Три найкращі книги, які варто знову прочитати: "Привиди Дому на пагорбі", "Печера ідей" та "Наші дружини на морському дні".

Колись The Guardian опублікував результати дослідження, яке показало, що найчастіше читачі знову беруть до рук "Гаррі Поттера", "Володаря перснів" і "Гордість і упередження". Хоча ця інформація не є новою, виникає питання: чи змінилося щось з тих пір? Книжкова блогерка Валентина Комар підготувала підбірку творів, які варто перечитати, і поділилася своїми думками про те, чому нам так хочеться повертатися до знайомих історій.

Ми знаємо сюжет, але хочемо знову пережити певні емоції та повернутися до знайомих світів. Сюди ж і сезон "хоа-хоа-хоа" із щорічним переглядом "Сутінок". Який, до речі, досі триває! Люди знаходять задоволення в знайомому і передбачуваному, особливо в періоди постійних змін.

Додатково, багато людей люблять знову й знову звертатися до кримінальних творів. Вони вже володіють не лише основним сюжетом, а й знають, хто є злочинцем. Незважаючи на це, їх все ще приваблює можливість перечитати. У таких випадках важливо зосередитися на нюансах та підказках, які залишилися непоміченими під час першого знайомства з текстом.

А є книги, де перечитування є способом перевірити альтернативну інтерпретацію тексту. І саме таким книжкам я присвячую сьогоднішню добірку.

Три книги, які рекомендую прочитати знову.

Ширлі Джексон, "Привиди маєтку на пагорбі"

Ця класика, на яку посилаються і яку вважають за зразок Стівен Кінг, Донна Тартт, Мона Авад та Джулія Армфілд, безумовно залишила слід в літературі. Напевно, вам вже відома Премія Ширлі Джексон та її знакове оповідання "Лотерея".

Захоплююсь і я, і дуже раджу. "Привидів Дому на пагорбі" вважають однією з найкращих колись написаних історій про будинок з привидами.

Оригінальна назва роману звучить так -- The Haunting of Hill House. І вже з цього можна почати гру з інтерпретаціями, прибрати з назви одну букву і ми отримуємо ill (ill -- англійською "нездужий"), або ж замінимо одну і маємо Hell (з англійської "пекло"). Фанатські фантазії чи підказка від Ширлі Джексон? А враховуючи, що в тексті ми ще зустрінемо кодинг, то я схиляюся до останнього.

До речі, фанати зайшли так далеко, що на Книжкових клубах малюють карти, за маршрутом головної героїні Елінор, яка вперше їде до Дому. Зауважу, що проводила зустріч свого книжкового клубу за цією книгою і обрала в Києві -- дім, який дійсно стоїть на пагорбі, схожий на покинутий готель, і має свою особливу історію як і Дім на пагорбі.

Існує безліч варіантів "що ми прочитали" та "що насправді трапилося в Домі". Проте у творчості Ширлі Джексон вражає та захоплює те, як усі ці версії "взаємодіють" між собою!

Ця історія була екранізована безліч разів, серед яких є також однойменна версія Майка Фланеґана для Netflix. Проте, не сумнівайтеся, що це далеко не те ж саме — варто ознайомитися з оригіналом. І, як ви, напевно, здогадалися, не один раз.

* "Привиди дому на пагорбі": чи справді будинок населений привидами, чи ми спостерігаємо за тим, як змінюється сприйняття реальності Елінор?

Хосе Карлос Сомоса, "Камера думок"

Що цікаво, я вже згадувала про цей роман у добірках. І неодноразово!

Розпочну з "закону" про значення початкових речень. У цьому випадку він звучить наступним чином: "Перших п’яти рядків недостатньо".

Що одразу натякає, що повну картину, схоже, доведеться домальовувати самим. Де з нами автор тільки не погрався і з чого не постібався.

Скільки ж натяків він залишив нам, вказуючи на те, що реальність зовсім не відповідає нашим уявленням? Чи зможете ви вийти з темряви після прочитання? (Це посилання на Платонову печеру, яка згадується в заголовку). І навіть якщо ви вирішите вийти — я раджу ще раз "вступити" і перечитати роман. Приділіть увагу курйозам і парадоксам, які там приховані. До речі, це кримінальна оповідь.

Тільки Зевсу відомо, скільки текстів і вигаданих теорій, створених за допомогою пера та чорнила, вплине на людські долі в майбутньому і безглуздо змінить розвиток подій!

* "Печера ідей": чи можна довіряти історії, яку нам розповідають, якщо підказки заховані не лише в сюжеті, а й у способі його викладу?

Джулія Армфілд, "Наші дружини на морському дні"

Під час свого дослідження цієї історії та перегляду інтерв'ю з авторкою, я натрапила на цікаву деталь: вона згадує Ширлі Джексон.

У фіналі роману Джулія Армфілд надає читачам посилання на сайт — https://neal.fun/deep-sea/. Цей ресурс дозволяє користувачам, прокручуючи сторінку вниз, спостерігати візуалізацію життя на різних глибинах океану, починаючи з поверхні і до Гадесової зони. Це ілюструє основну ідею твору. Роман піднімає багато важливих тем, і в залежності від вашого сприйняття, його можна трактувати як історію про самотність, критику бюрократичної системи, втрату ідентичності, передчуття біди, а також про те, що трапляється з шлюбом, коли один з партнерів перестає бути тією людиною, з якою ви колись пов’язали своє життя.

Чи роман про експедицію? А вона дійсно була? Та чи є різниця?

Під час "занурення" на вказаному ресурсі The Deep See ви матимете можливість спостерігати за справжніми істотами на різних глибинах, підводними приладами, залишками суден, а також зонами, де вже побували люди і тими, що залишаються невідомими.

І в якийсь момент... просто прокрутіть до кінця — і все стане зрозуміло.

"Наші дружини на морському дні": чи це оповідь про надприродні зміни, чи ж про те, як складно повернути ту людину, яку ми колись знали?

Не варто думати, що така майстерність доступна лише іноземним авторам, і що в цій добірці відсутні українські митці. Насправді, я маю намір присвятити їм окрему статтю.

Не можу втриматись від жарту щодо економії. Я склала список книг, на які дійсно варто витратити гроші. Адже один раз купивши, можна насолоджуватись безліччю прочитань. Іноді, щоб зануритися в нову історію, не обов'язково купувати нову книгу. Досить повернутись до старої, просто з трохи іншою версією себе.