Тонька-кулеметниця, Залізна Белла та київська отруйниця: причини їх страти в Радянському Союзі.

Розповідаємо, які злочини скоїли ці жінки та чому їх засудили до найвищої міри покарання.

Чи існувала в СРСР смертна кара для жінок? Так, хоча такі вироки виносили рідко.

Якщо розглядати питання про кількість жінок, які були розстріляні в СРСР, то в післявоєнний період до страти були засуджені троє з них. Кожна з цих жінок вчинила злочини, що викликали широкий резонанс у суспільстві.

Які жінки стали жертвами розстрілів у СРСР і з яких причин це сталося?

У Радянському Союзі смертна кара застосовувалася до найнебезпечніших злочинців, проте випадки страти жінок були вкрай рідкісними. Головні героїні цієї розповіді вчинили зовсім різні злочини: одна з них співпрацювала з німецькими окупантами і брала участь у масових розстрілах, інша ж організувала корупційну схему в галузі громадського харчування, а третя використовувала отруту для вбивства людей.

* Тонька-кулеметниця - скільки життів забрала Антоніна Макарова?

Справжнє ім'я Тоньки-кулеметниці - Антоніна Парфьонова, яку помилково записали як Макарову, і так вона й залишилася.

Під час Великої Вітчизняної війни вона опинилася під німецькою окупацією й почала працювати на окупантів. За наявними даними, одного разу її посадили за кулемет "Максим" і наказали розстрілювати радянських полонених.

Так розпочалася оповідь про жінку, яку згодом охрестили Тонькою-кулеметницею. Серед її жертв опинилися не лише чоловіки, а й жінки, літні люди та діти. Згідно з офіційними даними, Макарова вбила понад 1500 осіб, але вдалося з'ясувати імена лише 168 з них.

Після того, як німецькі війська відступили, Антоніні вдалося вирватися на волю. Вона отримала фальшиві документи, влаштувалася на роботу медсестрою в госпіталі, а згодом вийшла заміж за Віктора Гінзбурга. Після закінчення війни сім'я оселилася в Білорусі. У них народилося дві доньки. Антоніна працювала на швейній фабриці та навіть виступала в школах, ділячись досвідом роботи фронтової медсестри.

Проте КДБ не припиняв пошуки. Слідство вийшло на Макарову майже через три десятиліття після закінчення війни, коли під час підготовки документів для виїзду за кордон було встановлено її справжнє ім'я.

Декілька свідків, які залишилися в живих, впізнали цю жінку. У 1978 році її засудили до смертної кари. Незважаючи на численні прохання про помилування, вирок залишився без змін. 11 серпня 1979 року Антоніну Макарову стратили.

* Чому Берту Бородкіну, відому як "Залізна Белла", було засуджено до страти?

Берта Бородкіна, відома як "Залізна Белла", не була вбивцею чи військовим злочинцем. Її звинуватили у великих розкраданнях державної власності та хабарництві.

Свою професійну діяльність вона розпочала як буфетниця та офіціантка в Геленджику. Поступово вона піднялася до посади директора їдальні, а згодом очолила місцевий ресторанний трест.

Під керівництвом Бородкіної в закладах громадського харчування діяла ціла система незаконного збагачення. Відвідувачам недоливали напої, зменшували порції, використовували списані продукти та обманювали покупців. Отримані гроші йшли, зокрема, на хабарі чиновникам, які забезпечували керівниці тресту заступництво.

У 1982 році Бородкіну заарештували. Слідство встановило, що за роки роботи вона викрала у держави понад мільйон рублів - величезну суму на ті часи. Під час обшуку в неї знайшли хутра, коштовності та гроші, заховані в найнесподіваніших місцях, зокрема в опалювальних батареях і закатаних банках.

У тому ж році Берту Бородкіну винесли вирок у вигляді найсуворішого покарання. У серпні 1983 року "Залізну Беллу" виконали смертний вирок.

* Отруйна школа - Тамара Іванютіна була останньою жінкою, яку стратили в Радянському Союзі.

Тамара Іванютіна, уроджена Масленко, народилася в Києві в 1941 році. У 1986 році вона влаштувалася мийницею посуду в школу № 16 Мінського району Києва. Для цього жінка використовувала підроблену трудову книжку, оскільки раніше була засуджена за спекуляцію.

У березні 1987 року кілька учнів і працівників школи потрапили до лікарні з ознаками важкого отруєння. Незабаром померли двоє дітей і двоє дорослих, ще дев'ять осіб потрапили до реанімації. У постраждалих почало випадати волосся, що змусило слідчих шукати причину незвичайного отруєння.

З'ясувалося, що всі вони обідали в шкільній їдальні. Перевірка показала, що незадовго до цього померла шкільна медсестра, а експертиза після ексгумації встановила: причиною її смерті стало отруєння талієм.

Під час обшуку у Іванютіної знайшли банку, що містила небезпечний розчин на основі талію. В ході розслідування з’ясувалося, що жінка застосовувала цю отруту не лише проти учнів та працівників навчального закладу. Разом зі своїми близькими вона на протязі кількох років отруювала людей з корисливих причин та через особисту ворожість.

У ході розслідування було доведено 40 епізодів отруєння, 13 із яких закінчилися смертю потерпілих. Серед жертв були родичі, сусіди, знайомі та співробітники школи.

Тамару Іванютіну засудили до страти. Її сестра отримала 15 років ув'язнення, тоді як батьки були засуджені на 10 і 13 років відповідно. Іванютіна не визнала свою провину і навіть намагалася підкупити слідчого, пропонуючи йому золото. Врешті-решт, її стратили. Вважається, що вона стала останньою жінкою, яка була виконана у СРСР.

Раніше ми вже ділилися інформацією про те, які зміни відбуваються в організмі людини в останні 48 годин перед її смертю.

Вас також можуть зацікавити такі новини: