Олег Блохін: захоплюючі деталі про легендарного гравця Динамо
5 листопада Олег Блохін святкує своє 74-річчя. Ця футбольна ікона Динамо колись могла стати легкоатлетом, змінивши свої футбольні ідолів, і навіть дивувався, чому його карають за неправильне паркування.
Ім'я Блохіна нерозривно пов'язане з "Золотим м'ячем", легендарними матчами та величезними перемогами київського клубу. Проте за футбольними успіхами приховано безліч цікавих історій, які дозволяють глибше пізнати особистість одного з найяскравіших українських футболістів, повідомляє 24 Канал.
Блохін міг стати легкоатлетом, а не футболістом
Спортивні таланти Олега Блохіна почали розкриватися ще в його дитинстві. Його матір, Катерина Адаменко, була відомою легкоатлеткою, і саме завдяки їй майбутній володар "Золотого м'яча" з юних років активно займався біговими тренуваннями та вдосконалював свою швидкість.
У 1969 році 16-річний Олег подолав дистанцію в 100 метрів за 11 секунд, що відповідало стандарту для першого спортивного розряду! Більше того, юний спринтер привернув увагу представників легкої атлетики. Як згадує сам Блохін, його тренер Володимир Петровський радив йому залишити футбол і повністю зосередитися на бігових змаганнях.
Однак швидкість, яка могла зробити з нього легкоатлета, зрештою стала однією з головних футбольних переваг.
Батько заборонив йому отримувати зарплату в Динамо
Володимир Блохін, батько відомого спортсмена, не прагнув, щоб його син занадто рано почав звикати до фінансових благ. Коли Олег грав у юнацькій команді Динамо, він звернувся до тренера Михайла Комана з проханням не виплачувати юному таланту зарплату.
Батьки вважали, що синові нічого не бракує: вони самостійно купували йому спортивний одяг, лижі, ковзани та інші необхідні речі. На їхню думку, додаткові гроші могли стати зайвою спокусою для юнака.
Першу зарплату футболіст отримав, граючи в дублюючій команді. Вона була встановлена на рівні 150 рублів на місяць.
Спочатку Блохін прагнув наслідувати стиль гри Герда Мюллера.
В юності Олег мав кількох футбольних кумирів. Спочатку йому подобався німецький нападник Герд Мюллер, який виступав під 13-м номером. Згодом увагу Блохіна привернув Йоган Кройф, і українець захопився грою нідерландця та навіть почав віддавати перевагу його 14-му номеру.
Однак з плином часу майбутня зірка усвідомила одну важливу істину: безперервне копіювання інших може перешкодити їй знайти свій унікальний стиль.
Футболіст зізнався, що врешті-решт усвідомив: копіюючи інших, він ризикує ніколи не стати Блохіним.
Ця історія добре характеризує його футбольне становлення: зрештою він створив власний ігровий образ, який важко було сплутати з кимось іншим.
"На отримання Золотого м'яча знадобилося понад рік очікування."
У 1975 році Блохін став найкращим футболістом Європи, випередивши у голосуванні таких зірок, як Франц Беккенбауер та Йоган Кройф. Однак отримати головний індивідуальний трофей одразу йому не вдалося.
Нагороду вручили фактично лише в березні 1977 року на Республіканському стадіоні в Києві. Церемонія відбулася перед чвертьфінальним поєдинком Кубка чемпіонів, в якому команда змагалася з Баварією.
Іронія долі полягала в тому, що після урочистої церемонії вручення нагороди Блохін не зміг реалізувати пенальті у ворота німецької команди. Проте це не вплинуло на результат, і Динамо святкувало перемогу з рахунком 2:0, пройшовши далі в турнірі.
Цікаво, що Блохін входить до п'ятірки наймолодших володарів "Золотого м'яча" за всю історію. Він став володарем нагороди у віці 23 років, одного місяця та 25 днів.
В Австрії Блохін був у шоці від того, що отримав штраф.
В завершальний етап своєї кар'єри Блохін отримав шанс спробувати свої сили за межами країни. У 1988 році він підписав контракт з австрійським клубом Форвертс, що базується у Штайрі. Не можна не зазначити, що раніше до талановитого нападника проявляли інтерес більш авторитетні команди, такі як Баварія, Реал і Сент-Етьєн.
Переміщення до Австрії для футболіста виявилося не лише новим етапом у його спортивній кар'єрі, а й справжнім викликом у повсякденному житті. Блохін зізнався, що спочатку відчував себе немов прибулець: йому не вистачало знань, як користуватися кредитками, а гроші він носив у простому портфелі.
Особливо його здивувала історія зі штрафом за неправильне паркування. Футболіст спробував пояснити поліцейському, хто він такий, однак це не допомогло.
"Я ж Блохін!" - обурився Олег Володимирович. У відповідь правоохоронець лише сказав: "Футбол - гуд!", але штрафну квитанцію з лобового скла автомобіля так і не прибрав.
Цей випадок яскраво продемонстрував, як футбольна слава відрізняється від звичних норм життя в іншій країні.
Історія романтичних стосунків із Дерюгіною розпочалася з нещасного випадку і закінчилася розривом.
Особисте життя Олега Блохіна вирізнялося багатьма яскравими моментами. Його першою дружиною була відома українська гімнастка Ірина Дерюгіна, з якою він зустрівся в кінці 1970-х років у досить оригінальний спосіб.
Тоді спортсменка отримала серйозну травму коліна та потребувала операції. Блохін допоміг їй знайти кваліфікованого лікаря і навіть особисто відвіз до нього. Згодом між ними виникли романтичні стосунки.
Як згадувала Дерюгіна, після того, як вони познайомилися, вони разом відзначили Новий рік. Незважаючи на травму коліна, гімнастка танцювала з майбутнім чоловіком протягом десяти годин. І всього через кілька днів Блохін запропонував їй руку і серце.
У 1980 році вони уклали шлюб, а через три роки з'явилася на світ їхня донька Ірина. Ця родина стала однією з найвідоміших у світі спорту в країні.
Проте відстань та різні життєві обставини з часом позначилися на їхніх стосунках. У 1990-х роках Блохін працював у Греції, тоді як його дружина залишалася в Україні. Після 19 років спільного життя їхній шлюб завершився розлученням у 1999 році.
Згодом Дерюгіна відверто зізналася, що саме вона стала ініціаторкою розставання. Серед причин вона вказала на непростий характер партнера, емоційне виснаження та неможливість пожертвувати своєю справою в ім'я сімейного щастя.
Після розриву з першою дружиною Блохін вступив у новий шлюб з Анжелою. У їхній родині з'явилися ще дві доньки - Ганна та Катерина.
