Оперативні новини Києва

Ринок праці: нові норми бронювання, безробіття та нестача спеціалістів.

Дві третини - рівно стільки українських підприємств назвали нестачу робочої сили головною перешкодою для ведення бізнесу в щомісячному опитуванні від Інституту економічних досліджень. Уже кілька років поспіль український ринок праці залишається жертвою неприємного парадоксу: працівників бракує, а рівень безробіття тримається двозначного показника. МВФ прогнозує 10,2% безробіття за підсумками цього року й погіршення до 11,3% у наступному.

Питання, яке постає перед нами, дивує: чому такі високі показники не вирішують проблему кадрового дефіциту, що посилюється з кожним роком війни? Навіть оборонно-промисловий комплекс, який переживає підйом завдяки мілітаризації економіки, не може повною мірою використати свій потенціал через обмежену кількість робочої сили. На цьому фоні ще більш незрозумілими виглядають зміни в правилах бронювання для критично важливих підприємств, затверджені урядом 23 жовтня. І як останній штрих до вже сумної картини - результати третього кварталу свідчать про очікуване подальше скорочення штатів, причому деякі компанії, такі як Fozzy Group, Епіцентр та навіть Укрзалізниця, вже почали цей процес. Хоча останнє зумовлене російськими ударами та супутніми ризиками, фундаментальна диспропорція на українському ринку праці залишається очевидною і не зникне навіть після завершення бойових дій. Думки про те, як ми опинилися в цій ситуації та що можна зробити - у наступній частині матеріалу.

Наскільки критичним є дефіцит

Безперечно, повномасштабна війна завдала найболючішого удару по українській демографії, а з нею -- і по ринку праці.

Число офіційно працевлаштованих українців знизилося з 12,8 мільйона у 2021 році до 9,5 мільйона у 2026 році. Відчуття браку робочої сили серед підприємств стає все більш актуальним: за даними останнього вересневого опитування ІЕД, ця проблема турбує 67% компаній, тоді як рік тому цей показник становив 59% — поступовий, але стабільний тренд.

Промисловість переживає найбільший кадровий дефіцит: аналіз вакансій на work.ua виявляє найгостріші потреби в таких секторах, як будівництво, деревообробка, харчова промисловість, металургія та машинобудування. Інші галузі, які також відчувають труднощі, включають роздрібну та гуртову торгівлю, транспорт, логістику, а також готельно-ресторанну сферу. Ситуація не є кращою і в критично важливих секторах. Оборонні підприємства, що активно розвиваються, змушені шукати нових спеціалістів серед обмеженого кола кваліфікованих інженерів. Більш детально про те, як нестача кадрів у оборонній сфері загрожує безпеці країни, було висвітлено в матеріалі на Bloomberg. Проблеми також спостерігаються в енергетичному секторі, комунальних службах та медицині — галузях, які мають вирішальне значення для цивільної стійкості під час військового стану.

Як аналізувати нові правила бронювання

Досі підприємства, що мають критичне значення, могли претендувати на 100% бронювання своїх працівників. Проте 23 жовтня уряд ухвалив рішення про зміни в системі бронювання військовозобов’язаних. Тепер критичність підприємства більше не залежить від його фінансових показників, а Міністерства та обласні військові адміністрації зобов'язані протягом 10 днів після набуття нового порядку чинності переглянути галузеві та регіональні критерії. Важливість підприємств для економіки оцінюватиметься новоствореним Координаційним центром, співголовами якого стануть заступники міністрів економіки та оборони. Однак навіть для безумовно критичних секторів, таких як оборонна промисловість або енергетика, максимальний рівень бронювання знижено з 100% до 95%. При цьому підприємства все ще можуть забронювати своїх працівників у повному обсязі, якщо частина з них добровільно залучиться до військової служби за визначеними умовами, що, за суттю, виглядає подібно до часткового бронювання, але без примусової мобілізації до випадкових підрозділів.

Мінекономіки пояснює, що скороченню підлягатиме насамперед допоміжний персонал. Тих, хто безпосередньо забезпечує виробництво, оборонні контракти та аварійно-відновлювальні роботи, мають бронювати повністю. До розрахунку ліміту тепер входять і працівники з відстрочками з інших підстав, зокрема багатодітні батьки та опікуни. Очікувано, такі зміни викликають двозначну реакцію. З одного боку, армія також гостро потребує кадрів, і переглянуті правила бронювання покликані не лише розширити мобілізаційний пул, а й усунути частину маніпуляцій. За словами прем'єра Сергія Корецького, наявна категорія фірм, створених спеціально для бронювання осіб призовного віку. Водночас підприємство матиме змогу звернутися до Координаційного центру, якщо потребуватиме стовідсоткового бронювання працівників.

