Поляки не відчувають небезпеки з боку Росії, що призвело до розвитку у них квазіімперського комплексу, зазначив дисидент Маринович.
Однією з основних причин сучасного негативного ставлення поляків до українців є зміна в їхній геополітичній безпеці за останні кілька десятиліть. Цю думку висловив у свіжому випуску програми "Клімкін питає" для LIGA.net Мирослав Маринович, член-засновник Української Гельсінської групи (УГГ), дисидент епохи СРСР, а також філософ і релігієзнавець.
У період польського руху "Солідарність", який у 1980-х роках суттєво сприяв падінню комуністичного режиму в Польщі, українці надавали підтримку полякам. За словами Мариновича, обидва народи дивилися не в минуле, а в майбутнє. Тоді їх об'єднувала спільна загроза – комунізм.
"У мене таке враження, що сьогодні ми маємо прямо навпаки. Сьогодні ми маємо тільки минуле, а про майбутнє просто не думаємо. Принаймні це стосується поляків. Чому? Тому що змінився рівень їхньої геополітичної безпеки. Тоді, в 1970-1980-х роках, вони відчували загрозу від комуністичного режиму. Сьогодні вони загрози не відчували загрози з боку Росії - принаймні донедавна, до останніх місяців", - каже Маринович.
Він пояснює відчуття захищеності Польщі тим, що вона стала членом Євросоюзу та НАТО. І така захищеність, на його думку, породила квазіімперський синдром - мовляв, Польща знову цивілізаційно вища.
Маринович прокоментував ставлення поляків до української історії на фоні нещодавніх проявів ксенофобії щодо українців у Польщі. Подібні інциденти можуть негативно вплинути на довіру між українським та польським народами. Росія зацікавлена в тому, щоб один із союзників України дистанціювався від підтримки Києва.
Такзнову має перед собою на сході народ, який не настільки успішний, який ще бореться. Він в іншій ситуації, а Польща може виступити патроном щодо цього народу. І це оживило історичну концепцію "Місія на схід". Ми цивілізовані. Нам треба допомогти цьому народові. Це місія патронату. Це місія зверху. Не зсередини, а зверху. І за цим іде, звичайно ж, певна зневага, певне таке, ну, знаєте, нехтування інтересами. Ну, ми вам допомагаємо, а ви нам нам маєте бути за це вдячні. І, як показує остання історія, ваша вдячність має полягати в тому, що ви визнаєте справедливість нашої історичної пам'яті.
