Чи існує ймовірність поширення радіації за межі зони відчуження через 40 років після катастрофи на Чорнобильській АЕС? Відповідь на це питання надала радіолог.

-- Як ви оцінюєте перспективу повернення людей в ті місця зони відчуження, які фактично являються радіаційно чистими? Там же є такі території? -- ставлю питання Катерині Шавановій.

Так, це правда. Однак Україна вирішила використати цю територію для створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Водночас, через військові дії, ділянка державного кордону з Білоруссю була виключена зі складу заповідника: два кілометри від кордону з Білоруссю більше не вважаються частиною заповідної зони.

Чи є ще люди, які обрали життя в зоні Чорнобиля?

-- Зараз їх там мало -- десь 20 людей.

Чи існує нині ризик повільного поширення радіації за межі зони відчуження?

Зверніть увагу: територія зони відчуження, серед інших функцій, також виконує роль буферної зони. Вона ефективно справляється з цим завданням. Це було підтверджено у 2022 році, коли під час бойових дій на Київщині не зафіксовано виходу радіоактивного забруднення за межі зони.

Читайте також: "Ми пролітали на вертольоті над зруйнованим реактором, і я побачив розплавлену багрову масу"

Чи залишається радіаційний рівень високим у Чорнобильській зоні?

У деяких зонах (на радіаційних ділянках) рівень фону є підвищеним.

Який орієнтовний відсоток радіаційних плям займає 30-кілометрова зона відчуження?

Для того, щоб дати відповідь на це запитання, необхідно оновити карту радіаційних забруднень. На її дані могло вплинути переміщення військових підрозділів та риття окопів у 2022 році. Останнє оновлення цієї карти відбулося давно, і для його складання використовували гелікоптери. Тепер стоїть завдання створити нову карту радіаційного забруднення.

-- В зоні зараз заповідник, там мешкає чимало тварин. Проживання на тій території вплинуло на стан їх здоров'я і тривалість життя?

На даний момент вплив не спостерігається. Важливо усвідомлювати, що 40 років, які минули з часу катастрофи на ЧАЕС, є недостатніми для збору повних даних про наслідки радіації на місцеву фауну. Потрібно, щоб ще кілька поколінь тварин з'явилися і виросли в цих умовах. Тільки тоді можна буде зробити більш обґрунтовані висновки. Тим часом, існуючі дані про вплив радіаційного забруднення на здоров'я тварин у заповіднику залишаються ненадійними.

Що можна сказати напевно, то тваринам було б краще, щоб люди пішли з зони відчуження.

В значній мірі це сталося, і тепер людей там зовсім небагато. Хіба не так?

Отже, промислова та господарська діяльність практично відсутня. Основна діяльність зосереджена на території ЧАЕС. Більша частина заповідника призначена для життя тварин. Звичайно, там трудяться єгері та працівники заповідника, хоча їх зараз не багато — частина виїхала, а інші були мобілізовані.

В якому форматі вони здійснюють свою діяльність? Це вахтовий графік?

-- Так, зараз вахтовий. Раніше чимало працювали так: 4 дні на роботі, 3 -- вдома. Зараз більшість в режимі -- 15 днів працюєш, 15 -- відпочиваєш. Бо багато хто мешкає в місті Славутич. Через війну дорога туди з Чорнобильської зони займає значно більше часу, ніж раніше.

Запитаю про Чорнобильську атомну електростанцію. Яка доля чекає на залишки четвертого реактора, що вибухнув у 1986 році? І якими будуть подальші кроки щодо значної кількості радіоактивних відходів, що були зібрані та захоронені в зоні відчуження?

Радіаційні відходи досі продовжують збирати. Щодо залишків енергоблока та ядерного пального, яке там знаходилося, відомо, що над чорнобильським "саркофагом" було зведено новий безпечний конфайнмент, відомий як "Арка", щоб забезпечити безпечну демонтаж та подальше захоронення залишків четвертого енергоблока і ядерного палива. Існує план на найближчі 100 років для реалізації цього процесу.

-- Об'єкт "Укриття" побудували в екстремальних умовах в 1986 році? В якому він стані зараз?

- Це нестабільна конструкція, під якою знаходиться понад 90 відсотків ядерного палива зруйнованого реактора. Тобто в повітря після аварії 1986 року потрапило за різними оцінками від 4 до 6 відсотків ядерного палива. Решта знаходиться під "Укриттям". А над "Укриттям" побудовано "Арку".

Яким чином обстріл, що стався в лютому 2025 року, коли російський дрон-камікадзе "Шахед" влучив у "Арку", вплинув на ситуацію?

Це затягнуло процес демонтажу "Укриття" та його енергоблока. Важливо підкреслити, що "Арка" була створена, зокрема, для запобігання потраплянню опадів всередину об'єкта "Укриття". Однак після удару "Шахеда" герметичність "Арки" була порушена. Тому найближчі роки будуть присвячені відновленню герметичності цієї конструкції.

Необхідно усвідомлювати, що удар безпілотника суттєво не позначився на рівні радіаційної безпеки. Проте, на жаль, сама структура "Арки" зазнала пошкоджень. Важливо правильно її відновити. Мабуть, ніхто не міг передбачити, що в конструкції з'явиться "діра". Відновлювальні роботи "Арки" тривають, і для цього, до речі, використовуються дрони.

