Дрони або артилерійські системи: що повинно стати основою бойових дій ЗСУ сьогодні?
За останні кілька місяців ми помічаємо певне перебільшення значення дронів у контексті бойових дій. Безперечно, безпілотні технології стали для України суттєвою асиметричною перевагою. Це один із найбільш значних технологічних досягнень у цій війні, і ми всі вдячні тим, хто їх розробив і продовжує вдосконалювати.
Однак, як артилерист, я не можу підтримати думку, що майбутнє війни повністю належить тільки безпілотникам (під цим терміном я маю на увазі всі види БпЛА, наземні роботизовані системи, безекіпажні судна тощо).
На фронті не існує "чарівного засобу". Існує складна система, в якій кожен компонент відіграє свою роль і має свою вагу. Важливо це усвідомлювати, адже перший рік великої війни не був визначений жодною окремою технологією. Саме артилерія стала одним із вирішальних факторів, що призвели до зриву російського наступу на Київ, Чернігів, Суми та Харків.
Саме вона забезпечувала потужне вогневе покриття, без якого не могли б відбутися ані виснаження ворога, що мав значну перевагу, ані ефективні контрнаступальні дії. Під час наступальної операції в Харкові масоване використання артилерії та точні ракетні удари по місцям скупчення ворога, його позиціях, командних пунктах, складах боєприпасів і логістичних центрах стали ключовими чинниками успіху.
Дрон може знайти ціль, скоригувати вогонь, завдати точкового удару по окремій цілі, головне що він убезпечує свого оператора від прямого контакту й ураження. Але він не здатний замінити потужність вогню артилерійських гармат, який за лічені хвилини накриває оборонні споруди, опорні пункти, руйнує фортифікацію, придушує та виснажує противника, зупиняє наступ, створюючи суцільну зону ураження особливо в важкодоступних для дронів місцях таких як ліси, лісосмуги та чагарники, якими найчастіше інфільтрується противник.
Артилерія залишається незамінним засобом, здатним забезпечити несподіваність та концентрацію вогню. Вона володіє тим, чим не можуть похвалитися жодні тактичні безпілотники: потужними осколково-фугасними боєприпасами та широкою різноманітністю спеціалізованих боєприпасів, включаючи касетні осколкові, протитанкові елементи ураження, запалювальні снаряди, а також боєприпаси з детонаційно-об'ємним вибухом. Крім того, артилерія здатна здійснювати дистанційне мінування як протитанковими, так і протипіхотними мінами, а також використовувати освітлювальні та димові боєприпаси. Вона не підлягає впливу радіоелектронних перешкод, що робить її незалежною від дій противника та власних сил. Завдяки високій швидкострільності, артилерія може протягом тривалого часу підтримувати вогневу активність, вражаючи різноманітні цілі різними способами. Наприклад, повітряні розриви значно підвищують ефективність ураження піхоти, вдвічі перевершуючи контактну осколкову дію снарядів, а фугасна дія здатна знищити навіть найміцніші оборонні укріплення. І всі ці можливості завжди готові до використання артилеристами на позиціях.
Проте, сучасна українська артилерія вже давно не функціонує автономно. Вона інтегрується з розвідувальними підрозділами, безпілотними літальними апаратами, радарами, системами управління та цифровими платформами. Саме ця синергія — єдиний розвідувально-вогневий контур — стала справжнім проривом у цій війні.
Не дрони в ролі артилерії. Не артилерія в заміну дронам. Дрони та артилерія в тандемі. Саме ця синергія щоденно нищить супротивника і захищає життя наших солдатів.
Тісна співпраця та спільні дії завжди забезпечують бажаний результат. Щодня ми отримуємо запити від сусідніх підрозділів: "Арта, працюйте в районі, щоб... сховалися, адже дрони нас атакують". Або: "Потрібно обстріляти ціль, бо РЕБ дуже активний, нам не вдається використати дрони". Або: "Позиція під вогнем, просимо вас виконати стрільбу на заборону, інакше не вистоїмо". І ще: "Зазначили переміщення колони, арта, вогонь по точці зустрічі - вогонь, вогонь. Не гайте часу, потрібно затримати, адже погодні умови погані, дрони не літають" і так далі.
Отже, визнаючи значний внесок безпілотних технологій, закликаю не ігнорувати традиційну зброю, яка протягом століть довела свою ефективність у різних конфліктах, включаючи російсько-українську війну. Вона залишається одним із основних засобів вогневого ураження на сучасному полі бою.
Такий непрофесійний підхід в абсолютному порівнянні засобів ураження як артилерія і БпЛА свідчить про нерозуміння самого ефекту, який досягається тим чи іншим засобом. З таким дилетантським підходом у сучасному бою "не потрібні танки, гармати і кулемети бойових броньованих машин, засоби колективної зброї тощо" - це вкрай хибна думка.
Не забуваймо про українських артилеристів, які без зайвого шуму, без ефектних презентацій і без публічності щоденно, цілодобово виконують свою місію – знищують противника. Ледь не щодня від загальновійськових командирів та командувачів звучить прохання про додаткові гармати та далекобійні снаряди.
Дрони стали символом цієї війни. Але її результат, як і раніше, визначають люди і взаємодія всіх засобів ураження. Артилеристи знають, як це зробити й розвивають свій рід військ, щоб він відповідав рівню сучасної війни. Треба їм допомагати, а не заважати. І поки на фронті працює артилерія, вона залишається одним із незмінних аргументів української перемоги.
