також історію київської лікарки Ірини Власенко, на рахунку якої 50 виїздів на прифронтові території, щоб надати медичну допомогу бійцям і місцевим мешканцям.