Проте умови війни вносять свої зміни. Потрібні висококваліфіковані фахівці, здатні працювати як на великих висотах, так і з радіоактивними матеріалами. Такі професіонали зустрічаються нечасто, а більшість з них — це іноземці. Приїхати до нашої країни під час війни для них залишається складним завданням.

Ось інша версія вашого тексту: "Також читайте: 'В ніч трагедії я без рукавичок знімала уніформу з рятувальників, які були доставлені з ЧАЕС. Тепер я позбулася своїх відбитків пальців.'"

-- Коли почалося повномасштабне вторгнення, ви знаходились в Чорнобильській зоні відчуження?

Ні, це сталося в Києві. Проте там перебували мої співробітники з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України.

Яким чином окупанти поводилися з ними?

Наші змогли покинути це місце і дістатися до Києва. Варто зазначити, що заступник директора нашого інституту брав участь в АТО. У ніч, яка запам'яталася всім 24 лютого 2022 року, почувши вибухи, він розбудив співробітників, забрав усі важливі документи з відділу кадрів і вивіз людей з Чорнобильської зони. В той час там було небагато працівників, адже зима, холод у наших приміщеннях в Чорнобилі, змусив більшість працювати дистанційно.

Слід зазначити, що наразі жоден ядерний об'єкт не має чітко визначеного алгоритму дій у випадку війни. В даний час ведеться робота над розробкою відповідних протоколів.

Перед початком великої війни важко було уявити, що росіяни вирішать рухатися через Чорнобильську зону, якщо розпочнеться повномасштабне вторгнення. Тепер ми знаємо, що їхні наміри не передбачали тривалого перебування там. Як ми це з'ясували? Після звільнення зони відчуження було знайдено документ, що містив детальний план російських військових, який описував, як за три дні вони планували дійти до Києва. У цьому документі були вказані конкретні підрозділи та чіткий графік їхніх дій: хто мав йти в авангарді, а хто в ар'єргарді і так далі. Таким чином, затримуватися в зоні відчуження вони не мали наміру, але несподівано для себе опинилися там надовше. Тому спеціалісти з радіології приїхали в Чорнобиль лише згодом, спочатку ж перебували просто військові. Їхні дії залишили слід: вони не лише рили окопи й встановлювали міни, але й знищували лабораторії. Цікаво, що вони вкрали всі штани з гуртожитку та забрали мікрохвильові печі й електрочайники. Коли мої колеги повернулися в Чорнобиль після звільнення Київщини, вони виявили, що футболки залишилися на місці, а от штанів не було.

Працівники Чорнобильської атомної електростанції пройшли через окупацію станції та зони відчуження. Які моменти з їхніх свідчень про той час вразили вас найбільше?

Мене вразило і порадувало, напевно, те, що окупація зони відчуження тривала відносно короткий час — всього 40 днів. Якщо бути відвертим, ми очікували, що загарбники зможуть закріпитися там надовго, і їх вигнання з радіаційно забрудненої території стане серйозною проблемою.

Всього за одну годину можна завдати значної шкоди. Які руйнівні дії вчинили російські війська за 40 днів, коли контролювали зону відчуження?

- Вони рознесли лабораторії (мене, до речі, це не здивувало). За період окупації вимикалося охолодження сховища відпрацьованого ядерного палива. Одному з працівників станції довелося злити дизпаливо (як повідомлялося, зливав він його з військової техніки окупантів -- Авт.), щоб заправити генератори -- бо була потрібна електроенергія для системи охолодження ЧАЕС.

Щодо риття російськими солдатами окопів на території "Рудого лісу" біля Чорнобильської АЕС, то там ніхто з них (солдатів) не вмер: за місяць, як це нам не прикро, там неможливо набрати смертельну дозу опромінення (наразі немає "Рудого лісу" в тому вигляді, який він мав зразу після Чорнобильської аварії: загиблі від радіації сосни давно зрізали і захоронили, прибрали й верхній найбільш радіаційно забруднений шар ґрунту -- Авт.).

Наприкінці березня, коли російські війська залишали зону Чорнобиля, вони примусили представника адміністрації ЧАЕС підписати документ, відомий як "Акт приймання і передачі охорони Чорнобильської атомної електростанції". Цей акт підтверджував, що станція залишається в такому ж стані, як і була раніше. Варто зазначити, що окупанти вивезли полонених нацгвардійців, які забезпечували охорону атомної станції, до Росії. Наразі частину з цих хлопців вдалося повернути в рамках обмінів полоненими, але їхній командир досі залишається в російському полоні.

У 2022 році активно обговорювалося питання про те, чи справді російські війська вкрали джерела радіаційного випромінювання під час окупації Чорнобильської зони. Чи це дійсно сталося?

Можу зазначити, що наш Інститут, що займається проблемами безпеки атомних електростанцій, має позитивну новину: жодне з джерел радіаційного випромінювання у нас не зникло.

Раніше "ФАКТИ" повідомляли про те, як на Чорнобильській АЕС було вжито заходів, що дозволили уникнути вибуху значно більшої потужності, подібного до вибуху водневої бомби.

На зображенні в заголовку: аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році.