З іншого боку, існує певне застереження щодо інституційної здатності здійснювати неупереджений підхід у боротьбі з фіктивними підприємствами та забезпечувати можливість 100-відсоткового бронювання. Питання залишаються відкритими щодо можливостей підприємств оборонно-промислового комплексу та енергетичного сектору продовжувати свою діяльність за умов зниженого рівня заброньованого персоналу. Українська рада зброярів попереджає, що навіть незначне зменшення рівня бронювання може негативно вплинути на виробництво, оскільки це торкнеться і субпідрядників, які забезпечують постачання комплектуючих. Виконавчий директор ради Ігор Федірко зазначає, що на оборонний комплекс припадає лише 8-9% всіх заброньованих в Україні, тому економити слід в інших сферах. Хоча така позиція може бути упередженою, ризики дійсно існують, особливо з огляду на критичну роль оборонного сектору для української економіки в її теперішньому стані. На "оборонці" базуються як здатність продовжувати опір, так і експортний потенціал, а також інноваційні можливості країни.

Виникає запитання, чому ця сфера має знижувати свої потенційні можливості через спроби виправити недоліки неефективної мобілізаційної стратегії.

Вплив демографічних тенденцій

Однією з причин брак кадрів в оборонній та інших галузях є стійкі негативні демографічні тенденції. Необхідно відзначити дозвіл на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 22 років, які, ймовірно, могли б долучитися до робочої сили в найближчі роки, але оберуть інші країни для працевлаштування. Згідно з даними Work.ua, за останній рік спостерігається зменшення відгуків на вакансії від цієї категорії населення на 19%. У відповідь на ці виклики бізнес пропонує поліпшені умови праці: медіанна зарплата для вакансій, позначених як "студенти", зросла на 24% — з 23 950 до 29 700 грн, а для вакансій "без досвіду" — на 23% — з 23 500 до 29 000 грн.

Проте, проблема з чисельністю нового покоління робочої сили здається неминучою. Хоча оцінки щодо кількості молодих людей, які виїхали через війну, варіюються, відстеження інтернет-активності в межах країни може надати більш об'єктивну картину ситуації.

Згідно з даними дослідження Digital Research, з 24 лютого 2022 року в Україні спостерігається зниження кількості користувачів Інтернету на 6,7 мільйонів. Серед них 2,3 мільйони осіб проживають на тимчасово окупованих територіях, а 4,4 мільйони виїхали за межі країни. Найбільше скорочення користувачів зафіксовано серед молоді віком 18-24 роки, де зменшення становить 36%. Дослідження виявило, що відкриття кордонів для чоловіків віком 18-22 років призвело до виїзду від 85 до 105 тисяч осіб, що становить близько 10% цієї вікової групи. В цілому, український ринок праці втратив третину населення, яке могло б заповнити кадровий резерв, що вже постраждав внаслідок війни та старіння населення.

Основною причиною цього явища є природна депопуляція. У першій половині року рівень фертильності становив 0,8-0,9 на тисячу жінок, що є одним із найнижчих у світі. У цей же період було зареєстровано 73 тисячі народжень, порівняно з 260 тисячами смертей, що створює майже чотириразову різницю. Додатково слід врахувати негативне сальдо міграції, що призводить до зниження оцінки чисельності населення в Україні на 500 тисяч осіб, до 28,5 мільйонів. Депопуляція в Україні відбувається найшвидшими темпами у світі, і навіть після завершення війни ситуація може не покращитися, оскільки відкриті кордони можуть призвести до двостороннього руху населення. Ефект повернення частини мігрантів може бути компенсований відтоком чоловіків, які раніше не могли виїхати з країни.

Чому рівень безробіття залишається таким високим, незважаючи на нестачу робочої сили?

Незважаючи на всі вказані труднощі, в Україні не використовується повністю наявний трудовий потенціал. За різними оцінками, рівень безробіття коливається в межах 10-14%, що є значною цифрою, особливо в умовах, коли більшість підприємств відчуває гострий дефіцит кадрів. Яка ж причина цього парадоксу? Основною причиною є серйозний структурний дисбаланс на ринку праці. Потреби роботодавців не відповідають наявним навичкам та географічному розташуванню працівників.

На кінець першого півріччя на 93 тис. зареєстрованих безробітних у базі Державної служби зайнятості припадало лише 63,2 тис. вакансій, тобто приблизно дві на трьох, до того ж спостерігалася значна розбіжність між кваліфікацією та вимогами.

