Зеленський виступатиме в ролі "слухняного сина" Трампа, щоб зберегти контроль над Донеччиною: інтерв'ю з Ступаком.

Агресорська країна Росія "гратиме" з президентом США Дональдом Трампом, намагаючись змусити його чинити тиск на українське керівництво для отримання бажаних поступок, зокрема, щодо неокупованих територій Донеччини. Проте ні президент Зеленський, ні Верховна Рада не мають жодних правових підстав для "подарунків" агресору у вигляді територій. У цій складній ситуації глава української держави планує позиціонувати себе як "слухняного сина" Трампа, обіцяючи розглянути всі пропозиції з боку Білого дому, але при цьому не переходити небезпечну межу.

Водночас є підстави вважати, що у 2026 році фронтова ситуація для Збройних Сил України може зазнати позитивних змін. Окупаційні війська вже кілька місяців залишаються на стабільному рівні чисельності, досягнувши "плато". Якщо їхня кількість почне зменшуватися, це створить нові перспективи для України як у військовій, так і в політичній сферах.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

- На вашу думку, з якою найбільшою загрозою Україна може зустрітися на початку 2026 року з військової та гібридної перспективи? Які основні труднощі можуть виникнути для нашої держави, армії та спеціальних служб?

- Якщо не говорити про енергетику, про інфраструктуру, про обстріли тощо, то я б почав з іншого боку океану, з містера Дональда Трампа, який є тією фігурою, яка ламає нам всі карти і за прихильність якої Україна б'ється останній рік. Росіяни будуть гратися з ним.

Яскравим прикладом може слугувати нещодавня ситуація, коли нас звинуватили в нібито спробах атакувати резиденцію Путіна. Це, на мою думку, частина стратегії Дональда Трампа. Яка ж логіка Кремля? Штучно створюється проблема, яка потім роздуту до неймовірних масштабів, лякаючи Трампа можливістю ядерної війни. Трамп, реагуючи на це, тисне на Зеленського, а той, у свою чергу, змушений прийняти всі умови, які висуває Росія. Вважаю, що в найближчі кілька місяців ми опинимося в такій ситуації: на Трампа чинитимуть тиск, він, у свою чергу, буде тиснути на нас, і нам доведеться з цим змиритися.

А що росіяни? Вони, звісно, будуть намагатися вбивати когось із наших військових. Вони це активно планують. Раніше, у попередні роки цієї війни, було таке, коли росіяни пропонували за ліквідацію топових українських командирів, когось медійного, когось не дуже медійного, але дуже ефективного до 50 тисяч американських доларів. Я думаю, що вони будуть підвищувати суми за ліквідацію. Не хочу лякати, але можуть бути додаткові спроби ліквідації наших українських командирів. Так само ГУР, СБУ, Збройних сил України, Сил безпілотних систем тощо.

Ви торкнулися теми тиску з боку президента США на Україну. Відомо, що одним із найбільш гострих питань у мирних переговорах є територіальні суперечки, особливо щодо Донецької області, де частина залишається під контролем України. Як ви вважаєте, якщо ситуація складеться так, що Україні доведеться без бою поступитися цією територією супротивнику, як це може виглядати на практиці і які наслідки можуть виникнути в результаті такого рішення?

Наслідки цього процесу будуть тривалими, і Україна відчуватиме їх вплив протягом багатьох десятиліть. Проблема полягає в тому, що не існує жодних правових інструментів, які б дозволили уникнути відповідальності за такі дії. Після завершення терміну повноважень Зеленського, якщо він прийме таке рішення, його можуть звинуватити у державній зраді наступний президент або новий голова СБУ. Депутати Верховної Ради, які можуть бути залучені до організації референдуму чи голосування за певні закони, зазнають переслідувань, які можуть бути навіть жорсткішими, ніж те, що сталося з "регіоналами", котрі підтримували жорсткі законодавчі ініціативи.

Відбудеться люстрація. Це означає, що ці депутати перетворяться на своєрідних людей-камікадзе, і вони усвідомлюють це. Як мені стало відомо, вже є ті, хто обмірковує способи, як уникнути такої ситуації або вийти з Верховної Ради, щоб не брати участі в подібних голосуваннях.

Уявімо собі, що Україна виходить з Донецької області. У нас залишається орієнтовно від 100 до 180 тисяч людей, яких ми повинні визнати внутрішньо переміщеними. Що з ними робити? Якщо їх просто "запхати", наприклад, на територію Львівської, Хмельницької, Київської областей, просто так, без засобів для існування, це створить величезну соціальну напругу.

Яка ж тут логіка? Пропонуємо їм фінансову допомогу. Тоді ті, хто покинув окуповані території у 2014 році, з Криму та Луганської і Донецької областей, можуть зажадати: чому нам не дали таку ж підтримку, адже ми виїхали раніше? Це виглядає як явна несправедливість.

Отже, у нас знову з'являється вибух всередині країни, величезна соціальна напруга. Плюс на цій темі будуть гратися політики, окремі військові будуть звинувачувати тощо. В будь-якому випадку нас очікують дуже серйозні соціальні осередки невдоволення. Не хочу казати "громадянська війна", такого точно не буде, але невдоволення буде, тому для Кремля цей варіант, цей сюжет так само цікавий.

Який шанс ви вважаєте, що Україна та її уряд зможуть витримати натиск і не погодяться на поступки, такі як виведення військових з Донеччини?

- Зеленський намагається всіляко балансувати і, як то кажуть, пропетляти між крапельок. Він і вся його адміністрація чудово усвідомлюють, що правових механізмів це зробити взагалі немає. Куди б він не наступив, на нього скрізь очікують негативні наслідки.

Припускаю, що сценарій такий: гратися в слухняного сина з Дональдом Трампом, показувати - "я згодний на все, ми проговоримо всі варіанти, ми обміркуємо всі варіанти" тощо. Але пам'ятаєте стару притчу про те, як бідняк пообіцяв падишаху, що навчить віслюка літати? Його запитали: як ти будеш це робити? Він каже: або падішах помре, або віслюк здохне, або я навчу його літати.

На даний момент стратегія президента Зеленського полягає в тому, що або Трамп піде з політичної арени, або Путін перестане існувати, або ситуація вирішиться якимось чином, і тоді доведеться приймати важливі рішення. Я впевнений, що він до останнього моменту буде продовжувати грати у цю гру, обіцяючи всім усе і погоджуючись на різні умови, але насправді не виконуючи своїх обіцянок.

Чи справді це єдиний вибір, який нині має українська влада?

Так, але зверніть увагу на ще одну цікаву надю. Згідно з інформацією, яку оприлюднив президент Зеленський, а також даними головнокомандувача Сирського, в останні місяці чисельність російських військ на території України не зростає. Вона залишається стабільною. Було повідомлення, в якому згадувався Зеленський – він зазначив, що ми досягли певної стадії, де ресурси Путіна вичерпуються, і наразі немає приросту, а лише стандартне забезпечення військ.

Можливо, в 2026 році ми станемо свідками зменшення кількості російських військовослужбовців на фронтах. Це може відкрити для України нові можливості: а) зупинити наступ російських сил; б) спробувати повернути контроль над певними територіями, що, в свою чергу, підштовхне Кремль до переговорів про мирну угоду, в якій не буде мови про здачу Донбасу. Вірю, що саме на це сподівається і розраховує Офіс президента.