Причини цих розбіжностей кореняться в невідповідності між кількістю вакансій, які пропонує бізнес, і потребами тих, хто шукає роботу. Додатково, незважаючи на існуючі умови на ринку праці, молоді люди, які навчаються в школах, свідомо обирають професії, що не відповідають реальному попиту в промисловому секторі. Протягом кількох років популярними напрямками для вступу до вищих навчальних закладів залишаються менеджмент, психологія, філологія, маркетинг, право та інші гуманітарні науки. 2026 рік не став винятком, незважаючи на зростаючу і явну потребу в фахівцях технічного профілю.

Абітурієнти та їхні батьки становлять лише частину проблеми, оскільки вони не мають доступу до всебічної інформації про ринок і часто потрапляють під вплив тривалих, але малоефективних тенденцій, що стосуються вибору гуманітарних спеціальностей. Крім того, негативно вплинула і система розподілу державних місць у вищих навчальних закладах. Лише в 2026 році було ініційовано реформу державного замовлення, яка акцентує увагу на дефіцитних інженерно-технічних спеціальностях. Тепер розподіл базується на економічному моделюванні та десятирічному аналізі потреби у фахівцях. Хоча це не гарантує ідеального відповідності між ринковими запитами та випускниками через часовий лаг між вступом і закінченням навчання, все ж таки цей підхід є кроком вперед у порівнянні зі старою системою.

Регіональні відмінності виявляються ще помітнішими, ніж освітні. У Києві на одного претендента припадає 15 вільних місць, тоді як у Львівській, Дніпропетровській та Київській областях цей показник складає лише 2. У Миколаївській, Сумській та Херсонській областях кількість кандидатів удвічі перевищує кількість вакансій, а на підконтрольній Україні території Донеччини це співвідношення досягає шести разів.

Найбільшу плутанину в регіональний розподіл робочої сили внесло повномасштабне вторгнення - бізнес залишається в прифронтових регіонах ще менш охоче, ніж люди, тоді як у безпечніших областях ВПО не завжди вдається інтегруватися і знайти застосування своїм навичкам.

Не можна оминути увагою й тінь, хоча методологія МОП з обчислення рівня безробіття ґрунтується на вибіркових обстеженнях робочої сили, де роль відіграє відповідь респондента про наявність зайнятості, а не офіційне працевлаштування. Тому формально працівники тіньового сектору не входять у статистику безробіття, але на практиці межа дещо розмита - люди, які працюють "у чорну" можуть називати себе безробітними.

За даними Державної служби України з питань праці, близько 2,7 мільйона людей працюють неофіційно, що становить майже 25% економічно активної частини населення. Серед них є чимало чоловіків призовного віку, які обирають неофіційні трудові відносини через побоювання щодо мобілізації.

Які дії варто здійснити в даний момент?

Вирішення всіх основних проблем є завданням, яке наближається до неможливості, проте вже зараз необхідно вживати конкретних заходів для поліпшення ситуації. По-перше, варто суттєво розширити можливості з професійної перекваліфікації — як на рівні держави через систему ваучерів Державної служби зайнятості, так і шляхом популяризації відповідних ініціатив у приватному секторі, таких як навчальні курси та програми внутрішньої підготовки. По-друге, потрібно залучати різні категорії населення: молодь, студентів, пенсіонерів, ветеранів, людей з інвалідністю та жінок у традиційно "чоловічі" професії — цей процес вже поступово розпочинається. По-третє, важливо стимулювати співпрацю між бізнесом і навчальними закладами, особливо в сфері професійно-технічної освіти, через програми дуальної освіти, виробничі стажування та короткострокові курси, особливо в галузях, де існує дефіцит кадрів. В умовах нестачі робочої сили не слід боятися автоматизації та впровадження штучного інтелекту. Нові дослідження нобелівського лауреата з економіки Д. Аджемоґлу та його колег показують, що демографічні виклики стимулюють розвиток інноваційних капіталомістких технологій, зменшуючи залежність економіки від чисельності населення. Хоча нестача робочої сили є серйозним викликом, це не вирок: до кінця століття з подібними проблемами зіткнуться багато країн, включаючи Азію та Африку. Тому ми повинні розуміти, що вступаємо в нові реалії, до яких варто почати адаптуватися вже зараз.

Ексклюзивно для Еспресо

Про автора: Сергій Шишко, експерт у сфері аналітики Мережі захисту національних інтересів АНТС.

Читайте також